Рішення № 140744651, 19.10.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3586/26

Провадження № 2-а/373/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області,

діючи як адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши справу №373/3586/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позовних вимог та відзиву на позов.

29.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яка по суті є адміністративним позовом, в якій просить скасувати постанову серії ЕГА №2107206 від 27.09.2026 про накладення на нього штрафу в розмірі 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕГА №2107206 від 27.09.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП - завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

ОСОБА_1 зазначає, що 27.09.2026 року він разом із дружиною здійснював покупки на ринку по вул. Шкільна в м. Переяслав. Після розрахунку дружина виявила відсутність свого гаманця з коштами, у якому знаходилася також її пенсійна банківська картка. Сумочка, де зберігався гаманець була розстебнута. ОСОБА_1 із дружиною одразу зателефонували до служби підтримки банку та заблокували картку. Під час розмови оператор банку повідомив їм, що за 5 хвилин до їх дзвінка була зафіксована реальна спроба несанкціонованого входу в онлайн-додаток (особистий кабінет) цієї банківської картки. Усвідомлюючи реальну загрозу заволодіння шахраями пенсійними коштами та скоєння злочину, ОСОБА_1 добросовісно та правомірно звернувся до служби поліції (102) задля захисту прав і майна його родини. Жодного умислу на вчинення «неправдивого виклику» чи перенавантаження служб у нього не було - він діяв в умовах гострої необхідності та загрози.

Вже під час приїзду працівників поліції та оформлення первинних матеріалів дружина ОСОБА_1 уважніше перевірила сумку і виявила гаманець із карткою на дні іншого відділення сумки. Тобто ситуація зникнення виявилася помилковим тривожним хвилюванням через збіг обставин (справжню спробу зламу банку за 5 хвилин до цього).

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ст. 183 КУпАП, відповідальність настає лише за завідомо неправдивий виклик (тобто коли особа усвідомлювала фальшивість своїх дій ще до звернення), у його діянні - відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки був реальний привід та обґрунтовані підстави побоюватися скоєння злочину проти власності. Скаржник зазначає, що завжди сумлінно ставлюся до закону, а виклик поліції був продиктований виключно тривогою за безпеку пенсійних заощаджень після сповіщення з банку.

Щодо сплати судового збору ОСОБА_1 посилається на ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якої останнього звільнено від сплати судового збору, як особу з інвалідністю внаслідок війни та учасника бойових дій.

19.10.2026 року до суду від представника відповідача Головного управління національної поліції в Київській області через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених вимог, вказавши, що відповідно до постанови ЕГА № 2107206 від 27.09.2026 року ОСОБА_1 27.09.2026 року здійснив виклик на «гарячу лінію» 102 та здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши про злочин, якого на справді не було, про що також зазначається у позовній заяві. Оскільки подія, про яку повідомив ОСОБА_1 не підтвердилась, в подальшому при розгляді матеріалів відносно позивача складено адміністративні матеріали за адміністративне правопорушення передбачене статтею 183 КУпАП та було складено постанову серії ЕГА 2107206 від 27.09.2026 року про адміністративне правопорушення та накладено штраф в розмірі 850 грн. З урахуванням наведеного, матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Рух справи в суді та процесуальні рішення прийняті в ході розгляду.

Скарга надійшла до суду 29.09.2026.

Ухвалою від 30.09.2026 скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Судове засідання у справі призначене на 13 год. 30 хв. 08 жовтня 2026 року

В судовому засіданні 08.10.2026 судом поставлено питання заміни в даній адміністративній справі неналежного відповідача ВП№1 Бориспільського РУП ГУНП України в Київській області на належного - ГУНП в Київській області. В судовому засіданні позивач не заперечив проти заміни неналежного відповідача належним, представник ВП№1 Бориспільського РУП ГУНП України в Київській області в судове засідання не прибув, повідомлений про дату та час судового засідання належним чином. У зв`язку з означеним була постановлена ухвала, а судове засідання відкладене в межах строків встановлених у ст. 268 КАС - до 19.10.2026.

19.10.2026 року до суду від представника відповідача Головного управління національної поліції в Київській області через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання позивач направив заяву в якій підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити. Судове засідання просив проводити за його відсутності за наявними в справі доказами.

Відповідач, свого представника до суду не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без представника Головного управління національної поліції в Київській області.

З наданих суду письмових доказів встановлено наступне.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення ЕГА №2107206 від 27.09.2026, винесеної інспектором ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП у Київській області старшим лейтенантом поліції Пінчуком С.О., до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, а саме за те, що 27.09.2026 за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив про факт крадіжки, якої насправді не відбулося. На позивача було накладено штраф у розмірі 850, 00 грн.

Копія посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 30.01.2019, підтверджує його правовий статус інваліда першої групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Норми права які підлягають до застосування.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію» та ст.286 КАС України.

Згідно із п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про «Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Як вбачається із вимог ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

У відповідності до ст.222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст.183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

У своїй скарзі позивач ОСОБА_1 категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для справи.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст.73 КАС України в якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем ОСОБА_1 . Інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні, представником відповідача до відзиву на позовну заяву не долучені.

Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Висновки суду.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері громадського порядку, серії ЕГА №2107206 від 27.09.2026, про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат.

Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області в дохід користь держави судові витрати в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст. ст 2, 5, 6-11, 72-79, 90, 243, 246, 250, 255, 268-272, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії ЕГА №2107206 від 27 вересня 2026 винесену інспектором ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП у Київській області старшим лейтенантом поліції Пінчуком Сергієм Олеговичем, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, за ст. 183 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108646) в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Копії рішення суду невідкладно надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Опанасюк