Рішення № 140745754, 05.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4143/26

Провадження № 2/711/2570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 527553035 на суму 2000,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9Q96G. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. Проте, у подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20200,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Крім того, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

У подальшому, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором, а також підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу.

У подальшому, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51288,62 грн.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та не повертала наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилась прострочена заборгованість, яка на момент подання позовної заяви становить 51288,62 грн, яка складається з: 19887,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 31401,42 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 15.07.2025-26.12.2025.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № 527553035 від 22.10.2021 у розмірі 51288,62 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Масюк В.В. 16.06.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами в частині розміру нарахованих процентів. Щодо процентної ставки за Договором як несправедливої умови договору вказує, що відповідно до п. 1.9.1 договору, проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду нараховуються за ставкою 346,75 % річних. У разі продовження користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду застосовується Індивідуальна процентна ставка у розмірі 695,99 % річних (п. 1.9.2 Договору) або Базова процентна ставка у розмірі 722,70 % річних (п. 1.9.3 Договору), а в разі настання прострочення ставка у розмірі 1087,70 % річних, що становить 2,98 % від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 1.12.2 Договору). Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Процентна ставка у розмірі 346,75 % 1087,70 % річних у десятки разів перевищує як облікову ставку Національного банку України, що діяла станом на дату укладення Договору, так і середньоринкові ставки за споживчими кредитами банківських установ. Застосування такої ставки до фізичної особи споживача, яка отримала кредит на суму 2 000 грн (перший транш) і в подальшому скористалась додатковими траншами в межах кредитного ліміту, призводить до того, що сума нарахованих процентів (49 060,62 грн за розрахунком Первісного кредитора) майже у 2,5 рази перевищує суму фактично отриманого кредиту (20200,00грн). Така диспропорція є самостійною підставою для висновку про несправедливість умов Договору в частині розміру процентної ставки в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та для зменшення судом розміру процентів, що підлягають стягненню, до рівня, який відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням компенсаційного (а не карального чи прибуткового) призначення процентів за користування кредитом.

Щодо неправомірності нарахування процентів за договірними ставками після закінчення строку дії договору зазначає, що відповідно до п. 1.7 Договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів, тобто до 21.11.2021. Згідно з п. 1.12.1 Договору, у разі непогашення кредиту після закінчення Дисконтного періоду зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, тобто не пізніше 19.02.2022. Пунктом 4.3 Договору прямо передбачено: «Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України». Таким чином, сам Первісний кредитор (правовідносини з яким перейшли до позивача в порядку відступлення права вимоги) визнав і погодив, що з 20.02.2022 нараховані суми за своєю правовою природою є не договірними процентами за кредитною (дисконтною/індивідуальною/базовою/підвищеною) ставкою, а компенсаційними процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Однак з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування продовжувались за надзвичайно високими ставками і після 19.02.2022: зокрема, у період з 04.02.2022 по 03.03.2022 нараховувалось по 592,64 грн щодня (що відповідає приблизно 420 % річних на залишок заборгованості), а у період з 11.04.2022 по 30.04.2022 по 19,89 грн щодня (приблизно 14 % річних). За попередніми орієнтовними підрахунками, не менше 19 000 20 000 грн з заявлених 31 401,42 грн процентів нараховано саме у період після 19.02.2022, тобто у період, який сам Договір кваліфікує як період нарахування компенсаційних процентів за ставкою 3 % річних. Перерахунок цієї частини заборгованості за ставкою 3 % річних на залишок тіла кредиту (19 887,20 грн.) за відповідний період дає суму, що є у десятки разів меншою за заявлену. На підставі викладеного відповідач вважає, що розмір заборгованості за процентами, заявлений до стягнення, є істотно завищеним та підлягає перерахунку судом з урахуванням умов п. 4.3 Договору та вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо спроби уникнення договірного обмеження розміру штрафних санкцій шляхом кваліфікації їх як «проценти» Пунктом 3.3 Договору встановлено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов`язань за договором, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником, тобто не може перевищувати 10 100 грн (50 % від 20 200 грн). При цьому в позовній заяві штрафні санкції (пеня, штрафи) заявлені у розмірі 0,00 грн, проте проценти за період прострочення нараховувались за ставкою 1087,70 % річних (2,98 % на день), яка за своєю економічною суттю є не платою за користування кредитними коштами, а штрафною (каральною) санкцією за невиконання грошового зобов`язання, оскільки нараховується саме у зв`язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту. Кваліфікація такого підвищеного нарахування виключно як «процентів», а не як неустойки, фактично дозволяє позивачу обійти встановлене самим Договором (п. 3.3) обмеження розміру штрафних санкцій 50 % від суми кредиту. Відповідач вважає, що частина нарахувань, яка перевищує розмір процентів, що нараховувався б за звичайною (дисконтною/базовою) ставкою за весь період користування кредитом, за своєю правовою природою є неустойкою та має підпадати під обмеження, встановлене п. 3.3 Договору, а також під дію ст. 551 ЦК України щодо права суду на зменшення розміру неустойки.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., з яких: вивчення матеріалів справи 2 год. (1 000 грн), складання позовної заяви 2 год. (5 000 грн), підготовка адвокатського запиту 1 год. (500 грн), підготовка клопотань 1 год. (500 грн)., заперечує, оскільки дана справа є типовою (шаблонною) справою про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, укладеним зі споживачем-фізичною особою, аналогічні позовні заяви позивача та пов`язаних з ним юридичних осіб (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») масово подаються до судів України за уніфікованим шаблоном, що підтверджується практикою судів різних областей. За таких обставин заявлені 5 000 грн за «складання позовної заяви» (2 год.) не відповідають критеріям пропорційності та розумності, оскільки текст позовної заяви є типовим (шаблонним) документом, який не потребує індивідуального опрацювання у заявленому обсязі. Відповідач просить суд, керуючись ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, до розумного розміру.

Таким чином, просить при вирішенні справи по суті зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням несправедливості умов Договору щодо процентної ставки (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), положень п. 4.3 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахувань після 19.02.2022, а також обмеження, встановленого п. 3.3 Договору щодо сукупного розміру штрафних санкцій, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, до розумного розміру. У задоволенні решти позовних вимог в частині, що перевищує перераховану з урахуванням викладеного суму заборгованості відмовити.

Представником позивача 17.06.2026 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій вважають заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підтримують доводи, викладені у позовній заяві та додатково заперечують обставини викладені у відзиві на позов.

Зокрема, щодо законності переходу права вимоги за кредитним договором позивач заперечує твердження відповідача, який вказує, що право вимоги не перейшло, бо договори факторингу укладалися раніше, ніж сам кредит. Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) 28.11.2018 було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до пункту 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. Тож у подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Тому сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, тобто після укладання Кредитного договору № 527553035 від 22.10.2021. Отже, відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018. Позивачу поданій відповіді на відзив пояснює, що за законодавством і практикою Верховного Суду відступлення майбутніх вимог є законним, а фактичний перехід відбувся в момент підписання Реєстрів прав вимоги вже після відкриття кредиту і доводить, що право вимоги за кредитним договором №527553035 від 22.10.2021 перейшло до нього законно через ланцюжок договорів факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та у подальшому до ТОВ «ФК «ЕЙС». Перехід відбувався в моменти підписання відповідних Реєстрів прав вимоги, що узгоджується із законом та практикою Верховного Суду. Водночас сторона позивача наголошує, що за договором право вимоги переходить в момент підписання реєстру, а не після оплати. Внутрішні розрахунки між фінансовими компаніями не впливають на чинність вимоги до боржника, хоча копії платіжних документів суду все одно додає.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором звертає увагу, що нарахування відсотків відбувалося на підставі підписаного відповідачем електронного договору. Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Зокрема, згідно п.1.1. за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». У подальшому первинний кредитор перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в загальній сумі - 20 200,00 грн. Відповідно до умов договору нарахування за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 346,75процентів річних, що становить 0,95 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 695,99 процентів річних, що становить 1,91 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Так, у зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022 та 08.04.2022. З 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ з 11.04.2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів. На період з 11.04.2022 частково звільнено клієнтів, які мають діючі договори кредитних продуктів Товариства СМАРТ від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами, шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг Товариства в сторону покращення для клієнта. Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Зауважує, що відповідно до матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Таким чином, на думку сторони позивача, він має право стягувати відсотки як у межах строку кредитування, так і поза ним (як відповідальність за прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України). Позивач наголошує, що всі відсотки нараховані законно згідно з умовами договору (продукт «СМАРТ»), а відповідач був повністю ознайомлений з правилами та не скористався правом відкликати згоду на кредит протягом 14 днів. До того ж, під час дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 10.04.2022) нарахування тимчасово коригувались на користь клієнта шляхом звільнення клієнтів від нарахувань. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що заявлені до стягнення витрати є обґрунтованими та підтвердженими актом прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Разом з тим, у поданій відповіді на відзив позивач просить відхилити клопотання відповідача про витребування доказів як безпідставне. Тож просить врахувати цю відповідь на відзив під час розгляду справи по суті та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 51 288,62 грн (з яких 19 887,20 грн. заборгованість за кредитом та 31 401,42 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом), а також судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності. Крім того, у відповіді на відзиві на позовну заяву просили врахувати дану відповідь при розгляді справи по суті.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Масюк В.В. у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. В ході розгляду справи до суду було подано відзив на позовну заяву, про що вказано вище. Також 11.08.2026 представником відповідача адвокатом Масюк В.В. до суду через систему «Електронний суд» подано промову представника відповідача, у якій він підтримує доводи викладені у відзиві просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки він не довів, що дійсно викупив цей борг, так як, на його думку, у матеріалах справи немає доказів оплати за останнім договором факторингу та не підтверджено статус фінансової установи, також вважає нараховані відсотки несправедливими та завищеними, та просить їх зменшити. Водночас витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. вважає неспівмірними та завищеними, які просить зменшити до 1500 грн., оскільки розрахунок наданих послуг правової допомоги є неспівмірний із складністю справи та обсягом наданих послуг, містить суперечності, а сам представник позивача не з`являвся на судові засідання.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статтею 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 527553035 в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9Q96G.

Відповідно до умов договору, зокрема п.1, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн. (перший транш) строком на 30 днів (дисконтний період), а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, які передбачені умовами кредитного договору

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 2000 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 21.11.2021.

Водночас згідно умов кредитного договору та паспорта споживчого кредиту до договору № 527553035 від 22.10.2021 сторонами з поміж іншого погоджено: мету отримання кредиту на споживчі цілі, процентну ставку: дисконтна процентна ставка 3,65%-722,7%; індивідуальна процентна ставка 361,35%-722,7%; базова процентна ставка 722,7 % річних, тип фіксована, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 1087,70% річних.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 22.10.2021 перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням відповідно від 22.10.2021 (а.с. 34 зв.).

Між тим, з період з 22.10.2021 по 30.11.2021 сума кредиту наданого відповідачу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» збільшилась шляхом перерахування на вказану картку відповідача у період з 22.10.2021 по 28.11.2021 різних сум кредитних коштів (траншів), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.33-43) та становить у загальному розмірі 20200,00 грн.

Натомість, відповідач, отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування ними, визначені умовами договору.

Судом також встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, у подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 (п/п № 55725) за кредитним договором № 527553035 від 22.10.2021 у загальному розмірі 51288,62 грн.

У подальшому, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за указаним кредитним договором у загальному розмірі 51288,62 грн. (п/п№ 2378).

