Рішення № 140746788, 13.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 903/25/25 (903/764/26)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» Демчана Олександра Івановича

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції», місто Луцьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс», місто Київ

про визнання договору недійсним

в межах розгляду справи №903/25/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК»

про банкрутство

Суддя Микола Шум

Секретар с/з Ольга Харкевич

Учасники справи:

від позивача: Демчан О. І.

встановив: постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі №903/25/25 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором майна товариства призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

11.08.2026 сформовано в системі «Електронний суд та зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» арбітражного керуючого Демчана О. І. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс», в якій позивач просить суд:

Прийняти до розгляду та задовольнити позовну заяву.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 1, ідентифікаційний код 35923075) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс» (01042, м. Київ, вул. Іоана Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, кімн. 510а, ідентифікаційний код 42309535).

Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог ліквідатор банкрута, серед іншого, покликається на фраудаторності оспорюваного правочину, зокрема, приписи ч. 1 ст. 42 КУзПБ, ч.1 ст. 3, ч. 3,6 ст. 13 ЦК України.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, озгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 15.09.2026 на 11:30 год. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 5-ти днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

02.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР ЛОГІСТИКИ ТА ДИСТРИБ`ЮЦІЇ з доказами надіслання іншим учасникам справи.

Суд протокольною ухвалою від 15.09.2026 приймає відзив відповідача 1 та долучає його до матеріалів справи.

Ухвала суду від 17.08.2026 про відкриття провадження у справі, що надіслана на адресу ТОВ «Сіті Фін Альянс» (вул. Іоана Павла II 4/6, місто Луцьк), повернулася на адресу суду без вручення.

Одночасно, судом встановлено, що згідно з актуальною інформацією з Державних реєстрів місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Сіті Фін Альянс» (ЄДРПОУ 42309535) зазначено 69039, місто Запоріжжя, вул. Євгена Адамцевича, буд. 56.

Судом також встановлено про те, що юридична особа: ЄДРПОУ: 42309535, ТОВ "СІТІ ФІН АЛЬЯНС" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 27.08.2026.

Відтак, з метою дотриманні принципів здійснення господарського судочинства суд надіслав відповідачеві 2 через електронний суд ухвалу про відкриття провадження у справі №903/25/25(903/764/25) від 17.08.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 розгляд справи по суті відкладено на 13.10.2026. Запропоновано учасникам справи подати суду додаткові пояснення по справі протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 15.09.26 по справі №903/25/25 (903/764/26) надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФІН АЛЬЯНС" в його електронний кабінет 18.09.2026.

Додаткові пояснення чи клопотання по суті спору до суду не надходили.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

30.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ Солюшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (покупець) укладено Договір поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку і на умовах передбачених цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти Товар у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбані Покупцем за цим договором тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, будуть в подальшому реалізовуватися через торгівельні об`єкти Покупця на території України.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна Товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах Постачальника, які діють на момент виконання Постачальником замовлень Покупця і вказується у видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору визначається на підставі фактично поставленого Товару згідно видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, але у будь-якому випадку не повинна перевищувати 16319445,00 (шістнадцять мільйонів триста дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 00 копійок) протягом строку дії Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з Постачальником (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору зобов`язання Покупця по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках з моменту зарахування грошових коштів, перерахованих Покупцем, на поточний рахунок Постачальника в банківській установі.

На підставі цього Договору, Постачальником зобов`язання виконані в повній мірі, передано у власність Покупця товар на загальну суму 16319445,00 грн згідно накладних №ЖТ24-000074086 від 06.09.2024 на суму 3874275,00 грн.; №ЖТ24-000074087 від 06.09.2024 на суму 12445170,00 грн.

Відповідно до п.4.15. Договору Оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше наступного дня з дати виписки Постачальником видаткової накладної або видаткової накладної/товаро - транспортної накладної, або товаро транспортної накладної.

Відповідно за поставлений товар розрахунок повинен був бути здійснений 07.09.2024.

11.09.2024 ТОВ «Волиньтабак» здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 3 134 180,36 грн згідно платіжного доручення №12341 від 11.09.2024.

Таким чином, сума заборгованості покупця перед постачальником за отриманий товар складає 13 185 264, 64 грн (16 319 445,00 грн - 3134180,36 грн).

