Рішення № 140746926, 20.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4502/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4502/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІТ-ЕСТЕЙТС"

про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІТ-ЕСТЕЙТС" (далі - відповідач) про стягнення 615.324,83 грн збитків, завданих пошкодженням орендованого нерухомого майна.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4502/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026.

Ухвалою від 31.07.2026 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, про які зазначено в тексті ухвали.

Через систему "Електронний суд" 03.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із відповідними доказами.

Ухвалою від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 21.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи, у якому відповідач просить суд:

призначити у справі №904/4502/26 комплексну інженерно-технічну експертизу (будівельно-технічну експертизу) та економічну експертизу (експертизу документів про економічну діяльність підприємств й організацій).

На вирішення будівельно-технічної експертизи поставити наступні питання:

1. Щодо нежитлових приміщень №601 643 на 6-му поверсі у частині будівлі ДНДІБВ літ. « 2Д-7» (корпус № 2) по проспекту Науки, №115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. за період з 01.09.2015 по 30.06.2024: Чи можливо встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (а саме: умивальнику, дверей, підлоги, стін, вікон відповідно до переліку, зазначеного у Таблиці 1 на сторінках 10-11 висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?; Якщо технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу погіршився яка технічна причина такого погіршення (у т. ч. чи є таке погіршення нормальним зносом (при його використанні)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який обсяг та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення погіршень вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (у т. ч. які з складових частин (умивальники, двері, підлога, стіни, вікно) вказаних об`єктів нерухомого майна можуть бути відремонтовані, які підлягають заміні та яка вартість таких робіт)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який розмір завданої матеріальної шкоди складовим частинам (умивальники, двері, підлога, стіни, вікно) об`єктів нерухомого майна?;

2. Щодо нежитлових приміщень №704, №706 №716, №718 - №724, №726 - №734, №736, №734 на 7-му поверсі у частині будівлі ДНДІБВ літ. « 2Д-7» (корпус № 2) по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. за період з 01.03.2016 по 30.06.2024: Чи можливо встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (а саме: стін, перегородки з ЛДСП, дверей, вікон, підлоги відповідно до переліку, зазначеного у Таблиці 2 на сторінці 15 висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?; Якщо технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу погіршився яка технічна причина такого погіршення (у т. ч. чи є таке погіршення нормальним зносом (при його використанні)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який обсяг та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення погіршень вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (у т. ч. які з складових частин (стіни, перегородка з ЛДСП, двері, вікно, підлога) вказаних об`єктів нерухомого майна можуть бути відремонтовані, які підлягають заміні та яка вартість таких робіт)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який розмір завданої матеріальної шкоди складовим частинам (стіни, перегородка з ЛДСП, двері, вікно, підлога) об`єктів нерухомого майна?;

3. Щодо нежитлових приміщень №1 - №14 на 1-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. за період з 20.06.2017 по 30.06.2024: Чи можливо встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (а саме: стін відповідно до переліку, зазначеного у Таблиці 3 на сторінці 20 висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?; Якщо технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу погіршився яка технічна причина такого погіршення (у т. ч. чи є таке погіршення нормальним зносом (при його використанні)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який обсяг та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення погіршень вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (у т. ч. які з складових частин (стіни) вказаних об`єктів нерухомого майна можуть бути відремонтовані, які підлягають заміні та яка вартість таких робіт)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який розмір завданої матеріальної шкоди складовим частинам (стіни) об`єктів нерухомого майна?

4. Щодо нежитлових приміщень №2.1 - №2.12 на 2-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, №115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. за період з 27.09.2017 по 30.06.2024: Чи можливо встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (а саме: стін відповідно до переліку, зазначеного у Таблиці 4 на сторінці 25 висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?; Якщо технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу погіршився яка технічна причина такого погіршення (у т. ч. чи є таке погіршення нормальним зносом (при його використанні)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який обсяг та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення погіршень вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (у т. ч. які з складових частин (стіни) вказаних об`єктів нерухомого майна можуть бути відремонтовані, які підлягають заміні та яка вартість таких робіт)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який розмір завданої матеріальної шкоди складовим частинам (стіни) об`єктів нерухомого майна?

5. Щодо нежитлових приміщень №1 - №28 на 3-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. за період з 22.08.2018 по 30.06.2024: Чи можливо встановити технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (а саме: стін, дверей, стелі відповідно до переліку, зазначеного у Таблиці 5 на сторінці 27 висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?; Якщо технічний стан (ступінь фізичного зношення) вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу погіршився яка технічна причина такого погіршення (у т. ч. чи є таке погіршення нормальним зносом (при його використанні)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який обсяг та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення погіршень вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу (у т. ч. які з складових частин (стіни, двері, стеля) вказаних об`єктів нерухомого майна можуть бути відремонтовані, які підлягають заміні та яка вартість таких робіт)?; Якщо погіршення вказаних об`єктів нерухомого майна (його складових частин) за вказаний період часу не є нормальним зносом (при використанні) який розмір завданої матеріальної шкоди складовим частинам (стіни, двері, стеля) об`єктів нерухомого майна?

На вирішення експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій поставити наступні питання:

1. Які документи (первинні, договірні, інші) підтверджують розмір заявлених позивачем збитків (матеріальної шкоди) у сумі 615.324,83 грн. (окрім висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024)?

Доручити проведення комплексної інженерно-технічної експертизи (будівельно-технічної експертизи) та економічної експертизи (експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій) Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи: 26238495; 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, офіс 801).

