Рішення № 140749716, 16.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/479/26

Провадження № 2/626/635/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

представника позивача Пілігріма П.О.,

представника відповідача Поліканова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Берестині, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Пілігріма П.О., звернулась до Берестинського районного суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на її утримання у зв`язку з інвалідністю в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня подачі позову до суду до припинення інвалідності ОСОБА_1 або зміни матеріального положення сторін.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 04 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Красноградського районного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 04.06.2010 року зроблено відповідний актовий запис 43.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є позивач та відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02.11.2016 року по цивільній справі № 626/981/16-ц шлюб між сторонами розірваний.

Ухвалою Красноградського районного суду від 03.11.2016 року по даній справі виправлено описку в судовому рішенні про розірвання шлюбу, якою змінено прізвище позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ».

17.03.2017 року позивачем отримано свідоцтво про зміну імені.

13.06.2019 року Красноградським районним судом видано судовий наказ по цивільній справі № 626/1362/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 12.06.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

04 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно укладено шлюб, зареєстрований Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районні Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 04.03.2023 року складено відповідний актовий запис № 31.

Згідно довідки Берестинської міської лікарні від 22.12.2025 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з 2000 року, з 2006 року має інвалідність, у зв`язку із чим відповідач був обізнаний, щодо стану здоров`я дружини, як при першому, так і при наступному укладанні шлюбу.

Із документів, які маються в особистому архіві та розпорядженні позивача, вбачається, щодо встановлення інвалідності за довідками МСЄК з 28.11.2022 року по 31.12.2024 року, з 11.12.2024 безстроково. Аналогічні відомості викладені в пенсійних посвідченнях.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 338405 від 28.11.2022 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 29.12.2022 року, позивач має другу групу інвалідності.

Крім того, довідкою «Обласної клінічної психіатричної лікарні № 3» № 14/8592 від 09.07.2024 року та довідкою ДУ ІНПН НАМН України № 443 від 04.12.2023 року підтверджується продовження лікування у медичних закладах.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААГ № 964086 від 11.12.2024 року встановлено ОСОБА_1 безстроково другу групу інвалідності з 01.01.2025 року, у зв`язку із чим видано пенсійне посвідчення від 15.01.2025 року № НОМЕР_2 , термін дії довічно.

Довідкою від 22.12.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у КПБ «Берестинської міської лікарні» з 2000 року, має інвалідність з 2006 року і по теперішній час.

Згідно довідки про доходи № 2702452541774729 Красноградського об`єднаного управління ПФУ в Харківській області від 22.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності з січня 2023 року.

На час подачі позову Берестинським районним судом розглядається цивільна справа № 626/3798/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Станом на листопад 2023 року розмір пенсії позивача становить 3323 грн.

Інших джерел доходу у позивача не має, крім того, за станом здоров`я, остання позбавлена можливості працевлаштування.

Суми пенсії не достатньо позивачу для харчування, купівлі одягу та взуття, забезпечення побутових умов життя, гігієни, а отже позивач потребує матеріальної допомоги, у зв`язку із чим, позивач звернулась з позовом до суду.

Одночасно із цим, щомісячний розмір доходу відповідача становить близько 80 000 грн, щомісяця, що вказує на можливість виплачувати аліменти, крім того, згідно приписів ч. 1-3 ст. 75 СК України, відповідач зобов`язаний забезпечувати дружину, яка має інвалідність, а позивач має право на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він не визнає позовних вимог. Зазначає, що до реєстрації шлюбу із позивачкою, він перебував у іншому шлюбі, і має від нього ще одну дитину, сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого він сплачував аліменти до його повноліття та аліменти на дитину, що продовжує навчання.

При першому укладенні шлюбу, позивачка приховала від відповідача, що вона має хворобу, пов`язану з психічним розладом, «має нестійкий психологічний стан», як зазначено у рішенні Красноградського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року справа за № 626/1917/19.

Однією з причин розірвання шлюбу була також і поведінка ОСОБА_1 , на яку впливав її стан здоров`я, як відповідач зрозумів пізніше.

Зазначення позивачкою про «достеменну» обізнаність ним її стану здоров`я є неправдою, бо він довідався про її розлад у 2019 році. Своє перебування на диспансерному обліку та причини інвалідності до цього часу вона від нього приховувала.

Результати медичного обстеження, лікування є лікарською таємницею, і відповідачу не були повідомлені, а доступу до них він не мав, бо він обмежений Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Усі перелічені довідки про стан здоров`я позивачки, на які вона посилається у позові, датовані періодом з 2022 по 2025 роки, тобто вже під час повторного шлюбу.

Вищенаведене свідчить, що ОСОБА_1 при укладенні шлюбу діяла не добросовісно, приховала від нього свій стан здоров`я.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено 2595 гривень.

Позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3323 грн., що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Також, як особа з інвалідністю другої групи, позивачка має право на працю.

Відповідач дійсно має заробітну плату в розмірі 80 000 грн., але з нього за судовим наказом стягнуто частину на утримання дитини.

Розмір щомісячних аліментів складає приблизно 22000 грн. Цей розмір збільшується в разі отримання преміальних та відпускних.

Позивач та дочка проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності, і придбана ним особисто ще до шлюбу.

ОСОБА_1 лише мінімально приймає участь у сплаті комунальних та інших послуг, користується пільгами відповідача як учасника бойових дій. 2/3 частини витрат за комунальні послуги сплачує відповідач.

Відповідач вимушений для себе орендувати житло, вартість оренди складає на теперішній час 7000 грн. щомісяця.

Крім того відповідач має батьків пенсіонерів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батько ОСОБА_9 є онкохворим, є особою з інвалідністю 2 групи з 04 жовтня 2024 року довічно, постійно проходить необхідне лікування.

Син від першого шлюбу ОСОБА_8 10 жовтня 2025 року отримав тяжку гостру відкриту проникаючу черепно - мозкову травму із забоєм головного мозку тяжкого стану з формуванням вогнищ контузій лівої тім`яної частки, субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією, із забоєм грудної клітки зліва, плегією верхньої лівої кінцівки.

В той же день він переніс операційне втручання - хірургічну обробку відкритого проникаючого вдавленого імперсивного перелому правої тім`яної кістки, видалення кісткових уламків, вогнища забою - розтрощення правої тім`яної кістки, пластику дефекту твердої мозкової оболонки ауто тканинами.

За медичними показаннями син готується до оформлення інвалідності.

Таким чином, усі ці особи залежать від відповідача, є непрацездатними, без його матеріальної допомоги вони не зможуть отримувати належне лікування, догляд та інші необхідні для життя речі.

Відповідач є учасником бойових дій.

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, з 28 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» він був мобілізований до лав Збройних сил України, про що свідчить запис у військовому квитку.

Згідно до Наказу Командира військової частини НОМЕР_3 за № 366 від 24 грудня 2024 року він був виключений зі списків особового складу частини та направлений на зарахування на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За весь час перебування на військовій службі зазначає, що не був вдома, не бачився із позивачкою, її інвалідність не може бути, і не є наслідком його протиправної поведінки.

Крім того, він має хронічні хвороби, які були встановлені військово-лікарською комісією 17 листопада 2025 року, відповідно до цього діагнозу він є особою, непридатною до несення служби у спеціальних підрозділах, тільки у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах і т.п.

Таким чином, відповідач вимушений витрачати кошти і на підтримання своєї життєдіяльності.

Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин подружжя по утриманню спрямоване на реалізацію положень Загальної частини Сімейного кодексу України щодо необхідності побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ч.2 ст.1 СК України) та з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст.7 СК України).

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Згідно з ч.1, 2 ст.76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб 04 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Красноградського районного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 04.06.2010 року зроблено відповідний актовий запис 43.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є позивач та відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02.11.2016 року по цивільній справі № 626/981/16-ц шлюб між сторонами розірваний.

Ухвалою Красноградського районного суду від 03.11.2016 року в даній справі виправлено описку в судовому рішенні про розірвання шлюбу, якою змінено прізвище позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ».

17.03.2017 року позивачем отримано свідоцтво про зміну імені.

13.06.2019 року Красноградським районним судом видано судовий наказ по цивільній справі № 626/1362/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 12.06.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

04 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно укладений шлюб, зареєстрований Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районні Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 04.03.2023 року складено відповідний актовий запис № 31.

Згідно довідки Берестинської міської лікарні від 22.12.2025 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з 2000 року, з 2006 року має інвалідність.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ № 338405 від 28.11.2022 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з 28.11.2022 року до 02.12.2024 року. У висновку про умови та характер праці зазначено домашня праця.

Відповідно до довідки ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України» від 04.12.2023 року № 443 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в клініці з 13.11.2023 року по 01.12.2023 року.

Довідкою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 14/8592 від 09.07.2024 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні з 18.06.2024 (по теперішній час 09.07.2024) продовжує лікування.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААГ № 964086 від 11.12.2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з 01.01.2025 року безстроково. У висновку про умови та характер праці зазначено домашня праця.

Аналогічні відомості викладені в пенсійних посвідченнях.

Також до матеріалів справи долучено довідку ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України» від 18.06.2026 року № 582 відповідно до якої ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в клініці з 21.05.2026 року по 18.06.2026 року.

На час укладення першого шлюбу так і повторно з відповідачем позивачці було встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання.

Відомостей, що позивач відмовилась перед укладенням шлюбу від направлення на медичне обстеження відповідач не надав.

Враховуючи викладено, суд приходить до висновку, що на час укладення першого шлюбу і повторного відповідачу було відомо про наявність групи інвалідності у позивачки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 СК України, рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу.

З зазначеної норми вбачається, що право на утримання має і та особа, яка стала непрацездатною до реєстрації шлюбу, що має місце у даних правовідносинах.

Інші умови для позбавлення права на утримання, які визначені ст.83 СК України, у даних правовідносинах також відсутні.

Відповідно до довідки про доходи № 2702 4525 4177 4729 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Красноградському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і отримує пенсію по інвалідності, станом на листопад 2025 року в розмірі 3323 грн. щомісячно.

У постанові від 24.06.2021 по справі №759/6629/19 Верховний Суд зазначив, що призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державої пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», на час подання позову до суду прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 2361 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено 2595 гривень.

Таким чином, позивачка отримувала пенсію як особа з інвалідністю в розмірі трохи більше прожиткового мінімуму.

Водночас, суд не вважає, що позивачка, отримуючи пенсію по інвалідності, не потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка.

Відповідно до довідки про доходи Філії Бурового управління «Укрбургаз» № 239 від 23.02.2026 року ОСОБА_2 займає посаду головного геолога має нарахований дохід з 1 серпня 2025 року по 31 січня 2026 року в сумі 784568,84 грн. Сплачені аліменти згідно ВП 59463091 за цей період становлять 136804,17 грн.

Відповідач посилається, що щомісяця в середньому позивач отримує від нього аліменти на утримання доньки 22000 грн., що достатньо для утримання також і позивачки.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Тобто аліменти, які відповідач сплачує позивачу на утримання їхньої неповнолітньої дитини, є власністю дитини і повинні використовуватись за цільовим призначенням.

Доказів нецільового використання аліментів відповідачем не надано і не встановлено судовим рішенням.

Щодо посилання відповідача щодо належності йому квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в якій як він зазначає проживає позивач разом з донькою, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів належності даної квартири саме відповідачу.

Також відповідач посилається, що крім сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, він має непрацездатних батьків, має ряд хронічних захворювань, має повнолітнього сина, який потребує лікування.

Так відповідач має батьків пенсіонерів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батько ОСОБА_9 , є особою з інвалідністю 2 групи з 04 жовтня 2024 року довічно.

Син від першого шлюбу ОСОБА_8 10 жовтня 2025 року отримав тяжку гостру відкриту проникаючу черепно - мозкову травму із забоєм головного мозку тяжкого стану з формуванням вогнищ контузій лівої тім`яної частки, субарахноїдальним крововиливом, пневмоцефалією, із забоєм грудної клітки зліва, плегією верхньої лівої кінцівки.

В той же день він переніс операційне втручання - хірургічну обробку відкритого проникаючого вдавленого імперсивного перелому правої тім`яної кістки, видалення кісткових уламків, вогнища забою - розтрощення правої тім`яної кістки, пластику дефекту твердої мозкової оболонки ауто тканинами.

Відповідач є учасником бойових дій.

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, з 28 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» він був мобілізований до лав Збройних сил України, про що свідчить запис у військовому квитку.

Згідно до Наказу Командира військової частини НОМЕР_3 за № 366 від 24 грудня 2024 року він був виключений зі списків особового складу частини та направлений на зарахування на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За весь час перебування на військовій службі зазначає, що не був вдома, не бачився із позивачкою, її інвалідність не може бути, і не є наслідком його протиправної поведінки.

Крім того, він має хронічні хвороби, які були встановлені військово-лікарською комісією 17 листопада 2025 року, відповідно до цього діагнозу він є особою, непридатною до несення служби у спеціальних підрозділах, тільки у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах і т.п.

Так, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2004 від 29.10.2024, частину 4 статті 75 СК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, а саме те, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у цьому ж рішенні вказав, що нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися із урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення.

Конституційний Суд України зазначає, що потребу в матеріальній допомозі за наявності спору слід визначати в судовому порядку у кожному конкретному випадку у спосіб зіставлення доходів і витрат позивача та відповідача, а також перебування в особи (відповідача) на утриманні інших осіб (батьків, дітей від інших шлюбів тощо), що дасть можливість повною мірою визначити матеріальну потребу одного з подружжя і можливості іншого з подружжя в наданні утримання (аліментів) та забезпечить тому з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, можливість її отримати, а призначення особі відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого з подружжя. Призначення державою соціальних виплат не може впливати на призначення аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати можливість такого призначення.

В судовому засіданні не встановлено наявності інших осіб, які б мали обов`язок утримувати позивачку, яка має інвалідність 2 групи.

Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачка має право на утримання (аліменти) після розірвання шлюбу.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, які мають бути стягнуті на користь позивачки, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1, 3 ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Судовим наказом Красноградського районного суду від 13.06.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 12.06.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач має хронічні захворювання, які потребують лікування. Має непрацездатних батьків та повнолітнього сина, який потребує лікування, в зв`язку з чим потребують матеріальної допомоги від відповідача.

Підставою для набуття одним з подружжя права на утримання (аліменти) є можливість іншого з подружжя надавати таке утримання.

Відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи, то його матеріальне становище та його доходи є такими, що дають йому можливість надавати матеріальну допомогу позивачці.

Одночасно, вирішуючи спір, суд виходить і з того, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки, має хронічні захворювання, непрацездатних батьків та повнолітнього сина, який потребує лікування, що потребує додаткових витрат, а тому приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивачки потрібно стягувати аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини його доходу щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду та, відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання зазначеного рішення суду в межах платежу за один місяць.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 84, ст. 180, 182 СК України, 4-5, 12, 76-83, 259, 263-265, 430 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 16.02.2026 року протягом всього строку інвалідності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. стягувач: Державна судова адміністрація України (місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), на отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя