Рішення № 140754750, 15.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1631/26

Провадження №2/930/1302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Какун А.С. звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) укладено кредитний договір № 17126-12/2025.

Як зазначає позивач, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що, на думку позивача, підтверджує волевиявлення останнього на укладення договору та погодження його умов.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку й на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом і нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом із дня надання коштів до дня повного погашення заборгованості включно.

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено порядок ознайомлення клієнта з інформацією про фінансову послугу, правилами надання коштів у позику, кредитними продуктами та іншими документами, розміщеними на вебсайті кредитодавця. Відповідно до пункту 7.6 договору, приймаючи його умови, клієнт підтверджує ознайомлення з ними, розуміння та згоду дотримуватися визначених зобов`язань.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 квітня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) укладено договір факторингу № 28042026.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору факторингу клієнт зобов`язався відступити факторові права грошової вимоги до боржників, а фактор передати клієнтові грошові кошти як плату за відступлення таких прав. Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Посилаючись на договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг із реєстру боржників, позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 17126-12/2025 у загальному розмірі 14 480,00 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача складається з:

4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу;

3 240,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

7 240,00 грн заборгованість за штрафом;

0,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 1.3 договору факторингу первісний кредитор зобов`язався повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їхніх персональних даних новому кредиторові в порядку, передбаченому договором і чинним законодавством України.

За твердженням позивача, після відступлення права вимоги відповідач не здійснив платежів на погашення заборгованості ані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунок первісного кредитора. При цьому з 28 квітня 2026 року позивач не здійснював нарахування додаткових штрафних санкцій.

З огляду на викладене представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 17126-12/2025 у розмірі 14 480,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою від 02.07.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 07 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 17126-12/2025.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику споживчий кредит у розмірі 4 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за видачу кредиту в разі її застосування в порядку й на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 120 днів, із кінцевою датою погашення 05 квітня 2026 року.

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом і нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом із дня надання коштів до дня повного погашення заборгованості включно.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи документами ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до яких 07 грудня 2025 року на платіжну картку ОСОБА_1 перераховано 4 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

Щодо форми укладення кредитного договору суд зазначає таке.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо він підписаний його стороною чи сторонами.

За змістом частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 17126-12/2025 оформлений в електронній формі та містить відомості про його підписання позичальником із використанням одноразового ідентифікатора.

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір укладено в електронній формі, яка за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми правочину.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення отриманих коштів або сплати процентів за користування кредитом. Відзиву на позовну заяву відповідач також не подав.

Разом із тим відсутність відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості та її відповідність вимогам чинного законодавства.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

28 квітня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28042026.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору факторингу первісний кредитор зобов`язався відступити факторові права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, а перехід таких прав відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження набуття права вимоги позивачем подано договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг із реєстру боржників, у якому зазначено відповідача та кредитний договір № 17126-12/2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 17126-12/2025 у межах прав, переданих первісним кредитором.

При цьому заміна кредитора не змінює обсягу зобов`язань боржника та не надає новому кредиторові права вимагати від боржника сплати сум, які не були належним чином нараховані або стягнення яких заборонено законом.

Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 7 240,00 грн суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 480,00 грн, з яких 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 3 240,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 7 240,00 грн заборгованість за штрафом.

Водночас кредитний договір № 17126-12/2025 укладено 07 грудня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене законодавче регулювання спрямоване на захист позичальників від застосування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки кредитний договір укладено в період дії воєнного стану, а заявлений до стягнення штраф пов`язаний із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за цим договором.

За таких обставин позивач не має правових підстав вимагати від відповідача сплати штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки обов`язок позичальника сплачувати таку неустойку в зазначений період виключений прямою вказівкою закону.

Крім того, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що після настання кінцевої дати кредитування 05 квітня 2026 року в розрахунку відображено загальну суму заборгованості в розмірі 7 240,00 грн, яка складається із 4 000,00 грн основного боргу та 3 240,00 грн процентів.

Таким чином, сума 7 240,00 грн, зазначена позивачем як заборгованість за штрафом, арифметично відповідає сумі основного боргу та процентів за користування кредитом, відображених у розрахунку первісного кредитора.

Окремого належного розрахунку, який би підтверджував виникнення в відповідача самостійного грошового зобов`язання зі сплати штрафу саме в розмірі 7 240,00 грн, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення правових підстав, порядку нарахування та розміру заявленої до стягнення штрафної санкції покладається на позивача.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 7 240,00 грн штрафу є необґрунтованими як з огляду на відсутність належного підтвердження розміру такої санкції, так і з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які виключають обов`язок позичальника сплачувати штраф за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Щодо вимог про стягнення основного боргу та процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Як установлено судом, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн, однак належних доказів їх повернення або погашення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

Згідно з поданим розрахунком заборгованості первісного кредитора за відповідачем обліковується 4 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 3 240,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

З огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору, факт надання відповідачу кредитних коштів, відсутність доказів належного виконання ним договірних зобов`язань та наявний розрахунок заборгованості суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 4 000,00 грн основного боргу та 3 240,00 грн процентів за користування кредитом.

При цьому суд ураховує, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює спеціальні правові наслідки прострочення кредитного зобов`язання, зокрема звільнення позичальника від сплати штрафу та пені. Зазначена норма сама по собі не припиняє обов`язку повернути отриману суму кредиту та не звільняє позичальника від сплати належно нарахованих договірних процентів за користування кредитом.

Отже, вимоги про стягнення основної суми кредиту та процентів за користування ним підлягають задоволенню в загальному розмірі 7 240,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме в розмірі 7 240,00 грн із заявлених 14 480,00 грн, що становить 50 % від ціни позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 50 % сплаченого судового збору.

Таким чином, із заявлених до відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн на користь позивача підлягає стягненню 1 331,20 грн.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 3 240,00 грн, а всього 7 240,00 грн, а також судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7 240,00 грн штрафу слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 17126-12/2025 від 07 грудня 2025 року в загальному розмірі 7 240 (сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 3 240 (три тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко