Рішення № 140750304, 19.10.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11793/26

№ провадження 2/646/6618/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

24.09.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Z70.198.73127 від 20.01.2017 у розмірі 64 538, 76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2017 ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» уклали кредитний договір № Z70.198.73127, відповідно до умов якого відповідач отримала споживчий кредит та зобов`язалася повернути його, сплатити проценти та плату за обслуговування кредиту.

Внаслідок порушення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 64 538, 76 грн., з яких: 21 756, 27 грн. заборгованість за тілом кредиту; 42 782, 49 грн заборгованість за відсотками.

26.11.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 12/85, відповідно до якого та на підставі ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за договором № Z70.198.73127 від 20.01.2017.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у загальному розмірі 64 538, 76 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та 8 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. За даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери значиться зареєстрованою як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , однак процесуальні документи відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи, що зареєстроване місце проживання відповідачки знаходиться у селищі Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, де наразі ведуться активні бойові дії, судом у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» розміщено оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.

За повідомленням АТ «УКРПОШТА» направлення поштової кореспонденції на території активних бойових дій, у тому числі селища Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, не здійснюється.

Відзив не подано.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що 20.01.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № Z70.198.73127, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 22 000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в п. 1.14. Договору.

Пунктом 1.14 визначено, що Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг "БПР "Стартовий", що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Видача кредитних коштів підтверджується ордером-розпорядженням № 1 від 20.01.2017, відповідно до якого Публічне Акціонерне Товариство "Ідея Банк" на підставі договору № Z70.198.73127 від 20.01.2017 перерахувало кошти в сумі 19 130, 44 грн.

Будь-яких доказів щодо видачі кредитних коштів у іншому розмірі, тобто 22 000, 00 грн., матеріали справи не містять. Доказів перерахування страхового платежу відповідно до заяви про приєднання до договору добровільного страхування життя суду надано не було.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданої виписки по рахунку 29096417677075.98 за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 встановлено, що ОСОБА_1 20.02.2017 здійснено платіж у розмірі 1 250, 00 грн., з яких 0, 62 грн. та 243, 11 грн. зараховано на погашення тіла кредиту; 1006, 27 грн. погашення процентів.

Пунктами 1.3-1.4 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5 (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9.5, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15, 00.

Розділом 2 цього договору визначено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 20 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

Графік щомісячних платежів за кредитним договором визначено, що 20 числа кожного місяця ОСОБА_1 , починаючи з 20.02.2017 по 20.12.2021 мала сплачувати по 1 249, 38 грн. та останній платіж здійснити 20.01.2022 у розмірі 977, 71 грн.

Щомісячні внески сплачуються на транзитний рахунок та розподіляються таким чином:

Дата Тіло Проценти Комісія Сума

20.02.17 243, 11 280, 27 726, 00 1 249, 38

Платіж від 20.02.2017 у сумі 1 250, 00 грн. розподілено: 0, 62 грн. та 243, 11 грн. - погашення тіла кредиту; 1 006, 27 грн. погашення процентів.

Зарахування суми 1 006, 27 грн. на погашення процентів жодним чином не обґрунтовано, адже згідно графіку платежів сплаті підлягали відсотки, нараховані за період з 20.01.2017 по 20.02.2017 у розмірі 280, 27 грн., отже решта коштів мала бути зарахована на погашення тіла кредиту.

Отже, за відсутності доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 19 130, 44 грн (кошти видані на підставі ордера-розпорядження) - 0,62 грн. - 243, 11 грн. (кошти зараховані на погашення тіла кредиту за платежем від 21.02.2017) - 726 грн. (різниця між зарахованими коштами на погашення процентів та сумою, яка визначена графіком) + 18 160, 71 грн.

Будь-яких доказів щодо повернення кредитних коштів відповідачкою до суду не надано.

Перевіряючи заявлені позовні вимоги в частині нарахованих відсотків за користування кредитом суд, використовуючи арифметичний підхід у визначенні загальної суми процентів, які мала б сплатити відповідачка за користування кредитними коштами за період з 20.02.2017 по 20.01.2022 становить: 18 160, 71 грн. х 15 % річних х 59 місяців = 13 393, 52 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 26 листопада 2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Кредит-капітал» укладено договір факторингу №12/85, відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Кредит-капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредиту № Z70.198.73127 від 20.01.2017.

Згідно копії платіжної інструкції №20282 від 26 листопада 2020 року ТЗОВ «ФК» Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок АТ «Ідея-Банк» 3 102 412,74 грн, призначення платежу: плата за право відступлення права вимоги зг. договору факторингу №12/85 від 26.11.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12/85 від 26 листопада 2020 року ТОВ «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором кредиту № Z70.198.73127 від 20.01.2017 на загальну суму 64 538, 76 грн.

Копія договору факторингу та реєстру прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Матеріали справи не містять доказів про визнання договору факторингу недійсним, а тому відсутні підстави вважати, що позивач у цій справі не довів свого права вимоги до відповідачки.

Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Таким чином, суд вважає доведеним, що до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні реальності понесених витрат на правову допомогу, суд враховує, що позивач є фінансовою установою, яка має значний перелік боржників та позов про стягнення заборгованості є типовим для неї, складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, представник позивача участі у судовому розгляді справи не приймав, тобто надання допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Ураховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та зважаючи на заяву відповідача про їх неспівмірність, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача до 3 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, заборгованість у розмірі 31 554, 23 грн (тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 23 копійки), а також понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) та по сплаті судового збору у розмірі 1 301, 70 грн (одна тисяча триста одна гривня 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуючий І.М.Демченко