Клопотання вмотивовано тим, що відповідач вважає, що у Ткаленко О.М. відсутня спеціальна правосуб`єктність, відсутні джерела для проведення експертизи, відсутні вказівки про підготовку висновку до суду та відсутність або порушення методології при підготовці висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024, а отже відповідач доходить висновку, що висновки, викладені у такому письмовому доказі є неналежними, оскільки не підтверджують належним чином та повно заявлені позивачем обставини, а сам письмовий доказ недопустимий, оскільки отриманий із порушенням вищенаведених норм чинного законодавства.

Відповідач наголошує, що, починаючи з 30.06.2024 майно, яке раніше орендувалось відповідачем, фактично вибуло з користування, оскільки цей день був останнім днем користування майном за договором оренди. Цей факт обумовлює неможливість проведення відповідачем самостійного контр-дослідження з метою перевірки тверджень, викладених позивачем відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024.

Відповідач наголошує, що станом на сьогодні виключно позивач має доступ до нерухомого майна, щодо якого, як ним стверджується, спричинені збитки, реалізуючи тріаду правомочностей власника, а тому відповідач позбавлений будь-якої іншої можливості щодо перевірки тверджень позивача, окрім як клопотання перед судом про призначення комплексної судової експертизи.

Того ж дня, 21.08.2026, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через систему «Електронний суд» 21.08.2026 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Клопотання відповідача вмотивовано тим, що відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/3888/17 зазначено: «…Статтею 786 ЦК України унормовано, що до вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.».

Як зазначає позивач, у травні 2024 року він дізнався про наявні, на його думку, пошкодження майна. Виходячи зі позиції позивача, у липні 2024 року він дізнався про наявні, на його думку, пошкодження майна, після складання матеріалів фотофіксації та їх направлення на адресу відповідача.

При цьому, 30.06.2024 майно, що раніше орендувалось відповідачем, фактично вибуло з користування, оскільки цей день був останнім днем користування майном за договором оренди.

Відповідач доходить висновку, що саме з травня 2024 року позивач довідався або повинен був довідатись про порушення свого права та саме з цього моменту повинна обраховуватись позовна давність, яка сплила у травні 2025 року і яка, на прохання відповідача, має бути застосовано до вимог позивача.

Через систему «Електронний суд» 25.08.2026 від позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Клопотання позивача вмотивовано тим, що для вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням переданої в найм речі закон встановлює не лише спеціальну тривалість позовної давності - один рік, а й спеціальний момент початку її перебігу - момент повернення речі наймачем.

Позивач зауважує, що відповідач помилково ототожнює останній день користування майном або фактичне залишення приміщень із належним поверненням майна орендодавцю.

Позивач вважає, що у будь-якому випадку у період з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений законом і строк позовної давності не був пропущений позивачем.

Через систему «Електронний суд» 25.08.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Позивач насамперед повідомляє суд, що на час подання цих заперечень пошкодження, зафіксовані після припинення користування приміщеннями відповідачем, уже усунуті, а приміщення відремонтовані.

Позивач не мав обов`язку і не мав господарської можливості безкінечно утримувати приміщення у пошкодженому стані лише для того, щоб очікувати, чи вирішить відповідач через значний час після припинення орендних відносин та після власного ухилення від фіксації пошкоджень і позасудового врегулювання питання компенсації збитків заявити клопотання про призначення експертизи.

Через систему «Електронний суд» 25.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги.

Через систему «Електронний суд» 28.08.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Через систему «Електронний суд» 05.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить суд витребувати у позивача договірну документацію (договори, додатки до договорів, додаткові угоди до договорів), що стосуються проведення позивачем підрядних (ремонтно-будівельних або ремонтно-відновлювальних) робіт в наступних приміщеннях позивача (у контексті підстав позову): 1) нежитлові приміщення №601 643 на 6-му поверсі у частині будівлі ДНДІБВ літ. « 2Д-7» (корпус № 2) по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл.; 2) нежитлові приміщення №704, №706 №716, №718 - №724, №726 - №734, №736, №734 на 7-му поверсі у частині будівлі ДНДІБВ літ. « 2Д-7» (корпус № 2) по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл. 3) нежитлові приміщення №1 - №14 на 1-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл.; 4) нежитлові приміщення №2.1 - № 2.12 на 2-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл.; 5) нежитлові приміщення №1 - №28 на 3-му поверсі Лабораторного корпусу літ. «А-3» по проспекту Науки, № 115, м. Дніпро, Дніпропетровської обл.

Також відповідач просить суд витребувати у позивача такі докази: первинні документи (видаткові накладні про купівлю матеріалів, акти приймання-передачі про виконання робіт або надання послуг), що стосуються виконання договорів в частині проведення позивачем підрядних (ремонтно-будівельних або ремонтно-відновлювальних) робіт у вказаних нежитлових приміщеннях.

Клопотання відповідача вмотивовано тим, що у запереченнях на клопотання (заяву) відповідача про призначення комплексної судової експертизи у справі №904/4502/26 від 25.08.2026 позивач повідомив, що предмет натурної експертизи відсутній, оскільки пошкодження вже усунуті, а приміщення відремонтовані. Вказані обставини були невідомі відповідачеві до моменту отримання та вивчення вказаних заперечень позивача.

Відповідач вважає, що вказані докази можуть підтвердити або спростовувати твердження позивача, викладені у позові та запереченнях на клопотання (заяву) відповідача про призначення комплексної судової експертизи у справі №904/4502/26 від 25.08.2026, що стосуються заявленої ціни позову та її обґрунтування, адже позивачем повідомлено, що ним виконані ремонтно-відновлювальні роботи щодо вищезазначених нежитлових приміщень, при цьому, відповідні документи щодо виконання таких робіт не були подані до суду разом із позовом та не були покладені в основу висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024, однак такі документи є свідченням та прямим доказом щодо розміру витрат позивача (розміру заявлених ним збитків).

