Рішення № 140746786, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/952/22 (903/797/26)

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада»

відповідача 2: ОСОБА_2

відповідача 3: арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича

про визнання частково недійсними електронних торгів

в межах справи № 903/947/25

за заявою ОСОБА_2

до боржника: Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада"

про банкрутство,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Нагурний Євгеній Петрович, адвокат, ордер серії АС№1200493 від 20.08.2026;

від відповідача 1: н/з;

від відповідача 2: Войціховський А.В., адвокат, ордер серії АС№1202478 від 04.09.2026;

від відповідача 3: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

Суть спору: ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада" (код ЄДРПОУ 13346504); визнано у встановленому порядку доведені кредиторські вимоги ОСОБА_2 до ЗАТ "Волинь-Лада" на загальну суму 1172896,60 грн та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 85110,00 грн - вимоги першої черги; 1067276,60 грн - вимоги четвертої черги; 20510,00 грн - вимоги шостої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ЗАТ "Волинь-Лада"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 08 липня 2023 року включно; розпорядником майна ЗАТ "Волинь-Лада" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 20 січня 2023 року за №69915 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада".

Після опублікованого оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада", до суду у встановленому порядку надійшли заяви про визнання грошових вимог до боржника від ГУ ДПС у Волинській області, ГУ ПФ України у Волинській області, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "Файненс Компані", підприємця Горбача О.С.

Ухвалою суду від 15.05.2023 припинено повноваження керівника ЗАТ "Волинь-Лада" ОСОБА_3 та органу управління ЗАТ "Волинь-Лада" в особі голови комісії з припинення Хомича Іллі Васильовича та членів комісії з припинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; виконання обов`язків керівника ЗАТ "Волинь-Лада" покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича; зобов`язано керівника ЗАТ "Волинь-Лада" Шумського Олександра Вікторовича та орган управління ЗАТ "Волинь-Лада" в особі голови комісії з припинення Хомича Іллі Васильовича та членів комісії з припинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передати розпоряднику майна Григор`єву Валерію Васильовичу бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ЗАТ "Волинь-Лада"; після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про розпорядника майна боржника Григор`єва В.В., як керівника ЗАТ "Волинь-Лада", та виключення відомостей про керівника ЗАТ "Волинь-Лада" ОСОБА_3 та органу управління в особі голови комісії з припинення ОСОБА_6 та членів комісії з припинення: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заборонити державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо ЗАТ "Волинь-Лада" вчиняти реєстраційні дії щодо зміни керівника (директора, органу управління) товариства.

Постановою суду від 29.06.2023 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада" та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Григор`єва Валерія Васильовича припинено; ЗАТ "Волинь-Лада" (код ЄДРПОУ 13346504) визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру ЗАТ "Волинь-Лада" строком на 12 місяців; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства, 30.06.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України судом було здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ЗАТ "Волинь-Лада" (дата публікації 30.06.2023 за № 70914).

08.01.2026 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №1/0/15-26 про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Господарського суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно наказу голови суду від 08.01.2026 №1/02-2 ОСОБА_7 відраховано зі штату працівників Господарського суду Волинської області.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Волинської області від 12.01.2026 №01-4/1 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, справу № 903/952/22 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 розподілено судді Вороняку А.С..

Ухвалою суду від 14.01.2026 справу № 903/952/22 за заявою ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" про банкрутство прийнято до розгляду зі стадії ліквідаційної процедури.

