Рішення № 140746918, 20.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4245/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4245/26

за позовом Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Магдалинівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГАЛ АЗС"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Самарівська окружна прокуратура Дніпропетровської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Відділу освіти Магдалинівської селищної ради (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГАЛ АЗС" (далі - відповідач), у якій прокуратура просить суд:

визнати недійсною додаткову угоду №3 від 04.03.2021 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №4 від 19.04.2021 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №6 від 03.11.2021 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №7 від 29.12.2021 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №9 від 05.01.2022 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №10 від 13.11.2022 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду №11 від 01.02.2022 до договору від 12.02.2021 №35, укладеного між позивачем та відповідачем;

стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачені кошти в сумі 108.341,87 грн.

Судові витрати прокуратура просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4245/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026.

Через систему "Електронний суд" 15.07.2026 від прокуратури надійшла заява про долучення до матеріалів справи №904/4245/26 повідомлення про вжиття заходів представницького характеру від 03.07.2026.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний суд" 27.07.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому містяться такі клопотання відповідача:

1. На підставі ст. 81 ГПК України відповідач просить суд витребувати у Дніпропетровської торгово-промислової палати первинні джерела цінової інформації (у тому числі дані ресурсу http://neftemarket.net), на підставі яких складено висновки за результатами цінового моніторингу №035/2, №075/1, №246/1, №011 та інші, для перевірки достовірності та методології визначення наведених у висновках цінових діапазонів.

2. На підставі ст. 99 ГПК України відповідач просить суд призначити у справі судову товарознавчу (цінову) експертизу з метою з`ясування питання: чи відповідало підвищення ціни за одиницю товару (дизельне пальне) за кожною з оспорюваних додаткових угод пропорційній зміні ринкової ціни на аналогічний товар у відповідному періоді на території Дніпропетровської області.

3. Відповідач просить суд запропонувати позивачу надати письмові пояснення щодо обставин підписання кожної з додаткових угод, зокрема щодо того, чи здійснювалася замовником самостійна перевірка обґрунтованості підвищення ціни, чи висловлювались заперечення при підписанні, а також щодо причин, з яких зазначений орган самостійно не звертався до суду протягом більш ніж чотирьох років з моменту укладення першої оспорюваної додаткової угоди.

4. Відповідач просить суд запропонувати Керівнику Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області надати пояснення щодо дати та джерела отримання прокуратурою інформації про обставини, викладені в позовній заяві, з метою перевірки своєчасності та виключності підстав для представництва інтересів держави в цій справі.

Через систему "Електронний суд" 28.07.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 31.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача про витребування у Дніпропетровської торгово-промислової палати первинні джерела цінової інформації (у тому числі дані ресурсу http://neftemarket.net), на підставі яких складено висновки за результатами цінового моніторингу №035/2, №075/1, №246/1, №011 та інші відмовити. У задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої (цінової) експертизи відмовлено.

З довідки про доставку електронного листа вбачається, що позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 20.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Встановлено, що позивачем проведено публічну закупівлю (UA-2020-12-07-006372-c) за такими лотами:

лот 1 - нафта і дистиляти (Бензин А-92) з очікуваною вартістю 596.750,00 грн;

лот 2 - нафта і дистиляти (Дизельне паливо) з очікуваною вартістю 987.679,00 грн.

За результатами проведення процедури закупівлі за лотом - 2 (нафта і дистиляти (Дизельне паливо)) переможцем визначено відповідача, з яким позивачем укладено договір від 12.02.2021 №35 про закупівлю дизельного палива за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується постачати замовнику згідно процедури відкритих торгів паливно-мастильні матеріали: дизельне пальне (код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта дистиляти), в кількості та за цінами, які вказані у договорі, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору, постачальник зобов`язаний поставити дизельне пальне кількістю 41.780 літрів на загальну суму 896.181,00 грн (ціна за 1 л. становить 21,45 грн).

У подальшому, сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлі», уклали ряд додаткових угод до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме:

додатковою угодою №2 від 19.02.2021 сторони погодили збільшити ціну за одиницю товару з 21,45 грн до 23,59 грн, тобто на 9,99 %;

додатковою угодою №3 від 04.03.2021 до договору сторони погодили збільшити ціну за одиницю товару до 25,94 грн, тобто на 20,93 % від первинної ціни;

додатковою угодою №4 від 19.04.2021 до договору ціна за одиницю товару збільшена до 26,5 грн, тобто на 23,54 % від первинної ціни;

додатковими угодами №6 від 13.11.2021, №7 від 29.12.2021, №9 від 05.01.2022 та №10 від 13.01.2022 до договору ціна за одиницю товару визначена у розмірі 29,00 грн, тобто на 35,2 % від первинної ціни.

Відповідно до видаткових накладних та платіжних доручень на оплату дизельного пального за договором встановлено, що відповідачем на виконання договору поставлено 28.007 літрів дизельного пального на загальну суму 769.027,00 грн, а саме:

згідно з видатковою накладною від 22.02.2021 №14 поставлено 2.000 літрів дизельного пального на суму 47.180 грн (ціна за 1 л 23,59 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 24.02.2021 №435;

згідно з видатковою накладною від 09.03.2021 №26 поставлено 2.000 літрів дизельного пального на суму 51.880 грн (ціна за 1 л 25,94 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 10.03.2021 №637;

згідно з видатковою накладною від 20.04.2021 №50 поставлено 1.500 літрів дизельного пального на суму 39.750 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 21.04.2021 №1117;

згідно з видатковою накладною від 01.06.2021 №90 поставлено 2.000 літрів дизельного пального на суму 53.000 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 04.06.2021 №1596;

згідно з видатковою накладною від 14.06.2021 №98 поставлено 2.000 літрів дизельного пального на суму 53.000 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 17.06.2021 №1928;

згідно з видатковою накладною від 01.09.2021 №174 поставлено 1.300 літрів дизельного пального на суму 34.450 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 02.09.2021 №2976;

згідно з видатковою накладною від 06.09.2021 №176 поставлено 1.400 літрів дизельного пального на суму 37.100 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 07.09.2021 №3046;

згідно з видатковою накладною від 13.09.2021 №184 поставлено 1.300 літрів дизельного пального на суму 34.450 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 21.09.2021 №3369;

згідно з видатковою накладною від 27.09.2021 №189 поставлено 2.500 літрів дизельного пального на суму 66.250 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжних доручень від 28.09.2021 №3439, 3440;

згідно з видатковою накладною від 11.10.2021 №221 поставлено 500 літрів дизельного пального на суму 13.250 грн (ціна за 1 л 26,50 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 12.10.2021 №3699;

згідно з видатковою накладною від 08.11.2021 №260 поставлено 2.500 літрів дизельного пального на суму 72.500 грн (ціна за 1 л 29 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 09.11.2021 №4174;

згідно з видатковою накладною від 02.12.2021 №292 поставлено 3.000 літрів дизельного пального на суму 87.000 грн (ціна за 1 л 29 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 09.12.2021 №4688;

згідно з видатковою накладною від 13.01.2022 №1 поставлено 3.500 літрів дизельного пального на суму 101.500 грн (ціна за 1 л 29 грн), оплачена відповідно до платіжних доручень від 18.01.2022 №113, 116;

згідно з видатковою накладною від 01.02.2022 №29 поставлено 2.507 літрів дизельного пального на суму 77.717 грн (ціна за 1 л 31 грн), оплачена відповідно до платіжного доручення від 02.02.2022 №284.

Прокурор наголосив, що із передбаченого договором обсягу постачання (41.780 літрів) дизельного пального на суму 896.181,00 грн замовник фактично отримав 28.007 літрів дизельного пального, сплативши 769.027,00 грн. При цьому, відповідно до вищевказаних видаткових накладних, за первісною договірною ціною (21,45 грн за 1 літр) поставка дизельного пального взагалі не здійснювалася.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач правом на подачу письмових пояснень щодо позову / відзиву не скористався.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач наголосив, що позовні вимоги ґрунтуються на правовій позиції, згідно з якою сукупне збільшення ціни за одиницю товару за декількома додатковими угодами до договору про закупівлю не повинно перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості таких угод. Ця позиція вперше сформульована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23-24.01.2024 у справі №922/2321/22 та розвинена у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, натомість спірні додаткові угоди № 3, 4, 6, 7, 9, 11 укладені в період з 04.03.2021 по 01.02.2022, тобто за два-чотири роки до формування наведеної правової позиції.

Відповідач звертає увагу, що кожна оспорювана додаткова угода укладалася на підставі письмового повідомлення постачальника про намір підвищити ціну (листи від 16.02.2021 №1602/93, від 01.03.2021 №0103/95, від 23.03.2021 №2303/104 та інші) з долученим офіційним висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу. Кожен із цих висновків містить конкретні діапазони цін на дизельне пальне на АЗС Дніпропетровської області станом на відповідну дату: 23,69-28,99 грн/л станом на 09.02.2021, 25,49-29,99 грн/л станом на 01.03.2021, 25,49-29,99 грн/л станом на 22.03.2021 тощо. Послідовне порівняння цих показників об`єктивно підтверджує стійку тенденцію до зростання ринкової ціни на пальне протягом 2021 року, що узгоджується із загальновідомими умовами світового ринку нафтопродуктів у зазначений період.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача

Прокурор наголосив, що на момент укладення спірних додаткових угод законом були встановлені обмеження щодо максимально допустимого збільшення ціни за одиницю товару - не більше ніж на 10 відсотків.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24 надала офіційне тлумачення вказаній нормі права, зробивши правовий висновок, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Прокурор також наголосив, що додаткові угоди №3-4, 6-7, 9-11 до договору укладено за відсутності належного документального підтвердження обставин коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Прокурор зазначає, що додатковою угодою №8 від 29.12.2021 до договору сторони продовжили дію договору на наступний рік, при цьому зміна ціни за товар не є предметом вказаної додаткової угоди, тому відсутні підстави для визнання вказаної додатково угоди недійсною.

Разом з тим, в той же день сторонами укладено додаткову угоду №7 від 29.12.2021 до договору. Предметом вказаної додаткової угоди також не було безпосередньо зміна ціни товару. При цьому, вказаною додатковою угодою специфікацію до договору викладено в новій редакції із зазначенням ціни за одиницю товару, яка неправомірно встановлена попередніми додатковими угодами. У зв`язку з чим, вказана додаткова угода також суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає визнанню недійсною.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни товару; правильності обрання способу захисту; дійсності/недійсності (нікчемності) додаткових угод; обґрунтованості вимоги про стягнення грошових коштів.

Суд встановив, що згідно зі звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-12-07-006372-c від 15.02.2021 позивач закуповував Нафту і дистиляти (Бензин А-92); Нафта і дистиляти (Дизельне паливо) у загальній кількості 41.780 літрів.

Відповідач запропонував найменшу ціну товару, а саме 896.181,00 грн з ПДВ.

12.02.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) був укладений договір №35 про закупівлю товарів: дизельного палива за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується постачати замовнику згідно процедури відкритих торгів паливно-мастильні матеріали: дизельне пальне (код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта дистиляти), в кількості та за цінами, які вказані у договорі, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

Термін поставки, як визначено у п. 1.3, з дати укладення договору до 31.12.2021.

Сума договору, з урахуванням всіх витрат, зборів та податків постачальника, у відповідності до п. 3.1, становить 896.181,00 грн з ПДВ.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного його виконання (п. 10.1).

Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору, постачальник зобов`язаний поставити дизельне пальне кількістю 41.780 літрів на загальну суму 896.181,00 грн (ціна за 1 л. становить 21,45 грн).

29.12.2021 між сторонами була укладена додаткова угода №8 згідно з п. 1.1 умов якої сторони домовились продовжити дію договору та викласти п. 10.1 в такій редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 28.02.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання».

18.02.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди додати до специфікації графу «ціна за одиницю товару з ПДВ» та графу «період поставки товару».

Специфікація, відповідно до додаткової угоди №1, була викладена у новій редакції:

Найменування товару: дизельне паливо (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилятори);

Ціна за одиницю товару, з ПДВ: 23,59 грн;

Кількість товару: 41.780 літрів;

Загальна вартість: 896.181,00 грн;

Період поставки товару: з 12.02.2021.

22.02.2021 сторони дійшли згоди додаткову угоду №1 викласти у новій редакції, а саме:

Найменування товару: дизельне паливо (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилятори);

Ціна за одиницю товару, з ПДВ: 21,45 грн (як визначено у звіті про закупівлю);

Кількість товару: 41.780 літрів;

Загальна вартість: 896.181,00 грн;

Період поставки товару: з 12.02.2021.

У подальшому, сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлі», уклали ряд додаткових угод до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме:

додатковою угодою №2 від 19.02.2021 сторони погодили збільшити ціну за одиницю товару з 21,45 грн до 23,59 грн, тобто на 9,99 %;

додатковою угодою №3 від 04.03.2021 до договору сторони погодили збільшити ціну за одиницю товару до 25,94 грн, тобто на 20,93 % від первинної ціни;

додатковою угодою №4 від 19.04.2021 до договору ціна за одиницю товару збільшена до 26,5 грн, тобто на 23,54 % від первинної ціни;

додатковими угодами №6 від 13.11.2021, №7 від 29.12.2021, №9 від 05.01.2022 та №10 від 13.01.2022 до договору ціна за одиницю товару визначена у розмірі 29,00 грн, тобто на 35,2 % від первинної ціни;

додатковою угодою №11 від 01.02.2022 до договору ціна за одиницю товару збільшена до 31,00 грн, тобто на 44,52 % від первинної ціни.

27.06.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №12 згідно з умовами якої сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 19,20 грн з урахування ПДВ та викласти п. 3.1 договору в такій редакції:

« 3.1 Сума договору, з урахуванням всіх витрат, зборів та податків постачальника, становить 1.053.398,00 грн, в т.ч. ПДВ».

Відповідно до долучених до справи видаткових накладних відповідач позивачу поставив 28.007 літрів дизельного пального на загальну суму 769.027,00 грн.

Платіжними дорученнями, які долучені до позову підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 769.027,00 грн.

Оскільки прокурор вважає, що додаткові угоди №3-4, 6-7, 9-11 укладені між позивачем та відповідачем всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то наявні підстави для звернення до суду з даною позовною заявою з метою захисту інтересів держави.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив визнання недійсними додаткових угод №3-4, 6-7, 9-11 №35 про закупівлю товарів: дизельного палива за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 «Нафта і дистиляти», укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 108.341,87 грн.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору, тобто станом на 12.02.2021, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

Ураховуючи принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).

Оскільки договір та оскаржувані прокурором додаткові угоди, якими підвищено ціну на товар були укладені починаючи з 04.03.2021, то до спірних правовідносин сторін застосовується редакція Закону України «Про публічні закупівлі», яка діяла з 23.01.2021 (дата набрання чинності новою редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII).

Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Спір у справі №904/4245/26 виник у зв`язку з тим, що прокурор вважає неправомірним (за відсутності належних доказів та таким, що відбулося з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») підвищення ціни на товар.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (редакція від 23.01.2021, яка була актуальна на час укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як встановлено судом, 12.02.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір і починаючи з 19.02.2021 (дата укладання додаткової угоди №2, яку прокурор не просить суд визнавати недійсною) почали діяти нові ціни шляхом укладання між сторонами договору оскаржуваних додаткових угод за умовами яких зменшився обсяг поставки товару та збільшилася ціна товару.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Отже визначальним питанням для правильного вирішення спору по суті є встановлення об`єктивної наявності (або відсутності) коливання ціни товару, яке потягло за собою внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти.

Як вказує прокурор у позові та що підтверджується наявними у справі доказами, для укладання додаткової угоди №3 від 04.03.2021 відповідачем надано висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.03.2021 №035/2 щодо рівня цін на АЗС, зокрема, на дизельне пальне по Дніпропетровській області станом на 01.03.2021, що становить 25,49-29,99. Разом з тим, вказаний документ не містить відомостей щодо динаміки цін на дизельне пальне та пропорційності їх зростання. Зокрема, відсутня інформація про стан цін на моменту укладення договору про закупівлю та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалося дослідження цін (з 12.02.2021 по 01.03.2021), і результат їх порівняння у відсотковому вираженні. Крім того, вказаний лист не містить інших даних, які б підтверджували факт коливання ціни електричної енергії на ринку.

Аналогічним чином укладені додаткові угоди №4, 6, 11 до договору для підписання яких відповідачем надано висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати від 22.03.2021 №075/1, від 29.10.2021 №246/1 та від 31.01.2022 №011. Зазначені документи також не містять відомостей щодо динаміку ціни на дизельне пальне, пропорційності її зростання, відсутній аналіз вартості ціни дизельного пального на конкретну дату у порівнянні з періодом дії попередньої додаткової угоди.

Вищезазначені висновки містять лише відомості щодо ціни на дизельне пальне на певні проміжки часу.

Крім того, при укладенні спірних додаткових угод, постачальник у своїх листах від 23.03.2021 №2302/104, від 28.10.2021 №2810/161 та від 31.01.2022 №3101/1 не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання саме спірного договору по ціні, запропонованій споживачу під час проведення публічної закупівлі, не навів причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а також що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд доходить висновку, що матеріали справи не доводять наявності коливань ціни товару на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів, які б суд визнав належними.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (п. 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

В результаті укладення оскаржуваних додаткових угод ціна за одиницю товару неодноразово збільшувалася від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Між тим Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Однак, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у гл. 5 Розд. 1 ГПК України.

Однак долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на товар, в ньому відсутній аналіз вартості ціни дизельного палива на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни пальне на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Укладаючи договір постачання (закупівлі) товару на певний строк, товариство як продавець фактично гарантує можливість продати цей товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Уклавши договір на певних умовах, у тому числі погодивши ціну, товариство діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Отже споживач мав право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна поставки товару вже була визначена в договорі поставки. При цьому така відмова споживача не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання палива споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні договору та специфікації, яка є додатком до договору.

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже укладення оскаржуваних додаткових угод до договору за вказаних обставин суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними.

Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог ст. 216, 1212 ЦК України.

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним договором та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченими додатковими угодами) на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів). Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у cправі №916/3308/24.

Як повідомив прокурор та підтверджено матеріалами справи відповідач позивачу поставив 28.007 літрів дизельного пального на загальну суму 769.027,00 грн, які позивач на вказану суму оплатив.

З урахуванням ціни визначеної у додатковій угоді №2 від 19.02.2021 (у розмірі 23,59 грн за літр), за поставку 28.007 літрів дизельного пального позивач відповідачу мав сплатити 660.685,13 грн, а сплатив 769.027,00 грн. Різниця складає 108.341,87 грн.

З огляду на обставини справи суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 108.341,87 грн є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон №4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та викладено його в такій редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до п. 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом №4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України №4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України №4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України №4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2022 року висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/4867/24, постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі №924/11/26, від 02.07.2026 у справі №918/23/26.

Щодо захисту інтересів держави прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

З огляду на складну економічну ситуацію, загострення проблем із наповненням державного і місцевого бюджетів, необхідність належного фінансування оборонних, військових програм, а також інші нагальні потреби держави одним із першочергових завдань прокурорів у сфері представницької діяльності є забезпечення своєчасного та ефективного реагування на факти порушень інтересів держави під час проведення публічних закупівель та неналежного виконання укладених за їх наслідками договорів.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що під час укладення та виконання оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю порушено вимоги чинного законодавства, принципи здійснення публічних закупівель, зокрема принципи максимальної економії, ефективності, добросовісної конкуренції та прозорості, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету.

Виключність цього випадку обумовлена не лише порушенням економічних інтересів держави та неправомірним витрачанням бюджетних коштів, а й особливим характером спірних правовідносин, які стосуються забезпечення функціонування закладів загальної середньої освіти.

Так, унаслідок укладення та виконання спірних додаткових угод відповідачем безпідставно отримано кошти місцевого бюджету, а місцеві заклади освіти недоотримали обумовлений договором обсяг дизельного пального необхідного для задоволення суспільних потреб, заради яких і здійснювалася публічна закупівля за бюджетні кошти.

Оскільки придбання дизельного пального здійснювалося з метою забезпечення безперебійного функціонування закладів загальної середньої освіти Магдалинівської селищної територіальної громади та створення належних умов для здійснення освітнього процесу, то у даному випадку поряд з економічними інтересами також порушуються соціальні інтереси здобувачів освіти та працівників закладу.

Неправомірне отримання відповідачем бюджетних коштів та покладення на місцевий бюджет додаткового навантаження та економічно невигідних зобов`язань щодо відшукання додаткових бюджетних коштів, направлених на придбання необхідного обсягу дизельного пального грубо суперечить інтересам держави.

Враховуючи, що уповноважений суб`єкт владних повноважень, у компетенції якого перебуває захист відповідних прав та інтересів, протягом тривалого часу після повідомлення прокурора про наявність порушень інтересів держави не виконав свій обов`язок щодо судового захисту шляхом подання позовної заяви, не повідомляв про наміри самостійного вжиття заходів щодо захисту інтересів держави та не заперечував проти звернення до суду для здійснення такого захисту органами прокуратури, вказане становить виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор довів обставини недійсності оскаржуваних додаткових угод та наявність спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача в частині того, що позовні вимоги ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23-24.01.2024 у справі №922/2321/22 та розвиненій у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, згідно з якою сукупне збільшення ціни за одиницю товару за декількома додатковими угодами до договору про закупівлю не повинно перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості таких угод, яка була сформована за два-чотири роки після укладання спірних додаткових угод відхиляється судом, оскільки визначальне значення мають положення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції чинній на дату укладання спірних додаткових угод.

Водночас Велика Палата Верховного Суду здійснюючи касаційний перегляд сформувала позицію для однакового застосування всіма судами України положень положення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак не змінювала зміст вказаної норми.

Також відхиляються заперечення відповідача в частині того, що кожна оспорювана додаткова угода укладалася на підставі письмового повідомлення постачальника про намір підвищити ціну (листи від 16.02.2021 №1602/93, від 01.03.2021 №0103/95, від 23.03.2021 №2303/104 та інші) з долученим офіційним висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу, оскільки докази на підставі яких вносилися зміни до договору в частині ціни за одиницю товару судом визнані неналежними, а згода позивача на укладання додаткових угод не свідчить про їх відповідність положенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди №3 від 04.03.2021, №4 від 19.04.2021, №6 від 03.11.2021, №7 від 29.12.2021, №9 від 05.01.2022, №10 від 13.11.2022, №11 від 01.02.2022 до договору №35 від 12.02.2021, укладеного між ВІДДІЛОМ ОСВІТИ МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Магдалинівка, вул. Центральна, будинок 12; ідентифікаційний код 44076718) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРГАЛ АЗС" (Україна, 51105, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Оленівка, ВУЛИЦЯ ПРИДОРОЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 39757083) недійсними.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРГАЛ АЗС" (Україна, 51105, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Оленівка, ВУЛИЦЯ ПРИДОРОЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 39757083) на користь ВІДДІЛУ ОСВІТИ МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, селище Магдалинівка, вул. Центральна, будинок 12; ідентифікаційний код 44076718) грошові кошти у розмірі 108.341,87 грн (сто вісім тисяч триста сорок одну грн 87 к.).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРГАЛ АЗС" (Україна, 51105, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Оленівка, ВУЛИЦЯ ПРИДОРОЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 39757083) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 21.299,20 грн (двадцять одну тисячу двісті дев`яносто дев`ять грн 20 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк