Рішення № 140745738, 20.10.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/546/26

Провадження №1/702/646/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З.І.,

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися,

представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Кулинич Олексій Іванович не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

28.05.2026 Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулоя до суду із позовною заявою, в якій вимогу про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування, інфляційних втрат та 3% річних в рівних частках висунуло співвласникам квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище (далі у тексті також Підприємство, КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище або позивач) надаються послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в тому числі і для квартири АДРЕСА_3 цього будинку, співвласниками якої в рівних частках є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Особовий рахунок на послугу з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування для квартири АДРЕСА_1 відкритий на одного зі співвласників відповідача ОСОБА_3 .

За твердженням позивача, між КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище і співвласниками квартири АДРЕСА_4 існують правовідносини з надання комунальних послуг, проте договір про надання послуг з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання не укладений, оскільки надіслані 06.11.2023 на адресу відповідача ОСОБА_3 два примірники Договору про надання послуг з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем теплопостачання залишені відповідачем без розгляду, хоча примірники проектів Договору вона одержала.

Відмовившись від укладення Договору, відповідачі продовжували отримувати послугу з постачання теплової енергії, але кошти за неї не сплачували, внаслідок чого за ними перед відповідачем утворилася заборгованість.

Ухваленим 14.10.2024 рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №702/1029/23 з відповідачів в рівних частках стягнена заборгованість, яка виникла упродовж 01.10.2021 31.10.2023.

Рішення набрало законної сили і на день звернення з цим позовом виконане відповідачами.

Однак, з 01.11.2023 по 30.04.2026 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продовжували отримувати з послугу з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а грошові кошти за надану послугу не вносили, внаслідок чого станом на 01.05.2026 заборгували 38329,61 гривень.

За невиконання грошового зобов`язання позивач також нарахував 310,85 гривень інфляційних втрат та 1222,43 гривні 3% річних.

Надіслана 15.05.2026 відповідачам досудова вимога про сплату заборгованих сум залишена останніми без реагування, тому позивач для захисту свого порушеного звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідачів у рівних частках заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, технічного обслуговування внутрішньо - будинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування.

Відповідачі заявлені вимоги заперечили повністю, про що зазначили у поданих на адресу суду відзивах.

Зокрема, відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , але стверджує, що обов`язок зі сплати послуги за постачання теплової енергії у нього не виник, позаяк з позивачем у договірних відносинах він та інші співвласники квартири не перебувають. Доданий до позову протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 23.09.2020 є фіктивним, оскільки такі збори не проводилися, а підписи у ньому підроблені.

Також відповідач ОСОБА_2 вказує, що для обрахування тарифу за послугу з теплопостачання використана опалювальна площа житлового будинку про АДРЕСА_2 , яка критерію достовірності не відповідає, оскільки в різних документах ця площа є різною, а документального її підтвердження суду не надано.

Відповідач ОСОБА_4 у поданому 25.09.2026 відзиві на позов безспірно визнав, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Цей будинок приєднаний до централізованого теплопостачання і квартира, співвласником якої він є, від системи не від`єднана. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.10.2024 у справі №702/1029/23, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2025, з відповідачів в рівних частках стягнена заборгованість за попередній період з 01.01.2021 по 31.10.2023 включно. На виконання цього рішення суду у лютому 2025 року на рахунок позивача перерахований борг в сумі 39830,80 гривень.

Поряд із цим, ОСОБА_4 в заперечення проти позову зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних позивач нарахував протиправно, оскільки належними і допустимими доказами не доведено, що рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем були вручені відповідачам. На переконання ОСОБА_4 без рахунку прострочення не настає, а без прострочення ст. 625 ЦК України не застосовується.

Доданий до позову розрахунок заборгованості відповідач не вважає доказом, оскільки первинним документом в понятті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» він не являється.

За доводами ОСОБА_4 , нарахована за вказаний період плата за технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем в сумі 326,10 гривень заявлена до стягнення безпідставно, позаяк договір між співвласниками житлового багатоквартирного будинку про надання цієї послуги відсутній, а протокол зборів співвласників не може бути розцінений як укладений договір.

Доказів на підтвердження того, що ця послуга у зазначений період виникнення боргу надавалася до позовної заяви не додано.

Крім іншого, ОСОБА_4 стверджує, що модель «індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем» запроваджена Законом, який набрав чинності 01.05.2021, тому, відповідно, обрати цю модель збори співвласників 23.09.2020 не могли.

В заперечення проти легітимності протоколу зборів співвласників посилається на те, що за їх прийняття проголосували власники квартир, загальна площа яких менше 75%, а у протоколі адреса будинку вказана як АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 запевняє, що показники теплового лічильника знімалися за відсутності представників власників квартир житлового будинку, тому є нелегітимними, а в період часу з 28.01.2024 по 01.05.2024 лічильник експлуатувався з простроченою повіркою.

Використана для розрахунку тарифу опалювальна площа багатоквартирного житлового будинку не підтверджена належними і допустимими доказами, а рішення виконавчого комітету міської ради про її затвердження ці відомості підтверджувати не може.

В заперечення проти плати за абонентське обслуговування відповідач ОСОБА_4 вказує на відсутність логічного ланцюга наказів керівника позивача, якими ця плата встановлена.

Після усунення недоліків, позовну заяву суддя прийняла до провадження, відкрила спрощене позовне провадження у справі та призначила її розгляд з викликом сторін, про що 16.06.2026 постановила ухвалу.

У судовому засіданні представник позивача Шляпін О.Ю. заявлені вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

На поставлені відповідачем ОСОБА_2 запитання відповів, що перейти на відносини з надання послуг з постачання теплової енергії Підприємство мало можливість і нормам діючого законодавства це не суперечить. Показники теплового лічильника позивач знімає дистанційно, тому обов`язкової участі для цього представників співвласників багатоквартирного будинку не вимагається. Однак, жоден із власників квартир в будинку АДРЕСА_2 не бажав взяти участь у знятті показників і не звертався з приводу того, що показники не відповідають дійсності. Не надходило такого характеру заяв і від відповідачів у справі.

Опалювальну площу будинку встановили шляхом дослідження технічних паспортів житлових квартир, архівних документів, відомостей, якими володіє КП «Монастирищенське ВУЖКГ». Пояснити в який спосіб до позивача потрапив протокол зборів співвласників житлового будинку від 23.09.2020 представник пояснити не зміг.

Тарифи, за якими відповідачам нарахована плата за надану послугу з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, затверджені рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, які жодною особою, яка отримує послугу, у тому числі і відповідачами, не оскаржувалися.

Двоставковий тариф застосовується відповідно до постанови КМУ №869 і більшу його частину, близько 85% складає вартість природного газу, який витрачається для виробництва тепла. Також складовими частинами тарифу є заробітна плата, витрати на ремонт, загально-виробничі витрати. Прибуток Підприємство закладає невеликий.

Основна частина споживачів отримують тепло, яке виробляється в котельні по АДРЕСА_5 .

У призначені на 29.09.2026, 05.10.2026 та 12.10.2026 судові засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`являлися, про час та місце їх проведення були повідомлені у визначному нормами процесуального закону порядку.

У поданих по суті справи заявах просили спірні правовідносини вирішувати за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Кулинич О.І. до Христинівського районного суду Черкаської області для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не з`явився, у зустрічному позові просив справу розглядати за його відсутності у випадку неявки.

Зважаючи на відсутність визначених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення судових засідань з вирішення спірних правовідносин, суд справу розглянув за відсутності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Кулинича О.І.

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вимогу про визнання незаконним та недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформлене протоколом зборів співвласників від 23.09.2020, визнання боргу з постачання теплової енергії безпідставним та відмову в позові, зобов`язання КП «Теплокомуненерго» списати борг з особового рахунку за надання послуг з постачання теплової енергії висунув КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Постановленою 29.09.2026 ухвалою суд у прийнятті зустрічного позову відмовив.

В силу вимог ст. 261 ЦПК України ухвала суду вступила в законну силу в день її проголошення 29.09.2026, однак оскаржена ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції.