Разом з тим, 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників б/н за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51288,62 грн. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу від 15.07.2025.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до підпункту 1.3. Договору факторингу під правом у цьому договорі вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

До того ж, відомостей щодо визнання недійсними чи скасування указаних договорів переходу прав вимоги до суду не надано.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається із розрахунків заборгованості, здійснених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», в обумовлений сторонами строк відповідач не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим за кредитним договором № 527553035 від 22.10.2021 станом на 26.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 51288,62 грн., яка складається з 19887,20 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 31401,42 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому, враховано часткові оплати здійснені відповідачкою на погашення заборгованості, зокрема: 16.11.2021 у сумі 2752,00 грн.; 14.12.2021 9220,00 грн. та 01.01.2022 у сумі 6000 грн. Всього відповідачем сплачено 17972,00 грн.

Щодо повернення кредиту, суд звертає увагу, що умовами договору кредитної лінії № 527553035 від 22.10.2021 сторонами погоджено строк та порядок повернення кредитних коштів, а також сплату процентів за користування кредитними коштами.

Так, відповідно до п.1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 21.11.2021. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Відповідно до п.1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 346,75 процентів річних, що становить 0,95 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9.1.); за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 695,99 процентів річних, що становить 1,91 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п.1.9.2.)

Крім того, п. 1.9.3. визначено, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Сторінка 4 із 9 Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Згідно п.1.11 основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Пунктом 1.14. договору передбачено, враховуючи, що на момент укладення Договору не можливо визначити модель поведінки позичальника, щодо отримання додаткових Траншів за Договором в рамках кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по кредитній лінії, Загальні витрати за кредитом/Орієнтовна загальна вартість кредиту/ Реальна річна процентна ставка розраховані для умовного характеру використання коштів в рамках кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" графік платежів по договору не надається. Припущення використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на середніх арифметичних значеннях розміру процентної ставки для клієнтів продукту "СМАРТ" в минулих звітних періодах.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 2570 грн 00 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 570 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 2000 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 2013,43 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 128,50 % від суми першого Траншу.

У разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі що розрахований за Базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 3188 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1188 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 2000 грн.

Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування Базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього Договору.

Таким чином, з викладеного вбачається, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, порядок повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумпції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір кредитної лінії № 527553035 від 22.10.2021 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом та у подальшому неодноразово збільшувала суму кредиту, отримуючи додаткові транші у вигляді грошових сум.

Тож з огляду на вказане та враховуючи виписку розрахунок заборгованості, на думку суду, порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Таким чином, на думку суду, у судовому засіданні доведено, що відповідач отримала кредитні кошти, однак свої зобов`язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплатити процентів за користування ним не виконала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 51288,62 грн., з яких 19887,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 31401,42 грн. заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

При цьому, суд оцінює критично заперечення сторони відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачем, оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості, штрафні санкції не заявлені до стягнення з відповідача за даним кредитним договором.

Отже, враховуючи викладене вище, доводи сторони позивача та відповідача, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачки на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., оскільки будь-яких відомостей щодо звільнення останнього від його сплати до суду не надано.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Соломки О.В., та ТОВ «ФК «Ейс»; копію Додаткової угоди № 25771210667 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги від 29.12.2025 на загальну суму 7000,00 грн., із зазначенням переліку наданих послуг, їх вартості та часу витраченого виконавцем послуг на їх надання; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача у справі здійснювалось в порядку самопредставництва юридичної особи, а розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без участі учасників справи.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Сторона відповідача у ході розгляду справи категорично заперечувала щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., вважаючи їх завищеними та неспівмірними, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Отже, враховуючи заперечення відповідача, які розцінені судом як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, співмірність та розумність таких вимог, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, розмір грошової вимоги, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат та правничу допомогу суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3500,00 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача, відповідає критеріям співмірності та розумності.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094) заборгованість за кредитним договором № 527553035 від 22.10.2021 у розмірі 51288,62 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн., а всього 57451,02 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 05.10.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька