Рішення № 140744636, 20.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4900/26

Провадження 2-3201/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

20 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з до ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21.05.2021 у розмірі 37437,07 грн. та судові витрати.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 21.05.2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001879255401, за яким первісний кредитор надає грошові кошти (кредит) позичальникові у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором. Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком, а його заборгованість станом на 26 червня 2026 року складала 37437,07 грн., з яких: 23973,32 грн. заборгованість за кредитом; 13463,75 грн. заборгованість по процентам. Згодом, 26.06.2026 року між первісним кредитором АТ «ПУМБ» та позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, внаслідок якого первісним кредитором відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором №2001879 від 21.05.2021 року на користь позивача ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», яке відповідно набуло право вимоги до відповідачки , де станом на момент відступлення права вимоги сума заборгованості перед новим кредитором становить 37437,07 грн., з яких: 23973,32 грн. заборгованість за кредитом; 13463,75 грн. заборгованість по процентам. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалася позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу № 1 від 26.06.2026.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою від 13.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився. Натомість, через «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вих. 16469/26).

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст.223, 247, 280-282 ЦПК України.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, 21.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання кредитних послуг, підписавши заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за №2001879255401. Тобто, між указаними сторонами по справі укладено кредитний договір №2001879255401 від 21.05.2021, згідно якого ОСОБА_1 отримав в позивача АТ «ПУМБ» кредит у вигляді кредитного ліміту на карту № НОМЕР_1 в розмірі 26000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 47,88% річних.

Взятих на себе кредитних зобов`язань за цим договором відповідач не виконав, допустивши виникнення заборгованості перед первісним кредитором. Зокрема, як убачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості за договором станом на 26 червня 2026 року, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму в розмірі 37437,07 грн., з яких: 23973,32 грн. заборгованість за кредитом; 13463,75 грн. заборгованість по процентам.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно частини першої статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049, ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Крім того, за змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Так, як убачається із матеріалів справи, що 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, внаслідок якого первісним кредитором відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором №2001879255401 від 21.05.2021 року на користь позивача ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», який відповідно набув право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 37437,07 грн.

Разом із тим, як убачається із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001879255401 від 21.05.2021 року, що станом на 26.06.2026 року заборгованість перед новим кредитором становить загальну суму в розмірі 37437,07 грн., з яких: 23973,32 грн. заборгованість за кредитом; 13463,75 грн. заборгованість по процентам.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідача, яким також не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором АТ «ПУМБ», як і не надходило від нього контррозрахунку спірної заборгованості.

Отже, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, погашення ним такої заборгованості, відсутність будь-яких заперечень з приводу предмету цього спору та контррозрахунку спірної заборгованості, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості останньої перед позивачем на загальну суму в розмірі 37437,07 грн, що підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача.

Відтак, суд дійшов переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідачки витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Так, приписами частини першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідачки на користь позивача.

Крім того, суд вважає, що до часткового задоволення підлягають заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., виходячи із таких мотивів.

Зокрема, частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як убачається із матеріалів справи, що 26.03.2026 між позивачем ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до акту наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримав від адвоката Рудзея Ю.В. такі послуги: правовий аналіз та консультація, вартістю 2000 грн.; підготовка позовної заяви, вартістю 6000 грн.; супровід цивільної справи під час судового розгляду, вартістю 2000 грн., де загальна сума витрат становить 10000 грн.

Разом із тим, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правничу допомогу шляхом складення позовної заяви та формуванням додатків до неї, а відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір пов`язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи у вигляді підготовки позовної заяви, а також те, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу (10000 грн.) видається очевидно необгрунтованим, суд приходить до переконання про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями 13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором у сумі 37437,07 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ СМАРТ ПЕЙ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього 5662,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Г.В.Висоцька