Через систему «Електронний суд» 06.10.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів, яке вмотивовано таким. Позивач обґрунтовує розмір шкоди Дефектним актом №1 від 01.07.2024, матеріалами фотофіксації від 17.07.2024, завізованими представником відповідача, кошторисом, який направлявся відповідачу для погодження, Висновком експерта №53/24 від 11.11.2024, а також розрахунком матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу матеріалів та заявленням до стягнення суми без ПДВ. Позивач наголошує, що розмір заявленої до стягнення шкоди визначений не як фактично понесені витрати на ремонт, а як вартісна оцінка пошкоджень майна, що існували після користування ним відповідачем, були зафіксовані до проведення ремонтно-відновлювальних робіт та оцінені експертом з урахуванням фізичного зносу. Позивач наголошує, що не заявляє до стягнення повну вартість ремонту, повні витрати на відновлення приміщень або всі прямі господарські витрати, які могли виникнути у зв`язку з подальшим приведенням приміщень у придатний для використання стан. Позовна вимога стосується саме матеріальної шкоди у розмірі 615.324,83 грн без ПДВ, визначеної на підставі експертної оцінки пошкоджень з урахуванням фізичного зносу.

Позивач наголошує, що відповідач просить витребувати документи, які можуть стосуватися фактичних витрат на ремонт / відновлення приміщень. Такі документи за своєю природою можуть підтверджувати зовсім іншу категорію витрат подальші господарські витрати позивача на відновлення / ремонт приміщень після фіксації пошкоджень, а не розмір матеріальної шкоди, заявлений у цій справі. Фактичний ремонт після повернення майна може охоплювати ширший обсяг робіт, ніж той, який був необхідний виключно для усунення пошкоджень, завданих відповідачем. Для прикладу позивач зазначає, якщо пошкоджено окрему ділянку стіни, власник приміщення під час подальшого ремонту може об`єктивно виконати фарбування всієї стіни, всього приміщення або декількох суміжних приміщень для забезпечення єдиного вигляду, подальшої експлуатації та передачі майна новому орендарю. Так само фактичний ремонт може включати супутні роботи, заміну матеріалів, організаційні витрати або інші господарські рішення позивача, які не є тотожними тій шкоді, що підлягає відшкодуванню з відповідача у цій справі. Саме тому документи щодо фактичного ремонту не можуть автоматично підтверджувати або спростовувати розмір заявленої шкоди, оскільки предметом позову є не всі подальші витрати позивача на приведення приміщень у придатний для використання стан, а експертно визначена вартісна оцінка конкретних пошкоджень майна з урахуванням фізичного зносу. Інакше кажучи, фактичні витрати на ремонт, який включає більшу кількість робіт, і розмір шкоди, визначений експертом з урахуванням зносу, не є тотожними правовими та доказовими категоріями.

На думку позивача, якщо він не стягує повні витрати на ремонт, то відсутня процесуальна необхідність доводити такі повні витрати через договори, акти, накладні та платіжні документи щодо проведеного ремонту. Тобто, відповідач просить суд витребувати документи не для перевірки предмета позову, а для дослідження обставин, які не є визначальними для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

25.11.2021 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна №244/21 (далі договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування офісні та допоміжні приміщення загальною площею 3.670,19 кв. м і підвальне приміщення площею 106,1 кв. м (загальна площа 3.776,29 кв. м) у будівлі за адресою: м. Дніпро, пр. Науки (Гагаріна), буд. 115 (далі майно).

Передача майна в оренду в межах договору оформлена актами приймання-передачі від 29.11.2021 та від 01.12.2021.

Позивач зазначає, що на момент підписання вказаних актів, приміщення вже перебували у користуванні орендаря і їх використання в межах договору №244/21 від 25.11.2021 почалося без перерви у його фактичному використанні відповідачем в межах раніше підписаних між сторонами спору договорів.

У травні 2024 року відповідач (орендар) направив позивачу (орендодавцю) листи №477 від 06.05.2024 та №465 від 27.05.2024, якими, посилаючись на п. 5.2.4 договору, повідомив про одностороннє дострокове припинення договору та зазначив, що останнім місяцем оренди є червень 2024 року.

Після отримання цього повідомлення представники позивача здійснили попередній огляд орендованих приміщень і виявили пошкодження майна.

Саме з цього моменту відповідач почав ігнорувати вимоги позивача щодо належного оформлення повернення майна з користування, зокрема, спільного оформлення переліку пошкоджень майна суми та порядку компенсації матеріальної шкоди, завданої такими пошкодженнями.

У зв`язку з ігноруванням збоку відповідача договірної процедури фіксації пошкоджень та компенсації шкоди, позивач був змушений замовити здійснення експертизи пошкоджень, встановлення вартості товарів та послуг, необхідних для відновлення пошкодженого майна та спираючись на неї звернутися до суду з даним позовом.

Висновком експерта визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внутрішнього оздоблення орендованих приміщень, у загальному розмірі 1.172.669,39 грн з ПДВ. Експертом окремо визначено розмір завданої матеріальної шкоди з урахуванням втрати вартості споживчих якостей матеріальних ресурсів, тобто фізичного зносу матеріалів, який у загальному розмірі становить 738.389,79 грн з ПДВ.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач повідомляє, що починаючи з кінця 2015 року та по 30.06.2024, у різні періоди часу та на підставі різних договорів оренди відповідач користувався рядом майна позивача, щодо якого останнім пред`явлений цей позов.

Відповідач наголошує, що протягом всього вказаного періоду користування майном позивач не висловлював будь-яких претензій стосовно стану майна. Хоча користування його майном не можна назвати безперервним або користуванням без хронологічного розриву, як про це зазначає сам позивач на стор. 2 позову, оскільки таке користування здійснювалось на підставі різних договорів оренди та різних актів приймання-передачі майна в оренду та різних актів повернення майна з оренди.

Відповідач вважає, що дефектний акт та матеріали фотофіксації не відображають номенклатуру пошкодженого майна, характер ушкоджень, ступінь пошкоджень та іншу обов`язкову інформацію, що потрібна для верифікації фактів тих чи інших пошкоджень окремих елементів майна. Фактично, вихідним та єдиним документом позивача для цілей даного питання, як вважає відповідач, є висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №53/24 від 11.11.2024.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач підсумував, що відповідач у відзиві фактично не спростовує ключові обставини справи: між сторонами існували договірні орендні відносини щодо спірних приміщень; відповідач користувався спірним майном протягом тривалого часу; після припинення користування приміщеннями було проведено огляд і виявлено пошкодження; 17.07.2024 проведено фотофіксацію стану приміщень за участю представника відповідача Крикуна Г.Т.; представник відповідача завізував матеріали фотофіксації; позивач направляв відповідачу дефектний акт, матеріали фотофіксації та кошторис; відповідач не повернув підписані матеріали фотофіксації, дефектний акт і кошторис та не надав альтернативного розрахунку збитків.

Позивач наголошує, що щомісячні акти надання орендних послуг підтверджують факт користування майном, надання послуг та розрахунки між сторонами. Вони не є актами технічного огляду приміщень, не фіксують стан стін, підлоги, дверей, склопакетів, сантехнічного обладнання, стельових елементів та інших складових частин майна. Відсутність претензій у поточних актах надання послуг не означає, що при поверненні майна не можуть бути виявлені пошкодження, які виходять за межі нормального зносу.

На думку позивача, саме при поверненні майна сторони повинні були належним чином зафіксувати його фактичний стан. Позивач це зробив: було складено дефектний акт, проведено фотофіксацію, залучено представника відповідача, направлено відповідачу матеріали фотофіксації, дефектний акт і кошторис.

Позивач звертає увагу, що відповідач стверджує, що подряпини, потертості, сліди від крісел та інші пошкодження є нормальним зносом. Однак відповідач не надає жодного належного доказу на підтвердження цього твердження. Навпаки, як вважає позивач, висновком експерта №53/24 підтверджено, що зафіксовані пошкодження виходять за межі нормального зносу та потребують виконання ремонтно-будівельних робіт.

Позивач наголосив, що заявляє до стягнення не повну вартість ремонту у сумі 1.172.669,39 грн з ПДВ, а зменшений розмір матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу матеріалів - 738.389,79 грн з ПДВ, без ПДВ 615.324,83 грн.

На думку позивача, якщо відповідач не погоджується із висновком експерта, він мав можливість надати альтернативний висновок, висновок спеціаліста, альтернативний кошторис або власний розрахунок. Відповідач цього не зробив.

Позивач звертає увагу, що відповідач заперечує проти розміру заявлених збитків, однак не надає: альтернативного кошторису; альтернативного експертного висновку; висновку спеціаліста; власного розрахунку; доказів арифметичних помилок у розрахунку позивача; доказів завищення конкретних обсягів або цін робіт. Тобто відповідач, як вважає позивач, фактично не спростовує розмір заявленої матеріальної шкоди, а лише просить суд не брати до уваги докази позивача.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач зацікавлений у встановленні дійсних обставин справи на підставі належних, достатніх та допустимих доказів і у зв`язку з цим просить суд перевірити аргументи позивача шляхом проведення належної експертизи належним суб`єктом.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; передання майна в оренду; повернення майна з оренди; пошкодження майна позивача відповідачем; наявності збитків у позивача, які були завдані діями відповідача; підтвердження розміру збитків позивача, наявності/відсутності складу цивільного правопорушення.

Суд встановив, що 25.11.2021 між позивачем (далі позивач, орендодавець) та відповідачем (далі відповідач, орендар) був укладений договір №244/21 оренди нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне володіння та користування, а орендар, в свою чергу, зобов`язується прийняти в строкове платне володіння та користування нерухоме майно та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що відповідно до умов договору орендодавець передає орендареві офісні та підсобні приміщення загальною площею 3.776,29 кв. м (далі майно), а саме:

офісні та підсобні приміщення площею 62,77 кв. м, які знаходяться на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/1, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 1.001,76 кв. м, які знаходяться на шостому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/2, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 784,6 кв. м, які знаходяться на сьомому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/3, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 336,06 кв.м, які знаходяться на восьмому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, корпус 2 та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/4, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 310,9 кв.м, які знаходяться на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/5, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 413,1 кв. м, які знаходяться на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/6, який є невід`ємною частиною договору;

офісні та підсобні приміщення площею 761 кв.м, які знаходяться на третьому поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/7, який є невід`ємною частиною договору;

нежитлові приміщення загальною площею 106,1 кв.м, які знаходяться у підвальному поверсі адміністративної будівлі за адресою: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, та зазначені на план-схемі відповідно до Додатку №1/8, який є невід`ємною частиною договору.

Майно, що міститься у приміщенні і передається орендарю разом з приміщеннями, є складовою частиною майна.

Майно, що передається в оренду, буде використовуватися орендарем для розміщення офісу (п. 1.4 договору).

Відновна вартість майна станом на момент укладення даного договору складає 81.000.000,00 грн та підлягає коригуванню на індекс інфляції (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 2.1 договору в момент передання майна від орендодавця до орендаря сторони підписують акт передачі-приймання нерухомого майна, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3 договору повернення майна орендодавцю проводиться за актом повернення-приймання нерухомого майна, який є невідємною частиною даного договору та підписується сторонами в момент передачі майна від орендаря до орендодавця. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення-приймання нерухомого майна. Майно повертається орендодавцю в день настання однієї з таких подій: дострокове розірвання договору, закінчення строку дії договору, початок процедури ліквідації, реорганізації або припинення орендаря, а також у інших випадках припинення договору, визначених чинним законодавством України.