Протокольно постановленими ухвалами суд відмовив у задоволенні клопотань відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про витребування у позивача проектної документації на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 ; звіту незалежного енергетичного аудиту цього будинку; інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб`єктний перелік теплового навантаження за категоріями споживачів, надані органу місцевого самоврядування в порядку п.55 затвердженого постановою КМУ №869 від 01.06.2011; документів, що підтверджують зняття показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії за період з 01.11.2023 по 30.04.2026 у присутності споживача або його представника; доказів вручення відповідачам рахунків на оплату за кожен місяць періоду з 01.11.2023 по 30.04.2026; договору про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж до 01.05.2019; окремого договору про технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем.

Клопотання про витребування у Монастирищенської міської ради (її виконавчого комітету) документів, на підставі яких визначена опалювальна площа багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 за заявою відповідача ОСОБА_2 залишене без розгляду.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Верховним Судом рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у справі №702/1029/23 та розгляду Монастирищенським районним судом Черкаської області справи №702/484/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до КП «Теплокомуненерго» та п`ятнадцяти співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про визнання незаконним та недійсним рішення зборів співвласників, оформлені протоколом 23.09.2020, суд також відмовив.

Відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на наведені у відзиві доводи, заявлені вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Продовжує настоювати на тому, що рішення зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку, яке оформлене датованим 23.09.2020 протоколом є незаконним та недійсним, оскільки такі збори не проводилися і зазначені у протоколі рішення не приймалися, відтак позивач не мав права перейти на нові правовідносини зі споживачами, а мав продовжувати надавати послуги з централізованого опалення.

Недотримання порядку оформлення правовідносин з надання Комунальним підприємством послуг з постачання теплової енергії, на переконання ОСОБА_2 , тягне за собою необґрунтованість вимоги про стягнення плати за поставлене для опалення його квартири тепло.

У зв`язку з тим, що йому позивач виставляв рахунки на оплату за послугу з постачання тепла, а не за централізоване опалення, тому і не оплачував їх. Поряд з цим, ОСОБА_2 не заперечує, що мав би платити за обігрів його квартири, але тільки у випадку, коли б йому виставлялися рахунки за централізоване опалення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 , перевіривши викладені у позовній заяві, відзивах, відповіді на відзив обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно номер 352938637 від 03.11.2023 власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (том 1 а.с. 7).

Право власності на квартиру відповідачі набули у 2006 році внаслідок приватизації і їх частки є рівними - по .

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище утворене згідно з рішенням Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 шляхом перетворення дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод» і предметом його діяльності, зокрема, є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, пари, холодної та гарячої води, кондиційованого повітря, надання послуг з централізованого опалення, що підтверджує досліджена судом копія витягу зі Статуту підприємства в редакції від 26.03.2026 та копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 03.04.2026 (том 1 а.с.60-61,59).

З досліджених копій довідок за підписом Монастирищенського міського голови за вихідним №485 від 31.07.2024, за вихідним №202 від 07.05.2025 та без номеру і дати суд встановив, що послуги з постачання теплової енергії, абонентського та технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання для усіх споживачів міста з червня 2021 по лютий 2026 року включно надавалися КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище безперебійно і якісно (том 1 а.с.13-14).

Згідно з копій актів готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2023-2024 років, 2024-2025 років, 2025-2026 років представник державної інспекції з енергетичного нагляду дозволяв розпочинати опалювальний сезон (том 1 а.с. 17-18).

Копіями комісійно складених актів Підприємства від 17.10.2023, 31.03.2024, 16.10.2024, 31.03.2025, 11.10.2025 та 14.04.2026 підтверджується, що перед початком опалювального сезону комісія в складі начальника технічного бюро, інженера технолога та майстра енергосилової дільниці фіксувала подачу теплоносія у житловий будинок по АДРЕСА_2 та її припинення, а також знімала показники W1 лічильника обліку теплової енергії «Ultraheat T550» зав. №70 344 998 на момент подачі теплової енергії та її припинення (том 1 а.с.19-20).

Про початок опалювальних сезонів 2023-2024 років, 2024-2025 років, 2025-2026 років виконавчий комітет Монастирищенської міської ради приймав рішення за номерами 209,249, 290 (том 1 а.с.25-26).

Опалювальні сезони у зазначені роки розпочиналися при умові зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8 С і нижче упродовж трьох діб та з урахуванням правового режиму воєнного стану.

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з постачання теплової енергії, які надає споживачам КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище, затверджені рішеннями виконавчого комітету міської ради №183 від 31.08.2023, №247 від 25.09.2024, №259 від 27.08.2025 ( том 1 а.с.37-38, 31-32,27-28).

Рішеннями виконавчого комітету міської ради №247 від 24.10.2023, №408 від 23.12.2024, №28 від 25.02.2025 встановлені тарифи були скориговані (том 1 а.с.29-30, 33-34, 35-36).

Для потреб населення 31.08.2023 виконавчим комітетом встановлений одно ставковий тариф без ПДВ 2393,11 грн./Гкал, за складовими тариф на виробництво теплової енергії, тариф на її транспортування і тариф на постачання теплової енергії, та двоставковий тариф на теплову енергію, який складають умовно змінна частина тарифу 1320,47 грн/Гкал та умовно постійна частина двоставкового тарифу 131355,55 грн/Гкал/год (том 1 а.с.27 на звороті).

Згідно з п.3 рішення виконавчого комітету №27 тарифи набувають чинності з дня опублікування у друкованих засобах масової інформації.

Водночас, п.4 рішення виконком доручив відділу інформаційної політики та архівної справи оприлюднити рішення на офіційному сайті міської ради та у друкованих засобах масової інформації.

Рішенням №259 від 27.08.2025 виконавчий комітет для потреб населення встановив одно ставковий тариф на теплову енергію в розмірі 2956,83 грн/Гкал, у тому числі тариф на виробництво теплової енергії 2021,78 грн/Гкал, тариф на транспортування теплової енергії 903,25 грн/Гкал, тариф на постачання теплової енергії 31,80 грн/Гкал, та двоставковий тариф, умовно змінна частина якого 1323,55 грн/Гкал, а умовно постійна частина 191609,83 грн/Гкал/год (том 1 а.с.37 на звороті).

Рішенням №247 від 25.09.2024 виконавчий комітет для потреб населення встановив одно ставковий тариф на теплову енергію в розмірі 2590,38 грн/Гкал,у тому числі тариф на виробництво теплової енергії 1793,59 грн/Гкал, тариф на транспортування теплової енергії 768,42 грн/Гкал, тариф на постачання теплової енергії 28,37 грн/Гкал, та двоставковий тариф, умовно змінна частина якого 1346,18 грн/Гкал, а умовно постійна частина 147197,84 грн/Гкал/год (том 1 а.с.31 на звороті).

Доказів опублікування рішень у друкованих засобах масової інформації суду не надано.

Однак, перевіривши офіційний сайт міської ради, суд встановив, що усі рішення виконавчого комітету про затвердження тарифів та про їх коригування оприлюднені на сайті.

Доказів оскарження цих рішень виконавчого комітету, їх скасування чи визнання незаконними суду не надано.

Представник позивача повідомив, що ці рішення не оскаржувалися, відповідач ОСОБА_2 цього не заперечував.

06.11.2023 позивач на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надіслав два примірники датованого 01.11.2023 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем (том 1 а.с.8-11).

Досліджуючи копію цього Договору суд встановив, що за умовами запропонованого до укладення правочину, позивач бере на себе зобов`язання надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі, здійснювати обслуговування, поточний ремонт внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, які визначені цим Договором.

Згідно з п.2 Типового індивідуального договору температура теплоносія повинна відповідати температурному графіку теплової мережі в частині температури подавального трубопроводу, який розміщується на сайті monastyrysche-gromada.gov.ua, а тиск теплоносія - відповідати гідравлічному режиму теплової мережі, який також розміщується на monastyrysche-gromada.gov.ua.

Для споживача у Договорі наведена така інформація: опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 57,21 кв. м, опалювальна площа будинку 1406,24 кв. м, максимальне теплове навантаження будинку 0,113858 Гкал/год.

За умовами п. 17 Договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця останнього числа з 8 до 17 години виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Відповідно до п. 5 проекту Договору будинок обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, який встановлений у підвальному приміщення будинку.

Пункти 32-35 Договору обумовлюють, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої енергії є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно постійна частина тарифу нараховується щомісячно. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше, ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі. Споживач здійснює оплату за Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (том 1 а.с.10).

Додані позивачем до відповіді на відзив копії рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 року по квітнень 2026 року включно підтверджують, що під час опалювального сезону до плати за послугу включалися умовно змінна та умовно постійна складові тарифу, а з квітня по жовтень - тільки умовно постійна, також до рахунку включене абонентське обслуговування та плата за обслуговування теплових мереж з розрахунку 0,1900 грн. за 1 кв. м опалювальної площі квартири.

У лютому 2025 року відповідачами сплачений борг за поставлене тепло в сумі 39830,80 гривень (том 1 а.с.106-109).

Опалювальна площа багатоквартирних житлових будинків, яким Підприємство надає послугу з постачання теплової енергії затверджена рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №248 від 25.09.2024, №214 від 30.07.2025 (том 1 а.с.111-114).

Згідно з цих рішень, опалювальна площа багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 складає 1405,7 кв. м.

Попередньо рішенням виконком затверджена опалювальна площа 1404,6 кв. м.

Лічильник обліку теплової енергії «Ultraheat T550» зав. №70 344 998, яким обліковується поставлена до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 теплова енергія придбаний 10.02.2020 (том 1 а.с.16).

Датою його першої повірки є 27.01.2020, а наступної 02.05.2024.

Міжповірочний інтервал чотири роки (а.с.16-16 на звороті).

Датованим 15.05.2026 досудовим попередженням позивач вимагав сплатити заборговані суми за поставлене відповідачам тепло (том 1 а.с.12).

Дослідивши копію наданого відповідачем ОСОБА_2 протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 23.09.2020 суд з`ясував, що загальна кількість співвласників 30, у зборах взяли участь 16 власників квартир площею 832,54 кв. м. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку 1406,00 кв. м.( том 1 а.с.181-185).

На зборах, окрім організаційних питань щодо їх проведення, вирішувалось питання обрання моделі договірних відносин для укладення із КП «Теплокомуненерго», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Усі заявлені присутніми власники квартир одноголосно проголосували за обрання індивідуальної моделі договорів на надання послуги з постачання теплової енергії. Тобто кожен власник квартири має укласти індивідуальний договір з підприємством, яке надає послугу з постачання теплової енергії, - КП «Теплокомуненерго».

Також одноголосно проголосоване питання про доручення виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання.

Ухваленим 14.10.2024 рішенням у справі №702/1029/23, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області позов комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги, задовольнив повністю.

З ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище стягнений борг за спожиті житлово комунальні послуги в розмірі 9 957 грн 70 коп, з кожного за період з 01.01.2021 до 31.10.2023.

Водночас суд в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів, відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення суд виснував, що позивачем за зустрічним позовом не доведена незаконність дій КП «Теплокомуненерго» щодо виставлення рахунків на оплату отриманих послуг (том 1 а.с. 56-58).

Зазначені обставини визнаються сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

За змістом стаття 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цій конституційній засаді кореспондує ч.3 ст. 3 ЦПК України, згідно з якою провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, а також ст.5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності ; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи ; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закон «Про житлово комунальні послуги» прийнятий 09.11.2017, набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування - 10.12.2017, та введений в дію через шість місяців з дня набрання чинності, тобто 10.06.2018, але пункт 7 частини першої, пункт 10 частини другої та пункт 2 частини четвертої статті 7, частина третя статті 11, абзаци перший та другий частини п`ятої статті 18, частина перша статті 26 введені в дію з 01 січня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 2 згаданого Закону предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, дачних будинках.

Статтею 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» визначено, що у цьому нормативно правовому акті терміни вживаються у такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо);

- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно зі ст. 5 Закону до житлово комунальних послуг належать житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги послуги з постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Спеціальним нормативно правовим актом,який регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, є прийнятий 02.06.2005 Закон України «Про теплопостачання».

