Рішення № 140745183, 19.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3384/26

Номер провадження 2/541/2328/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у місті Миргород в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2026 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 04 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 101600940, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5100,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, з терміном повернення 29 квітня 2025 року. Вищевказаний кредитний договір було укладено в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були надані шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок. ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 20198 грн 49 коп., з яких: 4182,00 грн залишок заборгованості по тілу (основній сумі) кредиту, 816,00 грн залишок простроченої заборгованості по кредиту, 702,60 грн залишок по нарахованим процентам за користування кредитом, 7796,85 грн залишок простроченої заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом, 221,00 грн залишок по нарахованій комісії за надання кредиту, 136,00 грн залишок простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту, 6344,04 грн залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання. 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» (далі кредитор) передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі новий кредитор) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (надалі права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (надалі портфель заборгованості), в тому числі і до відповідача за кредитним договором від 04 травня 2024 року № 101600940. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною, а тому просить стягнути її з відповідача у розмірі 33003,00 грн. Також, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача судові витрати у сумі 10662 грн 40 коп.: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп.

Представник позивача у позовній заяві проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 серпня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 81).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101600940, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5100,00 грн (далі кредит) на строк 360 днів до 29 квітня 2025 року, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 391,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,05 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, та проценти за користування кредитом: протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 357,70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору).

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (далі позичальник) для підписання договору про споживчий кредит № 101600940 від 04.05.2024 (далі договір) Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 04 травня 2024 року о 10:55 було надіслано одноразовий ідентифікатор «889656» у формі смс на номер телефону позичальника: НОМЕР_2 .

Відповідно до платіжного доручення від 04 травня 2024 року № 88267603, ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору № 101600940 в розмірі 5100,00 грн, що також підтверджується інформацією, наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу суду.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а останній отримав грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно з яким сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

Пунктом 3.2.6. кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 28 жовтня 2024 року № 113-МЛ/Т, ТОВ «Мілоан» (далі кредитор) передав (відступив) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі новий кредитор) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (надалі права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (надалі портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

З платіжної інструкції від 28 жовтня 2024 року № 6981 вбачається, що ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 1779026,46 грн на рахунок ТОВ «Мілоан» як оплату згідно Договору відступлення прав вимог №113-МЛ/Т від 28.10.2024 р.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28 жовтня 2024 року, акту приймання-передачі реєстру боржників від 28 жовтня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28 жовтня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 04 травня 2024 року № 101600940 у сумі 20198 грн 49 коп., з яких: 4182,00 грн залишок заборгованості по тілу (основній сумі) кредиту, 816,00 грн залишок простроченої заборгованості по кредиту, 702,60 грн залишок по нарахованим процентам за користування кредитом, 7796,85 грн залишок простроченої заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом, 221,00 грн залишок по нарахованій комісії за надання кредиту, 136,00 грн залишок простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту, 6344,04 грн залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Після набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 травня 2024 року № 101600940, позивач продовжив нарахування процентів за користування кредитом, тому станом на 15 липня 2026 року розмір заборгованості склав 33003,00 грн, з яких: 4998,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 357,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 21303,96 грн прострочена заборгованість за відсотками; 6344,04 грн заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 101600940 від 04 травня 2024 року у період з 29 жовтня 2024 року по 29 квітня 2025 року, випискою з особового рахунка за кредитним договором № 101600940 від 04 травня 2024 року.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 04 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101600940 і відповідач отримав кредит в розмірі 5100,00 грн.

Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого станом на 15 липня 2026 року виникла заборгованість у сумі 33003,00 грн, з яких: 4998,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 357,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 21303,96 грн прострочена заборгованість за відсотками; 6344,04 грн заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру комісії за надання кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості по відсотках, що підлягає стягненню з відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 1048, 1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Згідно з п. 1.5.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 357,70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Вказана процентна ставка у розрахунку на день становить 0,98 відсотків.

З графіку платежів вбачається, що перший розрахунковий період діє з 04 травня 2024 року по 03 червня 2024 року.

Відповідно до п. 1.5.3. кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Вказана процентна ставка у розрахунку на день становить 1,40 відсотків.

Водночас у розділі «Терміни та визначення» кредитного договору вказано, що споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються позичальнику на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, базою для нарахування відсотків за користування кредитом є сума кредиту, що була видана позичальнику та у даному випадку становить 5100,00 грн.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де

ДПС денна процентна ставка;

ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК загальний розмір кредиту;

t строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів 2,5 %;

протягом наступних 120 днів 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, оскільки договір про споживчий кредит № 101600940 між сторонами було укладено 04 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків, має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Так, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки за вищезазначеним кредитним договором мав становити: у період з 05 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року (107 днів) не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року по 29 квітня 2025 року (253 дні) не більше 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101600940, витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28 жовтня 2024 року, у період з 04 травня 2024 року по 28 жовтня 2024 року ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачеві заборгованість по процентам за користування кредитом по кредитному договору від 04 травня 2024 року № 101600940 у розмірі: 702,60 грн залишок по нарахованим процентам за користування кредитом, 7796,85 грн залишок простроченої заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 101600940 від 04 травня 2024 року у період з 29 жовтня 2024 року по 29 квітня 2025 року, випискою з особового рахунка за кредитним договором № 101600940 від 04 травня 2024 року, у період з 29 жовтня 2024 року по 29 квітня 2025 року позивач продовжив нарахування процентів за користування кредитом по кредитному договору від 04 травня 2024 року № 101600940, тому станом на 15 липня 2026 року загальний розмір простроченої заборгованості за відсотками склав 21303,96 грн.

Однак, судом було проведено розрахунок заборгованості за процентами по кредитному договору 04 травня 2024 року № 101600940 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким загальний розмір заборгованості за нарахованими відсотками склав 19575 грн 02 коп.:

5100,00 грн х 0,98 % х 30 днів = 1499,40 грн

5100,00 грн х 1,40 % х 30 днів = 2142,00 грн

4998,00 грн х 1,40 % х 47 днів = 3288,68 грн

4998,00 грн х 1 % х 253 дні = 12644,94 грн

1499,40 грн + 2142,00 грн + 3288,68 грн + 12644,94 грн = 19575,02 грн

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит від 04 травня 2024 року № 101600940, відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за нарахованим процентами у сумі 2570,40 грн (04 червня 2024 року 1499,40 грн; 23 червня 2024 року 1071,00 грн).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 17004 грн 62 коп. (19575,02 2570,40 = 17004,62).

Водночас суд зауважує, що п. 4.2. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів), кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 912,50 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101600940 вбачається, що вказані проценти дійсно нараховувались у період з 19 червня 2024 року по 285 жовтня 2024 року.

Однак, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Водночас, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З огляду на зазначене, проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не мали нараховуватись.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 6344,04 грн суд зазначає наступне.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З розрахунку заборгованості вбачається, що штрафи у розмірі 700,00 грн нараховувались 10 липня 2024 року, 25 липня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 24 серпня 2024 року, 08 вересня 2024 року, 23 вересня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.

З огляду на зазначене, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 6344,04 грн не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором 04 травня 2024 року № 101600940 станом на 15 липня 2026 року у сумі 22359,62 грн, з яких: 4998,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 357,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 17004,62 грн прострочена заборгованість за відсотками.

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 5), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1803,78 грн (67,75%).

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 15 липня 2026 року № Д/30888 та детальний опис наданих послуг до акту від 15 липня 2026 року № Д/30888 за договором про надання правової(правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107 від 15 липня 2026 року.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5420,00 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (67,75%).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО: 300614) заборгованість за кредитним договором 04 травня 2024 року № 101600940 станом на 15 липня 2026 року у сумі 22359 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, з яких: 4998,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 357,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 17004,62 грн прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО: 300614) судові витрати у сумі 7223 (сім тисяч двісті двадцять три) гривні 78 копійок, а саме: витрати зі сплати судового збору 1803 грн 78 коп., витрати на професійну правничу допомогу 5420 грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Городівський