Пунктом 2.5 договору визначено, що невід`ємною частиною акту передачі-приймання нерухомого майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) є фото-фіксація стану майна на момент його передачі, яка здійснюється представниками орендодавця в присутності представників орендаря та оформлюється у формі додатка до акта передачі-приймання нерухомого майна (акта повернення-приймання нерухомого майна), прошивається, підписується та скріплюється печатками сторін і повинна містити посилання на акт передачі-приймання нерухомого майна (акт повернення-приймання нерухомого майна), вказується кількість аркушів фото-фіксації та кількість фотознімків, що входять до складу фото-фіксації. Орендодавець, за згодою орендаря, має право прийняти рішення про складання акту передачі-приймання майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) без здійснення фото-фіксації стану майна або з частковою фото-фіксацією стану майна, про що зазначається в акті передачі-приймання нерухомого майна (акті повернення-приймання нерухомого майна).

У випадку відмови орендаря від участі у здійсненні фото-фіксації (до акту повернення-приймання нерухомого майна), не направлення представників для здійснення фотофіксації, відмови орендаря від підписання фотофіксації та скріплення її печаткою, а також у випадку відмови орендаря від підписання та скріплення печаткою акту повернення-приймання нерухомого майна, вважається, що орендар ухиляється від передачі майна орендодавцю та застосовуються правила, встановлені у п. 7.5 даного договору (п. 2.6 договору).

У пункті 6.2.10 договору визначено, що орендар у повному обсязі відшкодовує орендодавцеві збитки, що були спричинені діями чи бездіяльністю орендаря та/або персоналу орендаря, та наслідком яких є пошкодження чи знищення майна або іншого майна, що належить орендодавцеві.

Пунктом 7.1 договору визначено, що винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені невиконанням чи неналежним виконанням умов даного договору у повному обсязі.

Цей договір, відповідно до п. 8.1, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2024.

29.11.2021 та 01.12.2021 між сторонами були складені акти приймання-передачі нерухомого майна, згідно з п. 1 умов яких позивач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно.

Між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.

Позивач долучив до позову повідомлення відповідача від 06.05.2026 та від 27.05.2024 про дострокове розірвання договору, у зазначеному повідомленні відповідач процитував положення п. 5.2.4 договору, згідно з умовами якого орендар має право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово попередивши про це орендодавця за один місяць до бажаної дати розірвання договору. Отже керуючись положеннями п. 5.2.4 договору відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору і останнім днем його дії просить позивача вважати 30.06.2024.

Також позивач долучив до позову лист відповідача від 27.06.2024, у якому відповідач просить позивача два екземпляри акту повернення-приймання нерухомого майна до договору підписати з боку орендодавця та поставити печатку і один екземпляр акту, підписаного з обох боків, передати відповідачу.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 12.07.2024, у якому повідомив, що у зв`язку із достроковим розірванням договору 01.07.2024 представниками орендаря та орендодавця було проведено огляд орендованих приміщень. В процесі огляду були виявлені пошкодження орендованого майна та складено дефектний акт №1 від 01.07.2024, який направляється відповідачу у двох примірниках. Отже позивач просив відповідача підписати дефектний акт та повернути один примірник. Дефектний акт №1 від 01.07.2024 долучено до позову. В якості доказів направлення даних документів відповідачу позивач долучив лист з описом вкладень, накладну та фіскальний чек.

До позову долучено лист позивача від 15.07.2024 аналогічно з листом від 12.07.2024 змісту, який був адресований відповідачу.

У відповідь на лист позивача від 15.07.2024 відповідач склав лист від 17.07.2024, у якому повідомив, з посиланням на положення п. 2.5 договору, що представником орендаря при здійсненні фото-фіксації є Крикун Геннадій Тарасович.

До позову позивач долучив фото-фіксацію спірних приміщень, які є додатками до акту повернення-приймання нерухомого майна, кошторис на виконання робіт до дефектного акту №1 від 01.07.2024 на суму 743.284,50 грн та докази направлення на адресу відповідача дефектного акта у двох примірниках, кошторис, лист від 12.07.2024, фото-фіксацію спірних приміщень (опис вкладень до цінного листа, накладна).

Висновком експерта №53/24 від 11.11.2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного за заявою позивача від 14.08.2024 по питанню визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внутрішнього оздоблення, визначення розміру завданої матеріальної шкоди нежитловим приміщенням визначено загальний розмір завданої матеріальної шкоди унаслідок експлуатації орендарем нежитлових приміщень позивача, якими відповідач користувався на підставі договору оренди у період з 2016 року до 30.06.2024 складає 738.389,79 грн з ПДВ (541.812,72 грн + 73.488,64 грн + 37.968,40 грн + 26.057,32 грн + 59.062,71 грн).

На підтвердження взаємовідносин між сторонами з 2016 року позивач до позову долучив договори оренди нерухомого майна з 2016 року.

Оскільки збитки позивача не були відшкодовані відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 615.324,83 грн збитків, завданих пошкодженням орендованого нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).

Частиною 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Ураховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків, визначених ст. 22 ЦК України покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Відповідно до п. 2.4 договору обов`язок по складанню акту передачі-приймання нерухомого майна покладається на орендодавця. Обов`язок по складанню акту повернення-приймання нерухомого майна покладається на орендаря. Орендодавець складає та направляє орендарю акт повернення-приймання нерухомого майна у випадку розірвання договору з ініціативи орендодавця, а також у випадках, якщо у строки, встановлені договором для передачі (повернення) майна від орендаря до орендодавця, від орендаря не надійшов акт передачі-приймання нерухомого майна.