Згідно зі ст. 1 Закону «Про теплопостачання» основні терміни у ньому вживаються в таких значеннях:

виробництво теплової енергії це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі договору;

тариф(ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Визначення терміну централізоване опалення містилося у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які були затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005, Методиці розрахунку обсягів втрат природного газу, що виникають в газорозподільних мережах внаслідок ненадання або неякісного надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка затверджена наказом Мінпалива №346 від 23.07.2007 та Директиві Європейського Парламенту і Ради 2010/31/ЄС від 19 травня 2010 року про енергетичні характеристики будівель (нова редакція), та означало розподіл теплової енергії у формі пари, гарячої води чи охолоджених рідин із центрального джерела виробництва до багатьох будівель або місць через мережу для здійснення нагрівання чи охолодження приміщень або процесів.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які були затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005, втратили чинність 02.02.2022.

Затверджений постановою КМУ №869 від 01.06.2011 Порядок

формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води також визначав механізм формування тарифів на централізоване опалення. Однак постановою КМУ від 3 квітня 2019 р. № 291 слова «централізованого опалення» замінені словами «постачання теплової енергії».

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії, тобто надає теплову енергію (теплоносій) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі договору.

Жодних підстав стверджувати про існування між позивачем і відповідачами відносин із централізованого опалення немає, оскільки надання такої житлово комунальної послуги нормами діючого законодавства не передбачено.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 12 Закону «Про житлово комунальні послуги» (в редакції Закону №1060-ІХ від 03.12.2020) унормовує, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом (ч.1,3, 4 ст. 13 Закону «Про житлово комунальні послуги»).

Особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку визначає ст. 14 Закону «Про житлово комунальні послуги» і її частина перша унормовує, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Водночас, за змістом ч.5 ст. 14 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до п.6 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі у тексті також Правил), виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам:

за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;

за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Згідно з п.24 зазначених Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Згідно з п.24 зазначених Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Досліджені судом копія датованого 01.11.2023 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем та копії доказів його надіслання на зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджують, що позивач звернувся до відповідачів з пропозицією укласти Договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, як індивідуальними споживачами, і упродовж 30 днів з часу отримання двох примірників запропонованого до укладення правочину відповідачі не відмовилися від його укладення, не надали заперечень щодо його умов і не склали протокол розбіжностей, а продовжували споживати поставлене тепло, але сплатили за нього тільки 39830,39 гривень.

Суд враховує, що відповідачі факт отримання від позивача житлово комунальних послуг не заперечують, тому у них виник обов`язок оплатити спожите тепло і їх твердження про відсутність письмово оформленого договору з надавачем цієї послуги не звільняє їх від цього обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №14-280цс18.

Більше того, в силу вимог ст. 13 Закону «Про житлово комунальні послуги» наслідком не повідомлення упродовж 30 днів відповідачами позивача про відмову укласти договір на умовах Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем є укладення цього правочину, на умовах, зазначених у дослідженій судом копії документу.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що індивідуальні договори із кожним зі співвласників позивач мав право укладати тільки після того, як рішенням зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку буде обрана відповідна модель організації договірних відносин, суд відхиляє, скільки норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства про житлово комунальні послуги таких наслідків на випадок не обрання зборами співвласників моделі договірних відносин не передбачають.

Також безпідставними є твердження ОСОБА_2 , що наслідком порушення порядку проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку є звільнення споживачів від внесення плати за поставлене їм і спожите тепло.

Як зазначено вище, законодавець таких наслідків не передбачив і такого змісту норм права не існує.

Навпаки, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст. 19 Закону «Про житлово комунальні послуги»).

Адже фактично, між сторонами існують договірні правовідносини згідно з надісланим відповідачу з проектом Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем і виникнення цих правовідносин законодавець із рішенням зборів співвласників не пов`язує.

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що відсутність доказів вручення відповідачам рахунків не дає підстави позивачу заявляти вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та звертає увагу, що стаття 19 Закону України «Про теплопостачання» покладає на споживача обов`язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Цим нормам Закону кореспондують пункти 32-35 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, які зокрема обумовлюють, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої енергії є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно постійна частина тарифу нараховується щомісячно. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше, ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі. Споживач здійснює оплату за Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Отже строк виконання обов`язку з внесення плати за поставлене та спожите тепло визначений нормами Закону «Про житлово комунальні послуги» і від дати вручення рахунку не залежить.

Статті 13,14 Закону України «Про житлово комунальні послуги» в редакції на день проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку 23.09.2020 унормовували, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

За рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.

Обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і електричної енергії), здійснюються виконавцем такої послуги на підставі відповідного договору із співвласниками. Капітальний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, здійснюється співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників.

Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019 і станом на 23.09.2020 регулювали відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначали вимоги до якості послуги, одиниці виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Отже твердження відповідача ОСОБА_4 на відсутність затвердженої зборами співвласників моделі відносин між споживачем та надавачем послуги є неспроможними.

Оцінюючи посилання відповідача ОСОБА_4 на постанови Верховного Суду у справах №200/5647/18, №760/7792/14-ц, 278/2177/15-ц, №559/1622/19 суд враховує, що кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Усі наведені у відзиві постанови Вищого Суду приймалися у справах за позовними вимогами банківських чи фінансових установ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тому, відповідно, релевантними у спірних правовідносинах не являються.

Щодо застосування двоставкого тарифу, то суд звертає увагу, що Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджений постановою КМУ №869 01.06.2011.

Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Також цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Особливості функціонування сфери теплопостачання, такі як наявність опалювального та міжопалювального періодів (сезонність), передбачають можливість розподілу витрат підприємств (як складових частин тарифу) на «умовно-змінні» і «умовно-постійні» та застосування двоставкових тарифів.

Як відомо, основна діяльність виробників теплової енергії, що полягає в забезпеченні теплом населення та інших споживачів, здійснюється в опалювальний період, протягом якого на плечі підприємств лягають значні «умовно-змінні» витрати на паливо, електроенергію тощо.

В міжопалювальний період підприємства продовжують роботу з дещо меншим навантаженням та несуть поточні «умовно-постійні» витрати на здійснення ремонтів, придбання паливно-мастильних матеріалів, сплати податків, заробітну плату, амортизацію.

Суть застосування двоставкових тарифів полягає в тому, що компенсація «умовно-постійних» витрат підприємств, які не залежать від обсягів виробництва теплової енергії, розподіляється рівними частинами на 12 місяців, і споживачі сплачують річну суму відшкодування «умовно-постійних» витрат не протягом опалювального періоду, а впродовж року. Сума відшкодування таких витрат, сплачена споживачем за 12 місяців, є еквівалентною сумі, сплаченій за 6 місяців опалювального періоду при застосуванні одноставкового тарифу.

Надісланий на адресу відповідачів Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем містить умови про оплату наданої послуги з постачання теплової енергії у вигляді двоставкового тарифу. Така ж ціна за послугу затверджена і рішеннями виконавчого комітету міської ради.

Як зазначено вище, відповідачі про свою відмову від укладання договору не заявили, своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього не склали, а, навпаки, вчинили дії, які засвідчують їх волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснили оплату наданих послуг), тому твердження відповідача ОСОБА_4 про безпідставне обрахування плати за надану послугу з теплопостачання за двоставковим тарифом суть спору не змінюють і підставою для відмови у позові слугувати не можуть.

Також, на переконання суду, розбіжність у розмірі опалювальної площі житлового будинку АДРЕСА_2 (1406,24 кв. м, 1406,00 кв. м, 1405,65 кв. м, 1404,6 кв. м та 1405,7 кв. м) не може бути підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що жодна зі сторін належних і допустимих доказів, з яких суд мав можливість перевірити площу житлового будинку, опалювальну його площу та опалювальну площу квартири, власниками якої є відповідачі, не надала.

Частина 6 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в редакції на день проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 унормовувала, що рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Пункти 2,3 і 9 частини 2 ст. 10 зазначеного Закону визначали, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Отже доводи ОСОБА_4 на те, що для проведення 23.09.2020 зборів був відсутній кворуму співвласників квартир є неспроможними.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначає Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Цей Закон регулює відносини щодо: 1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання; 2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; 3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; 4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; 5) забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Згідно з абзацами 2, 3 ч.2 ст. 6 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що міжповірочний інтервал встановлюють технічний паспорт на засіб вимірювальної техніки та норми зазначеного Закону і цей інтервал, хоча і має відповідати встановленому у технічному паспорті, але не може бути меншим шести років для засобів механічного типу та дев`яти років для засобів інших типів.

Зважаючи, що повірка придбаного 10.02.2020 лічильника обліку теплової енергії «Ultraheat T550» зав. №70 344 998, яким обліковується поставлена до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 теплова енергія, проведена 27.01.2020 та 02.05.2024, встановлених абзацами 2, 3 ч.2 ст. 6 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» строків порушено не було.

Крім іншого, суд враховує, що жоден із наведених відповідачами доводів не звільняють їх від обов`язку здійснити оплату за поставлене та спожите тепло.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухваленим 14.10.2024 рішенням у справі №702/1029/23, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області позов комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги, задовольнив повністю.

З ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище стягнений борг за спожиті житлово комунальні послуги в розмірі 9 957 грн 70 коп, з кожного за період з 01.01.2021 до 31.10.2023.

Водночас суд в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що оформлені протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 23.09.2020, незаконним та недійсним; про визнання боргу з надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2021 по 31.10.2023 по квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 39 830,81 грн безпідставним та відмову КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище в позові; про зобов`язання КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище списати з особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 боргу за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 39 830,81 грн; про стягнення моральної шкоди в 25 000 гривень, відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення суд виснував, що позивачем за зустрічним позовом не доведена незаконність дій КП «Теплокомуненерго» щодо виставлення рахунків на оплату отриманих послуг (том 1 а.с. 56-58).

Це рішення суду є преюдиційним для спірних правовідносин і встановлені судом при вирішенні спору у справі №702/1029/23 обставини доказуванню не підлягають.

Наразі суду для вирішення переданий спір з ідентичних предмету та підстав щодо наступного періоду постачання позивачем відповідачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідачів на користь позивача основної суми боргу 38329 грн. 61 коп. грн підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 Закону «Про житлово комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення.

Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена у ч.1 ст. 26 Закону «Про житлово комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що 01.01.2024 3% річних нараховані на суму боргу, що виникла станом на 01.01.2024 4151,17 гривень, тобто заборгованість за листопад грудень 2023 року.

Кожен наступний місяць 3% річних нараховані на борг, що виник станом на перше число місяця, тобто у лютому на суму боргу за листопад 2023 січень 2024 років і так далі.

Іншого розрахунку суду не надано. Заперечуючи проти цих нарахувань, відповідач ОСОБА_4 контррозрахунку не виготовив і доказів на спростовування обрахованої суми інфляційних втрат та 3% річних не надав, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в частині стягнення 310 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 1222 грн. 43 коп. 3% річних.

Як встановлено судом, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , їх частки є рівними, тобто по .

Відповідно до ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Отже, враховуючи, що суд прийшов висновку про задоволення заявлених вимог, витрати за поставлене та спожите тепло співвласники квартири АДРЕСА_1 зобов`язані відшкодувати в рівних частках по .

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог, згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії, технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання та абонентського обслуговування, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище за період з 01.11.2023 до 30.04.2026 в рівних частках борг за послуги з постачання теплової енергії, технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання та абонентського обслуговування в загальній сумі 38862 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 89 копійок, у тому числі 38329 гривень 61 копійку основного боргу, 310 гривень 85 копійок інфляційних втрат та 1222 гривні 43 копійки 3% річних, а саме: 9965 гривень 73 копійки із ОСОБА_3 , 9965 гривень 72 копійки із ОСОБА_2 , 9965 гривень 72 копійки із ОСОБА_4 та 9965 гривень 72 копійки із ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище по 832 гривні 00 копійок понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище, місцезнаходження вул. Соборна, 122-І м. Монастирище Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код 25584373.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 .

Суддя Тетяна БАРСЬКА