Рішення № 140745555, 16.10.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1243/26

Провадження № 2/692/989/26

16.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко Л.О.,

за участю секретаря Савенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 06.08.2026 звернулась до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.

І. Зміст позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2012 була прийнята на посаду головного фахівця філії «Укрінтеравтосервіс-Центр» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», у подальшому була переведена на посаду головного фахівця відділу фінансової звітності управління бухгалтерського обліку, яке надалі змінило назву на «Управління бухгалтерського обліку та звітності».16.03.2021 позивача переведено на посаду заступника начальника управління бухгалтерського обліку та звітності, 01.03.2023 - на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності.29.05.2026 позивача звільнено з посади провідного бухгалтера за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ відповідно до наказу №57-ВК від 15.05.2025. З копії вказаного наказу вбачається, що бухгалтерії було необхідно здійснити розрахунок з ОСОБА_1 , виплативши компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 01.04.2024 по 29.05.2025- 80 календарних днів, проте у день звільнення відповідач повного розрахунку не провів. На день звільнення за позивачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 91354,90грн., з яких за квітень 2026 року - 19918,77грн., за травень 2026 року - 71436,13грн. Вказує, що у зв`язку з непроведенням остаточного розрахунку у день звільнення у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України. Посилаючись на Порядок обчислення середньої заробітної плати вказала, що розрахунковим періодом є березень та квітень 2026 року. Зазначила, що за березень 2026 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 22475,00грн. за 22 дні, за квітень 2026 року - 16000,00грн. за 15 відпрацьованих днів, відпускні у розмірі 9868,54грн. до розрахунку не виключаються, загальний заробіток за розрахунковий період становить 38450,00грн., кількість фактично відпрацьованих робочих днів - 37. Середньоденна заробітна плата становить 1039,86грн. Період затримки проведення остаточного розрахунку- з 30.05.2026 по 06.08.2026, що становить 49 робочих днів, середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку станом на звернення до суду становить 50953,14 грн. (1039,86грн.х49 робочих днів=50953,14).

Зазначила що відсутність коштів у роботодавця не може слугувати поважною причиною для невиплати працівнику всіх належних йому сум та що відповідач безпідставно не виконав покладений на нього обов`язок щодо своєчасного проведення розрахунку при звільненні. Непроведення з вини власника розрахунку з працівником є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпПУ, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 91354,90грн., середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнення у розмірі 50953,14грн., обчислений станом на день подання позовної заяви, із продовженням його стягнення до дня ухвалення судового рішення, але не більш як за 6 місяців затримки відповідно до ст. 117 КЗпПУ, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання та прийняті процесуальні рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 14.08.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.09.2026 до суду від представника відповідача Здрілко Є.Є. надійшов відзив, у якому представник зазначив, що вказана позивачем сума заборгованості із заробітної сплати у розмірі 91354,90грн. відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства та що відповідач заборгованість із заробітної плати у вказаному розмірі визнає і не заперечує проти її стягнення. Також вказав, що відповідачем не заперечується та обставина, що остаточний розрахунок з позивачем у день звільнення проведений не був, однак відповідач не погоджується з необхідністю стягнення заявленого позивачем розміру середнього заробітку за час затримки у повному обсязі. Зазначив, що такий розмір має бути визначений судом із дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності, заявлена компенсація за затримку розрахунку вже становить понад 55 % від суми основної заборгованості із заробітної плати, а механічне стягнення всієї суми середнього заробітку без оцінки її співмірності з розміром основної заборгованості може призвести до покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, який виходить за межі компенсаційної мети статті 117 КЗпП України. Посилався на постанову Верховного Суду від 19.08.2026 у справі № 761/16888/23 щодо обов`язкового зазначення у резолютивній частині рішення суду про стягнення виплат «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів». Просив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 91354,90грн. задовольнити, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявленого позивачем у сумі 50 953,14грн., до співмірного та розумного розміру в сумі 9 000,00грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, з урахуванням розміру основної заборгованості, тривалості затримки, співвідношення основного боргу та заявленої компенсації, поведінки сторін та інших обставин справи, не здійснювати автоматичне стягнення середнього заробітку за весь період до дня ухвалення судового рішення у заявленому позивачем розмірі без застосування критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

10.09.2026 від представника позивача адвоката Пух С.Л. надійшла відповідь на відзив, у якій та вказала, що у відзиві відповідач фактично визнає як наявність заборгованості із заробітної плати, так і факт порушення встановленого законом строку проведення остаточного розрахунку при звільненні. Зазначила, що застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності не означає можливості визначення судом довільного розміру компенсації лише на підставі арифметичного співвідношення між сумою основної заборгованості та сумою середнього заробітку за час затримки. Сам по собі той факт, що сума середнього заробітку становить певний відсоток від суми невиплаченої заробітної плати не свідчить про її очевидну неспівмірність із допущеним роботодавцем порушенням. Середній заробіток нараховується не за сам факт існування заборгованості із заробітної плати, а за час, протягом якого відповідач, всупереч вимогам трудового законодавства, не провів із позивачем остаточний розрахунок при звільненні. Тобто розмір такої компенсації безпосередньо залежить від тривалості порушення та розміру середньоденної заробітної плати позивача. Вказала, що позивач була звільнена з роботи 29.05.2026, у цей день відповідач мав провести повний розрахунок, однак кошти виплачені не були. Порушення права позивача на своєчасне отримання належних їй трудових виплат не було одноразовим та припиненим у день звільнення, а продовжується протягом усього періоду, коли відповідач не виконував свого обов`язку щодо проведення остаточного розрахунку. Станом на день подання відповіді на відзив відповідач так і не здійснив з позивачем повного розрахунку та не виплатив їй належні грошові кошти. Порушення права позивача триває на теперішній час. Позивач залишається позбавленою можливості отримати та розпоряджатися належними їй коштами, які відповідач був зобов`язаний виплатити у зв`язку з припиненням трудових відносин. Вказала, що сума середнього заробітку є результатом математичного розрахунку, здійсненого на підставі даних про заробітну плату позивача та тривалість затримки розрахунку і позивач такий розрахунок не заперечує, іншого розрахунку не наводить та що прохання відповідача зменшити середній заробіток за час затримки до 9000,00грн. є необґрунтованим. Просила позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

21.09.2026 від представника відповідача Здрілко Є.Є. надійшло клопотання, у якому той просив відкласти розгляд справи на будь-яку дату після 09.10.2026, надавши відповідачу строк для добровільного погашення заборгованості по заробітній платі, яке було задоволено судом.

12.10.2026 від представника відповідача Здрілко Є.Є. повторно надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що головним джерелом надходження кошів для забезпечення виконання фінансових зобов`язань підприємства є продаж нерухомого майна, що обліковується на балансі підприємства та розташовується у м. Чернівці, зазначивши, що за результатами аукціону від 28.08.2026 таке майно продано, а надходження коштів очікується на протязі 14 днів. Зазначив, що підприємство зацікавлене у врегулюванні спору шляхом фактичного виконання своїх зобов`язань без необхідності подальшого примусового стягнення.

13.10.2026 від представника позивача адвоката Пух С.Л. надійшло заперечення на клопотання відповідача, у якому представник просила відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Вважала клопотання необґрунтованим. Вказала, що попереднє відкладення не призвело до жодних виплат позивачці, що ставить під сумнів реальність намірів відповідача добровільно погасити заборгованість у запропонований ним строк та свідчить про ризик подальшого затягування справи та що очікування надходження коштів від продажу майна не гарантує їх фактичного отримання та погашення заборгованості перед позивачкою.

13.10.2026 від представника відповідача Здрілко Є.Є. надійшло додаткове пояснення до клопотання про відкладення розгляду справи у відповідь на заперечення представника відповідача, де вказано, що нове клопотання ґрунтується на конкретній господарській операції, спрямованій на отримання коштів та що відповідач посилається на конкретний договір, що передбачає обов`язок покупця здійснити оплату. Факт повторного звернення з клопотанням про відкладення не повинен розцінюватись як зловживання процесуальними правами або свідчення недобросовісної поведінки відповідача. Просив уникнути надмірного формалізму під час оцінки клопотання. З метою надання відповідачу можливості завершити процедуру отримання коштів від продажу нерухомого майна та здійснити добровільне погашення заборгованості перед позивачем просив відкласти розгляд справи на строк не менше ніж 2 тижні.

Також 13.10.2026 від представника позивача адвоката Пух С.Л. надійшло додаткове пояснення, у якому та вказала, що позивач була звільнена 29.05.2026, однак розрахунок з нею проведено не було. Зазначила, що у позові позивач просила стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 50953,14грн. з продовженням його стягнення до дня ухвалення судового рішення, але не більше як за 6 місяців затримки. Станом на 13.10.2026 затримка остаточного розрахунку триває, а порушення трудових прав позивачки не припинено. Вказала розрахунок середнього заробітку за період з 30.05.2026 по 13.10.2026 у загальному розмірі 100866,42грн. Зазначила, що позивач заперечує проти зменшення вказаної суми, оскільки таке зменшення не забезпечить належного захисту її порушених трудових прав з огляду на тривалість затримки та значний розмір заборгованості, яку позивач не погасив. Просила позовні вимоги задовольнити повністю з урахуванням заявленої вимоги про стягнення середнього заробітку.

Щодо клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Згідно ст. 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особист іпояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Суд звертає увагу, що розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, сторони реалізували свої процесуальні права висловити свою позицію по справі та надати відповідні докази шляхом подання позову, відзиву та відповіді на відзив і підстав, визначених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малознаних справ та справ, що виникають з трудових відносин, а згідно п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Особливістю спрощеного позовного провадження є спрямованість на швидкий, економний та оперативний розгляд малозначних чи простих справ без зайвих процесуальних формальностей.

Провадження у цій справі було відкрито 14.08.2026 та призначено розгляд справи на 22.09.2026, за клопотання сторони відповідача розгляд справи було відкладено до 13.10.2026. Станом на 13.10.2026 строк розгляду справи вже триває 61 день і подальше відкладення призведе до збільшення порушення процесуального строку, визначеного ст. 275 ЦПК України.

Також суд зазначає, що можливість розгляду справи не може ставитись в залежність від можливості отримання відповідачем коштів внаслідок проведення господарської операції,оскільки ним не доведено, що такі операції є єдиним джерелом доходу відповідача та відповідно, єдиною можливістю вирішення спору,тому вважає клопотання сторони відповідача необґрунтованим.

Окрім того, збільшення тривалості розгляду справи без завершення розгляду та прийняття відповідного рішення призводить до збільшення порушень строку розрахунку між сторонами, до перерахунку стороною позивача середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнення в межах шестимісячного строку, визначеного ст. 117КЗпПУ та, відповідно, збільшення розміру такого середнього заробітку.

Враховуючи викладене, з метою швидкого та ефективного вирішення справи, недопущення порушень процесуальних строків, а також недопущення покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, суд відмовляє стороні відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини.

Згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_1 , заповненої 17.02.2011 на ім`я ОСОБА_1 , позивач 22.05.2012 прийнята на роботу на посаду головного фахівця філії «Укрінтеравтосервіс-Центр» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», 03.02.2012 переведена на посаду головного фахівця відділу фінансової звітності управління бухгалтерського обліку, яке 23.08.2016 змінило назвуна Управління бухгалтерського обліку та звітності, 16.03.2021 переведена на посаду заступника начальника управління бухгалтерського обліку та звітності, 01.03.2023 переведена на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності, 29.05.2026 звільнена з посади провідного бухгалтера за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Згідно копії наказу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» № 57-ВК від 15.05.2026 про припинення трудового договору, наказано з 29.05.2026 звільнити ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпПУ, бухгалтерії здійснити розрахунок ОСОБА_1 , компенсація за невикористану щорічну відпустку за період 01.04.2024 по 29.05.2026- 80 календарних днів.

Згідно довідки № 00000000012 від 29.05.2026 Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», ОСОБА_1 працювала в УДП «Укрінтеравтосервіс» з 03.02.2014 по 29.05.2026 на посаді провідний бухгалтер, за період січень 2026-травень 2026 нараховано дохід 187712,86грн., виплачено 53183,99грн. сума заборгованості по зарплаті при звільненні:91354,90грн.

Згідно даних про нарахування ОСОБА_1 вказано інформацію:

- за січень 2026 всього нараховано 22475,00грн., утримано: 5169,25грн., виплачено:12254,11грн., борг за організацією на кінець місяця: 17305,75грн.;

- за лютий 2026 всього нараховано 24120,12грн., утримано: 5547,63грн., виплачено: 11305,75грн., борг за організацією на кінець місяця: 24572,49грн;

- за березень 2026 всього нараховано 24475,00грн., утримано: 5169,25грн., виплачено: 10000,00грн., борг за організацією на кінець місяця: 31878,24грн;

- за квітень 2026 всього нараховано 25868,54грн., утримано: 5949,77грн., виплачено: 14572,49грн., борг за організацією на кінець місяця: 37224,52грн;

- за травень 2026 всього нараховано 92774,20грн., утримано: 21338,07грн., виплачено: 17305,75грн., борг за організацією на кінець місяця: 91354,90грн.

Такими чином судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» та була звільнена з посади провідного бухгалтера 29.05.2026.

Позивачу нараховувалась заробітна плата, яка станом на день звільнення виплачена у повному розмірі не була. Наявність заборгованості відповідача перед позивачем з заробітної плати у сумі 91354,90грн. визнається стороною відповідача, відтак відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

IV. Норми права, щопідлягаютьзастосуванню та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Подібні норми вказано у ст.ст. 94,115 КЗпПУ.

Згідно ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 КЗпП України.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Заборгованість із заробітної плати в день звільнення відповідачем виплачена не була, також така заборгованість не ліквідована на даний час. Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачем у цій частині, що є самостійною підставою для задоволення такої позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підтягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 91354,90грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпПУ у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У п. 83, 84, 85 постанови ВП ВС від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23, на яку посилається відповідач, вказано, щоВелика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови). Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови). Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов`язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови).

Велика Палата виснує у п.86 вказаної постанови,щоключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

У п. 88 ВП ВС вказала, що Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У п. 97-99 вказаної постанови ВП ВС вказала, що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

Позивач звернулась з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнення, обчисленого станом на день подання позовної заяви, із продовженням його стягнення до дня ухвалення судового рішення, але не більш як за 6 місяців затримки відповідно до ст. 117 КЗпПУ. При зверненні до суду позивач визначила такий розмір у сумі 50953,14грн. за період 30.05.2026 06.08.2026, у подальшому у зв`язку з продовженням строку затримки розрахунку продовжила розрахунок середнього заробітку по 13.10.2026, внаслідок чого сума такого середнього заробітку зросла до 100866,42грн.

Відповідач у відзиві просив зменшити суму середнього заробітку до 9000,00грн., при цьому обґрунтованого розрахунку такого середнього заробітку не надав, при прийнятті рішення просив врахувати принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Згідно абз. 3 п.2 Р.ІІ постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Р.ІІ постанови КМУ № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Суд бере до уваги розмір невиплаченої відповідачем заробітної плати при звільненні, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості правомірно отримувати блага, право на які вона набула внаслідок трудової діяльності, період прострочення виплати, що розпочався з 30.05.2026 та станом на станом на час розгляду справи (13.10.2026) становить 4 місяці 14 днів (137 днів), поведінку відповідача, який визнаючи наявність заборгованості продовжує допускати порушення розрахунку з позивачем та який жодних дій, спрямованих на ліквідацію виниклої заборгованості не вчинив, заборгованість повністю або частково, у т.ч. після надання судом часу для цього за його власним клопотанням.

Суд звертає увагу, що розрахунок позивачасереднього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнення базується на нормах законодавства, є чітким, логічним та послідовним, виконаним в межах шестимісячного строку, визначеного законодавством та який збільшився внаслідок невчинення відповідачем дій,спрямованих на ліквідацію заборгованості.

Тому суд погоджується з наданим представником позивача розрахунком середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 30.05.2026 по 13.10.2026 на суму 100866,42грн., як такий, що не перевищує межі визначеного законодавцем максимального шестимісячного строку та відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності у даній справі.

Враховуючи викладена суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 100866,42грн. (з урахуванням уточнення) підлягає до задоволення.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі та належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 91354,90грн. та середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнені, станом на дату ухвалення рішення, у розмірі 100866,42грн. з утримання із суми середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні установлених законодавством України податків та зборів.

V. Судовівитрати.

Відповідно до ч. 1.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд, задовольняючи позов, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40грн., розрахований відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на станом на 01.01.2026, тобто на момент звернення з позовом до суду, що складається з суми судового збору за позовною вимогою про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 1331,20грн., від сплати якого при подачі заяви була звільнена позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а також за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнені, станом на дату ухвалення рішення, у розмірі 1331,20грн., від сплати якого була звільнена позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 77-78, 81, 89, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код ЄДРПОУ 21536845) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 91354,90грн.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код ЄДРПОУ 21536845) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнені, станом на дату ухвалення рішення, у розмірі 100866,42грн.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40грн., який необхідно сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UА908999980313111256000026001, Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», юридична адреса: 02125, Україна, м. Київ, проспект Воскресенський, буд. 22, кв. 50,код ЄДРПОУ 21536845.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішеннявиготовлено 16 жовтня 2026 року.