Вирок № 140751303, 01.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13805/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "01" жовтня 2026 р.

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22026000000000706 від 27 липня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Севастополя, громадянки України, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000706 від 27 липня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, разом з угодою про визнання винуватості від 20 серпня 2026 року, укладеною між прокурором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю її захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті

Досудовим розслідуванням встановлено, що у листопаді 2022 року ОСОБА_4 , перебуваючи у місті Києві, за невстановлених досудовим розслідуванням точних дати та часу, однак не пізніше 13 жовтня 2023 року, отримала від невстановленої особи пропозицію за грошову винагороду стати засновником та керівником ТОВ «ОІЛ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 42752462), без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та брати безпосередню участь у фінансово-господарській і управлінській діяльності товариства.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер запропонованих дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, погодилася на вказану пропозицію та вступила у попередню змову з невстановленою особою щодо внесення до документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до попередньо узгодженого плану ОСОБА_4 надала невстановленій особі свої персональні дані та документи, необхідні для підготовки реєстраційних документів, і погодилася особисто засвідчувати їх своїм підписом.

При цьому обвинувачена усвідомлювала, що фактично не здійснюватиме керівництво товариством, не братиме участі у формуванні його статутного капіталу та не виконуватиме організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій.

Так, 08 липня 2025 року ОСОБА_4 прибула до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, буд. 22/1, кв. 248, де засвідчила своїм підписом підготовлені іншою особою документи, необхідні для державної реєстрації змін щодо ТОВ «ОІЛ ТРАНС».

Зокрема, обвинувачена підписала акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 13 жовтня 2023 року та заяву щодо державної реєстрації юридичної особи від 13 жовтня 2023 року, які містили завідомо неправдиві відомості щодо формування статутного капіталу, складу учасників та місцезнаходження товариства.

На підставі зазначених документів 13 жовтня 2023 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про ТОВ «ОІЛ ТРАНС» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 16 жовтня 2023 року ОСОБА_4 повторно прибула до приміщення приватного нотаріуса, де підписала письмове рішення № 16/10-2023 одноосібного учасника ТОВ «ОІЛ ТРАНС» про призначення її директором товариства та відповідну заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

25 жовтня 2023 року обвинувачена за вказівкою невстановленої особи підписала письмове рішення № 25/10-2023 та заяву про державну реєстрацію змін, на підставі яких до Єдиного державного реєстру внесено відомості щодо зміни видів економічної діяльності товариства та контактної інформації юридичної особи.

Зокрема, до переліку видів економічної діяльності було включено оптову торгівлю комп`ютерами, периферійним устаткуванням, програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, а також виключено окремі види діяльності, пов`язані з роздрібною торгівлею пальним.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , продовжуючи діяти відповідно до попередньої домовленості, підписала письмове рішення № 30/10-2023 щодо внесення додаткового вкладу до статутного капіталу товариства у розмірі 19 000 гривень та відповідну заяву про державну реєстрацію змін.

При цьому фактичного внесення обвинуваченою зазначених грошових коштів не відбувалося, про що їй було достовірно відомо.

19 січня 2024 року ОСОБА_4 підписала письмове рішення № 19/01-2024 та заяву щодо державної реєстрації змін місцезнаходження ТОВ «ОІЛ ТРАНС» за адресою: м. Київ, вул. Вифлеємська, буд. 6, кв. 66, хоча фактично не здійснювала керівництво товариством та не забезпечувала його господарської діяльності за вказаною адресою.

19 лютого 2024 року обвинувачена підписала письмове рішення № 19/02-2024, статут товариства в новій редакції та заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, усвідомлюючи, що відповідні документи містять завідомо неправдиві відомості щодо її участі в управлінні товариством.

28 травня 2024 року ОСОБА_4 підписала заяву про державну реєстрацію змін інформації для здійснення зв`язку з товариством, на підставі якої відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру.

26 жовтня 2024 року обвинувачена підписала письмове рішення № 26/10-2024 та заяву про державну реєстрацію змін місцезнаходження товариства за адресою: м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корпус 3, офіс 2.

На підставі зазначених документів державним реєстратором проведено відповідну державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «ОІЛ ТРАНС».

За виконання вказаних дій ОСОБА_4 отримала від невстановленої особи грошову винагороду у розмірі 8 000 гривень, що, відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин, була обумовлена за перебування на посаді директора товариства.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, внесла до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подала для проведення такої реєстрації документи, які містили завідомо неправдиві відомості.

Зазначені дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Щодо укладеної угоди про визнання винуватості та позицій учасників судового провадження

20 серпня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості в порядку статей 468, 469, 470, 472 КПК України.

Відповідно до змісту зазначеної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, підтвердила фактичні обставини його вчинення та висловила щире каяття.

Крім того, обвинувачена взяла на себе зобов`язання співпрацювати з органом досудового розслідування, надавати показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, брати участь у відповідних слідчих і процесуальних діях та не змінювати раніше наданих правдивих і достовірних показань.

Сторони погодили призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав укладену угоду про визнання винуватості, просив суд її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання. Зазначив, що обвинуваченій роз`яснено її процесуальні права та правові наслідки укладення угоди. Також просив долучити до матеріалів кримінального провадження характеризуючі дані та відповідні витяги.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала позицію прокурора, зазначивши, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, а її умови не порушують прав та законних інтересів обвинуваченої.

Захисник просила затвердити угоду, застосувати положення ст. 75 КК України та встановити обвинуваченій іспитовий строк тривалістю один рік.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що розуміє зміст укладеної угоди, характер пред`явленого їй обвинувачення та правові наслідки її затвердження.

Судом з`ясовано позицію обвинуваченої щодо добровільності укладення угоди, усвідомлення нею характеру обвинувачення, виду та міри узгодженого покарання, а також наслідків затвердження угоди.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості та надані матеріали, суд доходить таких висновків.

Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень визначених законом категорій за умови дотримання встановлених цією нормою вимог.

Інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі від кримінального правопорушення відсутні, матеріальної шкоди, яка підлягала б відшкодуванню в межах цього провадження, за змістом угоди не встановлено.

Відповідно до ст. 470 КПК України прокурор під час вирішення питання про укладення угоди про визнання винуватості враховує ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження та у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що ОСОБА_4 визнала свою винуватість у повному обсязі, висловила щире каяття та взяла на себе зобов`язання сприяти викриттю кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами.

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки доцільності укладення угоди та свідчать про наявність суспільного інтересу в її затвердженні, оскільки сприяють реалізації завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, зокрема забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди суд зобов`язаний з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа обвинувачується, а також передбачені законом права, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї в разі затвердження угоди.

Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Зміст наданої суду угоди свідчить, що сторони підтвердили добровільність її укладення, обвинувачена була забезпечена професійною правничою допомогою захисника, а правові наслідки укладення та затвердження угоди їй роз`яснено.

Обвинувачена в судовому засіданні підтвердила розуміння наслідків укладення угоди, а захисник зазначила про відсутність будь-якого тиску під час її укладення.

Суд також враховує, що обвинувачена погодилася з формулюванням обвинувачення та його правовою кваліфікацією, беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону, зокрема щодо законності її умов, дотримання прав, свобод та інтересів сторін, добровільності укладення, можливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань і наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Суд бере до уваги, що угода укладена між належними учасниками кримінального провадження, містить формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію, обставини, істотні для кримінального провадження, беззастережне визнання винуватості обвинуваченою, узгоджене покарання та наслідки укладення і затвердження угоди.

При вирішенні питання щодо покарання суд виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, повністю визнала свою винуватість, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, сторони угоди не встановили.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років та узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному кримінальному провадженні сторонами погоджено основне покарання у виді трьох років позбавлення волі та звільнення від його відбування з випробуванням.

Суд враховує, що відповідно до частин 3, 4 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку визначається судом та може становити від одного до трьох років.

З огляду на обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, визнання винуватості та активне сприяння органу досудового розслідування, суд вважає можливим встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю один рік.

Покладення на обвинувачену обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, сприятиме забезпеченню контролю за її поведінкою, виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Водночас суд зазначає, що звільнення від відбування основного покарання з випробуванням не означає звільнення від призначеного додаткового покарання.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що узгоджене сторонами покарання відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченої, принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності кримінальної відповідальності.

Таким чином, за умови підтвердження судом усіх передбачених ст. 474 КПК України обставин, підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості не встановлено, а тому угода підлягає затвердженню з ухваленням обвинувального вироку та призначенням обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.

Керуючись статтями 100, 368, 370, 373, 374, 394, 468-470, 472-476 КПК України, статтями 50, 65, 66, 75, 76, ч. 2 ст. 205-1 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості від 20 серпня 2026 року, укладену між прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22026000000000706 від 27 липня 2026 року - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, за умови, що протягом іспитового строку вона не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку в установленому законом порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: