Рішення № 140745426, 20.10.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/2175/26

Провадження № 2/565/1256/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аіа Фінанс Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Мельник Юрій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Аіа Фінанс Груп» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненогог 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрованого в реєстрі за №30831.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в липня 2026 року йому стано відомо, що він є боржником у виконавчому провадженні №65192010. З інформації про виконавче провадження убачається, що стягувачем є ТОВ «Аіа Фінанс Груп».

Позивач ознайомився з інформацією та наявними в АСВП матеріалами та звернувся з позовом до суду, оскільки не погоджується з виконавчим написом №30831, вважає його незаконним і таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вказує, що оспорює вчинений нотаріусом виконавчий напис з підстав:

- порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а саме: відсутність належним чином доведеної безспірності вимог стягувача; нотаріус вчинив виконавчий напис всупереч вимог законодавства, яке вимагає наявність оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання;

- неправомірності вимог стягувана в частині розміру заборгованості з якою той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

08 жовтня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. Відповідач просить витребувати у банківської установи АТ КБ «Приватбанк» інформацію про зарахування на банківський (картковий) рахунок ОСОБА_1 від ТОВ «Аіа Фінанс Груп» платежу у розмірі 5 000,00 грн за платіжним дорученням від 06 листопада 2019 року.

На обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що позивач не бажає визнавати факт підписання договору №2011696 про надання кредиту від 06 листопада 2019 року та отримання за ним грошових коштів на свій банківський (картковий) рахунок, вказаний в договорі. Офіційна інформація про власника банківського (карткового) рахунку, а також відомості про отримання на рахунок грошових коштів в перераховані дати та суми, сплачені з метою виконання перерахованих договорів міститься в банківській установі, яка обслуговує вказаний рахунок - АТ КБ «Приватбанк». Особисто отримати відповідну інформацію відповідач не має можливості, оскільки вона захищена банківською таємницею і може бути розкрита лише у порядку і в спосіб згідно ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

16 жовтня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів, у яких зазначено, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які стосуються обставин справи і входять до предмета доказування за позовними мимогами ОСОБА_1 , відтак відсутні правові підстави для витребування доказів, які не входять до предмету доказування. З урахуванням зазначеного, представник позивача у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів просить відмовити.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву у якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений, відзиву на позов не подав, причини неявки не повідомив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, причини неявки не повідомили.

Згідно із ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

06 листопада 2019 року ТОВ «Аіа Фінанс Груп» запропонувало ОСОБА_1 на умовах індивідуальної пропозиції №2011696 укласти договвр про надання кредиту за умовами якої кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти на настуаних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн, граничний строк повернення кредиту і плати за користування кредитом 30 днів, плата за користування кредитом 1 583,00 грн.

18 березня 2021 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №30831, про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2011696 від 06 листопада 2019 року, укладеним з ТОВ «Аіа Фінанс Груп».

У виконавчому написі зазначено, що строк платежу за кредитним договором №2011696 від 06 листопада 2019 року настав. Боржинком допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 19 березня 2020 року по 03 березня 2021 року. Сума заборгованості складає 29 900,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 24 900,00 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн, строкова заборгованість за комісією 0,00 грн, строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 0,00 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями 0,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 29 900,00 грн.

Із змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з Інформацією про виконавче провадження, що отримана 15 липня 2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельник Ю.А. 19 квітня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65192010 з примусового виконання виконавчого напису №30831 від 18 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аіа Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 29 900,00 грн.

Приписами ст.18 ЦК України унормовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу II Порядку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення відповідачем на адресу позивача, як боржника, повідомлення про заборгованість за кредитним договором та даних про отримання позивачем відповідного повідомлення.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Вказаною постановою зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

Наданий суду договір №2011696 від 06 листопада 2019 року, укладений між ТОВ «Аіа Фінанс Груп» та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідченим.

Вчиняючи 18 березня 2021 року виконавчий напис №30831 приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, на спростування доводів позивача жодних доказів не надав.

Позивач у позовній заяві зазначає про неправомірність вимог стягувача в частині розміру заборгованості з якою той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Позивач вказує, що за умовами договору №2011696 від 06 листопада 2019 року кредит надано на 30 днів, а у виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проподиться за період, що становить 350 днів.

Інформація банківської установи про зарахування на банківський (картковий) рахунок ОСОБА_1 від ТОВ «Аіа Фінанс Груп» платежу у розмірі 5 000,00 грн, яку просить витребувати відповідач, не може спростувати аргументи позивача, щодо періоду стягнення заборгованості.

Відак, суд не вбачає підстав для витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації про зарахування на банківський (картковий) рахунок ОСОБА_1 від ТОВ «Аіа Фінанс Груп» платежу у розмірі 5 000,00 грн за платіжним дорученням від 06 листопада 2019 року.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовна вимога про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №30831 від 18 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. відкрито виконавче провадження №65192010.

Згідно з ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати на оплату судового збору.

Керуючись статтями 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аіа Фінанс Груп» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №30831, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аіа Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 29 900,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аіа Фінанс Груп» в дохід держави 1 331,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аіа Фінанс Груп» (вул.Михайлівська, буд.15/1Б, м.Київ, ЄДРПОУ 41184403).

Суддя Г.В.Бренчук