Рішення № 140748567, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2456/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомСлобідської окружної прокуратури міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) 2) Державної екологічної інспекції у Харківській області (6116, м. Харків, вул. Бакуліна, 6)доПриватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика"(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Слобожанське, Балаклійське шосе, 17-А)простягнення 6'358'053,69 грнза участю :

прокурора - Хряка О. О.;

представника позивача 1 - не з`явився;

представника позивача 2 - Калиновського А. Г.;

представника відповідача - Гнідченка Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова пред`явлено до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради та 2) Державної екологічної інспекції у Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 6'358'053,69 грн. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено забруднення спірних земельних ділянок забруднюючими речовинами (встановлено перевищення ГДК по наступним забруднюючим речовинам амоній (обмінний) у перерахунку на амоній, нітрати у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5), що є порушенням статей 17,33 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час виявлення порушення), статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35, 45 Закону України "Про охорону земель". Прокурор стверджує, що внаслідок забруднення та засмічення спірних земельних ділянок відповідачем заподіяно державі шкоду, яка на даний час не відшкодована.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 05 серпня 2026 року о 14:00.

29.07.2026 відповідач подав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність доказів належності спірних земельних ділянок ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", здійснення товариством господарської діяльності на відповідній території, а також на недотримання порядку залучення спеціаліста Державної екологічної інспекції у Харківській області до проведення слідчих дій. Відповідач вказує, що прокурором не доведена наявності в діях ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення (протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки). Відповідач також зазначає, що ухвала суду у справі №553/2879/22 не містить дослідження та оцінки судом доказів на предмет їх належності та допустимості в межах кримінального провадження відповідно до норм КПК України, тобто тих доказів, які прокурор долучив до цього позову, який розглядається за правилами господарського судочинства. Самостійних доказів (актів перевірок чи вимірювань), які б складалися органами Держекоінспекції поза межами кримінального процесу, суду не надано.

03.08.2026 прокурор подав відповідь на відзив, в якій вказав, що матеріалами справи підтверджується, що саме на території, де здійснювала виробничу діяльність ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", посадовими особами Державної екологічної інспекції виявлено місця забруднення, проведено відбір проб ґрунтів та лабораторні дослідження, за результатами яких встановлено перевищення нормативних показників забруднюючих речовин. При цьому відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що виявлені відходи належали іншим особам або розміщені невстановленими особами, а наведені ним припущення щодо можливого доступу інших суб`єктів господарювання до території не спростовують установлених контролюючим органом фактів. Прокурор вважає, що у позовній заяві доведено факт забруднення земель та заподіяння шкоди ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", а заперечення представника відповідача є безпідставними.

08.08.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що прокурором не доведено, що державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гурова Олена Павлівна, старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Фарафонов Денис Володимирович, старший державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Харківської області Сергій Задорожний, начальник відділу інструментально- лабораторного контролю Артюгіна І. А. та головний спеціаліст відділу інструментально-лабораторного контролю Ніживенко О. О., головний спеціаліст відділу інструментально-лабораторного контролю Карпенко Н. В. були залучені у якості спеціалістів в рамках кримінального провадження 42021222050000019, а тому відсутні правові підстави вважати цих осіб уповноваженими на здійснення відбору проб ґрунтів, складання актів, протоколів лабораторних вимірювань та розрахунків шкоди. Таким чином, здійснення відбору проб ґрунтів, складання актів, протоколів лабораторних вимірювань та розрахунків шкоди виконано з істотними порушеннями вимог КПК України, що має наслідком визнання таких доказів недопустимими.

18.08.2026 прокурор подав пояснення, в яких вказав, що твердження відповідача спростовуються, зокрема, обставинами, дослідженими та встановленими Харківським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 520/10643/22 за позовом самого ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, у якій предметом спору були, зокрема, дії Держекоінспекції, пов`язані з обстеженням території, відбором проб ґрунтів та складанням розрахунків шкоди внаслідок забруднення та засмічення земельних ресурсів. Прокурор також вказав, що закриття провадження у кримінальній справі у зв`язку із закінченням строку давності відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, а тому ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова 25.02.2025 у справі № 553/2879/22 є належним та допустимим доказом вчинення посадовою особою відповідача кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України (забруднення або псування земель).

26.08.2026 відповідач подав заперечення на додаткові пояснення прокурора, в яких зазначив, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 520/10643/22 не є належним доказом на підтвердження обставин, які зазначає прокурор у додаткових поясненнях, оскільки з цієї ухвали не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Прокурор у поясненнях ототожнює правомірне утворення, вивезення та утилізацією відходів відповідачем за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10 (щодо яких відповідачем надано докази здійснення паспортизації та інвентаризації відходів, укладення відповідних договорів з уповноваженими господарюючими суб`єктами у сфері поводження з відходами, а також фактичне здійснення вивезення та утилізації відходів), із фактом забруднення невстановлених земельних ділянок, що є помилковим. Також відповідач вказав, що обставини встановлені в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності (в тому числі із закінченням строку давності) підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом та не звільняють Прокурора від доказування зазначених в ухвалі обставин.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2026 року о 14:15 год.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2026 розгляд справи по суті відкладено на 15.10.2026 на 15:30 год.

15.10.2026 прокурор подав клопотання про долучення доказів разом із клопотанням про поновлення процесуального строку для їх подання.

Прокурор вказав, що під час розгляду справи та вивчення доказів виявлено, що внаслідок технічної помилки під час формування додатків до позовної заяви до суду не було подано додатки до акта відбору проб ґрунтів від 15.04.2021 №08-2021/19-23, а саме такі документи: додаток 1 на 1 аркуші та додаток 2 на 1 аркуші.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що неподання прокурором документів сталося через технічну помилку, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора, поновити відповідний процесуальний строк та приєднати вказані докази до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні 15.10.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача 1 у судове засідання 15.10.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача 2 у судовому засіданні 15.10.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.10.2026 підтримав свої заяви по суті, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд установив такі обставини.

Прокурорами Слобідської окружної прокуратури міста Харкова здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021222050000019 від 09.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України (забруднення або псування земель), за фактом виявлення звалища відходів.

Так, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222050000019 від 09.04.2021 встановлено таке.

14.03.2002 зареєстроване Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика" (код ЄДРПОУ 31834736) (далі - Відповідач).

ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" зареєстрована за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Слобожанське, Балаклійське шосе, будинок 17-А (юридична адреса), фактично діяльність з вирощування овочі і баштанних культур здійснюється за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (змінено згідно з реєстром на адресу: м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10).

Згідно з п. 3.2 Розділу 3 Статуту Відповідача предметом діяльності Товариства, зокрема (але не виключно) є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, виробництво готової їжі і страв, змішане сільське господарство тощо.

Стадник М. П. на підставі наказу генерального директора ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" №355-к від 29.12.2017 з 02.01.2018 призначений головним агрономом Товариства.

Згідно з наказом генерального директора ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" №86 від 30.04.2021 "Про відповідальність та сортування твердих побутових відходів" встановлено наступне:

п. 1 керівникам структурних підрозділів провести роз`яснення працівникам про розподіл твердих побутових відходів, а саме: побутове сміття, рослинні відходи, дерев`яні відходи.

п. 2 вивіз твердого побутового сміття виконуються по мірі заповнення контейнерів з території структурних підрозділів по заявці керівника начальнику адміністративно-господарського відділу підприємства;

п. 3 вивіз рослинних відходів (речовин) здійснювати в термін з 8 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. на обладнану площадку (бетонну);

п. 4 вивіз дерево відходів здійснювати на спеціально відведену площадку.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Харківській області від 15.04.2021 за № 4283/119-63/10-202, інспекцією під час проведення обстеження земельної ділянки, розташованої поблизу буд. 348-Б по просп. Гагаріна у м. Харків, встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме виявлено факт засмічення земельних ресурсів, яке призвело до забруднення земельних ресурсів відходами на указаній території. Сектором інструментально-лабораторного контролю інспекції здійснено відбір проб ґрунту (акт від 15.04.2021 № 08-2021/19-23), за результатами досліджень яких (протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 02.06.2021 №08-2021/19-23) встановлено перевищення ГДК по наступним забруднюючим речовинам амоній (обмінний) у перерахунку на амоній, нітрати у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5.

Інспекцією зафіксовано, що землекористувачем вказаної земельної ділянки не забезпечується захист земель від забруднення, засмічення та не уживаються заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, а саме землекористувачем допущено засмічення земельної ділянки відходами ТПВ (твердими побутовими відходами) поліетиленові мішки, відходи поліетилену, відходи рослинності, відходи, які при візуальному огляді схожі на мінеральну вату тощо, яка розташована поблизу буд. 348-Б по просп. Гагаріна у м. Харків, на відкритому ґрунті загальною площею 0,5658 га.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.05.2021 за № 63/119/68-71, інспекцією під час проведення обстеження територій ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", розташованих у м. Харків по вул. Драгомирівська, буд. 10, встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме виявлено факт засмічення земельних ресурсів, яке призвело до забруднення земельних ресурсів відходами на указаній території. Сектором інструментально- лабораторного контролю інспекції здійснено відбір проб ґрунту (акт від 04.06.2021 № 31-2021/79-80), за результатами досліджень яких (протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 22.07.2021 №31-2021/79-80) встановлено перевищення ГДК по наступним забруднюючим речовинам амоній (обмінний) у перерахунку на амоній, нітрати у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5

Так, у ході досудового розслідування Державною екологічною інспекцією у Харківській області здійснено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, а саме:

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, вул. просп. Гагаріна, буд. 348-Б (біля цеху № 4 праворуч від теплиці) площею 315 кв.м у сумі 529'018,10 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка (поле), що знаходиться неподалік бетонного паркану) площею 1392 кв.м у сумі 2'337'756,12 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка з іншого боку бетонного паркану) площею 2166 кв.м у сумі 3'637'629,14 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка біля сухостою та стежки по лівому боку) площею 105 кв.м у сумі 176'339,38 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка біля стежки по правому боку) площею 1050 кв.м у сумі 1'763'393,62 грн.

Розрахунок розміру шкоди виконано відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 27.10.1997 № 171 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 за № 422/13689).

Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ від 21.10.2021 №СЕ-19/121-21/17078-ЕК за результатами проведення судової економічної експертизи у межах кримінального провадження № 42021222050000019 від 09.04.2021 встановлено арифметичне підтвердження розрахунку шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, земельних ділянок, які розташовані поблизу адреси: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (змінено, згідно з реєстром, на адресу: м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10).

Відповідно до висновку експертів ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" № 19393/19394/28732-28738/38739-28757 від 17.11.2021 за результатами проведення комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ділянок підтверджується на суму 6'358'053,69 грн.

Отже, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222050000019 від 09.04.2021 встановлено, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв збитки державі на загальну суму 6'358'053,69 грн, у зв`язку з чим до Червонозаводського (нині Основ`янського) районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Крім того, окружною прокуратурою в інтересах Харківської міської ради, як потерпілої особи у зазначеному кримінальному провадженні, заявлений цивільний позов про відшкодування збитків у розмірі 6'358'053,69 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2025 у справі № 553/2879/22 ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222050000019 від 09.04.2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України - закрито, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов прокурора, поданий в інтересах Харківської міської ради, про відшкодування майнової шкоди - залишено без розгляду.

Крім цього, ухвалою суду роз`яснено цивільному позивачу право звернутися з аналогічним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Заподіяна шкода державі ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодована.

Вищевказані дії вчинені ОСОБА_1 у період перебування у трудових відносинах із ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" (код ЄДРПОУ 31834736) та виконання своїх службових (трудових) обов`язків.

Прокурор вважає, що оскільки дії працівника Стадника М. П. пов`язані з виконанням ним трудових функцій в інтересах ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", а також їх здійснення у межах господарської діяльності підприємства, обов`язок із відшкодування завданої шкоди в розмірі 6'358'053,69 грн покладається саме на юридичну особу - роботодавця.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування (Харківської міської ради) та Державної екологічної інспекції у Харківській області, суд зазначає таке.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як убачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетних установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях з Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

Враховуючи викладене, у разі задоволення позову, Відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки в сумі 6'358'053,69 грн на користь місцевого бюджету - бюджету Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Вказане узгоджується з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Крім того, у випадку засмічення земельної ділянки шкоду заподіяно не лише інтересам територіальної громади в особі міської ради як власника земельної ділянки, а й інтересам держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, яка відповідно до чинного законодавства здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища та уповноважена на обчислення розміру шкоди, заподіяної довкіллю.

Згідно зі ст. 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 68 Земельного кодексу України, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а контроль за додержанням вимог у цій сфері покладається, зокрема, на органи державного екологічного контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань згідно даного Положення, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з пп. 16 п. 2 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020, Державна екологічна інспекція у Харківській області як територіальний орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань запобігання утворенню та управління відходами, зокрема щодо: збирання, перевезення, оброблення відходів; дотримання суб`єктом господарювання у сфері управління відходами умов, встановлених дозволом на здійснення операцій з оброблення відходів; подання декларацій про відходи; ведення обліку відходів та подання звітності; дотримання правил і режиму експлуатації об`єктів оброблення відходів; перевезення небезпечних відходів через територію України та транскордонних перевезень небезпечних відходів; виконання планів і програм у сфері управління відходами; своєчасного та повного виконання заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.

Таким чином, заподіяна шкода має публічно-правовий характер та стосується інтересів держави загалом, що обумовлює необхідність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі як Харківської міської ради, так і Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області направлені повідомлення від 17.04.2026 за № 54-111-2414вих-26 та від 18.05.2026 №54-111-3218вих-26 щодо встановлених порушень законодавства з боку ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" з метою надання можливості самостійного реагування на вказані порушення держави шляхом звернення до суду із зазначеного питання та проінформовано, що у разі відсутності належного реагування на виявлені порушення закону зі сторони ради, буде вирішуватись питання щодо представництва органом прокуратури інтересів держави в суді у даній справі.

21.05.2026 та 16.06.2026 від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли відповіді щодо незаперечення проти вжиття окружною прокуратурою заходів позовного характеру.

Окружна прокуратура не отримала відповіді від Харківської міської ради на вказані повідомлення, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та є підставою для подання позову безпосередньо прокурором.

Вказане свідчить про відсутність бажання позивачів самостійно реалізувати процесуальні повноваження на звернення до суду задля поновлення порушених інтересів держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Листом від 23.06.2026 № 54-111-4064вих-26 окружною прокуратурою повідомлено Харківську міську раду та Державну екологічну інспекцію у Харківській області про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповіді на повідомлення до окружної прокуратури не надійшли.

Враховуючи викладене, прокурором доведено та судом встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Харківської області в інтересах Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Так, предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з Відповідача шкоди, завданій державі порушенням положень природоохоронного законодавства, внаслідок забруднення спірних земельних ділянок за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (змінено згідно з реєстром на адресу: м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", Земельним кодексом України тощо.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст.35 Закону "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої ці особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до положень ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону "Про відходи" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

У ст.33 Закону "Про відходи" закріплені вимоги щодо зберігання та видалення відходів.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством (ст.43 Закону "Про відходи").

Згідно зі ст.56 Закону "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Ця норма кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п.ґ ч.1 ст.90); на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля (п.б ч.1 ст.91); землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля (п.б ч.1 ст.96).

Так, прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222050000019 від 09.04.2021 встановлено, що своїми протиправними діями посадова особа Відповідача ( ОСОБА_1 ) заподіяла збитки державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, а саме:

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, вул. просп. Гагаріна, буд. 348-Б (біля цеху № 4 праворуч від теплиці) площею 315 кв.м у сумі 529'018,10 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 (відкрита земельна ділянка (поле), що знаходиться неподалік бетонного паркану) площею 1392 кв.м у сумі 2'337'756,12 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 (відкрита земельна ділянка з іншого боку бетонного паркану) площею 2166 кв.м у сумі 3'637'629,14 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка біля сухостою та стежки по лівому боку) площею 105 кв.м у сумі 176'339,38 грн;

- земельної ділянки, яка розташована у м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 348-Б (відкрита земельна ділянка біля стежки по правому боку) площею 1050 кв.м у сумі 1'763'393,62 грн.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги до Відповідача наступними доказами, які були зібрані в межах кримінального провадження:

- наказом генерального директора ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" №355-к від 29.12.2017 з 02.01.2018, згідно якого ОСОБА_1 призначений головним агрономом Товариства.

- наказом генерального директора ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" № 86 від 30.04.2021 "Про відповідальність та сортування твердих побутових відходів";

- висновком експерта Харківського НДЕКЦ від 21.10.2021 № СЕ-19/121- 21/17078-ЕК;

- листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 15.04.2021 за №4283/119-63/10-202;

- листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.05.2021 за № 63/119/68-71;

- розрахунком шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земельних ресурсів;

- висновком експертів ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" № 19393/19394/28732-28738/38739-28757 від 17.11.2021;

- матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222050000019 від 09.04.2021, в яких встановлено, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв збитки державі на загальну суму 6'358'053,69 грн, у зв`язку з чим до Червонозаводського (нині Основ`янського) районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України;

- ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2025 у справі № 553/2879/22 ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222050000019 від 09.04.2021 закрито;

- статутом Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика";

- Актами відбору проб ґрунтів від 15.04.2021 №08-2021/19-23 та від 04.06.2021 № 31-2021/79-80;

- Протоколом № 08-2021/19-23 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 02.06.2021;

- Протоколом № 31-2021/79-80 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 22.07.2021;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань з номером кримінального провадження № 42021222050000019 від 09.04.2021.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.06.2026 у справі № 906/1325/25 зазначив, що процесуальне законодавство не містить загальної заборони на використання у господарській справі доказів, отриманих у межах кримінального провадження, якщо вони стосуються предмета доказування; такі докази мають оцінюватися господарським судом на загальних підставах щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності поряд з усіма іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, надані прокурором докази, які були зібрані в межах кримінального провадження можуть бути використані судом під час розгляду цієї справи.

При цьому необхідно здійснити аналіз правового та доказового значення закриття кримінального провадження №42021222050000019 щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також можливість використання та оцінки в межах цього господарського спору доказів, отриманих під час відповідного кримінального провадження.

Зі статті 49 Кримінального кодексу України вбачається, що однією з підстав звільнення від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину минув певний проміжок часу.

Приписами ст.285 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Частиною 8 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

За правилами ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №712/8174/23, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Таким чином, сама по собі ухвала Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25.02.2025 у справі № 553/2879/22 не може бути доказом вчинення посадовою особою Відповідача кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

При цьому Верховний Суд у постановах від 16.08.2021 у справі №644/7193/17, від 04.06.2025 у справі №596/520/22 зазначив, що закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, а потерпілий має право звернутися з відповідним позовом у порядку іншого судочинства.

У разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України без проведення повного судового розгляду кримінальний суд не встановлює ані винуватості, ані невинуватості такої особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Водночас зазначена обставина не є підставою для висновку про відсутність цивільно-правової відповідальності відповідача та не звільняє господарський суд від обов`язку самостійно встановити обставини, що входять до предмета доказування у цій справі.

Суд враховує, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито не у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення чи встановленням його непричетності до події пожежі, а виключно внаслідок закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Позивачу при цьому було роз`яснено право на звернення з відповідними вимогами в порядку іншого судочинства.

Водночас відповідно до ч.8 ст.75 ГПК України обставини, встановлені, зокрема, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Отже, закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності не нівелює доказового значення документів і висновків експертів, отриманих у межах такого провадження. Такі докази підлягають оцінці господарським судом на загальних підставах відповідно до вимог процесуального закону, окремо та у їх сукупності.

Відтак визначальним для вирішення цього спору є результати самостійної оцінки господарським судом висновків судових експертиз, актів, протоколів та інших доказів, отриманих у тому числі в межах кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" на користь Харківської міської ради грошових коштів у розмірі 327'487,40 грн, у зв`язку з порушенням Відповідачем природоохоронного законодавства, яке зумовлене забрудненням земельної ділянки земельної ділянки площею 315 кв.м, що розташована у м. Харків, вул. просп. Гагаріна, буд. 348-Б (біля цеху № 4 праворуч від теплиці), з огляду на таке.

Так, матеріали справи містять акт відбору проб ґрунтів від 04.06.2021 №31-2021/79-80, з якого вбачається, що цей акт складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гуровою Оленою Павлівною, в присутності слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Х/о Елізбарян І. А., а також в присутності директора ПАТ "Зміївська овочева фабрика" Сисенка Ігора Івановича з метою проведення слідчих дій та подальших досліджень в рамках кримінального провадження 42021222050000019. На виконання листа ВП №1 ХРУП № 1 ГУНП в Х/о виконано відбір проб ґрунтів на території ПАТ "Зміївська овочева фабрика", м. Харків, вул. Драгомирівська, 10. Акт, серед іншого, підписано адвокатом Мизиненко Д. В. із зауваженнями.

Отже, з вказаного акта чітко вбачається, що відбір проб ґрунтів здійснювався саме на території підприємства Відповідача.

За результатами досліджень проб ґрунту (протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 22.07.2021 № 31-2021/79-80) встановлено перевищення ГДК по наступним забруднюючим речовинам - амоній (обмінний) у перерахунку на амоній, нітрати у перерахунку на нітрати, фосфору (рухомі форми), у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5.

Також в листі Позивача 1 від 19.08.2021 за № 3836-03-08 вказано, що Державною екологічною Інспекцією у Харківській області (далі Інспекція) 04.06.2021 було взято участь у слідчих діях - огляді приміщень, місцевості та прилеглих територій ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", розташованих у м Харкові, по вул. Драгомирівській, буд. 10.

Інспекцією під час проведення обстеження території було встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме виявлено факт засмічення земельних ресурсів, яке призвело до забруднення земельних ресурсів відходами на земельній ділянці, яка розташована на території ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" у м. Харків, по вул. Драгомирівська, буд. 10.

Таким чином, актом відбору проб ґрунтів від 04.06.2021 №31-2021/79-80, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 22.07.2021 №31-2021/79-80, а також листом Позивача 1 від 18.05.2021 за № 63/119/68-71 підтверджується факт порушення Відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що призвело до забруднення земельних ресурсів відходами на земельній ділянці площею 315 кв.м, яка розташована на території ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" у м. Харків, по вул. Драгомирівська, буд. 10.

При цьому Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що забруднення земель сталося внаслідок діяльності інших осіб або що виявлені відходи мають інше походження. Це спростовує доводи Відповідача про те, що прокурором не доведено належність відходів саме ПрАТ "Зміївська овочева фабрика".

Безпідставними є й посилання Відповідача на відсутність в акті відбору проб ґрунтів кадастрового номера земельної ділянки.

Акт відбору проб ґрунтів 04.06.2021 №31-2021/79-80 складено відповідно до вимог чинного законодавства та містить достатні відомості для ідентифікації місця відбору проб. Відсутність у зазначених документах кадастрового номера земельної ділянки не впливає на достовірність результатів лабораторних досліджень та не спростовує факту виявленого забруднення.

Твердження представника Відповідача про те, що ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" не здійснювало свою господарську діяльність за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, спростовуються договорами на поводження з відходами за 2020-2021 рр, які укладені Відповідачем з ТОВ "Промислова компанія "Екосфера" та КП "Комплекс з вивозу побутових відходів".

Крім того, відповідно до документів з паспортизації та інвентаризації відходів, останні утворюються у виробничих процесах ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", місцем діяльності якого зазначено м. Харків, вул. Драгомирівська, 10.

Також суд бере до уваги факт звернення Відповідача до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (справа № 520/10643/22), в якому він (Відповідач) просив визнати незаконними та протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо організації та проведенні заходу державного нагляду дотримання приватним акціонерним товариством "Зміївська овочева фабрика" законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та складання розрахунків шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів та забрудненням земельних ресурсів.

У позовній заяві представником ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" вказано, що при здійсненні господарської діяльності підприємство використовує орендовані нежитлові будівлі за адресами: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10; смт Есхар, Харківська область, Чугуївський район, вул. Островського, 5-В, про що є укладений між ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" та Акціонерним товариством "Мегабанк" у відповідності до вимог діючого законодавства договір оренди б/н від 01.06.2021 строком дії 30.04.2024.

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до тверджень представника Відповідача про те, що ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" не здійснювало свою господарську діяльність за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10 протягом спірного періоду.

Посилання Відповідача на те, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області не проводилися заходи державного нагляду (контролю), а тому не встановлено порушення природоохоронного законодавства, є безпідставними, оскільки відсутність перевірки у порядку Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не свідчить про відсутність факту забруднення земель або неправомірності отриманих доказів, оскільки їх отримання здійснювалося в іншому, передбаченому законом, процесуальному порядку.

Посилання Відповідача на наявність паспортизації відходів, інвентаризації, подання декларацій про відходи, статистичної звітності, а також укладення договорів із суб`єктами господарювання у сфері поводження з відходами свідчать лише про виконання ним окремих обов`язків, покладених законодавством у сфері поводження з відходами, однак самі по собі не виключають можливості порушення вимог природоохоронного законодавства та не спростовують факту забруднення спірної земельної ділянки площею 315 кв.м.

Суд звертає увагу, що предметом даного спору є не перевірка належного ведення Відповідачем документації у сфері поводження з відходами, а відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земель, факт якого підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.

Крім того, відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 69 цього Закону шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла. Для вирішення спору має значення встановлення факту заподіяння шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді забруднення земель, а не виключно наявність у суб`єкта господарювання документів щодо організації поводження з відходами.

Посилання Відповідача на положення статті 9 Закону України "Про відходи" щодо права власності на відходи є помилковим, оскільки предметом доказування у даній справі є факт забруднення земель та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, а не встановлення права власності на відходи як окремий юридичний факт. Саме по собі заперечення права власності на відходи не спростовує факту їх розміщення на території Відповідача та не звільняє його від обов`язку забезпечити дотримання вимог природоохоронного законодавства і відшкодувати завдану шкоду у разі її заподіяння.

Не заслуговують на увагу і твердження Відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діяльністю та забрудненням земель.

Матеріалами справи підтверджується, що саме на території, де здійснювала виробничу діяльність ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", посадовими особами Державної екологічної інспекції виявлено місця забруднення, проведено відбір проб ґрунтів та лабораторні дослідження, за результатами яких встановлено перевищення нормативних показників забруднюючих речовин.

Також помилковими є доводи Відповідача про те, що відсутність рішень уповноважених органів щодо зупинення або припинення діяльності підприємства свідчить про відсутність порушень статті 45 Закону України "Про охорону земель".

Передбачені частиною другою статті 45 Закону України "Про охорону земель" заходи реагування є дискреційними повноваженнями уповноважених органів державної влади та не є юридичним фактом, від якого залежить виникнення чи відсутність обов`язку особи відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу.

Посилання Відповідача на відсутність актів перевірок або протоколів про адміністративне правопорушення також не заслуговують на увагу.

Пунктом 3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171, прямо передбачено, що факти забруднення земель встановлюються уповноваженими особами шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель.

Таким чином, Методика не встановлює виключного переліку документів, якими може бути підтверджено факт забруднення земель, а прямо допускає використання інших матеріалів, що містять відповідні відомості.

У даному випадку такими матеріалами є акт відбору проб ґрунту, протокол лабораторних досліджень, результати інструментально-лабораторного контролю, висновки судових експертиз, розрахунок шкоди та інші документи, надані прокурором до суду.

Водночас Відповідач не навів жодного належного доказу, який би свідчив про визнання будь-якого із наданих прокурором доказів недопустимим у встановленому законом порядку або про встановлення компетентним судом незаконності їх отримання.

Посилання Відповідача виключно на власне тлумачення норм кримінального процесуального законодавства не є достатньою підставою для неврахування доказів у господарській справі.

Крім того, Відповідач не надав жодного альтернативного висновку спеціаліста, експертного дослідження, результатів лабораторних аналізів чи інших належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені у матеріалах справи факти забруднення земельних ділянок або визначений розмір шкоди.

Фактично доводи Відповідача зводяться до переоцінки окремих доказів та припущень щодо порядку їх отримання, що саме по собі не свідчить про відсутність підстав для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Таким чином, наведені Відповідачем обставини не спростовують факт забруднення земельної ділянки площею 315 кв.м, а також не виключають причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю Відповідача та заподіяною шкодою.

Водночас суд критично ставиться до акту відбору проб ґрунтів від 15.04.2021 №08-2021/19-23, оскільки з його змісту неможливо встановити, що відбір проб ґрунтів здійснювався саме на території ПрАТ "Зміївська овочева фабрика". Представник Відповідача не був присутній при його складані, а в полі найменування суб`єктів господарювання, відомча підпорядкованість, посада, прізвище, ім`я, по-батькові, телефон керівника суб`єкта господарювання або землекористувача/землевласника, посада, прізвище, по-батькові, телефон відповідального за природоохоронну діяльність суб`єкта господарювання проставлено прочерк.

З листа Позивача 1 від 06.07.2021 за № 3078-03-08 також неможливо встановити, що відбір проб ґрунтів здійснювався саме на території ПАТ "Зміївська овочева фабрика". В листі зазначено лише, що Інспекцією 15.04.2021 було взято участь у слідчих діях - огляді приміщень, місцевості та прилеглих територій, розташованих за адресою поблизу буд. 348-Б по просп. Гагаріна у м. Харків.

При цьому суд враховує, що за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10 здійснюють свою господарську діяльність більше 30 юридичних осіб.

Враховуючи викладене, прокурором не доведено належними доказами факт того, що саме внаслідок господарської діяльності Відповідача було здійснено забруднення земельних ділянок, проб ґрунтів на яких взято за актом відбору проб ґрунтів від 15.04.2021 №08-2021/19-23.

Щодо розміру збитків суд зазначає таке.

У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №42021222050000019 призначено проведення комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи.

Серед поставлених експертам питань було питання (24): Чи підтверджується документально та арифметично розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельної ділянки площею 0,0315 га на суму 529'018,10 грн?

Так, згідно з висновком експертів ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" № 19393/19394/28732-28738/38739-28757 від 17.11.2021 за результатами проведення комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельної ділянки площею 315 кв.м підтверджується на суму в сумі 327'487,40 грн.

Різниця між розрахунком шкоди, здійсненим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області та перевіреним судовим експертом-економістом арифметично, складає 201'530,71 грн.

Різниця в сумі 201'530,71 грн виникла внаслідок врахування показника Рш (фосфор рухомий) в сумі 151'148,03 грн перевищення якого не виявлено та подвійного врахування показника Рш (нітрати) в сумі 251'913,38 грн.

Суд враховує, що відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 04.08.2021 у справі №918/36/19).

Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказали на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019), №461/3675/17 (постанова від 05.02.2020) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020).

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що збиток, заподіяний державі Відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленого забрудненням земельної ділянки площею 0,0315 га за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10 становить 327'487,40 грн.

Відповідно, суд погоджується із доводами прокурора про те, що в цій частині наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка Відповідача; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою Відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки Відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; сама шкода; вина, яка полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства, зокрема, з урахуванням ст.35 Закону України "Про охорону земель", ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Проаналізувавши наявні матеріали справи, беручи до уваги, що Відповідач в загальному порядку не спростував факт порушення ним природоохоронного законодавства (на підтвердження якого в матеріалах справи містяться відповідні документи), враховуючи обґрунтованість розрахунків прокурора в сумі 327'487,40 грн, які Відповідачем також не спростовані, беручи до уваги наявність усіх елементів складу правопорушення у діях Відповідача, що є підставою для застосування до Відповідача визначеної міри відповідальності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню в сумі 327'487,40 грн.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика"(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Слобожанське, Балаклійське шосе, 17-А; код ЄДРПОУ 31834736) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти у розмірі 529'018,10 грн за порушення природоохоронного законодавства, зумовлене забрудненням земельної ділянки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика"(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Слобожанське, Балаклійське шосе, 17-А; код ЄДРПОУ 31834736) на користь Харківської обласної прокуратури (ідент. код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 6348,22 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор - Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61191, м.Харків, вул. Тепловозна, 8).

Позивач 1 - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243).

Позивач 2 - Державна екологічна інспекція в Харківській області (6116, м.Харків, вул. Бакуліна, 6).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика"(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Слобожанське, Балаклійське шосе, 17-А; код ЄДРПОУ 31834736).

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

СуддяІ.В. Трофімов