Рішення № 140749082, 14.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5493/26

провадження № 2/619/3060/26

Рішення

іменем України

14 жовтня 2026 м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/5493/26,

ім`я (найменування) заявника та заінтересованої особи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Мироненко Світлана Миколаївна,

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області,

представник відповідача: Суржкова Вікторія Володимирівна,

вимоги позивача: про визнання права власності на земельну ділянку.

Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Мироненко С.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 30 травня 1990 року, посвідченого Маренич Г.П., державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори за р.№ 2-1498, позивач у справі є власником жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 768 кв.м.

В договорі купівлі продажу вказане прізвище, ім`я, по-батькові покупця вірно- а саме як « ОСОБА_2 ». Вказаний в договорі купівлі-продажу житловий будинок зареєстрований в цілому в Дергачівському бюро технічної інвентаризації 31.01.1992 року за реєстровим номером 1857 в реєстровій книзі № 14 на праві власності за ОСОБА_2 .

Витяг з державного реєстру речових прав (індексний номер 339580346 від 18.07.2023) сформований Зоткіним С.В., Дергачівська міська рада Харківської області підтверджує факт, що згідно актуальної інформації про об`єкт речових прав за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2767068963120 обліковується житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно актуальної інформації про речове право за номером відомостей про речове право : 51038449 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер :2-1498, виданий 30.05.1990 року державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Маренич Г.П. , власник ОСОБА_1 .

Прізвище власника -позивачки у справі змінено, після реєстрації шлюбу. Позивачка у справі до реєстрації шлюбу мала прізвище, ім`я, по -батькові: ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом РАЦС м. Харкова 24 січня 1960 року, актовий запис № 92.

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (№ витягу 00021870642 від 15 січня 2019 року), виданий Новобаварським районним в місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області підтверджує факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 1853 складений 29 грудня 1978 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 », 27 травня 1981 року шлюб розірвано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харків, актовий запис № 264.

21 листопада 1987 року позивачка у справі уклала шлюб із ОСОБА_6 , який був зареєстрований в бюро записів актів цивільного стану при ІНФОРМАЦІЯ_1 НДР, актовий запис № 332. Після одруження змінила прізвище « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується довідкою з архівно-інформаційного відділу управління ЗАГС м.Москви, переклад здійснено 26.06.2023 року в бюро перекладів м.Чернігів та посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Морозовою О.В. за реєстровим номером 4482.

Чоловік позивачки - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 07 березня 2023 року Холодногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис № 69.

Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23 червня 2023 року ( № витягу 00040237527) підтверджує зміну прізвища заявниці із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 », із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 ». При цьому ім`я та по-батькові позивачки залишалось незмінним « ОСОБА_9 ».

На заяву ОСОБА_1 від 08.05.2025 року архівний відділ Харківської районної державної адміністрації Харківської області 14.05.2025 року за № 06-34/36 видав засвідчену фотокопію рішення виконавчого комітету Слатинської селищної ради народних депутатів від 13 лютого 1996 року № 26 « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» та архівний витяг зі списку громадян, доданого до цього рішення, щодо передачі у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Слатінської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 26 від 13.02.1996 року « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування», згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 та заяв громадян, виконком Слатінської селищної Ради народних депутатів вирішив передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд, особистого підсобного господарства громадянам селища Слатіно, згідно з додатком. Громадянам, які одержали земельні ділянки у приватну власність використовувати їх за цільовим призначенням. ОСОБА_2 значиться під АДРЕСА_2 та їй за адресою: АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку розміром 0,7 га.

Однак, в даному рішенні № 26 від 13.02.1996 року виконкому Слатінської селищної Ради народних депутатів в написанні « по-батькові» заявниці помилково вказано « ОСОБА_10 » замість « ОСОБА_11 ». Вважаємо це технічною помилкою, так як позивачка з 30 травня 1990 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці розміром 768 кв.м. по АДРЕСА_1 , а рішення виконкому від 13.02.1996 року. Іншого власника не було.

Позивачка не звертається окремо з заявою про встановлення факту належності саме їй рішення виконавчого комітету Слатинської селищної Ради народних депутатів від 13 лютого 1996 року № 26, яке саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер Витягу НВ-460144902025 від 19.05.2025) земельна ділянка площею 0.0700 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки занесені відділом № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) від 19.02.2025 року , виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю « Проєктувальник».

Зареєструвати право власності на належну ОСОБА_12 не вдалося, із-за технічної помилки при заповненні списку громадян селища, яким передано у приватну власність земельні ділянки на підставі Рішення № 26. ОСОБА_1 з питання реєстрації права власності на земельну ділянку звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Л.В. Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. 18.07.2026 за № 85897031 надала відмову в проведенні реєстраційних дій, зазначивши при цьому, що заявниця надала для державної реєстрації рішення Слатінської селищної ради № 26 від 13.03.1996 року « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування, де у списку громадян, вказано що передано земельну ділянку у власність ОСОБА_13 . Згідно довідки про укладення шлюбу № 98, виданої Бюро запису актів цивільного стану при ІНФОРМАЦІЯ_1 , НДР ОСОБА_2 присвоєно прізвище - ОСОБА_7 . Тобто, наявні розбіжності між заявницею та особою, сказаною у рішенні про передачу земельної ділянки у власність, а саме різні по-батькові ( у заявниці ОСОБА_11 , а у рішенні ОСОБА_10 ).