25.08.2026 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада», ОСОБА_2 та арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича про визнання недійсними електронних торгів про визнання недійсними електронні торги від 17.07.2026 року (протокол про результати аукціону №BRE001-UA-20260702-97372) в частині продажу сторожової будки /C-1/, загальною площею забудови 16,8 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору дарування від 20.11.2023 набула у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/952/22 (903/369/24) за позовом ліквідатора Закритого акціонерного товариства Волинь-Лада арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна, ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах справи про банкрутство №903/952/22, у задоволенні позову про витребування зазначеного майна було відмовлено. Водночас, 17.07.2026 у межах електронного аукціону реалізовано сторожову будку /С-1/ площею 16,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яку вважає належною їй господарською спорудою, організатором торгів визначено як об`єкт самочинного будівництва. Вважаючи, що реалізацією вказаного майна порушено її право власності, просить визнати частково недійсними електронні торги від 17.07.2026.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.08.2026 матеріали справи № 903/952/22 (903/797/26) передано на розгляд судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 31.08.2026 прийнято справу №903/797/26 за позовом ОСОБА_1 до Закрито акціонерного товариства «Волинь-Лада», ОСОБА_2 та арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича про визнання недійсними електронних торгів до розгляду в межах справи № 903/952/25 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада". Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено 29.09.2026. Запропоновано відповідачам подати суду, в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копії відзивів надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзивів з доказами надіслання відповідачам; відповідачам заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповідей на відзиви з доказами надіслання позивачу.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшла заява у якій просить суд надати доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд». Дана заява долучена до матеріалів справи.

14.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність належних доказів належності позивачу спірної сторожової будки, зазначаючи, що позивач обґрунтовує свої вимоги переважно технічним паспортом, достовірність якого відповідач ставить під сумнів з огляду на невідповідність дат його видачі та договору дарування. При цьому, посилається на матеріали інвентаризаційної справи, з яких на його думку вбачається, що спірна сторожова будка обліковувалась як окремий об`єкт нерухомого майна, відмінний від належної позивачу господарської будівлі. Також відповідач 1 заперечує доказове значення рішення у справі № 903/952/22 (903/369/24), посилаючись на неналежність та недослідженість біржової угоди, на яку посилався позивач. Крім того, відповідач 1 вказує на неналежність арбітражного керуючого як відповідача у цій справі, посилаючись на частину четверту статті 45 ГПК України, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 1, 10, 61 Кодексу України з процедур банкрутства та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16. Даний відзив долучено до матеріалів справи.

18.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначає, що рішення у справі № 903/952/22 (903/369/24) не підтверджує правомірності набуття позивачем спірного майна, оскільки за його твердженням, біржова угода, на підставі якої виникло право власності на відповідний об`єкт, не була перевірена на предмет її підроблення. Також відповідач 2 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, та підтримує доводи арбітражного керуючого щодо його неналежності як відповідача у справі. Щодо спірного майна відповідач 2 посилається на технічний паспорт, наданий позивачем, зазначаючи, що останній виготовлений 29.07.2026, тобто після проведення оспорюваного аукціону, не згадується у договорі дарування та відсутній у матеріалах реєстраційної справи, а також не є правовстановлюючим документом. Крім того, відповідач 2 вказує на невідповідність площ спірної сторожової будки та господарської будівлі, на розбіжності у загальній площі об`єкта та на похибки, що містяться у технічному паспорті. Посилається на матеріали інвентаризаційної справи, відповідно до яких сторожова будка /С-1/ та належна позивачу будівля /Т-1/ у різні періоди обліковувалися як окремі об`єкти нерухомого майна, а також на документи ЗАТ «Волинь-Лада» щодо виготовлення технічних паспортів, у тому числі на спірну сторожову будку як окремий об`єкт. Даний відзив долучено до матеріалів справи.

29.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява у якій просить суд розгляд справи в судовому засіданні проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. А також зазначає, що стороною позивача будуть подані докази понесених судових витрат у строк визначений ГПК, оскільки на даний час розрахунки за надану правову допомогу не проведені. Дана заява долучена до матеріалів справи.

29.09.2026 представники позивача, відповідача 1 та відповідача 3 не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

29.09.2026 представник відповідача 2 у судовому засіданні надав пояснення по справі.

29.09.2026 з метою з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору (в тому числі безпосередньо у позивача - ОСОБА_1 ) та враховуючи неявку представника позивача, відповідача 1 та відповідача 3, суд постановив на місці відкласти судове засідання.

Ухвалою суду від 29.09.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.10.2026. Явку в судове засідання 14.10.2026 на 14:30 год позивача ОСОБА_1 визнано обов`язковою.

02.10.2026 від представника відповідача 2 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. Дані пояснення долучено до матеріалів справи.

14.10.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у якому зазначає, що позивачка на даний час тимчасово проживає у ОСОБА_9 , а відтак з об`єктивних причин не може прибути у судове засідання. До клопотання долучає копію довіреності оформлену ОСОБА_1 у м. Стоунтон штат Массачусетс, США, 18.08.2026.

14.10.2026 представники відповідача 1 та відповідача 3 не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

14.10.2026 представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

14.102.2026 у судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові. Крім того, просив стягнути з позивача 23000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

20.11.2023 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 укладено договір дарування незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською Мирославою Валеріївною та зареєстрований у реєстрі за № 2411.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_1 безоплатно, а остання прийняла у дар незавершене будівництво приміщення соціально-побутового обслуговування з господарською будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ступінь готовності об`єкта становить 94 відсотки. За взаємною домовленістю сторін вартість дару визначено у розмірі 67544 грн.

Згідно з договором дарування, незавершене будівництво належало ОСОБА_11 на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості, укладеної 27.12.2001 року.

20.11.2023 року приватним нотаріусом Кухлевською Мирославою Валеріївною проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 20 листопада 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831314107080, тип об`єкта - об`єкт будівництва, вид об`єкта - незавершене будівництво приміщення соціально-побутового обслуговування з господарською будівлею, ступінь готовності - 94 відсотки, адреса: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , розмір частки - 1.

15.04.2024 року ліквідатором ЗАТ «Волинь-Лада» арбітражним керуючим Григор`євим Валерієм Васильовичем подано до Господарського суду Волинської області позов у справі №903/952/22 (903/369/24) про витребування у ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Волинь-Лада» незавершеного будівництва приміщення соціально-побутового обслуговування з господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2831314107080.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 року у справі №903/952/22 (903/369/24) у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

02.07.2026 року арбітражним керуючим Григор`євим Валерієм Васильовичем через електронний майданчик ТОВ «Українська Універсальна Біржа» організовано електронний аукціон з продажу майна.

Відповідно до інформації про лот, предметом продажу визначено, зокрема, об`єкт самочинного будівництва - сторожову будку /С-1/, загальною площею забудови 16,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . У документації аукціону зазначено, що реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна відсутній у зв`язку з тим, що майно не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно з описом лота, сторожова будка /С-1/ є окремо стоячим одноповерховим приміщенням, розташованим на земельній ділянці без кадастрового номера. У характеристиці об`єкта зазначено, що приміщення перебуває у задовільному стані та підлягає розбору на будівельні матеріали у зв`язку із самочинним будівництвом. У документації аукціону також зазначено, що нерухоме майно належить ЗАТ «Волинь-Лада» (код ЄДРПОУ 13346504).

У подальшому, 17.07.2026 року проведено електронний аукціон №BRE001-UA-20260702-97372.

Згідно з протоколом про результати аукціону № BRE001-UA-20260702-97372, реєстраційний номер лота - 952/2с, замовником аукціону зазначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича, статус аукціону - «Аукціон відбувся/Один учасник».

До складу лота включено два об`єкти, визначені як об`єкти самочинного будівництва: гараж /П-1/, загальною площею 62,6 кв. м, та сторожову будку /С-1/, загальною площею забудови 16,8 кв. м. Початкова ціна лота становила 82 800 грн без ПДВ, мінімальний крок аукціону - 828 грн, гарантійний внесок - 8 280 грн, ціна продажу лота - 90 400 грн без ПДВ. Участь в аукціоні взяв один учасник - ОСОБА_2 , який подав закриту цінову пропозицію у розмірі 90400 грн. За результатами аукціону ОСОБА_2 визначено переможцем.

Отже, за результатами електронного аукціону від 17.07.2026 року реалізовано лот №952/2с, до складу якого включено, зокрема, сторожову будку /С-1/, загальною площею забудови 16,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивач вважаючи, що реалізацією вказаного майна порушено її право власності(вважає себе власником майна), просить визнати частково недійсними електронні торги від 17.07.2026.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Згідно з усталеною правовою позицією, зокрема викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.

З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

Законодавство про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.

Одним із таких способів захисту є визнання недійсними правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону з продажу майна боржника, відповідно до положень статті 73 КУзПБ.

Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 дійшла висновку, що під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

- якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

- якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 наголосив, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії.

Щодо наведеного слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, за змістом якої Цивільний кодекс України визначає серед основних юридичних наслідків недійсності правочину, зокрема, двосторонню реституцію - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу). Задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, господарський суд має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане ним майно).

Тобто у правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу, застосування реституційних наслідків чи про витребування майна в порядку віндикації) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та, відповідно, у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

При цьому відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Враховуючи наведене, саме лише визнання недійсним аукціону у даному випадку не призвело б до ефективного поновлення прав позивача (в разі їх порушення), адже не мало б наслідком приведення сторін у стан, який існував до моменту порушення, зокрема, повернення до позивача відчуженого майна(у випадку підтвердження права власності на нього).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2026 у справі №910/9501/23 (910/12991/25).

Водночас суд звертає увагу, що саме застосування двосторонньої реституції зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом щодо недопущення можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства та інтересів учасників недійсного правочину у збереженні кожним із них того, що було ними передано на виконання недійсного правочину. Тому автоматичне повернення права вимоги боржнику внаслідок визнання недійсним аукціону без застосування двосторонньої реституції та повернення відповідачу-2 сплачених ним коштів мав б наслідком покладення на переможця аукціону непропорційного тягаря у вигляді позбавлення його майна (коштів) через неповернення всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину, всупереч вимогам статті 216 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач при зверненні з позовом у цій справі заявив позовну вимогу про визнання недійсними результатів аукціону, проте за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника не перебуває у власності боржника.

Як встановлено судом, за результатами аукціону ОСОБА_2 визначено переможцем, тобто спірне майно не перебуває у власності боржника, обраний позивачем спосіб захисту не може бути визнаний ефективним, адже не призводить до поновлення певних прав позивача, які він вважає порушеними(права власності), та створює передумови для нового судового спору.

Враховуючи зазначене позивачу необхідно визначитися зі способом захисту в залежності від фактичних обставин: якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону); якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Згідно з усталеною правовою позицією, зокрема викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене та обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідачів.

Крім того, щодо неналежності арбітражного керуючого як відповідача у справі, суд зазначає таке.

Позивач вважав одним із відповідачів за його вимогами арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина четверта статті 45 ГПК України).

Арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (абзац другий частини першої статті 1 Закону про банкрутство). Арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (частини перша та друга статті 4 цього Закону). Близькі за змістом приписи є в абзаці другому статті 1, частинах першій і другій статті 10 КУзПБ.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю) (частина одинадцята статті 41 Закону про банкрутство). Близькі за змістом приписи є у частині шостій статті 61 КУзПБ.

За змістом цих приписів арбітражний керуючий має спеціальний статус, за яким прирівнюється до службової особи підприємства-боржника, та не набуває статусу відповідача у разі оскарження його дій (бездіяльності) як ліквідатора. Арбітражний керуючий може бути відповідачем за похідним позовом власника (учасника, акціонера) боржника про відшкодування збитків, завданих боржникові арбітражним керуючим (пункт 12 статті 20, стаття 54 ГПК України). Проте позивач звернувся до суду з іншою вимогою, за якою(навіть у випадку ефективного способу захисту) арбітражний керуючий також не може бути належним відповідачем.

Тобто належним суб`єктним складом відповідачів є такий склад, в якому дійсно є суб`єкти порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. Поняття сторони спору про визнання аукціону та його результантів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

Щодо заявлених відповідачем 2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зокрема повідомив, що ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції очікує понести судові витрати в загальному розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.). Станом на момент подання позову було понесено витрати в розмірі 15000,00 грн. на правничу допомогу.

Водночас, у додаткових поясненнях від 02.10.2026 зазначив, що станом на дату подання таких пояснень було понесено витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 23000 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного суду України від 22.12.2018 року у справі №826/856/18, від 22.06.2018 у справі №910/16953/16, від 23.01.2018 у справі №911/1355/17, від 29.03.2018 у справі №910/8443/17.

Судом встановлено, що 03.09.2026 між адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем та ОСОБА_2 укладено договір №:24/26-А про надання правової (правничої) допомоги у відповідності до п.1.1. якого, предметом договору є надання Виконавцем усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справах, пов`язаних чи таких, що можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта. Клієнт зобов`язується сплачувати Виконавцю винагороду за надану допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 3.1. договору, за надану правничу допомогу Клієнт виплачує Виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, затраченого Виконавцем, та встановленої пунктами 3.2 3.3 Договору вартості надання послуг/виконання робіт.

У відповідності до п.3.2.-3.6. договору, вартість однієї години роботи Виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1 500,00 грн. Вартість участі Виконавця в судових засіданнях становить: у суді першої інстанції - 2 500,00 грн за один судовий день; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - 3 000,00 грн за один судовий день. Оплата правничої допомоги (винагороди) здійснюється Клієнтом на підставі рахунку впродовж 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту наданих послуг/виконаних робіт. Оплата може здійснюватися авансом. Протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання цього договору Клієнт сплачує Виконавцю авансовий платіж у розмірі 15 000,00 грн, який у подальшому враховується при оплаті складених сторонами актів наданих послуг/виконаних робіт. Компенсація фактичних витрат Виконавця, пов`язаних із виконанням цього Договору, здійснюється Клієнтом на підставі окремого рахунку упродовж 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання Клієнтом. На вимогу Клієнта Виконавець зобов`язаний надати фінансові або інші звітні документи, які підтверджують розмір фактичних витрат.

Згідно платіжної інструкції №43 від 03.09.2026 ОСОБА_2 сплачено адвокату Войціховському Антону Віталійовичу 15000 грн авансований платіж (призначення: «згідно договору №:24/26-А»).

У відповідності до Акту приймання-передачі послуг № 1 від 01.10.2026 на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги № 24/26-А від 04.09.2026 адвокат Войціховський Антон Віталійович як Виконавець та ОСОБА_2 як Клієнт підтвердили виконання договору та фактичне надання таких послуг: Зустріч з клієнтом, надання консультації по суті спору, розгляд та аналіз документів, контроль ходу справи - 1 год., вартість 1 500,00 грн. Аналіз позовної заяви з додатками - 1,5 год., вартість 2 250,00 грн. Аналіз відзиву арбітражного керуючого Григор`єва В.В., матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справ - 5 год., вартість 7 500,00 грн. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 3 год., вартість 4 500,00 грн. Участь у судовому засіданні 29.09.2026 - 1 судовий день, вартість 2 500,00 грн. Підготовка та подання додаткових письмових пояснень щодо позовних вимог та складу учасників справи - 1,5 год., вартість 2 250,00 грн. Авансування винагороди за участь у судовому засіданні 14.10.2026 - 1 судовий день, вартість 2 500,00 грн.

В акті зазначено, що послуги надані якісно, у повному обсязі та в строк, відповідно до умов договору. Загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг визначена у розмірі 23 000,00 грн, із врахуванням сплаченого авансового платежу 15000,00 грн. Також акт містить положення про те, що Клієнт не має претензій щодо якості виконаних робіт та розміру винагороди.

Крім того, у матеріалах справи наявна платіжна інструкція №54 від 01.10.2026 у відповідності до якої ОСОБА_2 сплачено адвокату Войціховському Антону Віталійовичу 8000 грн згідно договору №:24/26-А.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З матеріалів справи встановлено, що витрати відповідача 2 на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином, складають 23000 грн.

Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідачів або клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позов на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, відсутність клопотання позивача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та викладений вище висновок про відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Отже, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що у позові слід відмовити, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В силу положень ст. 129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 в АБ "УКРГАЗБАНК") 23000 грн (двадцять три тисячі гривень) витрат на професійну правничу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 19.10.2026

Суддя А. С. Вороняк