Постанова № 140744892, 19.10.2026, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________

Справа № 528/1072/26Провадження № 3/528/181/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.10.2026 м. Гребінка

19 жовтня 2026 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., без участі особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від СПД №1 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 паспорт гр. України серії НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

22.07.2026 року о 16 год. 57 хв. в с. Оржиця, Гребінківської ТГ, по вул. Червоної Рути, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - мопедом марки «Honda ZX» б/н, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України. Дане порушення ОСОБА_1 , вчинив протягом року повторно, будучі 14.07.2026 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. В зв`язку з чим його дії кваліфіковані за ч.5 ст. 126 КУпАП України.

Під час складання протоколу йому роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Вперше розгляд справи було призначено на 12.08.2026 о 14 год. 00 хв.

11.08.2026 ОСОБА_1 направив на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з отримання правової допомоги та зібрання додаткових доказів (а.с.13). З цих підстав судове засідання було відкладено на 04.09.2026 о 10 год. 05 хв.

04.09.2026 судове засідання повторно було відкладено на 23.09.2026 о 16 год. 00 хв. у зв`язку із поданням ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи з підстав знаходження його на військовій службі (а.с.16).

В подальшому, в судові засідання призначені на 23.09.2026, 07.10.2026 та 19.10.2026 року, ОСОБА_1 , який був вчасно, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи не з`являвся. На електронну пошту суду надсилав аналогічні за змістом клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з неможливістю прибути в судові засідання по причині великого службового навантаження та різновидом добових нарядів. Разом з цим, будь-яких доказів до даних клопотань, про наявність дійсності поважних причин неявки в судове засідання не долучав.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Положеннями ч.1 ст.277 КУпАП України визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП України участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст.126 КУпАП України не є обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суддею відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Отже, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, не забезпечив участь свого представника, до суду не з`явився втретє без належного підтвердження, просив відкласти розгляд справи, тому доходжу до висновку, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

Таким чином, враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 , подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.

Суддя, ознайомившись з адміністративним матеріалом, встановивши обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що передбачені ст. 251 КУпАП, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, зважаючи на наступне

Так, відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху України (далі ПДР України), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини ( рішення у справі «О Галлоран та Франціc проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007), особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п.2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Тобто елементами об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є вчинення саме повторно протягом року одного з діянь, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується зібраними та досліджені в ході судового розгляду справі доказами, а саме: даними, що містяться в електронному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 726345 від 22.07.2026, з яким правопорушник ознайомлений та який ним власноручно підписано (а.с.3); копією постанови серія ЕНА № 7595101 від 22.07.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП (а.с.4); копією постанови серія ЕНА № 7549640 від 14.07.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.5); даними довідки Т.в.о. начальника ВП №1 Лубенського РВП Васільєва О., з якої слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував (а.с.6); даними відеозапису з боді-камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини події (а.с.10).

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставинами, які пом`якшують відповідальність не встановлено.

До обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суддя відносить: вчинення повторно протягом року однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, відсутність пом`якшуючої та наявність обтяжуючої обставин вчинення правопорушення вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним для виховання ОСОБА_1 нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції ч. 5 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування.

При цьому суд приймає до уваги, що в санкціях ч. 5 ст. 126, ч.ч. 1-4 ст. 130 КУпАП позбавлення права керування транспортним засобом є додатковим обов`язковим стягненням. Положення ч. 5 ст. 126 КУпАП містить положення, які є імперативними щодо позбавлення права керування транспортним засобом, і таке стягнення має бути застосовано безальтернативно. При цьому дискреція в такому разі можлива лише щодо строку застосування такого заходу.

Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 Кримінального кодексу України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене під час розгляду справ про адміністративні правопорушення під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом в тих випадках, коли особа такого права не мала або була його позбавлена, є підстави, з врахуванням ст. 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічному тому, що був сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.

Окремо, суд вважає за необхідне звернути увагу на лист-роз`яснення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду № 718/0/158-25 від 04.12.2025, предметом розгляду якого було, зокрема питання про можливість застосування стягнення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 126, 130 КУпАП, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з врахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.

Таким чином, такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом суд вважає за можливе застосувати у цій справі з врахуванням положень ст. 30 КУпАП та позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944 кмо23).

Крім того, суду не надано доказів належності правопорушнику на праві власності транспортного засобу, тому суд не вважає за можливе застосувати додаткове стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 30, 33, 34, 40-1, ч.5 ст.126, ст. ст. 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 паспорт гр. України серії НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу, з перерахуванням суми штрафу в дохід держави: (Отримувач коштів - ГУК Полтав.обл/Полтавська/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959255; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача (IBAN) - UA048999980313050149000016001; Код класифікації доходів бюджету 21081300).

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 паспорт гр. України серії НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., на користь державного бюджету України: (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ)- 37993783; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача (IBAN) - UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

СуддяМ. О. Вітківський