Рішення № 140747101, 20.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/767/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом: Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ», код ЄДРПОУ 32221224, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Берегівська-бічна, будинок 4,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Данканич Андрія Андрійовича, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за договором поставки у зв`язку з неоплатою поставленого товару,

В С Т А Н О В И В :

Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» (далі позивач), від імені якого діє адвокат Греца В.Я. (згідно ордеру серії АО №1241741 від 26.06.2026), через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 14.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/817/26 від 14.07.2026) до Фізичної особи-підприємця Данканич Андрія Андрійовича (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у зв`язку з неоплатою поставленого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки №11025SA від 01.10.2025, передавши відповідачу товар (сендвіч-панелі, що були у використанні) на загальну суму 241800,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №FM-0000225 від 28.11.2025, №FM-0000236 від 18.12.2025 та №FM-0000016 від 03.02.2026. Однак відповідач, у порушення п. 2.2, 4.2 договору та ст. 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України, отриманий товар у встановлений п`ятиденний строк з дня отримання товару не оплатив, а також залишив без відповіді та задоволення надіслану йому претензію-вимогу від 21.05.2026, що є підставою звернення позивача із позовною заявою в суд про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 241800,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 16.07.2026 суд залишив без руху позовну заяву Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Греци В.Я. надійшла заява про усунення недоліків від 17.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7056/26).

Згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження №61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповіді №37697890 від 15.07.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач (код ЄДРПОУ - 32221224) має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 16.07.2026, 22.07.2026 у справі №907/767/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані - позивачу та представнику позивача в їх Електронні кабінети. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 16.07.2026 о 22:28, 22.07.2026 о 10:50.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Згідно відповіді №37697895 від 15.07.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець Данканич Андрій Андрійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвала суду від 22.07.2026 направлена відповідачу поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067236549965 від 23.07.2026 по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

05.08.2026 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067236549965 від 23.07.2026 з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Данканич Андрій Андрійович отримав поштове відправлення 01.08.2026 о 13:03, тобто отримав ухвалу суду від 22.07.2026 про відкриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026. А тому рішення у справі ухвалено судом з урахуванням строку перебування судді Сисина С.В. у відпустці.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

Між Господарським товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю заводом «Флекстронікс ТзОВ» (постачальник) та ФОП Данканичем Андрієм Андрійовичем (покупець) було укладено договір №11025SA від 01.10.2025. Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 та 4.2 вказаного договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а саме: сендвіч панелі, що були у використанні, в кількості і у терміни, обумовлені сторонами, на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська-бічна, 4. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, поставленого протягом строку його дії. Покупець зобов`язався прийняти товар та здійснити його оплату протягом 5 банківських днів з дати видаткової накладної на підставі оригіналу рахунку.

На виконання умов договору постачальник відвантажив зі свого складу, а покупець прийняв у власність товар загальною вартістю 241800,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без жодних зауважень первинними документами: видатковою накладною №FM-0000225 від 28.11.2025 та рахунком-фактурою №FM-0000191 від 28.11.2025 на суму 100800,00 грн; видатковою накладною №FM-0000236 від 18.12.2025 та рахунком-фактурою №FM-0000202 від 18.12.2025 на суму 64200,00 грн; видатковою накладною №FM-0000016 від 03.02.2026 та рахунком-фактурою №FM-0000016 від 03.02.2026 на суму 76800,00 грн.

Однак відповідач у порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару не виконав. Направлена 25.05.2026 на офіційну адресу відповідача претензія-вимога від 21.05.2026 про погашення заборгованості (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8960300108981, описом вкладення та накладною) була отримана відповідачем, проте залишена без відповіді та виконання. З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №11025SA від 01.10.2025 у розмірі 241800,00 грн, а також судових витрат.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів поставки товару чи повернення попередньої оплати не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

23.09.2025 ФОП Данканич Андрій Андрійович звернувся до позивача із листом-пропозицією, у якому висловив намір придбати сендвіч-панелі ППУ100 у кількості 1000 кв. м за ціною 200,00 грн за один квадратний метр.

Відтак, 01.10.2025 між Господарським товариством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» (надалі постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Данканич Андрієм Андрійовичем (надалі покупець) був укладений договір №11025SA (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити товар, а саме: сендвіч панелі, що були у використанні, в кількості і у терміни, обумовлені сторонами (надалі «товар»), а покупець зобов`язується сплатити за товар і прийняти його на умовах, вказаних у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, асортимент, кількість, вартість, строки та умови постачання й оплати товарів вказані у специфікаціях які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору, покупець здійснює оплату за товар протягом 5 банківських днів з дати видаткової накладної на підставі оригіналу рахунку.

Відповідно до п. 2.3. договору, ціна за товар складає 200 грн/м. кв. сендвіч панелей, що були у використанні.

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку на умовах самовивозу зі складу продавця розташованого за адресою: місто Мукачево, вулиця Берегівська-бічна, 4.

Відповідно до п. 3.2. договору, датою поставки товарів вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника.

Згідно з п. 3.6. договору, товар вважається прийнятим:

- по кількості згідно з кількістю, зазначеною у видатковій накладній;

- по якості згідно з сертифікатом якості або іншим документом, що засвідчує якість.

Відповідно до п. 3.6. договору, передумовою для здійснення кожної окремої поставки є заявка постачальника.

Згідно з п. 4.2. договору, покупець зобов`язаний: своєчасно приймати товар від постачальника; своєчасно оплачувати поставлений товар у розмірі та в строки, передбачені даним договором, на підставі підписаних сторонами видаткових накладних; здійснювати обробку металевих відходів, що є предметом цього договору у відповідності до вимог Закону України «Про управління відходами».

Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник має право: вимагати від покупця забезпечення належних умов, а також надання інформації, необхідних для виконання цього договору; вимагати від покупця своєчасної та повної оплати поставлених товарів відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору, відповідальність сторін за порушення зобов`язань договору та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів та цим договором.

Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до « 31» грудня 2026 року, а в частині невиконаних зобов`язань до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 8.6. договору, у випадку наявності спору між сторонами по цьому договору, сторони намагатимуться розв`язати його шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди справа передається на розгляд у Господарський суд у відповідності до правил підсудності та вимог Господарсько-процесуального кодексу України.

На вище зазначеному договорі наявні підписи учасників даного договору та відтиски печаток.

Згідно з видатковою накладною №FM-0000225 від 28.11.2025, виписаною на підставі рахунку-фактури №FM-0000191 від 28.11.2025, Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» поставило, а ФОП Данканич Андрій Андрійович прийняв уживані сендвіч-панелі у кількості 504,00 кв. м на загальну суму 100800,00 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку-фактури №FM-0000191 від 28.11.2025, виставленого Господарським товариством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» на підставі договору №11025SA від 01.10.2025, ФОП Данканичу Андрію Андрійовичу нараховано до сплати 100800,00 грн з ПДВ за поставку 504,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей із терміном оплати до 28.11.2025.

Згідно з видатковою накладною №FM-0000236 від 18.12.2025, виписаною на підставі рахунку-фактури №FM-0000202, Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» поставило, а ФОП Данканич Андрій Андрійович прийняв уживані сендвіч-панелі в обсязі 321,00 кв. м на загальну суму 64200,00 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку-фактури №FM-0000202 від 18.12.2025, виставленого Господарським товариством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ», ФОП Данканичу Андрію Андрійовичу пред`явлено до сплати 64200,00 грн з ПДВ за поставку 321,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей зі строком сплати до 18.12.2025.

Згідно з видатковою накладною №FM-0000016 від 03.02.2026, складеною на підставі рахунку-фактури №FM-0000016 від 03.02.2026, Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» поставило, а ФОП Данканич Андрій Андрійович прийняв уживані сендвіч-панелі в обсязі 384,00 кв. м на загальну суму 76800,00 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку-фактури №FM-0000016 від 03.02.2026, виставленого Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ», ФОП Данканичу Андрію Андрійовичу нараховано до сплати 76800,00 грн з ПДВ за поставку 384,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей із терміном оплати до 03.02.2026.

21.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» направило ФОП Данканичу Андрію Андрійовичу претензію-вимогу №515 з вимогою не пізніше 5 банківських днів з моменту її пред`явлення сплатити заборгованість у розмірі 241800,00 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договору №11025SA від 01.10.2025 щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними №FM-0000225 від 28.11.2025, №FM-0000236 від 18.12.2025 та №FM-0000016 від 03.02.2026.

Скерування вище зазначеної претензії-вимоги №515 від 21.05.2026 відповідачу підтверджується належними та допустимими доказами надіслання, що були додані позивачем до позовної заяви та скеровані разом з нею до суду, а саме:

- копія поштової накладної №8960300108981 від 25.05.2026;

- копія опису вкладень поштового відправлення №8960300108981 від 25.05.2026;

- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8960300108981 від 25.05.2026.

Незважаючи на отримання вказаної претензії, відповідач на неї не відповів, вимоги щодо повернення грошових коштів у добровільному порядку не виконав та жодних заперечень по суті викладених обставин не надав.

Такі обставини є підставою звернення позивача у суд з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором №11025SA від 01.10.2025 у розмірі 241800,00 грн.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Пунктом 1 ч. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що укладений між Господарським товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю заводом «Флекстронікс ТзОВ» та ФОП Данканичем Андрієм Андрійовичем договір №11025SA від 01.10.2025 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, згідно ст.ст.11, 509, 526 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України (станом на час укладення договору).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором №11025SA від 01.10.2025 виконав у повному обсязі. Зокрема, позивач поставив відповідачу товар-уживані сендвіч-панелі на загальну суму 241800,00 грн, що підтверджується первинними документами, підписаними сторонами без зауважень, а саме:

- видатковою накладною №FM-0000225 від 28.11.2025 на суму 100800,00 грн (виписаною на підставі рахунку-фактури №FM-0000191 від 28.11.2025 за поставку 504,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей);

- видатковою накладною №FM-0000236 від 18.12.2025 на суму 64200,00 грн (виписаною на підставі рахунку-фактури №FM-0000202 від 18.12.2025 за поставку 321,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей);

- видатковою накладною №FM-0000016 від 03.02.2026 на суму 76800,00 грн (складеною на підставі рахунку-фактури №FM-0000016 від 03.02.2026 за поставку 384,00 кв. м уживаних сендвіч-панелей).

Водночас, відповідно до рахунків-фактур №FM-0000191 від 28.11.2025, №FM-0000202 від 18.12.2025 та №FM-0000016 від 03.02.2026, виставлених позивачем на підставі договору №11025SA від 01.10.2025, відповідачу було визначено терміни оплати за кожен поставлений обсяг товару - відповідно до 28.11.2025, до 18.12.2025 та до 03.02.2026.

Щодо цього судом враховано, що згідно з п. 2.2. договору №11025SA від 01.10.2025, покупець здійснює оплату за товар протягом 5 банківських днів з дати видаткової накладної на підставі оригіналу рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2026 позивач направив відповідачу претензію-вимогу №515 з вимогою не пізніше 5 банківських днів з моменту її пред`явлення сплатити заборгованість у розмірі 241800,00 грн. Надіслання вказаної претензії підтверджується копією поштової накладної №8960300108981 від 25.05.2026, копією опису вкладення та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8960300108981 від 25.05.2026. Проте відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість не погасив.

Суд зазначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідач, будучи повідомлений про розгляд даної справи, не подав відзиву на позовну заяву та заперечень щодо аргументів позивача, наведених у позовній заяві та поданих доказів, про наявність у нього перед позивачем заборгованості за договором №11025SA від 01.10.2025 в сумі 241800,00 грн; а також не надав доказів сплати коштів в сумі 241800,00 грн або частини цих коштів після отримання товару відповідно до вказаних видаткових накладних.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ч. 1 ст. 598 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 241800,00 грн доведений суду належним чином. Строк оплати за поставлений товар за умовами договору є таким, що настав з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та з урахуванням умов п. 2.2 договору №11025SA від 01.10.2025, яким визначено обов`язок покупця здійснити оплату за товар протягом 5 банківських днів з дати видаткової накладної на підставі оригіналу рахунку.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Врахувавши встановлені судом обставини справи, зокрема поставки товару згідно з видатковими накладними №FM-0000225 від 28.11.2025 на суму 100800,00 грн, №FM-0000236 від 18.12.2025 на суму 64200,00 грн та №FM-0000016 від 03.02.2026 на суму 76800,00 грн, а також умови п. 2.2. договору щодо обов`язку покупця здійснити оплату протягом 5 банківських днів з дати видаткової накладної, суд виснує, що з досліджених матеріалів справи вбачається прострочення відповідачем оплати за поставлений товар у загальній сумі 241800,00 грн.

Отже, ФОП Данканич Андрій Андрійович не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором, оскільки всупереч умовам договору №11025SA від 01.10.2025 відповідач прострочив свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар у загальному розмірі 241800,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ФОП Данканича Андрія Андрійовича на користь Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю заводу «Флекстронікс ТзОВ» заборгованості за договором №11025SA від 01.10.2025 у розмірі 241800,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №4493 від 22.06.2026, при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за договором поставки у зв`язку з неоплатою поставленого товару у загальному розмірі 241800,00 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2901,60 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данканич Андрія Андрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» (код ЄДРПОУ 32221224, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Берегівська-бічна, будинок 4) 241800,00 грн (двісті сорок одну тисячу вісімсот гривень 00 копійок) заборгованості за договором №11025SA від 01.10.2025, а також стягнути 2901,60 грн (дві тисячі дев`ятсот одну гривню 60 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Сисин