Рішення № 140745185, 19.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 182/4256/26

Номер провадження 2/541/2347/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у місті Миргород в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2026 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 31 січня 2022 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали договір № 26208000524574 про встановлення кредитного ліміту, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Сторони при укладенні кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У подальшому Банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт кредитної лінії на рахунку клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за наявності за користування кредитною лінією відповідач виконав не в повному обсязі. Внаслідок чого станом на 10 квітня 2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком у сумі 14000,00 грн, що складається з: 6755,00 грн залишок по тілу кредиту, 7245,00 грн залишок нарахованих строкових комiсiй. 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» був укладений договір факторингу № 11/04/24, а також підписані додатки до договору факторингу, зокрема реєстр боржників і акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином, позивач набув право вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574. З огляду на зазначене позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості в розмірі 14000 гривень, що складається з: 6755,00 гривень залишок простроченого кредиту; 7245,00 гривень залишок прострочених комiсiй, а також судові витрати: 2 662,40 гривень зі сплати судового збору, 7200,00 гривень на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Представник позивача у позовній заяві проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 серпня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 93).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2022 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26208000524574, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий в Банку (далі рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі картка).

Кредит надається на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії на дату укладання цього договору становить 200 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з дати встановлення першого доступного ліміту кредитної лінії. Подовження строку кредитування може здійснюватися необмежену кількість разів на той же строк і на тих же умовах. У разі небажання клієнта продовжувати строк кредитування на новий строк клієнт має звернутись до відділення Банку із відповідною письмовою заявою не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення чергового поточного строку кредитування.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,0001% річних для доступного ліміту кредитної лінії від 0 до 20000,00 грн або у розмірі 0,2% за кожен день користування кредитом для доступного ліміту кредитної лінії від 20000,01 до 200000,00 грн. У разі порушення строків/термінів повернення кредиту клієнт зобов`язаний сплатити проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 0,35% за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

В разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня більше 100 грн (від 100,01 грн) Банк нараховує щоденну комісію за розрахунково-касове обслуговування, яка визначається в залежності від розміру доступного ліміту кредитної лінії, у наступних розмірах: з 100,01 грн по 5000,00 грн щоденна комісія дорівнює 15 грн; з 5000,01 грн по 10000 грн щоденна комісія дорівнює 25 грн; з 10000,01 грн по 15000 грн щоденна комісія дорівнює 30 грн; з 15000,01 грн по 20000 грн щоденна комісія дорівнює 40 грн.

Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта без пільгового періоду «Чесна картка»», в якому викладено всі істотні умови договору.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 станом на 10 квітня 2024 року вбачається, що загальна заборгованість складає 14000,00 грн, з яких: 6755,00 грн залишок простроченого кредиту, 7245,00 грн залишок прострочених комiсiй.

Таким чином, АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а останній отримав можливість використовувати ліміт кредитної лінії у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно з яким сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів.

Згідно з договором факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, ТОВ «Санфорд Капітал» (далі фактор) передає грошові кошти в розпорядження АТ «Банк Кредит Дніпро» (далі клієнт) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

З платіжної інструкції від 11 квітня 2024 року № 18 вбачається, що ТОВ «Санфорд Капітал» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 5400004,00 грн на рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро» за права грошової вимоги до борг, згідно договору факторингу #11/04/24 від 11.04.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, акту приймання-передачі реєстру боржників від 11 квітня 2024 року до договору факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, що становить додаток № 2 до договору факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, акту приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, що є додатком № 3 до договору факторингу від 11 квітня 2024 року № 11/04/24, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 у сумі 14000,00 грн, з яких: 6755,00 грн прострочена заборгованість по тілу, 7245,00 грн прострочена заборгованість по комісії.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 31 січня 2022 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26208000524574 і відповідач отримав можливість користуватись лімітом кредитної лінії.

Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого станом на 10 квітня 2024 року виникла заборгованість у сумі 14000,00 грн, з яких: 6755,00 грн залишок простроченого кредиту, 7245,00 грн залишок прострочених комiсiй.

Враховуючи факт використання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача залишку прострочених комiсiй за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 суд дійшов наступного висновку.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

За обставин цієї справи, пунктом 1.2.4 кредитного договору від 31 січня 2022 року № 26208000524574 встановлено, що в разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня більше 100,00 грн (від 100,01 грн) Банк нараховує щоденну комісію за розрахунково-касове обслуговування, яка визначається в залежності від розміру доступного ліміту кредитної лінії, у наступних розмірах: з 100,01 грн по 5000,00 грн щоденна комісія дорівнює 15,00 грн; з 5000,01 грн по 10000,00 грн щоденна комісія дорівнює 25,00 грн; з 10000,01 грн по 15000,00 грн щоденна комісія дорівнює 30,00 грн; з 15000,01 грн по 20000,00 грн щоденна комісія дорівнює 40,00 грн.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

А у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення кредитного договору від 31 січня 2022 року № 26208000524574 свідчать про те, що підставою для нарахування щоденної комісії за розрахунково-касове обслуговування є наявність заборгованості, а не надання банком послуг на користь споживача.

При цьому з аналізу змісту вищезазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачу було встановлено щоденну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем у даній справі заборгованості по простроченій комiсiї за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 у сумі 7245,00 грн є безпідставним, та у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 вбачається, що позивачем було зараховано грошові кошти у розмірі 1755,00 грн на погашення простроченої заборгованості за комісією. Однак, з огляду на безпідставність нарахування комісії, суд дійшов висновку про необхідність зарахування вказаних коштів на погашення залишку простроченого кредиту.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 станом на 10 квітня 2024 року у розмірі 5000,00 грн (залишок простроченого кредиту).

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 950,74 грн (35,71%).

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2024 року № 1/04 з додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», реєстр боржників від 10 грудня 2025 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 09 січня 2026 року № 6.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2571,12 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (35,71%).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2022 року № 26208000524574 станом на 10 квітня 2024 року у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок (залишок простроченого кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати у сумі 3521 (три тисячі п`ятсот двадцять одна) гривня 86 копійок, а саме: витрати зі сплати судового збору 950 грн 74 коп., витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката 2571 грн 12 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ: 43575686, місцезнаходження юридичної особи: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68,69.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Городівський