Рішення № 140754791, 08.10.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Гуцола М.П.,

з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,

представника позивача - адвоката Старого М.М.

представника відповідача - Щавінського К.С.

розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку у судовому засіданні в м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Старий Микола Миколайович до Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права,-

встановив:

короткий зміст позовних вимог.

07.04.2026 до Погребищенського районного суду Вінницької області звернулась позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Старий М. М. до Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» про скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 0523487800:09:001:0050, яка розташована на території Черемошненської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка була успадкована позивачкою за заповітом після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину №1-1102 виданого 01.07.2016.

Вказана земельна ділянка була передана спадкодавцем ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Погребищенське» по договору оренди землі від 18.01.2014. Відповідно до договору вищевказана земельна ділянка була передана в платне користування строком на 10 років.

Після закінчення строку дії вищезгаданого Договору оренди земельної ділянки між сторонами виник спір щодо правомірності подальшого використання вказаної земельної ділянки.

ТОВ «Погребищенське» було здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2024 року, яку Позивач не підписувала та жодного волевиявлення на її укладення вона не висловлювала. У зв' язку з цим Позивач звернулась до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди та визнання відсутнім у орендаря права оренди на вказану земельну ділянку.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Водночас постановою Вінницького апеляційного суду від 26.02.2026 року у справі N? 143/1066/24 апеляційну скаргу задоволено, рішення Погребищенського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вінницький апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення додаткової угоди від 29.07.2024 року, оскільки ТОВ «Погребищенське» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження волевиявлення Позивача на її укладення, а головне оригіналу даної додаткової угоди.

Суд апеляційної інстанції окремо наголосив, що обов?язок доведення факту укладення правочину покладається саме на сторону, яка на нього посилається як на підставу своїх прав, а відсутність такого доказу унеможливлює визнання правочину укладеним. За результатами розгляду справи суд визнав відсутнім у ТОВ «Погребищенське» право оренди на спірну земельну ділянку та зобов?язав повернути її Позивачу.

19.03.2026 року, під час звернення до державного реєстратора Якушинецької сільської ради Вінницького району з метою виконання судового рішення та припинення права оренди ТОВ «Погребищенське» на земельну ділянку кадастровий N? 0523487800:09:001:0050, Позивачу стало відомо, що на цю ж ділянку вже зареєстровано нове право оренди за Фермерським господарством «Вацлавівське» (далі по тексту - Відповідач) на підставі Договору оренди землі N? бн від 27.02.2026. На сьогоднішній день дана земельна ділянка фактично перебуває у користуванні Відповідача. При цьому договір оренди від 27.02.2026 року, який став підставою для такої реєстрації Позивач не підписувала, не погоджувала і не укладала жодних договорів з ФГ «Вацлавівське», не надавала повноважень на їх укладення та не знала про існування цієї юридичної особи.

Враховуючи викладене, позивач просила суд скасувати державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 га, здійснену на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2026 року, сторонами якої є ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ВАЦЛАВІВСЬКЕ».

Визнати відсутнім право оренди Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2026 року, сторонами якої є ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ВАЦЛАВІВСЬКЕ».

Зобов`язати Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 га, яка розташована на території Черемошненської сільської ради Погребищенського району, Вінницької області.

Процесуальні дії у справі та аргументи учасників справи.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П. (а.с.34).

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, витребувано у Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» оригінал договору оренди земельної ділянки від 27.02.2026 сторонами якого є: ОСОБА_1 та Фермерське господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» (а.с. 35).

05.05.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача.

27.05.2026 через канцелярію суду головою Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» подано заяву в якій він просив надати додатковий час для надання оригіналу договору оренди земельної ділянки, оскільки у зв`язку з переїздом підприємства та зміною місця зберігання архіву неможливо знайти зазначений договір

28.05.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебування судді на лікарняному.

29.07.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача адвоката Щавінського К.С.

08.09.2026 ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду, а також ухвалою суду до Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Представник позивача - адвокат Старий М.М. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки жодного волевиявлення на передачу земельної ділянки ФГ «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» позивач ОСОБА_1 не здійснювала, договору оренди земельної ділянки не підписувала Також зазначив, що оскільки на даний момент відповідач не надав вищевказаний договір то можна зробити висновок, що договору не існує .

Представник відповідача ФГ «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» - адвокат Щавінський К.С. зазначив, що договір оренди земельної ділянки укладено відповідно до всіх вимог законодавства та за згодою двох сторін, тому позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позиції сторін, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 га була успадкована позивачкою за заповітом після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину №1-1102 виданого 01.07.2016 (а.с.14).

Вказана земельна ділянка була передана спадкодавцем ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Погребищенське» по договору оренди землі від 18.01.2014. Відповідно до договору вищевказана земельна ділянка була передана в платне користування строком на 10 років.

Після закінчення строку дії вищезгаданого Договору оренди земельної ділянки між сторонами виник спір щодо правомірності подальшого використання вказаної земельної ділянки.

ТОВ «Погребищенське» було здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2024 року, яку Позивач не підписувала та жодного волевиявлення на її укладення вона не висловлювала. У зв' язку з цим Позивач звернулась до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди та визнання відсутнім у орендаря права оренди на вказану земельну ділянку.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Водночас постановою Вінницького апеляційного суду від 26.02.2026 року у справі N? 143/1066/24 апеляційну скаргу задоволено, рішення Погребищенського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вінницький апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення додаткової угоди від 29.07.2024 року, оскільки ТОВ «Погребищенське» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження волевиявлення Позивача на її укладення, а головне оригіналу даної додаткової угоди (а.с.21).

Суд апеляційної інстанції окремо наголосив, що обов?язок доведення факту укладення правочину покладається саме на сторону, яка на нього посилається як на підставу своїх прав, а відсутність такого доказу унеможливлює визнання правочину укладеним. За результатами розгляду справи суд визнав відсутнім у ТОВ «Погребищенське» право оренди на спірну земельну ділянку та зобов?язав повернути її Позивачу.

19.03.2026 року, під час звернення до державного реєстратора Якушинецької сільської ради Вінницького району з метою виконання судового рішення та припинення права оренди ТОВ «Погребищенське» на земельну ділянку кадастровий N? 0523487800:09:001:0050, Позивачу стало відомо, що на цю ж ділянку вже зареєстровано нове право оренди за Фермерським господарством «Вацлавівське» (далі по тексту - Відповідач) на підставі Договору оренди землі N? бн від 27.02.2026. На сьогоднішній день дана земельна ділянка фактично перебуває у користуванні Відповідача. При цьому договір оренди від 27.02.2026 року, який став підставою для такої реєстрації Позивач не підписувала, не погоджувала і не укладала жодних договорів з ФГ «Вацлавівське», не надавала повноважень на їх укладення та не знала про існування цієї юридичної особи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, площею 3, 6551 га кадастровий номер 0523487800:09:001:0050, є ОСОБА_1 , дана земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» (а.с. 22-24).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Суд заслухавши думки сторін заслухавши дослідивши матеріали справи дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, право, зокрема, власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб, який передбачений законом, визначено у частині 1 статті 5 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України). Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статей 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Положеннями статей 78, 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на тому, що позивачка категорично заперечує проти факту підписання нею договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2026 року, а тому послідовним є відсутність у неї оригіналу такого документу та відповідно ненадання його для проведення судової експертизи для спростування належності їй підпису у додатковій угоді.

Натомість відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження дійсності волевиявлення позивачки на передачу в оренду земельної ділянки, хоча тягар доказування цього факту лежить саме на ньому як орендареві належної позивачці земельної ділянки.

Відтак суд доходить висновку про недоведеність факту укладення між сторонами додаткової угоди від 27.02.2026.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату №5574-5356-8692-5628 про сплату судового збору в сумі 3 993,60 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 3 993,60 грн .

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 32 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст. 526, 629, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 га, здійснену на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2026 року, сторонами якої є ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ВАЦЛАВІВСЬКЕ».

Визнати відсутнім право оренди Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» на земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2026 року, сторонами якої є ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ВАЦЛАВІВСЬКЕ».

Зобов`язати Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0523487800:09:001:0050 площею 3,6551 га, яка розташована на території Черемошненської сільської ради Погребищенського району, Вінницької області.

Стягнути з Фермерського господарства «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 3 993, 60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.10.2026.

Учасники справи (сторони):

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Фермерське господарство «ВАЦЛАВІВСЬКЕ» адреса: 22200, вул. Б. Хмельницького, буд. 3, м. Погребище, Вінницький район Вінницька область, код ЄДРПОУ 39004180.

Суддя