Рішення № 140748139, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/980/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Морозов О.В.,

від відповідача - Жекало І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір № ВТ-26 від 18 квітня 2025 року, укладений між КНП МКЛ №10 ОМР та ФОП Волощук Іван Олегович;

- застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведення процедури публічної закупівлі № UA-2025-03-25-004360-a переможцем було визначено фізичну особу-підприємця Волощука Івана Олеговича, з яким 18 квітня 2025 року позивач уклав договір про закупівлю № ВТ-26 на суму 6446201,79 грн., предметом якого є забезпечення виконання згідно з проектно-кошторисною документацією капітального ремонту окремих приміщень травмпункту (травмпункт ока) та підвальних приміщень корпусу літери В у складі комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61. Частина загального проєкту. Об`єкт основного призначення: підвальні приміщення корпусу літери В у складі комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-А. код згідно з ДК 021:2015:45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи.

При цьому, як зазначає позивач, джерелом фінансування запланованої закупівлі визначено кошти від Національної служби здоров`я України, які оплачуються на підставі укладеного договору на медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1455-E125-PO00.

У подальшому, як вказує позивач, на підставі наказу Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 29.04.2025 року № 84 був проведений моніторинг вказаної процедури закупівлі та 21.05.2025 року та в електронній системі закупівель був оприлюднений висновок про результати моніторингу, в якому зроблено висновок про те, що на порушення вимог пункту 43 Особливостей замовник розмістив в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявленої ним під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі ФОП Волощук І.О. невідповідності в інформації та/або документах, що подані зазначеним учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, що не може бути усунене учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей та на порушення вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника ФОП Волощука І.О. як таку, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей.

Таким чином, за ствердженнями позивача, тендерна пропозиція відповідача підлягала відхиленню на стадії розгляду тендерних пропозицій, а відповідач не міг бути визначений переможцем процедури закупівлі та не могла з ним бути укладена угода. Виявлене порушення є істотним порушенням законодавства про публічні закупівлі, оскільки призвело до укладення договору з учасником, тендерна пропозиція якого не відповідала умовам тендерної документації.

Також позивач повідомляє, що, не погоджуючись із відповідним висновком ДАСУ, 03.06.2025 позивачем в особі КНП МКЛ № 10 ОМР було ініційовано подання адміністративної позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду з метою оскарження відповідного висновку, проте рішенням від 31.10.2025 у справі № 420/17651/25 у задоволенні адміністративного позову КНП МКЛ № 10 ОМР суд відмовив, підсумовуючи тим, що висновок ДАСУ з питання публічної закупівлі № UA-2025-03-25-004360-a був цілковито законним та відповідав приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також постановою від 15.01.2026 у справі № 420/17651/25 постановлено апеляційну скаргу КНП МКЛ № 10 ОМР залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 р. залишити без змін, додатково констатуючи, що ДАСУ мало відповідні дискреційні повноваження щодо визначення способу усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

У подальшому, як повідомляє позивач, останнім було спрямовано на офіційну адресу місцезнаходження відповідача в особі ФОП Волощука Івана Олеговича повідомлення від 19.01.2026 № 13-02/1 про розірвання договору внаслідок нікчемності/недійсності договору, однак відповідач проігнорував спрямоване повідомлення, не здійснивши двосторонньої реституції за наслідками недійсності договору, тим самим виразив мовчазну незгоду із визнанням такого договору недійсним.

Відтак, посилаючись на п.п. 43, 44 Особливостей, позивач наголошує, що тендерна пропозиція відповідача підлягала відхиленню на стадії розгляду тендерних пропозицій, а відповідач не міг бути визначений переможцем процедури закупівлі та не могла з ним бути укладена угода, при цьому виявлене порушення є істотним порушенням законодавства про публічні закупівлі, оскільки призвело до укладення договору з учасником, тендерна пропозиція якого не відповідала умовам тендерної документації.

Крім того, позивач додає, що зважаючи на преюдиційному характері висновків Одеського окружного адміністративного суду та П`ятого апеляційного адміністративного суду, вимога ДАСУ щодо припинення зобов`язань за договором № ВТ-26, у тому числі із застосуванням наслідків недійсності/нікчемності, є законною, пропорційною та обов`язковою до виконання.

Водночас, як наголошує позивач, позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом, при цьому позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 року позовну заяву Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради залишено без руху.

31.03.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 11035/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 р. позовну заяву Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/980/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 29.04.2026 р. о 12:30 год.

29.04.2026 р. від фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 14848/26), відповідно до якого відповідач просить суд відкласти підготовче засідання та надати для ознайомлення матеріали справи № 916/980/26 з можливістю робити копії та виписки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2026 р. відкладено підготовче засідання на 21 травня 2026 р. о 12:30 год.

19.05.2026 р. від фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 17395/26), відповідно до якого відповідач просить суд внести дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/980/26, перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді, та надати доступ представнику відповідача Жекалу І.С. до електронної справи № 916/980/26.

21.05.2026 р. від фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 17682/26), відповідно до якого відповідач просить суд відкласти підготовче засідання через участь представника у слідчих діях в СУ ГУНП в Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2026 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/980/26 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 23 червня 2026 р. об 11:45 год.

