Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 727/12141/26
Провадження № 2/727/3914/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Берник Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилався на те, що 20.04.2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28473 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно умов договору сума виданого кредиту становить 2000 гривень. Дата надання кредиту 20.04.2021 року. Строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка в день 2,5% або 912,5 річних.
Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На виконання умов п.1.4 кредитного договору ОСОБА_1 було зазначено реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.
Згідно п.6.1 договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
У зв`язку із неналежним виконанням умов договору у ОСОБА_1 станом на 01.06.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором №28473 від 20.04.2021 року у розмірі 12500 гривні, з яких: 2000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10500 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
17.02.2022 року між ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №28473 від 20.04.2021 року у сумі 12500 грн. 00 коп. та понесені судові витрати .
Ухвалою суду від 11.09.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за зареєстрований місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 20.04.2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28473 (а.с.15-16).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.05.2021 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).
Згідно п.1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (п.2.3 кредитного договору).
Відповідно до п.6.1 договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
У додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року наведено графік розрахунків та орієнтовної сукупності вартості кредиту: строк на який надано кредит: 30 днів; сума кредиту - 2000 гривень; сума комісії за користування системою - 15%; фіксована процентна ставка - 2,5% в день; сума нарахованих процентів - 1500 гривні; сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення) - 5% (а.с.17).
Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Договір про надання фінансового кредиту відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора: AV7856. Номер телефону НОМЕР_2 . Рахунок позичальника: НОМЕР_1 .
Відповідно до інформаційної довідки №740/06 від 29.06.2026 року, ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Тип транзакції: видача. У інформаційній довідці вказано: номер транзакції - 31893-54821-35674; сума - 2000 гривень; дата та час проведення - 20.04.2021 року об 19:18:05; номер платіжної картки - НОМЕР_1 (а.с.26).
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом договору про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, договір про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію»та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (AV7856), та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного уписьмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , номер телефону, місце проживання: АДРЕСА_1 , рахунок № НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.
17.02.2022 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) уклали договір факторингу №02-17/02/2022 (а.с.18-21).
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, у відповідності до ст.1078 ЦК України, предметом даного договору є право грошової имоги, строк платежу за якою наств (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На умовах даного договору та керуючись ст.1077 ЦК України фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (додаток №1 до цього договору) (п.1.2 договору факторингу).
Згідно п.6.1 договору факторингу, у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.
За цим договором клієнт передає, а фактор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості. Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, клієнт надає фактору документацію в порядку, передбаченому цим договором. Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору (п.6.2.1 - 6.2.3 договору факторингу).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №28473 від 20.04.2021 року в сумі 12500 грн. 00 коп., що складається з: 2000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 10500 грн. 00 коп. - залишок по відсоткам (а.с.9).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» посилалося на те, що заборгованість відповідача становить 12500 гривні, з яких: 2000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10500 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд враховує норми цивільного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Так, згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Отже, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.
Пунктом 1.2 договору про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року передбачений строк кредитування 30 днів, тобто до 19.05.2021 року.
Умовами кредитного договору не передбачена можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитними коштами.
Пункт 2.3 договору про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року передбачає можливість нарахування відсотків до дня повного погашення заборгованості за кредитом та у випадку прострочення нарахування і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Разом з тим, доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Пунктом 2.3. договору №28473 від 20.04.2021 року дійсно передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Водночас проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
За змістом ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Визначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема позичальником.
Оскільки умови укладеного між сторонами кредитного договору не дають можливості визначити справжній зміст умови правочину щодо строку його дії - 30 денів відповідно до п. 1.2 договору (у розділі 1. Предмет та строк дії договору) чи 180 днів відповідно до п. 2.3 цього правочину (у розділі 2. Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором), відтак у цьому випадку слід застосувати правило тлумачення contra proferentem.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).
Позивач, розраховуючи суму заборгованості, виходив з іншого строку кредитування (п. 2.3 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час як відповідач - споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.
Зазначення в укладеному правочині двох різних строків кредитування зумовило неясність такої умови договору, як строк кредитування, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.
У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Ураховуючи наведене, починаючи з 20.05.2021 року у ТОВ «ФК «Авіра Груп», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором №28473 від 20.04.2021 року.
Суд виходить також з того, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань не може призвести до інших, ніж погоджені сторонами, умов договору (строку кредитування), оскільки зміст п. 2.3 договору, який має регулювати лише порядок нарахування процентів та сплату боргу, прямо суперечить змісту п. 1 цього правочину, яким визначено предмет та строк дії договору, та графіку розрахунків, тобто фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.
З огляду на зазначене, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору, у даному випадку більш ніж за 30 днів, є безпідставним.
Позивач деталізованого розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року не надав.
Таким чином, сума нарахованих відсотків за користування кредитом протягом 30 днів з урахуванням визначеної умовами договору відсоткової ставки 2,5 % за кожний день користування кредитом складає 1500 грн. (2000 грн. х 2,5% х 30 днів = 1500 грн.), що відповідає Графіку розрахунків та орієнтовній сукупній вартості кредиту, який у відповідності до п. 2.1 договору про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року, є невід`ємною частиною цього договору.
Отже, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №28473 від 20.04.2021 року становить розмірі 3500 грн. 00 коп., яка складається з: 2000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 15500 гривень.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Правничу допомогу позивачу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» здійснював адвокат Пархомчук С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 року.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, що вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 12500 грн. 00 коп. Судом позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 3500 грн. 00 коп., тобто 28%.
Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 745 грн. 47 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 4340 гривень, обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158), яке розташоване в м.Київ, вул.Кирилівська, 82, офіс 7 заборгованість за кредитним договором позики №28473 від 20.04.2021 року у розмірі 3500 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158) понесені судові витрати у розмірі 745 грн. 47 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4340 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.
Судове рішення № 140750817, Шевченківський районний суд м. Чернівців було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 727/12141/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: