Рішення № 140749600, 12.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2676/26

н/п 2/953/2405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

відповідачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 36 937,37 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у сумі 36 937,37 грн з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2018 по 31 січня 2026 у розмірі 20 786,43 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2018 по 31 січня 2026 у розмірі 14 847,22 грн за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 по 31 січня 2026 у сумі 1 303,72 грн, судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами вказаних комунальних послуг. Відповідачі не сплачували рахунки, внаслідок чого виникла заборгованість за такі послуги

Виклад позиції відповідача

29.06.2026 від відповідачки надійшло ряд клопотань, в яких викладено пояснення по суті, долучено докази та заявлено про виклик свідка ( ОСОБА_3 ).

У клопотаннях вказала, що у квартирі відсутнє холодне водопостачання та, відповідно, водовідведення, оскільки таке було зупинено через технічні несправності. Також просила застосувати строк позовної давності. Надала власний розрахунок заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 11.03.2026 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив спрощене позовне провадження, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Суд ухвалою від 01.06.2026 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку зі смертю відповідачки до подання позову.

01.06.2026 у судовому засіданні було допитано свідка, ОСОБА_3 , яка повідомила, що є сусідкою відповідачки. Вказала, що відповідачка фактично не проживає за вказаною адресою. Повідомила, що у квартирі АДРЕСА_2 відсутнє водопостачання з лютого 2022 року, оскільки таке було відключено через технічні несправності та з метою запобігання залиттю сусідів. У квартирі проживала мати відповідачки.

Судові засідання неодноразово відкладалось за клопотаннями позивача, зокрема, до 12.10.2026.

23.09.2026 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 36 147,77 грн, з них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.03.2018 по 31.01.2026 в сумі 20 325,24 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2018 по 31.01.2026 в сумі 14 518,81 грн; абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026 у сумі 1 303,72 грн та судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Перше судове засідання було призначено 09.04.2026. заяву про зменшення позовних вимог позивач подав 23.09.2026. Клопотання про поновлення строку для подання такої заяви не заявив.

За таких обставин, заява про зменшення позовних вимог не підлягає прийняттю, оскільки подана з пропуском строку без клопотання про поновлення такого, а тому суд не приймає таку до розгляду відповідно до частини третьої статті 49, статті 127 ЦПК України.

12.10.2026 у судове засідання з`явилась відповідачка. Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду та повісток до електронного кабінету, що підтверджується довідками суду про доставку електронного документу та згідно зі статтями 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Відповідачка вважала за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, позицію відповідачки, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Відповідачка надала усні пояснення. Пояснила, що у квартирі відсутнє холодне та гаряче водопостачання з лютого 2022 року, оскільки таке було відключено з технічних причин (з метою недопущення залиття сусідів). Вказала про часткове визнання позову і просила застосувати позовну давність.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .

За особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилась заборгованість в сумі 35 633,65 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2018 по 31 січня 2026 у розмірі 20 786,43 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2018 по 31 січня 2026 у розмірі 14 847,22 грн. Також за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалось нарахування плати за абонентське обслуговування, через несплату якої, виникла заборгованість за період з 01 червня 2022 по 31 січня 2026 у сумі 1 303,72 грн.

Прилади обліку холодної води за вказаною квартирою відсутні.

Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_2 від 06.05.2026 в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 не проживала з 2003 року. У квартирі водопровідна система гарячої та холодної води знаходить в неробочому стані з лютого 2022 року по теперішній час. Користуватись послугами гарячого та холодного водопостачання неможливо. Голова ЖК "Приозерний 71", до якого відноситься будинок АДРЕСА_4 , теж підтвердила, що мешканці квартири АДРЕСА_3 холодною та гарячою водою не користуються з 2022 року, тому що водопровідна система повністю відключена. Обстеження квартири АДРЕСА_3 відбулось у лютому 2022 року сантехніком, який підтвердив неможливість користування гарячою водою.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз наведених норм вказує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Отже, умовою виникнення у споживача обов`язку зі сплати послуги з холодного водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування є фактичне використання та надання таких послуг.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_2 було відсутнє холодне та гаряче водопостачання з лютого 2022 року, що підтверджується актом обстеження квартири від 06.05.2026. Відповідно відсутність послуг з гарячого та холодного водопостачання виключає також надання такої послуги, як водовідведення.

Суд у цій справі враховує сталу практику Верховного Суду, що споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (див до прикладу постанови Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 915/89/16, від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц).

Однак, за обставинами цієї справи встановлено факт відсутності надання послуги з холодного водопостачання з лютого 2022 року, що також виключає відсутність такої послуги, як водовідведення та абонентське обслуговування, ураховуючи факт відсутності гарячого водопостачання. А тому суд у цій частині приймає заперечення відповідачки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що до стягнення були заявлені вимоги за надані послуги з водопостачання та водовідведення до лютого 2022 року, зокрема, з 01.03.2018 та 01.07.2018, відповідно. Обставини надання таких послуг до лютого 2022 року відповідачка не спростовувала.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість за водопостачання з 01.03.2018 до лютого 2022 року складає 11 397,76 грн, а водовідведення з 01.07.2018 до лютого 2022 року складає 8 072,68 грн.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості з холодного водопостачання за період з 01.03.2018 до лютого 2022 року у розмірі 11 397,76 грн та водовідведення за період з 01.07.2018 до лютого 2022 року у розмірі 8 072,68 грн.

Щодо позовної давності

Відповідачка у клопотанні просила про застосування позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Перебіг строку позовної давності було поновлено з вересня 2025 року. Так, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги за, якими пред`явлено позов і які визнані судом доведеними заявлено за період з 01.03.2018 до лютого 2022 року. Тобто станом на 02.04.2020 не сплило трирічний строк позовної давності за зобов`язаннями, які виникли з 01.03.2018 (з 01.03.2018 до 02.04.2020 сплило два роки, місяць і один день). А з 04.09.2025 (коли перебіг позовної давності було поновлено до моменту подання позову (06.03.2026) сплило шість місяців і п`ять днів. Тобто загалом два роки, сім місяців і шість днів, відповідно строк позовної давності, з урахуванням законодавчого зупинення та продовження на момент звернення з позовом не сплив, а тому клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Отже, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Висновки за результатами розгляду заяви

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Підприємства до ОСОБА_1 , в іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Судові витрати

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованості у розмірі 8 072,68 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 581,86 грн.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Роман ВІТЮК