23.06.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про вступ представника (вх. № 21766/26), відповідно до якої позивач просить суд залучити представника позивача Морозова О.В. та надати доступ до електронної справи № 916/980/26 в підсистемі Електронний суд.

23.06.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд до господарського суду надійшла заява (вх. № 21772/26), відповідно до якої позивач просить суд відкласти підготовче засідання у справі на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2026 р. призначено підготовче засідання на 09 липня 2026 р. об 11:30 год.

09.07.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд до господарського суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № 24033/26), відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним договір № ВТ-26 від 18.04.2025, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем, на підставі висновку Державної аудиторської служби України від 21.05.2025 та ч. 3 ст. 215 ЦК України та застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України; стягнути з фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича на користь Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради кошти, сплачені за договором № ВТ-26 від 18.04.2025 р., у розмірі 5182865,70 грн.

09.07.2026 р. від фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про визнання позову (вх. № 24072/26), відповідно до якої відповідач просить суд визнати недійсним договір № ВТ-26 від 18.04.2025 р., укладений між Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем; застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України та зобов`язати позивача сплатити на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі - 1262920, 69 грн., що є сумою несплаченої позивачем ціни за договором про закупівлю № ВТ-26 від 18.04.2026 року, внаслідок того, що здійснені відповідачем будівельні роботи є невіддільними.

Так, за ствердженнями відповідача, з моменту укладення оспорюваного правочину та до подання позовної заяви у даній справі між сторонами на виконання умов договору було складено та підписано наступні документи: 1) за травень 2025 року: довідка за формою КБ-3 та акт № 1 за формою КБ-2в вартістю 887619,06 грн; 2) за червень 2025 року: довідка за формою КБ-3 та акт № 2 за формою КБ-2в вартістю 342 259,04 грн; 3) за липень 2025 року: довідка за формою КБ-3 та акт № 3 за формою КБ-2в вартістю 1454891,30 грн; 4) за вересень 2025 року: довідка за формою КБ-3 та акт № 1 за формою КБ-2в вартістю 1277756,81 грн; 5) за грудень 2025 року: довідка за формою КБ-3 та акт № 5 за формою КБ-2в вартістю 1220339,49 грн; 6) за січень 2026 року: довідка за формою КБ-3 та акти № 6 та № 7 за формою КБ-2в вартістю 1036437,53 грн та 99300,00 грн, а всього на 1135737,53 грн; довідка за формою КБ-3 та акт № 8 за формою КБ-2в вартістю 127183,16 грн, що всього становить 6445786,39 грн.

При цьому відповідач зауважує, що всього позивачем сплачено на рахунок відповідача 5182865,70 грн., однак загальна вартість оспорюваного правочину становила 6445786,39 грн., та, відповідно, позивачем не було сплачено відповідачу різницю ціни договору, яка становить 1262920,69 грн. (6445786,39 - 5182865,70 = 1 262 920,69 грн.).

Таким чином, відповідач наголошує, що враховуючи належне виконання відповідачем робіт та поставку товару, а також беручи до уваги те, що сторонами було підписано довідки за формою КБ-3 та акти за формою КБ-2в, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, з огляду на що позивач має сплатити відповідачу вказану різницю неосвоєних грошових коштів.

У підготовчому засіданні господарського суду 09 липня 2026 року по справі № 916/980/26 протокольно оголошено перерву до 22 липня 2026 року об 11:00 год.

22.07.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд до господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 25627/26), в яких позивач зазначає, що всього відповідачем за оспорюваним договором виконано робіт на загальну суму 6445789,39 грн., натомість позивачем сплачено на рахунок відповідача за оспорюваним договором 5182865,70 грн. Так, посилаючись на ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що оскільки предметом оспорюваного договору було передбачено виконання відповідачем робіт з капітального ремонту окремих приміщень травмпункту (травмпункт ока) та підвальних приміщень, які відповідачем на час звернення із позовом виконані, а позивачем частково такі роботи сплачені відповідачу, недійсність цього договору призведе до наслідків передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України та необхідності застосування двосторонньої реституції шляхом стягнення з відповідача на користь позивача сплачених 5182865,70 грн. та стягнення з позивача на користь відповідача відшкодування вартості виконаних робіт за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас, як зауважує позивач, застосування двосторонньої реституції може привести до збільшення майнового обов`язку позивача на користь відповідача з відшкодування вартості виконаних робіт за цінами на момент відшкодування, які будуть вищими порівняно із цінам, які існували на момент укладення та виконання оспорюваного договору, через вплив інфляційних процесів на ринки товарів, послуг і робіт. Отже, існує обґрунтоване припущення того, що вартість вищевказаної компенсації буде більшою ніж та, що вже частково сплачена та підлягає сплаті за оспорюваним договором. При цьому, як додає позивач, слід врахувати на неможливість проведення повторної закупівлі у разі повернення відповідачем коштів, а висновком ДАСУ про результати моніторингу процедури закупівлі за номером UA-2025-03-25-004360-а від 21.05.2025 року не встановлено завдання збитку державному бюджету.

Так, 22.07.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради через підсистему Електронний суд до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 25628/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2026 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/980/26, при цьому призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 11 вересня 2026 р. об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року призначено судове засідання на 07 жовтня 2026 р. о 16:00 год.

У судовому засіданні 07.10.2026 року позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, при цьому відповідач визнав позов та просив суд стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1262920,69 грн., що є сумою несплаченої позивачем ціни за договором про закупівлю № ВТ-26 від 18.04.2026 року.

Статтею 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2025 року між Комунальним некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради (замовник) та фізичною-особою підприємцем Волощук Іваном Олеговичем (підрядник) відповідно до Закону України Про публічні закупівлі та постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стан в Україні та протягом 90 днів з дня припинення або скасування, укладено договір № ВТ-26 від 18.04.2025 року, відповідно до п.п. 1.1 замовник доручає, а підрядник зобов`язується забезпечити виконання згідно з проектно-кошторисною документацією наступних робіт: Капітальний ремонт окремих приміщень травмпункту (травмпункт ока) та підвальних приміщень корпусу літери В у складі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради, за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61. Частина загального проекту. Об`єкт основного призначення: підвальні приміщення корпусу літери В у складі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61- А. код згідно зі ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи.

Відповідно до п. 1.2 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 року передбачено місце виконання робіт (об`єкт): Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради, 65074, м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-а.

Згідно з п. 1.3 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 визначено, що обсяг робіт: 1 робота.

Пунктом 1.4 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 закріплено, що обсяги виконання робіт можуть бути зменшені замовником залежно від зміни обсягів фактичного фінансування видатків замовника.

Ціна договору (загальна вартість робіт за договором) становить 6446201,79 грн. (шість мільйонів чотириста сорок шість тисяч двісті одна гривня сімдесят дев`ять копійок) без ПДВ (п. 3.1 договору № ВТ-26 від 18.04.2025).

Положеннями п. 3.2 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 визначено, що договірна ціна є динамічною і може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. Ціна договору визначена з урахуванням усіх витрат підрядника, які необхідно понести підряднику у зв`язку із виконанням робіт, в тому числі завантаження, розвантаження, транспортних витрат до місця виконання робіт, податків і зборів тощо.

Пунктом 4.1 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 передбачено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт.

Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) протягом 10 банківських днів з дати підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) (п. 4.2 договору № ВТ-26 від 18.04.2025).

У п. 5.1 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 передбачено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт не пізніше 2 (двох) днів з моменту підписання цього договору або в інший, погоджений із замовником строк.

За умовами п. 5.2 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 строк (термін) виконання робіт: до 31.12.2025 року згідно календарного плану-графіку виконання робіт.

Пунктом 8.1 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2025 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за вказаним договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.2 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Положеннями п. 9.1 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 закріплено, що за порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Так, у розділі 13 договору № ВТ-26 від 18.04.2025 зазначені наступні додатки до договору: додаток № 1 - Договірна ціна (п. 13.1); додаток № 2 - Календарний план-графік виконання робіт (п. 13.2); додаток № 3 - План фінансування робіт (п. 13.3); додаток № 4 - Ціни на матеріальні ресурси (п. 13.4).

Вказаний договір № ВТ-26 від 18.04.2025 підписаний представниками сторін та містить відтиски їх печаток.

Як убачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем було виконано відрядних робіт на загальну суму 6445786,39 грн, при цьому на підтвердження виконання закінчених робіт та їх прийняття замовником, Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем підписані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в): № 8 за січень 2026 року від 13.01.2026 на суму 127183,16 грн; № 7 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 09.01.2026 на суму 99300,00 грн; № 6 за січень 2026 року від 09.01.2026 на суму 1036437,53 грн; № 5 за грудень 2025 року від 05.12.2025 на суму 1220339,49 грн; № 1 за вересень 2025 року від 15.09.2025 на суму 1277756,81 грн; № 3 за липень 2025 року від 04.07.2025 на суму 1454891,30 грн; № 2 за червень 2025 року від 03.06.2025 на суму 342259,04 грн; № 1 за травень 2025 року від 06.05.2025 на суму 887619,06 грн.

Крім того, сторонами до актів приймання будівельних робіт підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3): за січень 2026 на суму 127183,16 грн; за січень 2026 на суму 1135737,53 грн; за грудень 2025 на суму 1220339,49 грн; за вересень 2025 на суму 1277756,81 грн; за липень 2025 на суму 1454891,30 грн; за червень 2025 на суму 342259,04 грн; за травень 2025 на суму 887619,06 грн. Також у матеріалах справи наявні відповідні підсумкові відомості ресурсів.

Як встановлено судом, позивачем - КНП Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради сплачено будівельні роботи на загальну суму 5182865,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- № КАП від 21.05.2025 на суму 887619,06 грн з призначенням платежу: Кап. ремонт приміщень, акт №1 прийм. вик. будів. робіт за травень 2025 р. дог. № ВТ-26 від 18.04.2025 р., без ПДВ;

- № 600497715 від 09.06.2025 на суму 342259,04 грн з призначенням платежу: Кап. ремонт приміщень, акт №2 прийм. вик. будів. робіт за червень 2025 р. дог. № ВТ-26 від 18.04.2025 р., без ПДВ;

- № 600497891 від 14.07.2025 на суму 1454891,30 грн з призначенням платежу: Кап. ремонт приміщень, акт №3 прийм. вик. будів. робіт за червень 2025 р. дог. № ВТ-26 від 18.04.2025 р., без ПДВ;

- № 600498266 від 24.09.2025 на суму 1277756,81 грн з призначенням платежу: Кап. ремонт окр. прим. травмпункту (трав. ока) та підв. прим., акт №1 прийм. вик. буд. роб. за 09.2025 р., дог. № ВТ-26 від 18.04.2025 р., без ПДВ;

- № 600498865 від 29.12.2025 на суму 1220339,49 грн з призначенням платежу: Кап. ремонт окр. прим. травмпункту (трав.пункт ока) та підв. прим. корп. літера В, акт №5 пр. вик. буд. роб. за 12.2025 р. від 05.12.2025р., дог. № ВТ-26 від 18.04.2025 р., без ПДВ.

Відтак, як встановлено судом, відповідно до договору № ВТ-26 від 18.04.2025 ФОП Волощуком І.О. виконано будівельних робіт вартістю 6 445 786,39 грн, натомість позивачем - КНП Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради сплачено будівельні роботи на загальну суму 5 182 865,70 грн.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави визнання укладеного сторонами договору недійсним, позивач посилається на висновок Державної аудиторської служби України Південного офісу про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-03-25-004360-а від 21.05.2025.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Державною аудиторською службою України Південного офісу за результатами моніторингу процедури закупівлі встановлено наступне:

Учасник ФОП Волощук Іван Олегович у складі тендерної пропозиції на підтвердження відповідності його тендерної пропозиції технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі надав договірну ціну, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відомість обсягів робіт, дефектні акти, локальні кошториси, об`єктний кошторис на Капітальний ремонт окремих приміщень травмпункту (травмпункт ока) та підвальних приміщень корпусу літери В у складі комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-А. Частина загального проекту. Об`єкт основного призначення: підвальні приміщення корпусу літери В у складі комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-А та акт огляду об`єкта.

Проте учасник ФОП Волощук Іван Олегович у складі тендерної пропозиції на підтвердження відповідності його тендерної пропозиції технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі не надав підсумкову відомість ресурсів, що не відповідає вимогам підпункту 3.3 пункту 3 додатка № 2 до ТД.

Відповідно до даних електронної системи закупівель замовником розміщено повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником ФОП Волощук Іваном Олеговичем у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, до 12 квітня 2025 15:22 години, в якому, зокрема, зазначено:

2. На вимоги замовника зазначені у підпункті 3.3 пункту з додатка 2 до тендерної документації учасник повинен надати розрахунки договірної ціни на виконання капітального ремонту за предметом закупівлі повинні бути розроблені в програмному комплексі АВК-5 або будівельні технології:

Кошторис (в актуальній редакції на дату торгів) або сумісному з ним, який взаємодіє з ним в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін, розроблених у відповідності з вимогами Настанови. Учасники до кінцевого строку подання пропозицій надають відповідно до своєї початкової ціни (у форматі pdf):

- договірну ціну (без надання розрахунків договірної ціни);

- зведений кошторисний розрахунок вартості;

- об`єктні кошториси;

- локальні кошториси;

- дефектні акти;

- підсумкова відомість ресурсів.

Договірна ціна є динамічною у відповідності до КНУ Настанова з визначення вартості будівництва затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281. Договірна ціна має бути складена відповідно до діючих національних стандартів України з ціноутворення у будівництва з врахуванням проектної документації.

Учасник повинен не пізніше ніж за три дні до закінчення строку подання тендерної пропозиції обов`язково відвідати об`єкт, скласти дефектний акт, погодити його з замовником та надати скановану копію даного акту у складі своєї пропозиції, та відповідно до п. 5 розділу III до тендерної документації кваліфікаційні критерії процедури закупівлі замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям згідно додатку 2 цієї тендерної документації. (тобто дана вимога не відноситься до технічних вимог).

Невідповідність: Учасником не надано у складі тендерної пропозиції підсумкову відомість ресурсів.

Учаснику надати документ підсумкова відомість ресурсів. Водночас відповідно до пункту 43 Особливостей якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим, ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.

Отже, у висновку зазначено, що учасником ФОП Волощуком Іваном Олеговичем у складі тендерної пропозиції не надано підсумкову відомість ресурсів, яка є документом саме про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції, та, відповідно, невідповідність в частині відсутності такого документа у складі тендерної пропозиції учасника не може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей.

На запит Південного офісу Держаудитслужби від 14.05.2025 із зазначеного питання замовник 19.05.2025 надав пояснення, яке не обґрунтовує прийняте Замовником рішення про розміщення в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявленої ним під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі ФОП Волощук І.О. вищезазначеної невідповідності, оскільки невідповідність в частині відсутності документа про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції, яким є підсумкова відомість ресурсів, не може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей.

Отже, згідно із зазначеним висновком на порушення вимог пункту 43 Особливостей замовник розмістив в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявленої ним під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі ФОП Волощук І.О. вищезазначеної невідповідності в інформації та/або документах, що подані зазначеним учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, що не може бути усунене учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей.

Також у висновку зазначено, що на порушення вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника ФОП Волощук І.О. як таку, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 цих особливостей.

За результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції встановлено порушення вимог пункту 43, абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні та статтею 8 Закону України Про публічні закупівлі, Південний офіс Держаудитслужби зобов`язав КНП Міська клінічна лікарня № 10 ОМР здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором про закупівлю, у тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що позивач - Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради зверталося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому підприємство просило визнати протиправним та скасувати висновок Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури торгів за предметом закупівлі: капітальний ремонт окремих приміщень травмпункту (травмпункт ока) та підвальних приміщень корпусу літери В у складі Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-А (ДК 021:2015 - 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи). Частина загального проекту. Об`єкт основного призначення: підвальні приміщення корпусу літери В у складі комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-А (UA-2025-03-25-004360-а), який оприлюднено в електронній системі закупівель 25.03.2025 року.

Так, Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 31.10.2025 року у справі № 420/17651/25, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року, яким у задоволенні адміністративного позову Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-03-25-004360-а від 21.05.2025 року відмовлено.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, адміністративний суд дійшов наступних висновків:

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 922-VIII замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

Як визначено частиною 12 статті 29 Закону № 922-VIII, за результатами розгляду замовником в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону складається та оприлюднюється протокол розгляду всіх тендерних пропозицій, в якому повинна міститися інформація про результат розгляду кожної тендерної пропозиції (відхилення тендерної пропозиції/допущення до аукціону).

Відповідно до частини 16 статті 29 Закону № 922-VIII якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації до проведення оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів. За результатами розгляду замовником в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону складається та оприлюднюється протокол розгляду всіх тендерних пропозицій. Після оприлюднення замовником протоколу розгляду тендерних пропозицій електронною системою закупівель автоматично розсилаються повідомлення всім учасникам тендеру та оприлюднюється перелік учасників, тендерні пропозиції яких не відхилені згідно з цим Законом. Дата і час проведення електронного аукціону визначаються електронною системою автоматично, але не раніше ніж через п`ять днів після оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Відповідно до статті 31 Закону № 922-VIII визначений виключний перелік випадків, за наявності яких замовник відхиляє тендерну пропозицію.

Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 31 Закону № 922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі:

- не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону;

- не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства;

- зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону;

- не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції;

- не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;

- не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону;

- визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону.

Тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель (пункт 31 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII).

Пунктом 3-7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 922-VIII установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Відповідно до пункту 3-7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про публічні закупівлі Кабінет Міністрів України постановою № 1178 від 12.10.2022 року затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі за текстом - Особливості № 1178).

Згідно з пунктом 43 Особливостей № 1178 якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим, ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.

Замовник не може розміщувати щодо одного і того ж учасника процедури закупівлі більше ніж один раз повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, крім випадків, пов`язаних з виконанням рішення органу оскарження.

Підпунктом 2 пункту 44 Особливостей № 1178 передбачено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли тендерна пропозиція:

- не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 цих особливостей;

- є такою, строк дії якої закінчився;

- є такою, ціна якої перевищує очікувану вартість предмета закупівлі, визначену замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, якщо замовник у тендерній документації не зазначив про прийняття до розгляду тендерної пропозиції, ціна якої є вищою, ніж очікувана вартість предмета закупівлі, визначена замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, та/або не зазначив прийнятний відсоток перевищення або відсоток перевищення є більшим, ніж зазначений замовником в тендерній документації;

- не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону.

В якості підстав позову позивач зазначає, що у даному випадку замовник скористався правом розміщення повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей, і учаснику було надано можливість усунути невідповідність, що є законною та правильною дією, а сам факт початкової відсутності документа - не є підставою для відхилення так як документ не є критичним для оцінки пропозиції. Підсумкова відомість ресурсів, хоч і є формально зазначеним документом, не містить унікальної інформації, яка б не дублювалась у локальних кошторисах, обєктних кошторисах чи зведеному кошторисному розрахунку вартості. Якщо відсутній документ, але інформація, яка мала бути в ньому, є в інших наданих документах, а її зміст не суперечить тендерній документації, замовник має право вимагати усунення такої невідповідності без відхилення тендерної пропозиції. Замовник не визначив Підсумкову відомість ресурсів як критичний елемент технічної пропозиції. Відповідно, її відсутність на момент подання не змінює зміст пропозиції та не впливає на предмет закупівлі.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що посилання позивача стосовно оцінки на власний розсуд некритичності відсутності у складі тендерної пропозиції того чи іншого документа є необґрунтованим, оскільки створює певну невизначеність у тлумаченні позивачем вимог власної тендерної документації та при оцінці позивачем наданих учасниками документів, що фактично ставить учасників процедури закупівлі в нерівні умови, оскільки як тендерною документацією позивача, так і законодавством у сфері публічних закупівель не визначено таке поняття як критичні для оцінки документи.

Таким чином, не надана учасником ФОП Волощуком І.О. у складі тендерної пропозиції підсумкова відомість ресурсів є документом саме про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції, а тому, на думку суду, невідповідність в частині відсутності такого документа у складі тендерної пропозиції учасника не може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей.

Відповідно до абзацу 2 пункту 31 Особливостей тендерна пропозиція подається в електронній формі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, у яких зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям (у разі їх (його) встановлення, наявність/відсутність підстав, установлених у пункті 47 цих особливостей і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 36 Особливостей, якщо була подана одна тендерна пропозиція, електронна система закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначених замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, розкриває всю інформацію, зазначену в тендерній пропозиції, крім інформації, визначеної пунктом 40 цих Особливостей, не проводить оцінку такої тендерної пропозиції та визначає таку тендерну пропозицію найбільш економічно вигідною. Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється відповідно до частин третьої та четвертої статті 28 Закону.

Замовник розглядає таку тендерну пропозицію відповідно до вимог статті 29 Закону (положення частин другої, п`ятої - дев`ятої, одинадцятої, дванадцятої, чотирнадцятої, шістнадцятої, абзаців другого і третього частини п`ятнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 43 цих Особливостей. Замовник розглядає найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі відповідно до цього пункту щодо її відповідності вимогам тендерної документації.

Отже, оскільки невідповідність в частині відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції (у даному випадку - підсумкової відомості ресурсів), не може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 Особливостей, то єдиним можливим законним рішенням позивача мало бути відхилення тендерної пропозиції учасника ФОП Волощук І.О. на підставі абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, а не розміщення всупереч пункту 43 Особливостей в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявленої ним під час розгляду тендерної пропозиції вказаного учасника процедури закупівлі такої невідповідності.

Суд бере до уваги доводи відповідача, що виявлене Південним офісом порушення з боку позивача абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей є суттєвим та має вплив на перебіг процедури закупівлі та на її результат, оскільки відхилення тендерної пропозиції учасника через відсутність у складі тендерної пропозиції учасника інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі є прямим обов`язком позивача відповідно до вимог Особливостей та єдиним можливим правовим рішенням позивача, що робить укладання договору із зазначеним учасником взагалі неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справах №№ 160/4436/21, 420/693/21, 200/10092/20, 280/8475/20, 260/2993/21, в яких зазначено, що в разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922-VIII повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії/події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо порушення ФОП Волощуком І.О. вимог пункту 43 Особливостей та Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, встановлені судовим рішенням у справі № 420/17651/25, не підлягають доведенню у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлені Законом України Про публічні закупівлі.

Метою закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до абз. 2 п.п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Інформація про відхилення тендерної пропозиції, у тому числі підстави такого відхилення (з посиланням на відповідні норми цього Закону та умови тендерної документації, яким така тендерна пропозиція та/або учасник не відповідають, із зазначенням, у чому саме полягає така невідповідність), протягом одного дня з дня ухвалення рішення оприлюднюється в електронній системі закупівель та автоматично надсилається учаснику/переможцю процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого відхилена, через електронну систему закупівель ( ч. 2 ст. 31 Закону України Про публічні закупівлі).

Відповідно до п. 43 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості), якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим, ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель. Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції).

Відтак, господарським судом враховується висновок Одеського окружного адміністративного суду, викладений у рішенні від 31.10.2025 року у справі № 420/17651/25, про те, що єдиним можливим законним рішенням Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради мало бути відхилення тендерної пропозиції учасника - ФОП Волощука І.О. на підставі абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, а не розміщення всупереч пункту 43 Особливостей в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявленої ним під час розгляду тендерної пропозиції вказаного учасника процедури закупівлі такої невідповідності. При цьому виявлене Південним офісом порушення з боку позивача абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей є суттєвим та має вплив на перебіг процедури закупівлі та на її результат, оскільки відхилення тендерної пропозиції учасника через відсутність у складі тендерної пропозиції учасника інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі є прямим обов`язком позивача відповідно до вимог Особливостей та єдиним можливим правовим рішенням позивача, що робить укладання договору із зазначеним учасником взагалі неможливим.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому не відхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Водночас, як вбачається зі змісту висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-03-25-004360-а, Південний офіс Держаудитслужби конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його чіткість та визначеність.

Такий висновок суду у даній справі узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.05.2025 року у справі № 280/6236/22, в якій Суд зазначив таке:

У постанові від 12.12.2024 у справі № 380/14352/22 Верховний Суд, по-перше, наголошував, що у разі виявлення порушень під час публічних закупівель орган державного фінансового контролю має право зобов`язати замовника припинити зобов`язання за договором. При цьому чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень залежно від виду цих порушень. Такий спосіб включає розірвання договору, визнання його недійсним чи нікчемним. Саме замовник обирає правомірний варіант поведінки, який мінімізує наслідки порушень та запобігає нецільовому використанню бюджетних коштів.

Разом з тим згідно зі сталою практикою Верховного Суду незабезпечення замовником відхилення пропозиції учасника, що не відповідає кваліфікаційним вимогам, призводить до незаконного укладення договору. У такому разі орган контролю вправі висувати вимоги про припинення зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернутися до суду для захисту інтересів держави. Таким чином, ураховуючи сталу практику Верховного Суду у цій категорії справ, відповідач мав повноваження щодо визначення одного із варіантів усунення встановлених порушень як припинення зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 260/3428/21 та від 19.04.2024 у справі № 500/4553/22.

Суди встановили, що відповідач, виявивши порушення, зобов`язав замовника усунути його шляхом припинення зобов`язань за договором.

У спірному висновку (п. 3 ІІ. Констатуючої частини) Держаудитслужба зобов`язала позивача припинити зобов`язання за договором, зокрема через застосування наслідків його недійсності або нікчемності, та протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення висновку подати через електронну систему закупівель документи на підтвердження вжитих заходів.

Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що у висновку не зазначено конкретний спосіб усунення порушень, правові підстави припинення зобов`язань або визнання договору недійсним. Водночас Держаудитслужба чітко вказала на конкретний захід - припинення зобов`язань за договором та подання підтверджувальних документів.

Отже, у розглядуваному випадку орган державного фінансового контролю, з урахуванням суті констатованих порушень, наявність яких унеможливлювала проведення процедури публічної закупівлі та укладення договору із зазначеним учасником, достатньою мірою конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його чіткість та визначеність, а сам спосіб є пропорційним допущеному порушенню.

Таким чином, хоча Держаудитслужба має право зобов`язати замовника припинити договір, конкретний правовий механізм (розірвання, недійсність, нікчемність) замовник обирає самостійно - залежно від характеру порушення. Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність конкретизації заходів є помилковими.

Тому суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про неможливість усунення порушень у запропонований Держаудитслужбою спосіб, хоча такий захід і спосіб були визначені, а отже, твердження про відсутність їх конкретизації є безпідставними.

Відтак, враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень шляхом припинення зобов`язань за договором про закупівлю, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору - є чітко визначеним, пропорційним та співмірним із виявленим порушенням.

Враховуючи викладене, суд, встановивши, що договір підряду № ВТ-26 від 18.04.2025 року, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем в результаті публічної закупівлі, яка проведена з порушеннями вимог законодавства у сфері закупівель, дійшов висновку про задоволення вимоги про визнання його недійсним.

Щодо вимоги про застосування правових наслідків недійсності договору № ВТ-26 від 18.04.2025 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем, у вигляді двосторонньої реституції суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому в силу положень ст. 55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнаний недійсним.

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Частиною 1 статті 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд відзначає, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Як встановлено судом, а також підтверджено матеріалами справи та сторонами, відповідно до договору № ВТ-26 від 18.04.2025 ФОП Волощуком І.О. виконано будівельних робіт вартістю 6 445 786,39 грн, натомість позивачем - КНП Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради сплачено будівельні роботи на загальну суму 5 182 865,70 грн, що свідчить про часткове виконання договору № ВТ-26 від 18.04.2025 р.

Відтак, враховуючи положення статті 216 Цивільного кодексу України, відповідач повинен повернути позивачу отриманні за договором № ВТ-26 від 18.04.2025 р. грошові кошти у розмірі 5 182 865,70 грн, що кореспондує обов`язку Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради відшкодувати вартість одержаних за оспорюваним договором будівельних робіт, що становлять 6 445 786,39 грн., з огляду на часткове виконання сторонами оспорюваного договору, а також використання позивачем та зношення використаних відповідачем при виконанні робіт будівельних матеріалів.

Разом з тим, господарський суд доходить висновку про проведення зустрічного зарахування грошових сум, що підлягають поверненню сторонами за наслідками недійсності договору № ВТ-26 від 18.04.2025, та вважає за необхідне стягнути різницю між вартістю виконаних відповідачем та прийнятих позивачем будівельних робіт та вартістю сплачених позивачем робіт, стягнувши з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради на користь ФОП Волощука Івана Олеговича 1 262 920,69 грн, що є вартістю невіддільних будівельних робіт, виконаних відповідно до договору про закупівлю № ВТ-26 від 18.04.2025 року.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної вимоги немайнового характеру у сумі 2662,40 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні з вказаним позовом до суду Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради сплачено судовий збір лише за вимогу немайнового характеру щодо визнання недійсним договору № ВТ-26 від 18.04.2025, натомість за заявлену другу позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції судовий збір позивачем не сплачувався.

Так, ухвалою Господарського суду від 23.03.2026 р. позовну заяву Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Волощук Івана Олеговича про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину залишено без руху. При цьому стосовно судового збору за заявлену другу позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції господарським судом вказано, що так як позивачем не зазначено, в чому ж полягає двостороння реституція у заявленому позові, відповідно вказане унеможливлює встановити, якою ж є друга позовна вимога майновою чи немайновою та відповідно встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за таку вимогу.

Натомість, позивачем у заяві про усунення недоліків (вх. № 11035/26) вказано, що вимога про здійснення двосторонньої реституції не є об`єктом, за який справляється судовий збір в силу несамостійності окресленої вимоги. При цьому позивачем не уточнено, в чому саме полягає двостороння реституція в даному випадку, що позбавило суд можливості самостійно визначити розмір судового збору, який підлягав доплаті позивачем на стадії відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому стаття 67 Основного Закону України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Одним з таких обов`язкових зборів є судовий збір, визначений Законом України Про судовий збір, за змістом статті 9 якого:

- судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України;

- суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;

- кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Згідно з положеннями частини 3 статті 29 та частини 4 статті 30 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) судовий збір є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів, що спрямовується на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Отже, одним із призначень судового збору є часткове покриття витрат Державного бюджету України на забезпечення функціонування судочинства та, відповідно, гарантування реалізації права особи на належний судовий захист.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).

У статті 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат.

Ставки судового збору передбачено статтею 4 Закону України Про судовий збір, відповідно до змісту якої судові збори за грошові вимоги та позови майнового характеру залежать від суми спору, тобто ціни позову.

Законодавчо визначений алгоритм розрахунку та сплати судового збору передбачає, зокрема, що, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає у позовній заяві ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом або договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (пункти 3 та 4 частини 3 статті 162 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається:

- у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами 2, 3 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведених вище положень, судовий збір:

- є обов`язковим платежем, що справляється на всій території України;

- визначається у відповідності до законодавчо встановлених ставок та ціни позову;

- сплачується до Державного бюджету України;

- має цільове призначення відповідно до БК України;

- може бути примусово стягнутий за судовим рішенням або компенсований за рахунок держави;

- звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відбувається відповідно до закону.

Діючи відповідно до законодавства, позивач як передумову судового розгляду справи визначає та сплачує судовий збір залежно від вартості майна, розрахунку стягуваних сум, змісту позовних вимог. Розмір належного до сплати в такому випадку судового збору відповідає ознакам прогнозованості очікуваних судових витрат як для самого позивача, так і для інших учасників справи.

При цьому ймовірна помилка позивача щодо майнової/немайнової природи позовних вимог, визначення кількості окремих позовних вимог, які підлягають оплаті судовим збором, об`єктивно не може змінювати розмір належного до сплати судового збору або звільняти від його сплати.

Ці самі ознаки притаманні й судовому збору, який сплачується за інші, крім позовної заяви, процесуальні дії та заяви.

Звісно, суд має певну дискрецію щодо судового збору, адже статтею 8 Закону України Про судовий збір йому надано право як відстрочити та розстрочити сплату судового збору, так і зменшити його розмір чи звільнити від сплати судового збору, покласти судові витрати на певну сторону у визначених процесуальним законодавством випадках. Однак, про такі дії чітко має бути зазначено судом в процесуальному документі, а на питання регулювання та встановлення системи судового збору (бази судового збору, його ставок тощо) дискреція суду не поширюється.

Водночас, на відміну від наведеного вище, законодавець передбачив такі випадки, коли належний до сплати розмір судового збору визначається з урахуванням вартості майна, визначеної судом.

Так, згідно з частиною 2 статті 6 Закону України Про судовий збір у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Схожі положення містить частина 2 статті 163 ГПК України, якою передбачено, що в разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Таким чином, відмінність зазначених процесуальних норм полягає в тому, що наслідком реалізації положень частини 2 статті 6 Закону України Про судовий збір є добровільна сплата недоплаченої суми позивачем, який зацікавлений в подальшому розгляді справи по суті, тоді як унаслідок застосування норми частини 2 статті 163 ГПК України саме суд користується винятковим правом на достягнення недоплаченого позивачем судового збору, в тому числі, після ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог.

При цьому норма частини 2 статті 163 ГПК України кореспондується з положеннями частини 4 статті 124 цього Кодексу, згідно з якими суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відтак, остаточне визначення судом суми судових витрат, зокрема, судового збору, за результатами розгляду справи відбувається в порядку розподілу таких витрат між сторонами, тобто відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем недоплачений судовий збір за позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, при цьому рішення відбулося на користь позивача та вказану майнову позовну вимогу, яка полягає у стягненні грошових коштів у розмірі 1262920,69 грн., задоволено, господарський суд вважає, що недоплачена сума судового збору в дохід державного бюджету становить 15155,05 грн. (1262920,69 грн. (стягнено) *1,5% *08 (коефіцієнт), яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Волощука Івана Олеговича про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № ВТ-26 від 18.04.2025 р., укладений між Комунальним некомерційним підприємством Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 01999052) та фізичною особою-підприємцем Волощуком Іваном Олеговичем (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Малиновського Маршала, буд. 61-А; код ЄДРПОУ 01999052) на користь фізичної особи-підприємця Волощук Івана Олеговича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 262 920/один мільйон двісті шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять/грн. 69 коп., що є вартістю невіддільних будівельних робіт, виконаних відповідно до договору про закупівлю № ВТ-26 від 18.04.2025 року.

4. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Волощук Івана Олеговича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня № 10 Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Малиновського Маршала, буд. 61-А; код ЄДРПОУ 01999052) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40 коп.

5. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Волощук Івана Олеговича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у дохід Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) витрати зі сплати судового збору у сумі 15155/п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять/грн 05 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 р.

Суддя В.С. Петров