Ухвала суду № 140752304, 20.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20416/26-Е

Провадження № 2-з/522/593/26

УХВАЛА

20 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» адвоката Гончарової Ганни Миколаївни про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів, у якій позивач просить суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» транспортний засіб Volkswagen Touareg, рік випуску 2012, колір білий, VIN НОМЕР_1 ;

- у разі неможливості повернення майна в натурі (його знищення, відсутності чи приховування) стягнути з відповідача вартість автомобіля у розмірі 402 472,00 гривень;

- стягнути з відповідача заборгованість за договором (пеня ті 36% річних) у розмірі 369 934,19 гривень;

- здійснити розподіл судових витрат.

Разом із позовом, до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» адвоката Гончарової Ганни Миколаївни про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- шляхом накладення арешту на майно, а саме, транспортний засіб Volkswagen Touareg, рік випуску 2012, колір білий, VIN НОМЕР_1 із забороною відчуження, розпоряджання та права користування вказаним транспортним засобом будь-яким особам з метою забезпечення його подальшого розшуку та вилучення органами державної виконавчої служби;

- шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 та які знаходяться на рахунках у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на все інше майно, що належить відповідачу в межах суми ціни позову.

Заява мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання чи ускладення виконання рішення у майбутньому, оскільки, відповідач тривалий час ухиляється від виконання грошових зобов`язань та ігнорує письмові вимоги. Об`єкт лізингу умисно приховується відповідачем. Ціна позову є значною і становить 772 406,19 гривень, а тому, боржник дізнавшись про відкриття провадження у справі може вжити заходів задля відчуження майна та перерахування грошових коштів на користь третіх осіб.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з п.п.1, 2, ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тоді як заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22 зазначено що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у справі є витребування майна або стягнення грошових коштів, а тому, заявлені заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом спору.

Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23) містить висновок про те, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості.

Поряд з цим, як вже було зазначено судом, згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ або за параметрами власника бо ТЗ від 16.10.2026 №3464487, транспортний засіб Volkswagen Touareg, рік випуску 2012, колір білий, VIN НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 не належить на праві власності ОСОБА_1 .

Тобто, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, яке належить особі, що не є відповідачем у справі.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21).

У зв`язку з чим, підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту відсутні. Поряд з цим, заява в частині заборони відчуження, розпоряджання та права користування вказаним транспортним засобом є мотивована та підлягає задоволенню.

Суд також зауважує, що заявлення поряд із забороною вчинення певних дій заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів та іншого майна також порушує принцип співмірності з огляду на наступне.

Тому, ціна позову складає 772 406,19 гривень.

Поряд з тим, задоволення заяви у повному обсязі призведе до того, що майновий стан відповідача в сукупності буде обмежено на 1 174 878,19 гривень (402 472,00 гривень вартість транспортного засобу та 772 406,19 гривень розмір грошових коштів, на які заявник просить накласти арешт), що майже у півтора рази перевищує ціну позову.

Згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів від 16.10.2026 №3464026 , ОСОБА_1 має самостійний дохід.

Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП від 16.10.2026 №498548491, за ОСОБА_1 також зареєстровано право власності на значну кількість об`єктів нерухомого майна.

Зазначене свідчить про те, що фінансовий стан ОСОБА_1 є достатнім для виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині стягнення грошових сум.

Суд також зауважує, що зі змісту інформаційної довідки вбачається, що об`єкти нерухомого майна, належні відповідачеві зареєстровані за ним протягом тривалого часу, у зв`язку з чим, підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити активне відчуження грошових коштів або майна відсутні.

Тому, враховуючи те, що предметом спору є витребування майна та стягнення грошових сум, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі, беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову в частині арешту не може бути застосовано, оскільки, спірний транспортний засіб не належить відповідачеві, а в частині заборони відчуження, розпоряджання та користування спірним транспортним засобом є мотивованою, тоді як в іншій частині заявлені заходи забезпечення вочевидь не відповідають принципу співмірності та в цій частині ризики невиконання або неналежного виконання рішення суду не доведені, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви шляхом заборони відчуження, розпоряджання та права користування транспортним засобом Volkswagen Touareg, рік випуску 2012, колір білий, VIN НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» адвоката Гончарової Ганни Миколаївни про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, розпоряджання та користування транспортним засобом Volkswagen Touareg, рік випуску 2012, колір білий, VIN НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Суддя Косіцина В.В.

20.10.26