Рішення № 140747255, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/2937/26За позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Солюшн"

про визнання актів недійсними та стягнення 787418,30 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Булавін С.О.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Дрогобицької окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Солюшн" (далі - відповідач) про визнання недійсними акти купівлі-продажу товару: №0010125051 від 12.06.2025, №0010125061 від 16.07.2025, №0010125071 від 18.08.2025, №0010125081 від 15.09.2025, №0010125091 від 14.10.2025, №0010125101 від 14.11.2025, №0010125111 від 12.12.2025, №0010125121 від 23.12.2025 до договору №09.05-СЛ про постачання електричної енергії споживачу від 09.05.2025, укладені між ТОВ "Трейд Енерджі Солюшн" та Управлінням освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в частині застосованої ціни товару (електричної енергії), а також стягнення з ТОВ "Трейд Енерджі Солюшн" на користь Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради 787418,30 грн безпідставно набутого майна (грошових коштів).

Вимоги позову обґрунтовані тим, що спірні акти було укладено всупереч вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

13.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов.

17.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив відповідача, де позивач підтримав позов прокурора та заперечив проти тверджень наведених відповідачем у відзиві.

22.04.2026 прокуратурою також подано відповідь на відзив.

Розгляд справи неодноразово відкладався у тому числі і на прохання відповідача з метою мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 20.05.2026 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 22.06.2026.

Розгляд справи по суті переносився через оголошення про повітряну тривогу.

У судових засіданнях 14.09.2026, 15.09.2026 та 23.09.2026 представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатом здійсненої процедури відкритих торгів запит (ціни) пропозицій через електронну систему публічних закупівель «Прозорро» про закупівлю товару за b69d866b15f34028b0cb6e702dd33c41 кодом ДК UA-2025-05-02-005081-a між ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» та Управлінням освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 09.05-СЛ від 09.05.2025 на загальну суму 4 402 818 грн з ПДВ (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується постачати електричну енергію, без розподілу Споживачу, а Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.3 Договору прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором складає 700000 кВт.год.

Згідно пункту 3.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині виконання зобов`язань Сторонами до повного їх виконання. Загальна вартість Договору визначена у п.5.1 та становить 4 402 818 грн, у тому числі ПДВ - 733 803 грн.

Згідно з п. 5.2, п.5.3.2, п.5.3.3 Договору фактична ціна за одиницю товару за кожен розрахунковий період визначається після завершення кожного розрахункового періоду відповідно до порядку, визначеного в додатку 2 до договору (комерційна пропозиція постачальника), згідно якого ціна за одиницю товару ставить 5,24145 без ПДВ, разом з ПДВ 6,28974 грн та включає середньозважену ціну на ринку «на добу наперед» без ПДВ за попередній повний календарний місяць, торгівельну надбавку та регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку. Акт складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунком періодом.

Відповідно до п. 3.3 Договору істотні умови договору не можуть змінюватись сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей, з урахуванням вимог цього договору та замовник при розрахунку ціни за 1 кВт елетричної енергії враховує зміну середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» за результатами розрахункового періоду та ціна (тариф) на послуги з передачі Оператора системи передачі зазначається в акті та не потребують укладення додаткових угод.

Підпунктом 2 п 3.3. Договору визначено, що погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Постачальник надає споживачу повідомлення, у якому зазначає про намір змінити умови договору постачання електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до запланованого набрання чинності змінами.

Розрахунковим періодом відповідно до п.5.3 Договору є календарний місяць. Згідно з п. 15.1 Договору додатками до договору, що є невід`ємною його частиною, є такі документи: додаток 1 «Інформація про об`єкт(об`єкти) електропостачання», додаток 2 «Комерційна пропозиція Постачальника», додаток 3 «Форма Акта приймання передачі товару», додаток 4 «Заява до договору про постачання електричної енергії споживачу»,

Відповідно до Додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція Постачальника» визначено кількість товару - 700 000 кВт*год. Ціна 1 кВт*год згідно якого ціна за одиницю товару ставить 5,24145 без ПДВ, разом з ПДВ 6,28974 грн та включає середньозважену ціну на ринку «на добу наперед» без ПДВ за попередній повний календарний місяць (4,61122 грн/кВт.год), торгівельну надбавку та регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку .

Для встановлення ціни на дату підписання Договору базова Розрахункова оптова ціна (РОЦбаз), визначена у стовпчику 4 Додатку 1 Договору, дорівнює РДНбаз та обраховується згідно з даними ДП «Оператор ринку» (сайт https://www.oree.com.ua ) за всі календарні дні відповідного останнього повного місяця, що передує місяцю, в якому подається пропозиція.

Згідно з п.2 Договору фактична ціна за одиницю електричної енергії (кВт-год) складові ціни в формулі вказуються без ПДВ) для споживача групи Б за розрахунковий період розрахується за формулою: ((Цф (фактична ціна за одиницю електричної енергії) + Цез (середньозважена ціна на ринку «на добу наперед) за розрахунковий період, що формується оператором ринку та публікується на його офіційному вебсайті без ПДВ) + Тпер (тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП, якиий діє для відповідного розрахункового періоду без ПДВ) + V (розмір торговельної надбавкизнижки постачальника і становить -0,056)*Wб*Р (математичне вираження ставки податку на додану вартість, яке вказується залежно від системи оподаткування постачальника))/ Wб (фактичний обсяг споживання електричної енергії по об`єкту споживача групи Б за розрахунковий період).

Згідно з п. 2.2.2.2 Договору сторони погоджують щомісячну зміну ціни за одиницю товару шляхом застосування формульного розрахунку фактичної ціни постачання електричної енергії з урахуванням нижченаведеного:

2.2.1 після формування та публікації оператором ринку на власному офіційному вебсайті відповідних даних (місячних/погодинних) за розрахунковий період та отримання постачальником у встановленому порядку даних комерційного обліку, постачальник здійснює розрахунок фактичної ціни та вартості товару за розрахунковий період.

2.2.2 у разі зміни постановою Регулятора (або рішенням іншого уповноваженого органу влади) складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, у відповідному акті залишається тариф, що змінений відповідно до постанови Регулятора (чи рішення іншого уповноваженого органу) з дня, який (день дії) визначається у відповідному нормативно-правовому акті уповноваженого органу як дата набрання чинності.

2.2.3 під час підписання акта, споживач має право перевірити розраховану постачальником фактичну ціну та запросити необхідні дані в письмовій формі.

14.11.2025 додатковою угодою №1 до Договору змінено споживача з відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради на управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради.

26.12.2025 додатковою угодою №2 до Договору зменшено обсяги закупівлі на суму 2979,09 грн.

Під час виконання Договору та порядку застосування зміненої ціни, сторонами підписано ряд актів прийому-передачі електричної енергії.

Заявляючи позов прокуратура вважає, що акти прийому-передачі № 0010125051 від 12.06.2025, № 0010125061 від 16.07.2025, № 0010125071 від 18.08.2025, № 0010125081 від 15.09.2025, № 0010125091 від 14.10.2025, № 0010125101 від 14.11.2025, № 0010125111 від 12.12.2025, № 0010125121 від 23.12.2025 укладені з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», оскільки при укладанні додаткових угод постачальником не обґрунтовано коливання ціни на електричну енергію на ринку, не обґрунтовано чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не наведено причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь не вигідним.

Прокурор вважає, що у цій справі підлягає застосування позиція, що викладена ВП ВС у постанові від 24.01.2024 № 922/2321/22 згідно якої, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Прокуратура вважає, що акт прийому-передачі №0010125051 є недійсним, то й всі наступні акти, якими підвищено ціну за одиницю товару, також є недійсними, оскільки істотна умова угоди - ціна, ґрунтується на попередній недійсній угоді, є похідною та застосовувалась для розрахунку збільшення ціни по всіх наступних угодах. Крім того, відповідач зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для позивача самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у Договорі.

Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради підтримує вимоги позову прокуратури та зазначає наступне.

Листи відповідача щодо підняття ціни за спожиту електроенергію не містили інформації про середньозважену ціну за одиницю товару на ринку електроенергії та були надіслані з порушенням Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо інформування споживача про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

У зв`язку з необхідністю забезпечення безперервності освітнього процесу для здобувачів освіти позивачем акти купівлі-продажу були оплачені у повному обсязі. Крім того, позивач зазначає, що у кошторисі видатків Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області на 2026 рік видатки на оплату судового збору не передбачено. А також, у зв`язку з відсутністю в Управлінні освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради юрисконсультанта та неможливістю самостійно забезпечити належний правовий захист, управління освіти звернулося до Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області здійснити представництво інтересів виконавчого органу про визнання Актів недійсними та стягнення грошових коштів на суму 787418,30 грн з відповідача.

Водночас, відповідно до Плану проведення заходів фінансового контролю на І квартал 2025 року, Західним офісом Держаудитслужби з 10.02.2025 по 21.03.2025 проводилась планова ревізія за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 фінансово-господарської діяльності Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Договір із відповідачем було украдено 09.05.2025. Період укладання договору не входить у період проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Дрогобицької міської ради. Планова виїзна ревізія Держаудитслужби здійснюється на підставі ст.11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХІІ не частіше, ніж один раз на календарний рік, з обов`язковим письмовим повідомленням установи за 10 днів, тому до позовної заяви не надано жодних доказів проведення відповідних перевірок (ревізій, аудитів тощо), а надано розрахунок за Договором підписаний начальником управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що умовами Договору передбачено право сторін змінювати ціну за одиницю товару і відповідач як постачальник повідомляв позивача про зміну ціни на електричну енергію та надавав лист-повідомлення про зміни середньозваженої ціни на ринку електричної енергії. Факт погодження мпоживачем - Управлінням освіти виставлених актів купівлі продажу підтверджується не лише підписанням оспорюваних актів, а й здійсненням оплати за спожиту електричну енергію, що свідчить про визнання позивачем зазначеної в акті ціни належною та обґрунтованою.

Крім того, відповідач вважає, що прокурором не обґрунтовано наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у зв`язку з укладенням таких правочинів.

Відповідач посилається на неконституційність окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Щодо повноважень прокурора на подання цього позову.

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наголошує, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Постачання товару електричної енергії за цим договором здійснювалось за кошти місцевого бюджету.

У даному випадку позовна заява спрямовується прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до п.1.2 Положення про управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (далі - Положення), затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 08.10.2025 №315, управління освіти є виконавчим органом Дрогобицької міської ради.

Відповідно до п.1.4 Положення засновником управління є Дрогобицька міська рада. Управління освіти є підзвітним і підконтрольним Дрогобицькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Дрогобицької міської ради, міському голові та заступнику міського голови відповідно до розподілу обов`язків.

Відповідно до п.1.7 Положення управління є юридично особою, має самостійний баланс, рахунки в територіальних представництвах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до п.1.8 Положення управління фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Аналогічно згідно з п.1.1 Положення про відділ освіти Дрогобицької міської ради затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 29.01.2020 №2183, відділ освіти є виконавчим органом Дрогобицької міської ради, який утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, і підпорядковується виконавчому комітету міської ради та міському голові, заступнику з гуманітарних та соціальних питань, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний Департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації.

Відповідно до п.1.4 Положення про відділ освіти Дрогобицької міської ради затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 29.01.2020 №2183 відділ є юридично особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання , бути позивачем і відповідачем у судах.

Відповідно до п.1.3 Положення про відділ освіти Дрогобицької міської ради затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 29.01.2020 №2183 відділ фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Таким чином, відділ є виконавчим органом місцевої ради та у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України - розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких здійснювалася закупівля електроенергії за договором, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

09.01.2026 прокуратура звернулась з листом до позивача де просила його надати інформації, щодо Договору, його виконання, розрахунок заподіяних збитків та чи має намір позивач подавати відповідний позов.

Листом №38 від 15.01.2026 позивач повідомив прокуратуру, що не зверталося до суду з вимогами про визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди та повернення зайво сплачених коштів та просив прокуратуру звернутися з даним позовом до суду, обґрунтовуючи це відсутністю штатного юриста та бюджетних коштів на сплату судового збору.

Необхідність звернення до суду саме прокурором обґрунтовується також і невідкладністю такого захисту, оскільки видатки за оспорюваним правочином здійснено у 2025 році, з кожним роком в Україні зростає інфляція, що здійснює зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів та послуг. Вказане свідчить про систематичне знецінення коштів, а у разі не вжиття протягом тривалого часу заходів, спрямованих на повернення неправомірно сплачених коштів органами, уповноваженими на здійснення функцій у спірних правовідносинах, їх використання в подальшому буде менш ефективним, оскільки зменшиться обсяг товарів, робіт та послуг, які можна буде за ці кошти придбати.

Разом із цим, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою на адресу позивача 17.02.2026 надіслано повідомлення про намір звернення прокуратури до суду із даним позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Дрогобицька окружна прокуратура, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд враховує, що рішенням від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оцінного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас у рішенні Конституційний Суд України чітко визначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року; рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата Верховного Суду водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду України про непоширення його рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з врахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) є необґрунтованими та передчасними, оскільки згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення, до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Оскільки прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, статус позивача як компетентного органу та фактичні обставини нездійснення нею такого захисту, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних актів купівлі-продажу товару суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано наступні акти, які є правочинами, спрямованими на розрахунок (зміну) ціни за одиницю товару, про що зазначено в самих актах:

- №0010125051 від 12.06.2025 згідно якого вбачається, що за травень отримано 35456 КВт*год за ціною 5,26854 грн/кВт*год без ПДВ (6,322248 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 224161,62 грн;

- №0010125061 від 16.07.2025 згідно якого вбачається, що за червень отримано 65786 КВт*год за ціною 5,41327 грн/кВт*год без ПДВ (6,495924 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 427 340,86 грн;

- №0010125071 від 18.08.2025 згідно якого вбачається, що за липень отримано 45215 КВт*год за ціною 5,87763 грн/кВт*год без ПДВ (7,05316 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 318 908,45 грн;

- №0010125081 від 15.09.2025 згідно якого вбачається, що за серпень отримано 52 936 КВт*год за ціною 6,05028 грн/кВт*год без ПДВ (7,26034 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 384 333,14 грн;

- №0010125091 від 14.10.2025 згідно якого вбачається, що за вересень отримано 65 635 КВт*год за ціною 5,15208 грн/кВт*год без ПДВ (6,18250 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 405 788,12 грн;

- №0010125101 від 14.11.2025 згідно якого вбачається, що за жовтень отримано 126702 КВт*год за ціною 7,02593 грн/кВт*год без ПДВ (8,43112 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 1068239,26 грн;

- №0010125111 від 12.12.2025 згідно якого вбачається, що за листопад отримано 98433 КВт*год за ціною 7,46072 грн/кВт*год без ПДВ (8,95286 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 881 257,26 грн;

- №0010125121 від 23.12.2025 згідно якого вбачається, що за грудень отримано 60053 КВт*год за ціною 7,46072 грн/кВт*год без ПДВ (8,95286 грн/кВт*год з ПДВ), за що сплачено 537646,34 грн.

У наведених вище актах зазначено, що розрахунок (зміна) ціни за одиницю товару здійснено сторонами згідно з формулою, визначеною в додатку 2 до Договору. Кожен акт є невід`ємною частиною Договору, про що також зазначено у всіх актах.

Таким чином, кожен акт є окремим правочином в частині розрахунків (зміни) ціни за одиницю товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направляв позивачеві листи у яких повідомляв про коливання ціни електроенергії та інформацію про середньозважену ціну за даними АТ «Оператор ринку», що зумовило здійснювати розрахунок товару за новою ціною в кожному акті окремо.

Прокуратура зазначає, що листи та довідки які надавались відповідачем не містили документального підтвердження, яке б засвідчувало факт коливання ціни на ринку електричної енергії з моменту укладення Договору до моменту запропонованого внесення змін, а довідки не містили інформації про середньозважену ціну за одиницю товару на момент внесення змін.

Також прокуратура зауважує, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов Договору інформував позивача як споживача про зміну умов Договору.

Як вбачається з умов п. 2.2.2.2 Додатку №2 до Договору сторони погодили щомісячну зміну ціни за одиницю товару шляхом застосування формульного розрахунку фактичної ціни постачання електричної енергії.

Таким чином умовами Договору передбачено можливість зміни ціни товару, і сторони мали право її змінювати за погодженою формулою.

Натомість, прокуратурою не доведено, що вартість товару вказаного у спірних актах не відповідає формулі зазначеній у Додатку №2 до Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Суд приймає до уваги, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX, яким внесено зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII та викладено його в наступній редакції:

"Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) ".

Пунктом 7 Розділу ХІV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 4888-IX передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII.

Таким чином, внесені зміни у положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII фактично мають зворотню дію у часі і застосовуються до правовідносин з дня набрання чинності Закону № 922-VIII, а саме - 19.02.2016.

Наведена норма у новій редакції дозволяє учасникам публічних закупівель збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку.

Тобто, сторони мали право збільшувати ціну електроенергії за Договором не більше ніж на 10% від останньої правомірно зміненої ціни.

Судом встановлено, що сторонами було внесено зміни до ціни товару за Договром шляхом підписання оспорюваних прокуратурою та позивачем актів, так:

- у акті №0010125051 від 12.06.2025 ціна від зазначеної у договорі (5,24145 без ПДВ) виросла на 0,5 % і становила - 5,26854 грн без ПДВ;

- у акті №0010125061 від 16.07.2025 ціна від зазначеної у попередньому акті від 12.06.2025 (5,26854 без ПДВ) виросла на 2,75% і становила - 5,41327 грн без ПДВ;

- у акті № 0010125071 від 18.08.2025 ціна від зазначеної у попередньому акті від 16.07.2025 (5,41327 без ПДВ) виросла на 8,58% і становила - 5,87763 грн без ПДВ;

- у акті № 0010125081 від 15.09.2025 ціна від зазначеної у попередньому акті від 18.08.2025 (5,87763 без ПДВ) збільшилась на 2,94% і становила - 6,05028 грн без ПДВ;

- у акті № 0010125091 від 14.10.2025 ціна від зазначеної у попередньому акті від 15.09.2025 (6,05028 без ПДВ) зменшилась на 14,84% і становила - 5,15208 грн без ПДВ;

- у акті № 0010125101 від 14.11.2025 ціна від зазначеної у попередньому акті від 14.10.2025 (5,15208 без ПДВ) збільшилась на 36,37% і становила - 7,02593 грн без ПДВ;

З викладеного вбачається, що акт купівлі-продажу товару № 0010125101 від 14.11.2025 укладений з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від останньої правомірно зміненої ціни у акті № 0010125091 від 14.10.2025 та підлягає визнанню недійсним в цій частині, оскільки суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

- у акті № 0010125111 від 12.12.2025 ціна від попередньої правомірно збільшеної ціни у акті № 0010125091 від 14.10.2025 (7,02593 без ПДВ) збільшилась на 44,81% і становила - 7,46072 грн без ПДВ;

- у акті № 0010125121 від 23.12.2025 ціна від попередньої правомірно збільшеної ціни у акті № 0010125091 від 14.10.2025 (7,02593 без ПДВ) лишилась у сумі 7,46072 грн без ПДВ, як і в акті від 12.12.2025.

Таким чином, збільшення ціни у актах № 0010125111 від 12.12.2025 та № 0010125121 від 23.12.2025 перевищувало 10 % поріг від попередньої правомірно збільшеної ціни у акті № 0010125091 від 14.10.2025, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.

Таким чином, з викладеного вбачається, що акти № 0010125101 від 14.11.2025, № 0010125111 від 12.12.2025, № 0010125121 від 23.12.2025 в частині розрахунку (зміни) ціни за одиницю товару укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказані акти підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (пункт 3 частина 3 стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Недійсність актів № 0010125101 від 14.11.2025, № 0010125111 від 12.12.2025, № 0010125121 від 23.12.2025 в частині зміни ціни за одиницю товару означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором, в редакції акту №0010125091 від 14.10.2025, який недійсним не визнавався, а саме з розрахунку 5,15208 грн без ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, у період дії актів, які визнані судом недійсним, відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію у кількості 126702 кВт/год за жовтень 2025 року, 98433 кВт/год за листопад 2025 року та 60053 кВт/год за грудень 2025 року.

Отже, позивач мав сплатити за отриману: у жовтні 2025 року електричну енергію 783335,12 грн (6,18250 грн з ПДВ *126702 кВт/год), у листопаді 2025 року електричну енергію 608562,02 грн (6,18250 грн з ПДВ *98433 кВт/год), у грудні 2025 року електричну енергію 371277,67 грн (6,18250 грн з ПДВ *60053 кВт/год).

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено за поставлену у жовтні 2025 року електричну енергію 10068239,26 грн, у листопаді 2025 року 881257,26 грн, у грудні 2025 року 537646,34 грн.

Відповідно кошти у сумі 723968,05 грн отримані відповідачем безпідставно.

Таким чином, грошові кошти в сумі 723968,05 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути потерпілій стороні, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, якою у даному випадку є Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, на захист інтересів якої прокурором подано позов.

Оскільки прокурором заявлено до стягнення з відповідача 787418,30 грн, а за перерахунком суду, враховуючи відмову у визнанні недійсними актів №0010125051 від 12.06.2025, №0010125061 від 16.07.2025, №0010125071 від 18.08.2025, №0010125081 від 15.09.2025, №0010125091 від 14.10.2025 сума безпідставно одержаних коштів становить 723968,05 грн суд задовольняє позов в цій частині частково.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог позову.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним акт № 0010125101 купівлі-продажу товару від 14.11.2025 до договору № 09.05-СЛ про постачання електричної енергії споживачу від 09.05.2025, укладеного між ТОВ "Трейд Енерджі Солюшн" та Управлінням освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в частині застосованої (зміненої) ціни товару (електричної енергії).

Визнати недійсним акт № 0010125111 купівлі-продажу товару від 12.12.2025 до договору № 09.05-СЛ про постачання електричної енергії споживачу від 09.05.2025 укладеного між ТОВ "Трейд Енерджі Солюшн" та Управлінням освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в частині застосованої (зміненої) ціни товару (електричної енергії).

Визнати недійсним акт № 0010125121 купівлі-продажу товару від 23.12.2025 до договору № 09.05-СЛ про постачання електричної енергії споживачу від 09.05.2025, укладеного між ТОВ "Трейд Енерджі Солюшн" та Управлінням освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в частині застосованої (зміненої) ціни товару (електричної енергії).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Солюшн" (03189, м. Київ, вул. Успішна, 5; ідентифікаційний код 42814997) на користь Управління освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 21; ідентифікаційний код 02144660) 723968 (сімсот двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 05 коп. безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Солюшн" (03189, м. Київ, вул. Успішна, 5; ідентифікаційний код 42814997) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 14012 (чотирнадцять тисяч дванадцять) грн 42 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя Р.Б. Сташків