11.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ Солюшн» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу №24-09/2 від 11.09.2024.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 13 158 893,64 грн в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до товариства на суму 13 185 264,64 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857) за Договором поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024, а також сплачує Фактору винагороду в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

11.09.2024 Сторонами укладено Акт приймання - передачі права грошової вимоги, яким оформлено передачу права грошової вимоги до Боржника - ТОВ «Волиньтабак» за Договором поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 на суму 13 185 264,64 грн.

13.09.2024 між ТОВ «Сіті Фін Альянс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024.

Відповідно до п.1.1. Договору відступлення Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором до Боржника - ТОВ «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857) за Договором факторингу №24-09/2 від 11.09.2024 заборгованості в сумі 13 185 264,64 грн.

Згідно з п.1.2. Договору відступлення з цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору відступлення за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 3 585 264,64 грн.

Згідно з п.2.2. Договору відступлення Новий кредитор зобов`язується до 18 вересня 2024 року з моменту підписання цього Договору перерахувати на поточний рахунок Клієнта грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору.

На виконання зобов`язань по оплаті Новий кредитор сплатив Первісному кредитору ціну, що визначена пунктом 2.1. Договору, що підтверджується платіжними інструкціями в період з 18.09.2024 по 24.09.2024.

Таким чином, право вимоги номінальною вартістю 13 185 264,64 грн, яке фактично було придбане за 13 158 893,64 грн, протягом двох днів було відчужене за ціною, меншою майже у чотири рази.

Крім того, зазначений правочин укладено саме з ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції», яке є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Волиньтабак», що підтверджується встановленими Господарським судом Волинської області обставинами та корпоративними зв`язками між позивачем та відповідачем.

На момент укладення спірного договору ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» та ТОВ «Волиньтабак» фактично перебували під контролем одного кола осіб. З огляду на це посадові особи та бенефіціари ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» були обізнані про реальний фінансовий стан ТОВ «Волиньтабак», наявність у нього ознак неплатоспроможності та можливі наслідки укладення спірного правочину для інших кредиторів.

За таких обставин ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» не може вважатися добросовісним набувачем права вимоги, оскільки діяло як особа, пов`язана з боржником спільним контролем та спільними економічними інтересами.

Крім того, після набуття права вимоги до ТОВ «Волиньтабак» відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на стягнення відповідної заборгованості.

Зазначені обставини можуть свідчити про те, що відповідач не мав на меті реальне стягнення заборгованості, а набув право вимоги з розрахунком на його подальше використання шляхом заявлення кредиторських вимог у разі відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак».

Такий розвиток подій був цілком передбачуваним з огляду на фінансовий стан товариства, який, починаючи з 2023 року, свідчив про наявність ознак його неплатоспроможності. При цьому кінцеві бенефіціарні власники як позивача, так і відповідача були обізнані з реальним фінансово-господарським станом ТОВ «Волиньтабак», що підтверджує їхню поінформованість щодо високої ймовірності відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, оспорюваний правочин, за своїм змістом, не мав економічної мети у вигляді отримання стягнення заборгованості, що вказує на укладення оспорюваного правочину із допущенням порушень принципів розумності та добросовісності щодо економічної мети правочинів та сторін правочинів, які є пов`язаними особами, що має своїм наслідком наявність підстав визнання відповідного правочину недійсним як фраудаторного.

Позивач звертає увагу на фінансовий стан ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції», який був станом на момент укладення спірного правочину, що підтверджується поданою звітністю підприємства до контролюючого органу.

Так, відповідно до Балансу (Форма № 1-м) суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2023 ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» мав наступні показники господарської діяльності: чистий прибуток (збиток) 1405,02 тис., усього пасивів - 6 819,7 тис. усього активів - 6 819,7 тис.

Відповідно до Балансу (Форма № 1-м) суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2024 ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» мав наступні показники господарської діяльності: чистий прибуток (збиток) -165,5 тис., усього пасивів 13 803,1 тис., усього активів 13 803,1 тис. Крім цього, як вбачається із фінансової звітності попри те, що відповідач набув право вимоги до ТОВ «Волиньтабак» у розмірі більше як 13 млн, однак у графі «дебіторська заборгованість» зазначений актив відповідачем не зазначений.