За умовами п. 2.5 договору невід`ємною частиною акту передачі-приймання нерухомого майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) є фото-фіксація стану майна на момент його передачі, яка здійснюється представниками орендодавця в присутності представників орендаря та оформлюється у формі додатка до акту передачі-приймання нерухомого майна (акту повернення-приймання нерухомого майна), прошивається, підписується та скріплюється печатками сторін і повинна містити посилання на акт передачі-приймання нерухомого майна (акт повернення-приймання нерухомого майна), додатком якого вона є. Про проведення фото-фіксації стану майна робиться примітка в акті передачі-приймання нерухомого майна (акті повернення-приймання нерухомого майна), вказується кількість аркушів фото-фіксації та кількість фотознімків, що входять до складу фото-фіксації. Орендодавець, за згодою орендаря, має право прийняти рішення про складення акту передачі-приймання майна (акту повернення-приймання нерухомого майна) без здійснення фото-фіксації стану майна або з частковою фото-фіксацією стану майна, про що зазначається в акті передачі-приймання нерухомого майна (акті повернення-приймання нерухомого майна).

Позивач зазначав, що така процедура передбачена з метою створення можливості порівняти стан майна на момент його передачі в оренду та стан майна при його поверненні орендарем з оренди.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом від 12.07.2024, у якому повідомив, що у зв`язку із достроковим розірванням договору 01.07.2024 представниками орендаря та орендодавця було проведено огляд орендованих приміщень. В процесі огляду були виявлені пошкодження орендованого майна та складено дефектний акт №1 від 01.07.2024, який направляється відповідачу у двох примірниках. Отже позивач просив відповідача підписати дефектний акт та повернути один примірник. Дефектний акт №1 від 01.07.2024 долучено до позову. В якості доказів направлення даних документів відповідачу позивач долучив лист з описом вкладень, накладну та фіскальний чек.

До позову долучено лист позивача від 15.07.2024 аналогічного з листом від 12.07.2024 змісту, який був адресований відповідачу.

У відповідь на лист позивача від 15.07.2024 відповідач склав лист від 17.07.2024, у якому повідомив, з посиланням на положення п. 2.5 договору, що представником орендаря при здійсненні фото-фіксації є Крикун Геннадій Тарасович.

До позову позивач долучив фото-фіксацію спірних приміщень, які є додатками до акту повернення-приймання нерухомого майна, кошторис на виконання робіт до дефектного акту №1 від 01.07.2024 на суму 743.284,50 грн та докази направлення на адресу відповідача дефектного акта у двох примірниках, кошторис, лист від 12.07.2024, фото-фіксацію спірних приміщень (опис вкладень до цінного листа, накладна).

Суд встановив, що відповідач був залучений до процесу фіксації фактичного стану приміщень через свого представника. Представник відповідача був присутній при фотофіксації та завізував фотоматеріали.

Суд взяв до уваги, що відповідачем не надано доказів, які б спростували фактичний стан приміщень, який засвідчений долученими позивачем доказами фото-фіксації стану таких приміщень, що містять підпис відповідача.

Відповідач у відзиві вказує: «протягом всього вказаного періоду користування майном позивач не висловлював будь-яких претензій стосовно стану майна. Хоча користування його майном не можна назвати безперервним або користуванням без хронологічного розриву, як про це зазначає сам позивач на стор. 2 позову, оскільки таке користування здійснювалось на підставі різних договорів оренди та різних актів приймання-передачі майна в оренду та різних актів повернення майна з оренди.».

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що щомісячні акти надання орендних послуг підтверджують факт користування майном, надання послуг та розрахунки між сторонами. Вони не є актами технічного огляду приміщень, не фіксують стан стін, підлоги, дверей, склопакетів, сантехнічного обладнання, стельових елементів та інших складових частин майна. Відсутність претензій у поточних актах надання послуг не означає, що при поверненні майна не можуть бути виявлені пошкодження, які виходять за межі нормального зносу. На думку позивача, саме при поверненні майна сторони повинні були належним чином зафіксувати його фактичний стан. Позивач це зробив: було складено дефектний акт, проведено фотофіксацію, залучено представника відповідача, направлено відповідачу матеріали фотофіксації, дефектний акт і кошторис.

Оцінивши позиції сторін, суд доходить висновку, що основне значення для підтвердження стану приміщення на час його повернення з оренди має акт повернення-приймання нерухомого майна, невід`ємною частиною якого є фото-фіксація стану майна на момент його повернення з оренди, яка здійснюється представниками орендодавця в присутності представників орендаря та оформлюється у формі додатка до акту передачі-приймання нерухомого майна про що сторони домовилися на стадії укладання договору та закріпили у п. 2.5 договору.

У відзиві відповідач наголошує на такому: «фотофіксація від 17.07.2024 не відображає факт пошкодження майна, оскільки, на думку відповідача, якісь затертості на підлозі або стелі (більш детально буде зазначено далі) є нормальним зносом та потребує належної перевірки (окреме клопотання з даного приводу подається).».

Оцінюючи позицію відповідача суд бере до уваги, що фотофіксація складена у липні 2024 року і відповідач суду при вирішенні спору у жовтні 2026 року не надає докази на спростування фотофіксації, складеної 17.07.2024 та завізованої представником відповідача.

В якості доказів, які підтверджують вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внутрішнього оздоблення у нежитлових приміщеннях, які використовувалися відповідачем під офіс позивач надав висновок експерта №53/24 від 11.11.2024. Відповідач заперечив належність вказаного доказу, однак не надав суду доказів, які свідчать, що пошкодження внутрішнього оздоблення у нежитлових приміщеннях, які використовувалися відповідачем під офіс мали ознаки нормального зносу та не є такими, пошкодженнями, які можуть розцінюватися як збитки завдані позивачу.

Відповідно до п. 6.2 договору орендар зобов`язується, зокрема: п. 6.2.6 повернути орендодавцю майно у належному стані та у строки, встановлені п. 2.4 договору.

Оцінка стану майна на момент його повернення орендодавцеві здійснюється з урахуванням термінів експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно. У випадку, якщо на момент повернення майна з оренди не сплинули терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно, стан такого майна має відповідати стану, що був у майна на момент його передачі орендареві.

У випадку, якщо на момент повернення майна з оренди терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно сплинули, орендар не несе відповідальність за звичайне та очікуване зменшення придатності і вартості майна, що є наслідком нормального впливу на нього навколишнього середовища, а саме: вологість повітря, сонячні промені, перепади температури у зв`язку з погодними умовами.

Терміни експлуатації складових частин майна та матеріалів, з яких створене майно, наведено у додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною. Орендар несе відповідальність за пошкодження майна, зовнішнього вигляду та зменшення функціональної придатності майна та його складових частин, що стались внаслідок діяльності орендаря та персоналу орендаря, у т.ч. внаслідок механічних пошкоджень майна або інтер`єру, забруднення майна, що неможливо усунути без проведення ремонту або заміни складових частин майна, недбалого використання орендарем систем водопостачання та водовідведення, електропостачання, опалення, кондиціювання, електроприладів та комп`ютерів, що знаходяться в орендованих приміщеннях.

Орендар своїми силами та за власний рахунок здійснює ремонт складових частин майна, що мають обмежений термін експлуатації ( жалюзі, фурнітура, електрофурнітура, вимикачі, електролампи, дверні замки, ручки та петлі, механізми запірної арматури, змішувачі, сантехнічні механізми та інші зовнішні елементи сантехніки ).

Орендар не несе відповідальності за пошкодження майна, спричинені аваріями систем водопостачання та водовідведення, електропостачання, опалення, кондиціювання, пошкодженням покрівлі будівлі, що є наслідком неналежного виконання орендодавцем вимог п. 6.1.6 договору. Письмово, не пізніше, ніж за 1 місяць, повідомити орендодавця про дострокове розірвання договору (п. 6.2.7 договору). Орендар у повному обсязі відшкодовує орендодавцеві збитки, що були спричинені діями чи бездіяльністю орендаря та/або персоналу орендаря, та наслідком яких є пошкодження чи знищення майна або іншого майна, що належить орендодавцеві (п. 6.2.10 договору).

За умовами п. 7.1 договору винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням умов договору у повному обсязі.

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку повернення орендарем майна у гіршому стані, ніж на момент підписання сторонами акту передачі-приймання нерухомого майна, з урахуванням положень п. 6.2.6 договору, орендар відшкодовує орендодавцеві суму завданих збитків у повному обсязі. Розмір завданих збитків та розмір суми, що підлягає відшкодуванню, узгоджується шляхом проведення переговорів між сторонами.

У разі потреби сторони залучають спеціалістів та експертів для встановлення розміру суми завданих збитків.

Оцінюючи наявні у справі докази, позиції сторін та положення, укладеного між сторонами договору, суд доходить висновку, що після фото-фіксації стану майна, яка проведена 17.07.2024 за участю представника відповідача, сторони не дійшли згоди щодо розміру завданих збитків та розміру суми, що підлягає відшкодуванню. Отже виправданими були дії позивача звернутися із заявою від 14.08.2024 до експерта по питанню визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внутрішнього оздоблення, визначення розміру завданої матеріальної шкоди нежитловим приміщенням.

Отже суд визнає належним доказом у справі висновок експерта №53/24 від 11.11.2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного за заявою позивача від 14.08.2024, яким визначено загальний розмір завданої матеріальної шкоди унаслідок експлуатації орендарем нежитлових приміщень позивача, якими відповідач користувався на підставі договору оренди і який складає 738.389,79 грн з ПДВ (541.812,72 грн + 73.488,64 грн + 37.968,40 грн + 26.057,32 грн + 59.062,71 грн).

Суд бере до уваги, що відповідач не дав суду контрдоказу розрахунку визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внутрішнього оздоблення, визначення розміру завданої матеріальної шкоди нежитловим приміщенням позивача, як і не спростував відповідач на підставі доказів факт того, що приміщенням позивача не було завдано пошкоджень, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи позиції сторін та надані ними докази, суд виходить із того, що Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", були внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність протиправної поведінки відповідача (пошкодження майна, що належить позивачу та яким на підставі договору користувався відповідач), розмір збитків (визначений на підставі висновку експерта №53/24 від 11.11.2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження) та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, в той час як зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Отже, позивачем доведено наявність складу цивільного правопорушення, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у розмірі 615.324,83 грн, оскільки позивач є платником ПДВ та не заявляє до стягнення суму ПДВ як складову реальних збитків (розмір позовних вимог позивач визначив шляхом виключення ПДВ із загальної суми матеріальної шкоди, визначеної експертом).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Суд визнає підставною позицію позивача в частині того, що якщо відповідач вважав, що певні пошкодження відсутні, є нормальним зносом або мають іншу вартість відновлення, він мав надати відповідні зауваження, альтернативний кошторис, висновок спеціаліста або ініціювати власне дослідження до проведення ремонту. Відповідач цього не зробив. Докази зворотного відсутні.

Відповідач не погоджується із висновком експерта, однак на надав альтернативний висновок, висновок спеціаліста, альтернативний кошторис або власний розрахунок. Докази зворотного відсутні.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи суд доходить таких висновків.

Як визначено в ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В даному випадку, як вбачається з наявних у справі доказів та не заперечується сторонами, і визнається, зокрема, відповідачем, з 30.06.2024 майно, що раніше орендувалось відповідачем, фактично вибуло з користування відповідача, оскільки цей день був останнім днем користування майном за договором оренди.

Тобто передача майна від відповідача до позивача відбулася в червні 2024 року, позивач, на підставі договору з експертом про надання послуг №53-24 від 24.09.2024 замовив проведення експертного будівельно-технічного дослідження і отримав висновок експерта №53/24 від 11.11.2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження.

Позов до суду позивач скерував у липні 2026 року.

Отже від дати передачі відповідачем позивачу спірного майна (30.06.2024) до звернення позивача до суду (27.07.2026) пройшло більше двох років, що свідчить про недоцільність призначення у даній справі судової експертизи, оскільки відсутні докази того, що спірне приміщення ніким більше не експлуатувалося, не було відремонтовано позивачем та не змінило стан після його звільнення відповідачем.

Більш того позивач повідомив суд, що на час подання цих заперечень пошкодження, зафіксовані після припинення користування приміщеннями відповідачем, уже усунуті, а приміщення відремонтовані. Позивач слушно зауважив, що не мав обов`язку і не мав господарської можливості безкінечно утримувати приміщення у пошкодженому стані лише для того, щоб очікувати, чи вирішить відповідач через значний час після припинення орендних відносин та після власного ухилення від фіксації пошкоджень і позасудового врегулювання питання компенсації збитків заявити клопотання про призначення експертизи.

З огляду на викладене клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Розглядаючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 786 ЦК України визначено, що до вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі, яка була передана наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік (ч. 1). Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму (ч. 2).

Як встановлено судом та визнається, зокрема, відповідачем, позивач з оренди спірні приміщення від відповідача отримав 30.06.2024.

Отже позивач про порушення свого права відповідачем довідався починаючи з 30.06.2024.

Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Отже з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З огляду на приписи ст. 256, 257 ЦК України, п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також враховуючи дату звернення позивача із даним позовом до суду - 27.07.2026 та факт того, що про порушення свого права позивач довідався з 30.06.2024, суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений. Висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) (п. 86-96).

Розглядаючи клопотання відповідача про витребування доказів, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. 2 та 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Тобто, подаючи клопотання про витребування доказів позивач має чітко визначити докази та обставини, які такі докази можуть підтвердити. Більш того, вказати заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд встановив відсутність доказів вжиття відповідачем заходів для отримання від позивача доказів, заявлених у клопотанні самостійно.

Суд визнає підставними заперечення позивача, що відповідач просить витребувати документи, які можуть стосуватися фактичних витрат на ремонт / відновлення приміщень. Такі документи за своєю природою можуть підтверджувати зовсім іншу категорію витрат подальші господарські витрати позивача на відновлення / ремонт приміщень після фіксації пошкоджень, а не розмір матеріальної шкоди, заявлений у цій справі. Фактичний ремонт після повернення майна може охоплювати ширший обсяг робіт, ніж той, який був необхідний виключно для усунення пошкоджень, завданих відповідачем. Для прикладу позивач зазначає, якщо пошкоджено окрему ділянку стіни, власник приміщення під час подальшого ремонту може об`єктивно виконати фарбування всієї стіни, всього приміщення або декількох суміжних приміщень для забезпечення єдиного вигляду, подальшої експлуатації та передачі майна новому орендарю. Так само фактичний ремонт може включати супутні роботи, заміну матеріалів, організаційні витрати або інші господарські рішення позивача, які не є тотожними тій шкоді, що підлягає відшкодуванню з відповідача у цій справі. Саме тому документи щодо фактичного ремонту не можуть автоматично підтверджувати або спростовувати розмір заявленої шкоди, оскільки предметом позову є не всі подальші витрати позивача на приведення приміщень у придатний для використання стан, а експертно визначена вартісна оцінка конкретних пошкоджень майна з урахуванням фізичного зносу. Інакше кажучи, фактичні витрати на ремонт, який включає більшу кількість робіт, і розмір шкоди, визначений експертом з урахуванням зносу, не є тотожними правовими та доказовими категоріями.

З огляду на фактичні обставини справи та наявні докази, суд доходить висновку, що задоволення клопотання відповідача не сприятиме прийняттю правильного рішення, а тому клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на проведення експертизи.

В якості доказів оплати проведеної експертизи позивач до позову долучив платіжну інструкцію №5845 від 01.10.2024 на суму 30.000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за проведення будівельно-технічного дослідження №53/24 згідно рахунку №53/24 від 24.09.2024 без ПДВ».

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви (7.383,90 грн) та витрати позивача на проведення експертизи (у розмірі 30.000,00 грн) покладаються на відповідача.

У позові позивач вказав, що попередній розрахунок судових витрат складається із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7.383,90 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 30.000,00 грн та витрат на правничу допомогу орієнтовний розмір яких складає 10.000 грн, остаточний розрахунок яких буде надано суду протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІТ-ЕСТЕЙТС" (Україна, 03035, місто Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 32, офіс 110; ідентифікаційний код 39120838) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА" (Україна, 49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Науки, будинок 115; ідентифікаційний код 37807315) 615.324,83 грн (шістсот п`ятнадцять тисяч триста двадцять чотири грн 83 к.) збитків, 7.383,90 грн (сім тисяч триста вісімдесят три грн 90 к.) судового збору, 30.000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 к.) витрат на проведення експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк