Рішення № 140752096, 20.10.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Дата ухвалення
20.10.2026
Номер справи
521/8004/26
Номер документу
140752096
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа 521/804/26

Провадження 2/521/6224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу, що здійснює організацію надання адміністративних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 205 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 жовтня 2025 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі ЦНАП ОМР) для отримання витягу з реєстру територіальної громади, необхідного йому для впорядкування військово-облікових документів та подальшого навчання у ВНЗ. Замість надання вказаної послуги, адміністратор ЦНАП ОМР Масленникова Г.В., надавши на підпис незрозумілі документи, склала відносно позивача протокол та винесла постанову № П4-4029-2025 від 03.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 197 КУпАП у вигляді попередження.

Позивач зазначає, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 521/18056/25 вказану постанову адміністратора ЦНАП ОМР було визнано протиправною та скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На думку позивача, ці обставини мають преюдиційне значення відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

ОСОБА_1 стверджує, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, яке супроводжувалося публічними безпідставними звинуваченнями з боку посадової особи (дифамацією), завдало йому значних моральних страждань. Позивач вимушений був виправдовуватися, відчував приниження честі, гідності та ділової репутації, перебував у стані постійного стресу, не міг нормально продовжувати навчання та брати участь у спортивному житті. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 205 200,00 грн, що складається з компенсації за: перебування у стані стресу (55 500 грн), порушення комфортних умов проживання (22 200 грн), зміни у стосунках і навчанні (7 500 грн), зусилля на відновлення прав (50 000 грн), зміну емоційного стану (20 000 грн) та перешкоди у спортивному житті (50 000 грн). На підставі статей 1167, 1174 ЦК України просить позов задовольнити.

Позиція Відповідача Державної казначейської служби України

09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що ДКСУ є неналежним відповідачем у справі, оскільки не перебувала у будь-яких правовідносинах з позивачем та не вчиняла жодних дій щодо порушення його прав. Позивачем помилково ототожнено ДКСУ з Державним бюджетом України. Представник ДКСУ вказує, що відповідальність за шкоду, завдану посадовими особами органів місцевого самоврядування (в даному випадку Департаменту надання адміністративних послуг ОМР), у разі її доведення, має відшкодовуватись саме за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених для діяльності цього органу як розпорядника коштів місцевого бюджету, а не з Державного бюджету України.

Крім того, представник ДКСУ звертає увагу на те, що сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є безумовним доказом завдання моральної шкоди. Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів (медичних довідок, висновків психологічної експертизи тощо) на підтвердження наявності моральних чи фізичних страждань, а заявлений розмір відшкодування визначений ним довільно, необґрунтовано та не відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості.

Позиція Відповідача Департаменту надання адміністративних послуг ОМР

09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ДНАП ОМР) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивач спотворює фактичні обставини справи. Витяг з реєстру територіальної громади позивач отримав ще 08 серпня 2025 року з відміткою про відсутність зареєстрованого місця проживання. 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ЦНАП саме за послугою з реєстрації місця проживання, а не за витягом. Під час надання цієї послуги адміністратором було виявлено факт проживання позивача без реєстрації понад 30 днів, що утворює склад правопорушення за ч. 1 ст. 197 КУпАП. Діючи в межах своїх повноважень (ст. 219 КУпАП), адміністратор правомірно розглянула справу та застосувала мінімальне стягнення попередження.

Представник ДНАП ОМР наголошує, що скасування адміністративної постанови судом не означає автоматичного завдання шкоди честі, гідності чи діловій репутації. Жодної інформації про притягнення позивача до відповідальності Департамент публічно не поширював (до ВНЗ чи спортивних організацій не передавав), відтак факт дифамації або публічної образи відсутній. Також відповідач вказує на відсутність будь-яких доказів (висновків психологічної експертизи, медичних документів) щодо завдання позивачу душевних страждань. На думку відповідача, стягнення безпідставно завищеної суми з місцевого бюджету призведе до необґрунтованого збагачення позивача за рахунок територіальної громади.

Рух справи та процесуальні дії

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19 травня 2026 року було задоволено заяву про самовідвід судді Ганошенка С.А., оскільки він раніше ухвалював рішення у пов`язаній адміністративній справі № 521/18056/25. Справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено судді Леонова О.С.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому судовому засіданні 05 серпня 2026 року судом оголошувалась перерва для надання позивачу часу на ознайомлення з відзивом представника Департаменту надання адміністративних послуг ОМР.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали позиції, викладені у відзивах на позовну заяву, та просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, виходить із такого.

Судом встановлено, що 08 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звертався до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради (структурного підрозділу Департаменту надання адміністративних послуг ОМР) для отримання адміністративної послуги з видачі витягу з реєстру територіальної громади, за результатами чого отримав витяг із відміткою «Відомості відсутні» у графі «Адреса місця проживання», що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вхідного пакету документів із власноручним підписом позивача.

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до вказаного Центру. Досліджена судом письмова Заява про реєстрацію місця проживання (перебування) від 03 жовтня 2025 року за своєю формою та змістом є документом, заповненим щодо первинної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана заява містить не лише підпис самого позивача, його паспортні дані та РНОКПП, але й письмові згоди власників житла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Під час розгляду поданих документів адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг ОМР Масленникова Г.В. встановила факт проживання позивача без первинної реєстрації, у зв`язку з чим відмовила у реєстрації місця проживання, склала щодо нього протокол про адміністративне правопорушення № П1-4029-2025 та винесла постанову № П4-4029-2025 від 03 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 197 КУпАП у вигляді попередження.

Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 521/18056/25 вищевказану постанову Департаменту надання адміністративних послуг ОМР було визнано протиправною та скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд встановив, що обов`язок щодо реєстрації місця проживання дитини віком до 16 років покладено на батьків, а позивач, досягнувши повноліття та продовжуючи проживати за місцем свого фактичного проживання з моменту народження, не вчиняв дій щодо зміни місця проживання (не прибував до нового місця), відтак у його діях відсутнє порушення вимог статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, протиправність дій адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг ОМР щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності встановлена преюдиційним судовим рішенням і не підлягає доказуванню у цій справі.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності посадовою особою органу місцевого самоврядування. Отже, порушеними є права позивача на справедливе та законне ставлення з боку суб`єктів владних повноважень, а також його право на психологічний комфорт та душевний спокій, за захистом яких він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам сторін, суд застосовує такі норми права. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади чи місцевого самоврядування, закріплені у статтях 1173 та 1174 ЦК України. Відповідно до цих норм шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування або його посадової чи службової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Оцінюючи аргументи сторін щодо наявності та розміру моральної шкоди, суд відхиляє як недостовірні та спростовані матеріалами справи доводи позивача про те, що він звернувся виключно за витягом, а адміністратор шляхом обману надала йому на підпис «незрозумілі папери». Підписана позивачем та його батьками заява про реєстрацію місця проживання свідчить про усвідомлення ним характеру адміністративної послуги. Суд також відхиляє доводи позивача про те, що притягнення до відповідальності мало характер дифамації, супроводжувалося публічними звинуваченнями та призвело до неможливості продовжувати навчання у ВНЗ і брати участь у спортивному житті. Жодних доказів публічного поширення відповідачем інформації про накладення стягнення (зокрема, шляхом передачі таких відомостей до навчального закладу чи спортивних організацій) суду не надано.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку та вина (окрім випадків, встановлених ст. 1173, 1174 ЦК України).

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів (висновків психологічної експертизи, медичних документів тощо), які б підтверджували глибокі психоемоційні зміни, стрес чи вплив на стан здоров`я позивача, на які він посилається в позові (обґрунтовуючи вимоги на суму понад 200 тисяч гривень).

Водночас суд враховує, що моральна шкода може полягати не лише у фізичних стражданнях, а й у порушенні нормальних життєвих зв`язків та вимаганні додаткових зусиль для організації свого життя (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14).

Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц. Верховний Суд зазначив, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, винесення постанови). Скасування самої постанови про адміністративне правопорушення свідчить про те, що особу притягнуто до відповідальності незаконно.

У вказаній постанові Верховний Суд, посилаючись на положення постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4, наголосив, що моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через необхідність відновлення своїх прав. Суд вважає доведеним факт наявності моральної шкоди, оскільки внаслідок складання протиправної постанови позивач був змушений змінити свій звичайний життєвий ритм, витрачати особистий час та зусилля на звернення до суду та оскарження дій органу влади, що об`єктивно викликає моральні переживання та психологічний дискомфорт.

Визначаючи розмір компенсації, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 293/174/23, згідно з якими грошові кошти є лише ймовірним еквівалентом моральної шкоди, а розмір відшкодування має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Ураховуючи, що застосоване до позивача адміністративне стягнення мало форму «попередження» (найменш суворий вид стягнення), не супроводжувалося жодними обмежувальними заходами, а позивачем не доведено глибини страждань та завдання шкоди репутації, суд вважає, що стягнення компенсації у розмірі 1 000,00 грн є адекватною та справедливою сатисфакцією за вимушені незручності, пов`язані з судовим оскарженням протиправної постанови відповідача. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо належного відповідача та джерела відшкодування шкоди, суд зазначає наступне. Незаконні дії вчинено посадовою особою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, який є виконавчим органом місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана незаконними рішеннями чи діями органу місцевого самоврядування, відшкодовується саме органом місцевого самоврядування. Відтак, суд погоджується з доводами Державної казначейської служби України про те, що стягнення моральної шкоди має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань винного органу Департаменту надання адміністративних послуг ОМР (з місцевого бюджету), а не з Державного бюджету України. Отже, у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України слід відмовити повністю.

Суд не застосовує до спірних правовідносин частину першу статті 1167 ЦК України, на яку також посилався позивач, оскільки вказана норма передбачає загальний порядок відшкодування моральної шкоди за наявності вини заподіювача. У даному випадку діють спеціальні норми (статті 1173, 1174 ЦК України), які передбачають безумовне відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень, незалежно від його вини.

Також суд не застосовує норми статей 277 та 299 ЦК України (щодо захисту гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації), оскільки матеріалами справи не встановлено факту поширення відповідачем недостовірної інформації, що порочить позивача, а підставою позову є саме неправомірне владне рішення.

Таким чином, системно оцінивши надані сторонами докази та аргументи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн за рахунок Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше встановлених законом граничних норм витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (як студент вищого навчального закладу, розмір судового збору для якого перевищує 5 відсотків його сукупного річного доходу).

Заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням особистих немайнових прав (незаконним притягненням до адміністративної відповідальності), носить немайновий характер.

З огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а задоволена позовна вимога є вимогою немайнового характеру (яка не підлягає пропорційному математичному розподілу, характерному для майнових спорів), судові витрати у виді судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовлено повністю, судові витрати на цього відповідача не покладаються.

Будь-які інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу), судом не розподіляються, оскільки сторонами доказів понесення таких витрат суду не надавалося та до стягнення вони не заявлялися.

Керуючись ст. ст. 12-13, 128, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу, що здійснює організацію надання адміністративних послуг задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна в особі Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) 37567646.

Відповідач 2: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) 38226516.

Дата складення повного судового рішення 20 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

20.10.26

Часті запитання

Який тип судового документу № 140752096 ?

Документ № 140752096 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140752096 ?

Дата ухвалення - 20.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140752096 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140752096, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Судове рішення № 140752096, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 140752096 відноситься до справи № 521/8004/26

Це рішення відноситься до справи № 521/8004/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140752094
Наступний документ : 140752097