Відповідно до Балансу (Форма № 1-м) суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2025 ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» мав наступні показники господарської діяльності: чистий прибуток (збиток) (-290,4 тис), усього пасивів 13 590,1 тис, усього активів 13 590,1 тис., у графі дебіторська заборгованість не міститься інформація про актив у розмірі 13 млн грн.

Таким чином, попри майже збиткову господарську діяльність ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» укладає правочин з купівлі права вимоги до неплатоспроможного ТОВ «Волиньтабак», що у сукупності з іншими обставинами, а саме: відчуження права вимоги за ціною, що є майже в чотири рази нижчою від ціни його набуття, відсутність будь-якого економічного обґрунтування, а також укладення договору із заінтересованою особою, свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що спірний правочин був спрямований на створення штучної кредиторської заборгованості на користь пов`язаної особи та зміну складу кредиторів боржника.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальність «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» щодо безпідставності позовних вимог обґрунтовані таким:

Відповідач 1 звертає увагу суду, що ліквідатором під час виконання повноважень розпорядника майна були заявлені вимоги про спростування майнових дій ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», визнання недійсними, зокрема, Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 та Договору поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024, а також про застосування наслідків їх недійсності у вигляді стягнення коштів з ТОВ «ДЛ Солюшн».

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2025 по справі №903/25/25 (903/659/25) скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) було встановлено обставини, які підтверджують реальність господарських операцій, фактичний рух товару та його використання Боржником у власній господарській діяльності.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) підтверджено факт існування договірних відносин між ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» та ТОВ «ДЛ Солюшн», а також досліджено питання фактичного виконання цих договорів та реальності господарських операцій.

Ця обставина має принципове значення для розгляду даного спору, оскільки предметом оспорюваного Договору про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024 було саме реально існуюче право грошової вимоги, яке виникло внаслідок фактичного виконання Договору поставки.

Відповідач 1 виснує, що ТОВ «Сіті Фін Альянс» не набуло якогось нового, штучно створеного чи фіктивного права вимоги до Боржника.

Право вимоги, яке стало предметом другого відступлення, мало самостійну первісну господарську підставу фактичне постачання товару ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» та виникнення у останнього обов`язку щодо його оплати. Отже, подальше відступлення цього права вимоги не створювало та не збільшувало заборгованість Боржника.

Оспорюваний Договір від 13.09.2024 лише змінив особу кредитора у вже існуючому грошовому зобов`язанні.

За таких обставин твердження про те, що укладення Договору відступлення було спрямоване на створення штучної заборгованості Боржника або на формування у ТОВ «Сіті Фін Альянс» неіснуючого права вимоги, спростовується самою природою спірних правовідносин та встановленими судом обставинами щодо первісної господарської операції. Більше того, встановлена судом реальність поставки виключає причинно-наслідковий зв`язок між укладенням Договору відступлення від 13.09.2024 та виникненням заборгованості Боржника.

Заборгованість виникла не у вересні 2024 року внаслідок укладення Договору цесії та не внаслідок будь-яких дій ТОВ «Сіті Фін Альянс». Вона виникла раніше внаслідок отримання Боржником товару за Договором поставки та невиконання ним обов`язку щодо його оплати. Саме тому Договір відступлення права вимоги не міг бути способом створення заборгованості, яка вже існувала на момент його укладення.

Відповідно, для визнання оспорюваного Договору фраудаторним Ліквідатор повинен довести не лише існування самого грошового зобов`язання, а й те, що саме внаслідок укладення Договору від 13.09.2024 було завдано шкоди Боржнику або його кредиторам.

Проте жодного такого наслідку для майнової сфери Боржника матеріали справи не підтверджують. Навпаки, після укладення Договору відступлення: розмір заборгованості Боржника не збільшився; нове грошове зобов`язання у Боржника не виникло; жодне майно Боржника не відчужувалося; жодні активи Боржника не передавалися ТОВ «Сіті Фін Альянс»; Боржник не відмовлявся від власних майнових вимог; змінилася лише особа кредитора, уповноваженого вимагати виконання вже існуючого грошового зобов`язання.

Відповідач 1 стверджує щодо неможливості застосування частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до Договору відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024, стороною якого Боржник не був.

Як вбачається з позовної заяви, Ліквідатор обґрунтовує вимогу про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс», зокрема положеннями частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Разом із тим, наведена норма не може бути застосована до спірних правовідносин без урахування принципової обставини: Боржник ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» не є стороною Договору про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024, не укладав його, не підписував та не здійснював за ним жодних майнових дій.

Обов`язковою передумовою застосування спеціального механізму, передбаченого статтею 42 КУзПБ, є те, що оспорюваний правочин є правочином Боржника, тобто вчинений самим Боржником. У даному випадку така передумова відсутня.

Верховний Суд, застосовуючи статтю 42 КУзПБ до правочинів про відступлення права вимоги, виходить саме з того, що оспорюваний правочин був вчинений боржником. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 предметом розгляду була заява ліквідатора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, який був вчинений боржником до порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, наведена правова позиція Верховного Суду не може бути механічно перенесена на правовідносини, у яких договір відступлення укладений не Боржником, а іншими особами.

Відступлення права вимоги від одного кредитора до іншого не змінило ані підстави виникнення заборгованості, ані її розміру, ані змісту обов`язку Боржника.

Відбулася виключно заміна особи кредитора.

Отже, неможливо стверджувати, що саме внаслідок укладення Договору від 13.09.2024 відбулося зменшення активів Боржника, збільшення його пасивів або інше погіршення його майнового стану.

Окремо відповідач 1 звертає уваг суду на безпідставність тверджень Ліквідатора про нібито пов`язаність Боржника та Нового кредитора, які, як вбачається зі змісту позовної заяви, покладені в основу доводів про неправомірність укладення оспорюваного Договору відступлення права вимоги.

Такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються офіційними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зокрема, відповідно до відомостей ЄДР, кінцевого бенефіціарного власника Боржника було змінено за два місяці до укладення оспорюваного Договору відступлення права вимоги.

Отже, на момент укладення оспорюваного правочину структура власності та контролю Боржника вже була іншою, ніж та, яка існувала у попередній період. Відповідно, посилання Ліквідатора на обставини, що мали місце до зміни кінцевого бенефіціарного власника, не можуть без додаткового доказування свідчити про існування між Боржником та Новим кредитором відносин контролю, підконтрольності, афілійованості чи іншої юридично значущої пов`язаності саме на момент укладення оспорюваного правочину.

При цьому саме по собі існування у минулому певних корпоративних, організаційних або інших зв`язків між відповідними особами не означає автоматичного збереження таких зв`язків у майбутньому та не може презюмувати наявність пов`язаності сторін правочину на дату його укладення.

ТОВ «Регіональний цент логістики та дистриб`юції» зазначає, що аявність дисконту при відступленні права вимоги не є самостійною та достатньою підставою для висновку про фраудаторність правочину.

Зокрема, необхідно встановити, що погодження саме такої ціни було частиною умисної поведінки сторін, спрямованої на завдання шкоди Боржнику або його кредиторам, а також що внаслідок такого правочину настали відповідні негативні майнові наслідки. У даному випадку таких обставин Ліквідатором не доведено.

Більше того, з економічної точки зору Ліквідатор фактично оцінює право вимоги виключно виходячи з його номінального розміру, ігноруючи ризики, які на момент укладення Договору відступлення були притаманні такому активу.

На момент укладення Договору відступлення право вимоги стосувалося грошового зобов`язання, яке вже не було добровільно виконане Боржником, що саме по собі обумовлювало наявність ризику його неповернення та необхідність застосування процедур судового та примусового стягнення.

Крім того, право вимоги до Боржника у подальшому стало предметом реалізації у межах процедури банкрутства ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», що додатково підтверджує наявність об`єктивних ризиків щодо строків та повноти його погашення.

Таким чином, придбання права вимоги за ціною 3585264,64 грн за номінального розміру вимоги близько 13185264,64 грн. не може оцінюватися ізольовано від ризиків, які прийняв на себе Новий кредитор.

Новий кредитор, сплачуючи 3585264,64 грн, не набував гарантованого права отримати від Боржника 13185264,64 грн. у визначений строк.

Він набував право вимагати виконання відповідного зобов`язання та одночасно приймав на себе ризик неможливості або неповного виконання цього зобов`язання, у тому числі ризики, пов`язані з неплатоспроможністю Боржника та процедурою банкрутства.

Саме цей ризик і є одним з економічних чинників, які обумовлюють можливість придбання права вимоги за ціною, нижчою від його номінального розміру.

Ціна, за якою Попередній кредитор реалізував належне йому право вимоги, не вплинула на розмір грошового зобов`язання Боржника та не створила для нього жодного нового обов`язку.

У зв`язку з цим твердження Ліквідатора про те, що реалізація права вимоги зі значним дисконтом завдала шкоди кредиторам Боржника, є логічно та юридично необґрунтованим.

Сам по собі факт того, що Договір від 13.09.2024 був укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не свідчить про його фраудаторність. Так само не свідчить про фраудаторність самого правочину факт подальшого визнання ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025.

Для висновку про фраудаторність необхідно встановити відповідну спрямованість правочину та її об`єктивні прояви саме у момент його вчинення.

Верховний Суд у своїй практиці дійсно допускає застосування доктрини фраудаторності до оплатних правочинів, однак фраудаторність не презюмується виключно через факт укладення правочину у «підозрілий період». Необхідно оцінювати сукупність обставин правочину та встановити, чи був він спрямований на уникнення виконання зобов`язань або заподіяння шкоди правам кредиторів.

У даному випадку принциповою є відсутність самого об`єкта, щодо якого могла бути заподіяна шкода шляхом укладення оспорюваного правочину: Договір від 13.09.2024 не стосувався майна Боржника.

Право вимоги, яке було предметом відступлення, належало кредитору, а не ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК».

Таким чином, навіть якщо виходити з того, що відступлення права вимоги може впливати на процесуальне становище відповідного кредитора у справі про банкрутство, це не означає, що таким договором завдано шкоди майновій масі Боржника.

Особливо необґрунтованим є можливий висновок Ліквідатора про те, що набуття ТОВ «Сіті Фін Альянс» права вимоги до Боржника саме по собі порушуєправа інших кредиторів.

Унаслідок укладення Договору відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024 не збільшився загальний розмір заборгованості ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК». Боржник не отримав додаткового фінансування, товару чи іншого майна від Нового кредитора, за яке мав би додатково розраховуватися. Відповідно, не виникло нового грошового зобов`язання, яке могло б погіршити становище інших кредиторів.

Дослідивши наявні у справі докази, взявши до уваги позицію ліквідатора банкрута, а також позицію відповідача 1, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції», до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс» про визнання договору недійсним з огляду на таке:

30.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ Солюшн» (постачальний) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (покупець) укладено Договір поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку і на умовах передбачених цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти Товар у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбані Покупцем за цим договором тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, будуть в подальшому реалізовуватися через торгівельні об`єкти Покупця на території України.

Найменування, асортимент, кількість, ціна Товару визначаються Сторонами на умовах цього Договору. (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по « 30» вересня 2024 року включно, а по відношенню до зобов`язань, що пов`язані з оплатою Товару - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань.

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з даним договором, вказується у видаткових накладних або видаткових накладних/ товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору Покупець приймає Товар у відповідності до вимог законодавства, згідно з супровідними документами, що надані

Постачальником. Покупець зобов`язаний надати Постачальнику документи пов`язані з отриманням Товару (видаткові накладні або видаткові накладні/товарно-транспортні накладні, або товарно-транспортні накладні; довіреності, тощо), які належним чином оформленні і підписані (п.3.9. Договору).

Згідно з п.3.8. Договору право власності на Товар, що постачається, а також ризик його випадкового знищення та випадкового пошкодження, переходять до

Покупця з моменту отримання Товару та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної або видаткової накладної /товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної. Факт поставки Товару в дату її виписки підтверджується видатковою накладною або видатковою накладною/товарно-транспортною накладною, або товарно-транспортною накладною, підписаною обома Сторонами.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна Товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах Постачальника, які діють на момент виконання

Постачальником замовлень Покупця і вказується у видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору визначається н апідставі фактично поставленого Товару згідно видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, але у будь-якому випадку не повинна перевищувати 16319445,00 (шістнадцять мільйонів триста дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 00 копійок) протягом строку дії Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з Постачальником (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору зобов`язання Покупця по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках з моменту зарахування грошових коштів, перерахованих Покупцем, на поточний рахунок Постачальника в банківській установі.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, Сторона, що допустила невиконання або неналежне виконання, відшкодовує іншій стороні нанесені збитки в повному обсязі.

На підставі цього Договору, Постачальником зобов`язання виконані в повній мірі, передано у власність Покупця товар на загальну суму 16319445,00 грн згідно накладних №ЖТ24-000074086 від 06.09.2024 на суму 3874275,00 грн.; №ЖТ24-000074087 від 06.09.2024 на суму 12445170,00 грн.

Відповідно до п.4.15. Договору Оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше наступного дня з дати виписки Постачальником видаткової накладної або видаткової накладної/товаро - транспортної накладної, або товаро транспортної накладної.

Відповідно за поставлений товар розрахунок повинен був бути здійснений 07.09.2024.

11.09.2024 ТОВ «Волиньтабак» здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 3 134 180,36 грн згідно платіжного доручення №12341 від 11.09.2024.

Таким чином, сума заборгованості покупця перед постачальником за отриманий товар складає 13 185 264, 64 грн (16 319 445,00 грн - 3134180,36 грн).

11.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ Солюшн» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Фін Альянс» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу №24-09/2 від 11.09.2024.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 13 158 893,64 грн в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до товариства на суму 13 185 264,64 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857) за Договором поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024, а також сплачує Фактору винагороду в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.1.2. Договору факторингу з моменту передачі права грошової вимоги за цим Договором Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. Клієнт не відповідає перед Фактором за можливість або наслідки оспорювання Боржником або третіми особами підстав, процедури, умов чи наслідків відступлення права грошової вимоги за цим Договором.

За цим Договором допускається наступне відступлення права грошової вимоги без отримання згоди Клієнта (п.1.1.3. Договору факторингу).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу право грошової вимоги передається в розмірі фактичної заборгованості Боржника перед Клієнтом за Договором поставки, право вимоги якої існує на дату підписання цього Договору. Приймання-передача права грошової вимоги відбуватиметься Сторонами відповідно до акта приймання передачі, який є Додатком до цього Договору. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

11.09.2024 Сторонами укладено Акт приймання - передачі права грошової вимоги, яким оформлено передачу права грошової вимоги до Боржника - ТОВ «Волиньтабак» за Договором поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 на суму 13 185 264,64 грн.

11.09.2024 до ТОВ «Сіті Фін Альянс» перейшли усі права вимоги ТОВ «ДЛ Солюшн» до ТОВ «Волиньтабак».

13.09.2024 між ТОВ «Сіті Фін Альянс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» (Новий кредитор) укладено оспорюваний Договір про відступлення права вимоги №13092024-01.

Відповідно до п.1.1. Договору відступлення Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором до Боржника - ТОВ «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857) за Договором факторингу №24-09/2 від 11.09.2024 заборгованості в сумі 13 185 264,64 грн.

Згідно з п.1.2. Договору відступлення з цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору відступлення за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 3 585 264,64 грн.

Згідно з п.2.2. Договору відступлення Новий кредитор зобов`язується до 18 вересня 2024 року з моменту підписання цього Договору перерахувати на поточний рахунок Клієнта грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору.

На виконання зобов`язань по оплаті Новий кредитор сплатив Первісному кредитору ціну, що визначена пунктом 2.1. Договору, що підтверджується платіжними інструкціями в період з 18.09.2024 по 24.09.2024.

Ліквідатор поросить суд визнати цей договір про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024 недійсним

Суд зазначає, що ліквідатором під час виконання повноважень розпорядника майна були заявлені вимоги про спростування майнових дій ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», визнання недійсними, зокрема, Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 та Договору поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024, а також про застосування наслідків їх недійсності у вигляді стягнення коштів з ТОВ «ДЛ Солюшн».

Предметом судового розгляду фактично було питання, чи мали господарські відносини між Боржником та постачальником реальний економічний зміст, чи відбувалося фактичне постачання товару та чи було відповідне грошове зобов`язання Боржника реальним, а не штучно створеним.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2025 по справі №903/25/25 (903/659/25) скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

При цьому висновок апеляційного суду ґрунтувався на тому, що на виконання Договору поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 ТОВ «ДЛ Солюшн» фактично здійснило поставку товару ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» на загальну суму 16 319 445,00 грн, що підтверджувалося відповідними видатковими накладними від 06.09.2024.

Судом також були досліджені докази, які підтверджували фактичне переміщення товару від постачальника до Боржника, у тому числі пояснення працівників сторін, які безпосередньо брали участь у прийманні, відвантаженні та транспортуванні товару.

Судом було досліджено аналітичну довідку щодо обліку господарських взаємовідносин між ТОВ «ДЛ Солюшн» та ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», відповідно до якої господарські операції були підтверджені належним чином оформленими первинними документами, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, підтверджувалися банківськими виписками та відповідною фінансовою і податковою звітністю.

Таким чином, Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) було встановлено обставини, які підтверджують реальність господарських операцій, фактичний рух товару та його використання Боржником у власній господарській діяльності.

Водночас суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи щодо фраудаторності Договорів поставки, прямо виходив із необхідності встановлення фактичних обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину саме на момент його вчинення. Суд зазначив, що у спорі про визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність відповідних фактичних обставин на момент його укладення та конкретно визначити, у чому полягає неправомірність дій сторони.

При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 42 КУзПБ та доктрину фраудаторності, зазначив, що фраудаторність пов`язується насамперед із вчиненням боржником дій, спрямованих на уникнення виконання своїх зобов`язань, зокрема шляхом зменшення власних активів або іншого погіршення майнового стану на шкоду кредиторам.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 по справі №903/25/25(903/659/25) підтверджено факт існування договірних відносин між ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» та ТОВ «ДЛ Солюшн», а також досліджено питання фактичного виконання цих договорів та реальності господарських операцій.

ТОВ «Сіті Фін Альянс» не набуло нового, штучно створеного чи фіктивного права вимоги до Боржника.

Право вимоги, яке стало предметом другого відступлення, мало самостійну первісну господарську підставу фактичне постачання товару ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» та виникнення у останнього обов`язку щодо його оплати.

Отже, подальше відступлення цього права вимоги не створювало та не збільшувало заборгованість Боржника.

Оспорюваний Договір від 13.09.2024 змінив особу кредитора у вже існуючому грошовому зобов`язанні.

За таких обставин суд погоджується з позицією відповідача 1 про те, що укладення Договору відступлення не було спрямоване на створення штучної заборгованості Боржника або на формування у ТОВ «Сіті Фін Альянс» неіснуючого права вимоги, встановлена судом реальність поставки виключає причинно-наслідковий зв`язок між укладенням Договору відступлення від 13.09.2024 та виникненням заборгованості Боржника.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з визначених цією нормою підстав.

ТОВ «Волиньтабак» не є стороною оспорюваного правочину. Оспорюваний Договір про відступлення права вимоги №13092024-01 від 13.09.2024 укладений між двома самостійними юридичними особами ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» та ТОВ «Сіті Фін Альянс». ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» не було стороною цього договору та не вчиняло жодних дій щодо розпорядження своїм майном у зв`язку з його укладенням.

Предметом зазначеного договору було не майно Боржника, а право вимоги до Боржника, яке належало кредитору та яким останній мав право розпоряджатися у встановленому законом порядку.

Тобто договір від 13.09.2024 є правочином між кредиторами щодо належного одному з них майнового права, а не правочином Боржника щодо належного йому майна.

Зміна особи кредитора внаслідок укладення договору цесії не є відчуженням майна Боржника та не є майновою дією Боржника.

Щодо аргументів Ліквідатора про те, що право вимоги номінальною вартістю 13185264,64 грн було відчужене за 3585264,64 грн, що, на думку Ліквідатора свідчить про занижену ціну правочину та його фраудаторний характер.

Номінальний розмір грошового зобов`язання Боржника визначає обсяг вимоги кредитора до Боржника, однак сам по собі не визначає ринкову вартість такого права вимоги на вторинному ринку.

Право вимоги до боржника, який тривалий час не виконує грошове зобов`язання, є самостійним майновим активом, реальна економічна цінність якого залежить, зокрема, від фінансового стану боржника, його платоспроможності, наявності та вартості активів, перспектив добровільного виконання зобов`язання, строків та вартості судового стягнення, можливості примусового виконання, наявності інших кредиторів, черговості задоволення вимог та інших обставин.

Отже, 13185264,64 грн це розмір грошової вимоги до Боржника, а не встановлена законом чи ринком мінімальна ціна, за якою така вимога може бути відступлена іншій особі.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Саме реалізацією принципу свободи договору є погодження сторонами Договору відступлення конкретної ціни майнового права, що відчужується.

При цьому законодавство не встановлює вимоги про обов`язкову еквівалентність ціни відступлення права вимоги його номінальному розміру.

Відступлення права вимоги здійснюється між кредиторами, а погоджена ними ціна такого права не змінює обсягу самого зобов`язання боржника.

Отже, наявність дисконту при відступленні права вимоги не є самостійною та достатньою підставою для висновку про фраудаторність правочину.

На момент укладення Договору відступлення право вимоги стосувалося грошового зобов`язання, яке вже не було добровільно виконане Боржником, що саме по собі обумовлювало наявність ризику його неповернення та необхідність застосування процедур судового та примусового стягнення.

Таким чином, придбання права вимоги за ціною 3585264,64 грн за номінального розміру вимоги близько 13185264,64 грн не може оцінюватися ізольовано від ризиків, які прийняв на себе Новий кредитор.

При цьому договір відступлення є оплатним та фактично виконаним.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань Новим кредитором до матеріалів справи долучено платіжний документ, який підтверджує перерахування 3585264,64 грн на користь Попереднього кредитора.

Отже, має місце реальна оплатна господарська операція, за якою: Попередній кредитор отримав реальні грошові кошти; Новий кредитор реально сплатив погоджену сторонами ціну; до Нового кредитора перейшло існуюче право вимоги до Боржника; обсяг зобов`язання Боржника при цьому не змінився.

Відчуження права вимоги між Попереднім та Новим кредиторами не призвело до жодного зменшення майнової маси Боржника, оскільки право вимоги до Боржника не належало самому Боржнику.

Різниця між номінальною вартістю права вимоги та ціною його придбання не є втратою майна Боржника, оскільки відповідна різниця ніколи не була активом Боржника та не належала до його майнової маси.

Відтак, факт відступлення права вимоги номінальною вартістю близько 13185264,64 грн за ціною 3585264,64 грн. не може бути самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог Ліквідатора.

Одночасно, суд погоджується із посиланням ліквідатора банкрута на ту обставину, що ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Волиньтабак» в розумінні Кодексу України з процедур про банкрутство.

Така обставина встановлена в межах розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр логістики та дистриб`юції з грошовими вимогами до боржника та підтверджена Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025, якою, серед іншого, змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Волинської області від 09.06.25 у справі № 903/25/25 шляхом її доповнення щодо підстав визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр логістики та дистриб`юції (код ЄДРПОУ 35923075) заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньтабак (код ЄДРПОУ 21736857) у справі №903/25/25, виклавши її в редакції цієї постанови.

Визначальною ознакою фраудаторного правочину є умисел завдати шкоди кредиторам через зменшення активів боржника; якщо активи не зменшились (відбувся рівноцінний обмін), правочин не може кваліфікуватися як фраудаторний лише через наявність пов`язаності сторін.

З огляду на викладене, зазначені доводи Ліквідатора не можуть бути покладені в основу висновку про недійсність оспорюваного Договору відступлення права вимоги та не підтверджують фраудаторного характеру оспорюваного договору.

Більше того, КУзПБ встановлено особливості участі саме заінтересованосго кредитора у вирішенні тих чи інших питань щодо ходу процедури банкрутства. Такі права є обмеженими у порівнянні із незаінтересованим кредитором. ТОВ Регіональний центр логістики та дистриб`юції визнано заінтересованим кредитором стосовно ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» ухвалою від 09.06.2025 про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.

Сам факт укладення правочину із заінтересованою особою не є безумовною підставою для визнання його недійсним; необхідно довести, що правочин завдав шкоди боржнику/кредиторам або укладений на умовах гірших за ринкові.

Позивачем не наведено ґрунтовних доказів в підтвердження очевидності недобросовісних дій сторін оспорюваного Договору відступлення права вимоги, як не доведене належними, достовірними доказами й зловживання правом, чого не допускають приписи ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Фактів настання для Боржника чи інших кредиторів у справі негативних економічних наслідків внаслідок вчинення оспорюваного Договору відступлення не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Інші доводи ліквідатора, зокрема щодо заінтересованості ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» щодо ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» не можуть бути самостійними підставами для визнання договору про відступлення права вимоги фраудаторним.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 63 КУзПБ, ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення

складено 19.10.2026

Суддя Микола ШУМ