Позивачка не може реалізувати своє право власності на земельну ділянку на підставі рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність і користування, виданого виконавчим комітетом Слатінської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 26 від 13.02.1996 року на земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з невірним написання її «по-батькові» замість « ОСОБА_11 » вказано « ОСОБА_10 ».

На протязі тривалого часу позивачка зі своєю родиною мешкала в сщ.Слатине АДРЕСА_1 та не звертала уваги на деталі Рішення № 26 від 13.02.1996 року про передачу у приватну власність на земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України та технічну помилку, допущену при видачі вищевказаного рішення та списку громадян селища до нього. Вважала, що якщо в договорі купівлі-продажу зазначено її прізвище, ім`я та по батькові вірно і також зазначено розмір земельної ділянки, на якій розташований її житловий будинок то й рішення селищної ради про передачу у приватну власність земельної ділянки має містити ті самі дані про особу власника будинку.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 6322057300:00:002:0840 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Дергачівської міської ради АДРЕСА_1 , наданого ТОВ « Перспектива Земля» ринкова вартість земельної ділянки становить 38647 гривень, станом на 18.07.2026 року.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

13 серпня 2026 року позивачкою подано до суду позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку.

17 серпня 2026 року представник позивача через систему Електронний суд подала заяву про зміну предмету позову.

17 серпня 2026 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12 год 00 хв 18вересня 2026 року.

07 вересня 2026 року надійшла заява від представника Дергачівської міської ради Харківської області, надійшла заява про розгляд підготовчого засідання у відсутність представника, відзив на позовну заяву не подавався. Представник відповідача не заперечував проти призначення справи до судового розгляду

17 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.М. не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, при прийнятті рішення, покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 30 травня 1990 року, посвідченого Маренич Г.П., державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори за р.№ 2-1498, позивач у справі є власником жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 768 кв.м., зареєстрованого в цілому за ОСОБА_2 31.01.1992 року в Дергачівському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 1857 в реєстровій книзі № 14 на праві власності.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав (індексний номер 339580346 від 18.07.2023) сформований Зоткіним С.В., Дергачівська міська рада Харківської області в розділі актуальна інформація про об`єкт речових прав: за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2767068963120 обліковується житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно актуальної інформації про речове право за номером відомостей про речове право : 51038449 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер :2-1498, виданого 30.05.1990 року державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Маренич Г.П. , власник ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом РАЦС м. Харкова 24 січня 1960 року, актовий запис № 92, позивачка у справі до реєстрації шлюбу мала прізвище, ім`я, по-батькові: ОСОБА_3 .

Як вбачається з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (№ витягу 00021870642 від 15 січня 2019 року), виданого Новобаварським районним в місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29 грудня 1978 року відбулась реєстрація шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 1853 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 »,27 травня 1981 року шлюб розірвано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харків, актовий запис № 264.

Як встановлено, 21 листопада 1987 року позивачка у справі уклала шлюб із ОСОБА_6 , який був зареєстрований в бюро записів актів цивільного стану при ІНФОРМАЦІЯ_1 НДР, актовий запис № 332. Після одруження змінила прізвище « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується довідкою з архівно-інформаційного відділу управління ЗАГС м.Москви, переклад здійснено 26.06.2023 року в бюро перекладів м.Чернігів та посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Морозовою О.В. за реєстровим номером 4482.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 07 березня 2023 року Холодногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис № 69 чоловік позивачки - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23 червня 2023 року ( № витягу 00040237527) прізвище позивачки змінювалося із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 », із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 ». При цьому ім`я та по-батькові позивачки залишалось незмінним « ОСОБА_9 »

Згідно засвідченої фотокопії рішення виконавчого комітету Слатинської селищної ради народних депутатів від 13 лютого 1996 року № 26 « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» та архівний витяг зі списку громадян, доданого до цього рішення, щодо передачі у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , виданої 08.05.2025 року архівним відділ Харківської районної державної адміністрації Харківської області 14.05.2025 року за № 06-34/36, вбачається, що Рішенням виконавчого комітету Слатінської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 26 від 13.02.1996 року « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування», згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 та заяв громадян, виконком Слатінської селищної Ради народних депутатів вирішив передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд, особистого підсобного господарства громадянам селища Слатіно, згідно з додатком. Громадянам, які одержали земельні ділянки у приватну власність використовувати їх за цільовим призначенням. ОСОБА_2 значиться під АДРЕСА_2 та їй за адресою: АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку розміром 0,7 га. Вбачається, що в рішенні № 26 від 13.02.1996 року виконкому Слатінської селищної Ради народних депутатів в написанні « по-батькові» власника вказано « ОСОБА_10 » замість « ОСОБА_11 », що є технічною помилкою, так як позивачка з 30 травня 1990 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці розміром 768 кв.м. по АДРЕСА_1 , а рішення виконкому від 13.02.1996 року, іншого власника не було.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер Витягу НВ-460144902025 від 19.05.2025) земельна ділянка площею 0.0700 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки занесені відділом № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) від 19.02.2025 року, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю « Проєктувальник».

Встановлено, що зареєструвати право власності позивачці ОСОБА_12 не вдалося, із-за технічної помилки при заповненні списку громадян селища, яким передано у приватну власність земельні ділянки на підставі Рішення № 26. ОСОБА_1 з питання реєстрації права власності на земельну ділянку звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Л.В. , яка надала відмову в проведенні реєстраційних дій, зазначивши , що для державної реєстрації надано рішення Слатінської селищної ради № 26 від 13.03.1996 року « Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування, де у списку громадян, вказано що передано земельну ділянку у власність ОСОБА_13 . Згідно довідки про укладення шлюбу № 98, виданої Бюро запису актів цивільного стану при ІНФОРМАЦІЯ_1 , НДР ОСОБА_2 присвоєно прізвище - ОСОБА_7 . Тобто, наявні розбіжності між заявницею та особою, сказаною у рішенні про передачу земельної ділянки у власність, а саме різні по-батькові ( у заявниці ОСОБА_11 , а у рішенні ОСОБА_10 ).

Позивачка не може реалізувати своє право власності на земельну ділянку на підставі рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність і користування, виданого виконавчим комітетом Слатінської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 26 від 13.02.1996 року на земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невірним написання її «по-батькові» замість « ОСОБА_11 » вказано « ОСОБА_10 ».

Як зазначає позивач в позовній заяві, на протязі тривалого часу позивачка зі своєю родиною мешкала в сщ. Слатине АДРЕСА_1 та не звертала уваги на деталі Рішення № 26 від 13.02.1996 року про передачу у приватну власність на земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України та технічну помилку, допущену при видачі вищевказаного рішення та списку громадян селища до нього. Вважала, що якщо в договорі купівлі-продажу зазначено її прізвище, ім`я та по батькові вірно і також зазначено розмір земельної ділянки, на якій розташований її житловий будинок то й рішення селищної ради про передачу у приватну власність земельної ділянки має містити ті самі дані про особу власника будинку.

Норми права, які застосовував суд та мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 86 Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність»(далі - Закон № 697-ХІІ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Аналогічні положення містять пункти 1, 2 статті 2 Закону № 697-ХІІ(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За пунктом 3 статті 2 Закону № 697-ХІІ кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (пункти 1, 3статті 4 Закону № 697-ХІІ).

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (пункт 2 статті 48 Закону № 697-ХІІ).

Відповідно до пункту 1статті 51 цього Закону громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 14 цього Закону громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян (пункт 4 статті 13 Закону № 697-ХІІ).

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0.0700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України.

Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Відповідно до статті 78 ЗК України ( чинної на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельні ділянки є об`єктами права приватної власності (пункт 1статті 13 Закону № 697-ХІІ).Земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України чинної на момент виникнення спірних правовідносин ).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок (далі Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців.

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У випадку наявності документа, рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки, прийняте органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», громадянин має право на дану земельну ділянку розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127), свідоцтво про право на спадщину може бути оформлене лише на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця, статус якого може бути підтверджений витягом із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу, або рішенням суду.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 16 ЗК України передбачено, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У відповідності до вимог стаття 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Як передбачено ч. 8 ст. 120 ЗК України, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт.

На замовлення позивачки у справі та відповідача у справі ФОП « Проєктувальник» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 .

За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер Витягу НВ-460144902025 від 19.05.2025), підтверджує факт, що земельна ділянка площею 0.0700 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки занесені відділом № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) від 19.02.2025 року, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю « Проєктувальник».

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення земельної ділянки, площею 0,0700 га з цільовим призначенням -будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322057300:00:002:0840, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці, належить позивачці на праві власності, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на цю земельну ділянку , оскільки на ній розташований житловий будинок, який вона придбала, а земельна ділянка, призначена саме для його будівництва і обслуговування.

Набуття позивачем права власності на земельну ділянку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Доказів на спростування викладених позивачкою обставин відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Враховуючи та аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 право власності на земельну ділянку площею 0.0700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - кадастровий номер: 6322057300:00:002:0840 на підставі рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування, згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 та заяв громадян, виданого виконавчим комітетом Слатінської селищної Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 13.02.1996 року № 26 на земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( паспорт з електронним носієм за записом № НОМЕР_4 , документ № НОМЕР_5 , виданий 20.08.2018 року органом 6336, РНОКПП: НОМЕР_3 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, юридична адреса: 62300, Харківська обл., Харківський р., м. Дергачі, площа Перемоги, 5, код ЄДРПОУ: 04059496

Суддя Н. В. Коваленко