Рішення № 140754754, 15.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1342/26

Провадження №2/930/1199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 25432-08/2025 (далі кредитний договір).

Як зазначає позивач, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що, на думку позивача, підтверджує волевиявлення останнього на укладення договору та погодження його умов.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом із дня надання коштів позичальнику до дня повного погашення заборгованості включно.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору для отримання кредиту клієнт ознайомлюється з інформацією, розміщеною на вебсайті товариства, зокрема з правилами надання коштів у позику, кредитними продуктами, примірним договором про надання кредиту та інформацією про істотні характеристики відповідної фінансової послуги. Згідно з пунктом 7.6 кредитного договору, приймаючи його умови, клієнт підтверджує, що ознайомлений із ними, розуміє їх, погоджується та зобов`язується дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

25 лютого 2026 року, як зазначає позивач, ним було набуто право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. При цьому позивач посилається на документи, що підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

У позовній заяві також зазначено, що відповідно до пункту 3.9 договору факторингу в разі отримання первісним кредитором коштів від боржників або органів державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після укладення договору факторингу такі кошти підлягають перерахуванню фактору протягом трьох банківських днів із дня їх отримання. На думку позивача, це свідчить про те, що в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора вони були б перераховані ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані в рахунок погашення заборгованості.

За твердженням позивача, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач не виконав зобов`язань із погашення кредитної заборгованості та після переходу права вимоги не здійснив жодного платежу ані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунок первісного кредитора.

Позивач зазначає, що з 25 лютого 2026 року ним не здійснювалося нарахування будь-яких штрафних санкцій.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 25432-08/2025 становить 10 751,90 грн та складається з:

4 232,95 грн заборгованість за основною сумою боргу;

1 143,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

5 375,95 грн заборгованість за штрафом;

0,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Посилаючись на укладення кредитного договору, погодження відповідачем його умов шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, неналежне виконання ним грошових зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 25432-08/2025 у розмірі 10 751,90 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою від 03.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 12, частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25432-08/2025, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 120 днів, із кінцевою датою погашення 08 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору за користування кредитом установлено фіксовану процентну ставку в розмірі 0,90 % на день на залишок заборгованості, а також передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 500,00 грн.

При цьому кредитний договір містить положення щодо порядку його укладення в електронній формі, погодження позичальником істотних умов та підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.

Відповідно до частин першої, третьої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин. Оцінюючи наданий кредитний договір та інші матеріали справи в їх сукупності, суд виходить із того, що між первісним кредитором і відповідачем виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на дату розрахунку утворилася заборгованість.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо належного кредитора у спірному зобов`язанні, суд ураховує таке.

25 лютого 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25022026, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25022026 від 25 лютого 2026 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25432-08/2025 у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором та має право звертатися до суду з вимогою про стягнення підтвердженої заборгованості.

Водночас відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови отримання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням відповідної вимоги та фактора, якому має бути здійснений платіж. При цьому неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не припиняє його обов`язку виконати грошове зобов`язання перед належним кредитором.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у матеріалах справи не міститься. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування розрахунку позивача чи підтвердження виконання грошового зобов`язання суду не надав.

Однак сама по собі відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно з розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 25432-08/2025 становить 10 751,90 грн, з яких 4 232,95 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 1 143,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 375,95 грн заборгованість за штрафом, 0,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Оцінюючи вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу та процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Зобов`язання позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними виникає на підставі укладеного кредитного договору та положень цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

З урахуванням умов кредитного договору, наданого розрахунку заборгованості та відсутності доказів належного виконання відповідачем грошових зобов`язань суд вважає підтвердженими вимоги про стягнення 4 232,95 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1 143,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Разом із тим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 5 375,95 грн задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Зокрема, зазначеною нормою передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем установлено імперативне обмеження щодо стягнення з позичальника неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у визначений законом період. Застосування цього обмеження не залежить від того, чи передбачено нарахування штрафу умовами договору, оскільки договірні положення не можуть суперечити імперативним приписам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 25432-08/2025 укладено 11 серпня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Строк повернення кредиту визначено до 08 грудня 2025 року. Отже, прострочення виконання зобов`язання, на яке посилається позивач, виникло в період дії спеціального правового режиму, передбаченого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 375,95 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки заявлена сума штрафу за своєю правовою природою є неустойкою, пов`язаною з простроченням виконання грошового зобов`язання, її стягнення суперечило б наведеним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Посилання позивача на те, що з 25 лютого 2026 року ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій, не змінює зазначеного висновку, оскільки визначальним для вирішення питання про можливість стягнення штрафу є не лише період його нарахування позивачем, а й правова природа відповідного платежу та період прострочення, за який його нараховано.

Сам факт переходу права грошової вимоги до нового кредитора не створює для боржника додаткових обов`язків і не усуває встановлених законом обмежень відповідальності. Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 5 375,95 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення з відповідача 4 232,95 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1 143,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього 5 375,95 грн.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення штрафу в розмірі 5 375,95 грн, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, а саме на 50 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 331,20 грн із 2 662,40 грн, сплачених позивачем під час звернення до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 25432-08/2025 від 11 серпня 2025 року в розмірі 5 375 (п`ять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 95 копійок, з яких: 4 232,95 грн заборгованість за основною сумою боргу; 1 143,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко