Ухвала суду № 140749343, 20.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9845/26

Провадження № 1-кп/639/508/26

У Х В А Л А

за результатами підготовчого провадження

20 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026220000001084 від 04.06.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодська Кіровоградської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 15.05.2026 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України,

в с т а н о в и в:

15.10.2026 на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026220000001084 від 04.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, заяв чи клопотань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, не заявляли.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду з огляду на таке.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 14, 6 частини третьої статті 314 КПК України, судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Суд зазначає, що обвинувальний акт надійшов на розгляд до суду з дотриманням правил підсудності.

Підстав для закриття кримінального провадження не встановлено.

Угоди у кримінальному провадженні не укладались.

Обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №22026220000001084 від 04.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України.

Під час проведення підготовчого судового засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 31, ч. 4 ст. 315 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України, судом було роз`яснено право заявляти клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів він не заявляє.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 31 КПК України судовий розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

При вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить з таких обставин.

20.10.2026 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , з огляду на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В клопотанні прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що зміна запобіжного заходу на більш м`який, стане перешкодою у проведенні судового розгляду в умовах воєнного стану у розумні строки, а також те, що на теперішній час ризики, які встановлені судом при розгляді минулого клопотання про продовження запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, у зв`язку з чим прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив вказане клопотання задовольнити.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 підтримав процесуальну позицію свого підзахисного.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи та оцінивши доводи заявленого клопотання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом статей 131132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу

Згідно з частиною шостою статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три рок.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі статтею 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених:

- ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України, який, відповідно до статті 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

- ч. 1 ст. 263 КК України, який, відповідно до статті 12 КК України, належить до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;

- ч. 2 ст. 263-1 КК України, який, відповідно до статті 12 КК України, належить до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 від 06.06.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії до 03.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 від 31.07.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії до 05.09.2026.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_8 від 26.08.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії до 24.10.2026 включно.

Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.

Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 , розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії РФ проти України, може переховуватись від суду, зокрема на території РФ чи тимчасово окупованих частинах території України.

Крім того, злочини, передбачені ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, які інкримінуються ОСОБА_5 , передбачають можливість призначення найбільш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Пункт 2 частини 1 статті 177 КПК України ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 зможе відновити доступ до власних облікових записів у додатку для спілкування «Telegram», після чого видалити або змінити історію листування з іншими особами, змінити окремі ідентифікаційні ознаки облікового запису, а також, будучи обізнаним про форми та методи досудового розслідування, попередити та проінструктувати інших осіб, причетних до вчинення вищевказаного злочину, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності.

Вказані дії можуть призвести до часткової втрати доказів вини останнього та інших осіб, а також до необхідності проведення додаткових досліджень, експертиз, слідчих і процесуальних дій, що буде перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі перешкоджанню здійснення швидкого та об`єктивного судового розгляду.

Пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні протиправних дій протягом тривалого періоду часу, спільно з іншими особами, усвідомлюючи дію на території України воєнного стану, викликаного агресією РФ, яка використовує у своїй діяльності методи терору та готовність вчиняти терористичні акти у такий період.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, не має міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 до арешту проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; 5) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 має судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

На підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 369372, 376, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22026220000001084 від 04.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, на 29 жовтня 2026 року о 12 годині 00 хвилин в приміщенні суду за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях 45, в залі судового засідання № 2.

Відповідно до вимог статті 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 18 грудня 2026 року включно.

На підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні.

Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 18 грудня 2026 року о 24 годині 00 хвилин.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому, направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи.

У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, захисника адвоката ОСОБА_4 .

Обвинуваченого ОСОБА_5 доставити до суду під вартою із Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1