Рішення № 140744286, 05.10.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1124/26

Провадження № 2/355/1108/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Харченка С. М.,

представника позивачки, адвоката Ситника О. В. - у режимі відеоконференції,

за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» про надання дозволу на поділ земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Баришівського районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (надалі також відповідач, ТОВ «Баришівська зернова компанія», орендар, товариство), в якому просить надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дозвіл на поділ земельної ділянки площею 4,4593 га з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Корніївська сільська рада, Україна, право власності зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право: 46127126, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142634132202, на дві частини площами 4,4493 га та 0,01 га.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка зазначає, що 12 січня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Цукуровою С.С. за реєстровим номером 54, вона правомірно набула у власність земельну ділянку, площею 4,4593 га, кадастровий номер 3220282900:08:047:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Корніївська сільська рада, Україна, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право: 46127126, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142634132202 (надалі також земельна ділянка).

Земельна ділянка перебуває в орендному користуванні ТОВ «Баришівська зернова компанія» на підставі договору оренди землі № б/н від 06 листопада 2011 року з подальшими змінами та доповненнями, укладеними з попереднім власником земельної ділянки громадянкою ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 37692905). Строк дії права оренди, відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становить 22 (двадцять два) роки.

15 листопада 2013 року між попереднім власником земельної ділянки та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 06.11.2011.

05 березня 2018 року між попереднім власником земельної ділянки та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 06.01.2011.

26 червня 2020 року між попереднім власником земельної ділянки та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року.

20 квітня 2026 року повноважний представник позивачки звернувся до ТОВ «Баришівська зернова компанія» із письмовим зверненням про надання до 10.05.2026 письмової згоди на поділ земельної ділянки на дві частини площами 4,4493 га та 0,01 га. Станом на день подання позовної заяви відповіді на звернення від ТОВ «Баришівська зернова компанія» не надходило.

Позивачка вважає, що відповідач відмовився у добровільному порядку надати згоду на поділ земельної ділянки. У зв`язку із такими обставинами та порушенням відповідачем прав та законних інтересів позивачки, як власника земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права - права вільно розпоряджатися власною земельною ділянкою.

Відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов, у якому, заперечуючи проти позову, зазначив, що відповідач не допустив порушень прав позивачки як власника орендованої земельної ділянки. Крім того, позивачка обрала спосіб захисту своїх прав, що не відповідає ст. 16 ЦК України.

Зокрема, відповідач наголошує, що договір оренди землі б/н від 06 листопада 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), укладений ТОВ « Баришівська зернова компанія» з попереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, яку купила позивачка, не містить положень про його припинення внаслідок зміни власника. Отже, для нового власника землі ОСОБА_1 залишається чинним обтяження належної їй земельної ділянки у вигляді права оренди відповідача на підставі договору оренди землі б/н від 06 листопада 2011 року.

Виділення зі сформованої земельної ділянки окремих частин у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, для розробки якої потрібна згода землекористувача земельної ділянки, справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Отже, перебування земельної ділянки у користуванні ТОВ «Баришівська зернова компанія» накладає на позивача обтяження, яке обмежує його право на поділ ділянки без письмової згоди відповідача, що відповідає закону.

Відтак, ненадання згоди або відмова орендаря у наданні згоди на поділ земельної ділянки не є порушенням прав орендодавця, а надання згоди є правом орендаря.

Також відповідач наголошує, що надання примусової згоди на поділ ділянки всупереч волі орендаря, порушує його права, надання примусової згоди на поділ ділянки порушить право оренди відповідача.

Крім того, доводи відзиву на позов зводяться до обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав, якби такі були порушені, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає ст. 16 ЦК України. Обрання неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

18.05.2026 до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за підписом представника позивачки, адвоката Ситника Олега Вадимовича (а.с. 2-5).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче засідання призначено на 29.07.2026 (а.с. 22-23). В ухвалі про відкриття провадження, окрім іншого, судом встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті.

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі.

11.06.2026 представником відповідача, адвокатом Костюченком Павлом Олександровичем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 24), що і було здійснено представником позивача 11.06.2026.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача, адвоката Костюченка П. О. (а.с. 32-35).

20.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивачки, адвоката Ситника О. В., про участь у судових засіданнях в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Електронний суд» (а.с. 44), яка задоволена ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 27.07.2026 у цій справі (а.с. 48).

У підготовче засідання 29.07.2026 з`явилися представники сторін (представник позивачки взяв участь в режимі відеоконференції), судом досліджені питання, необхідні для вирішення в підготовчому засіданні, передбачені ст. 197 ЦПК України; постановлено питання щодо поважності пропуску строку на подання відзиву на позов вирішити при ухваленні рішення по суті; в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2026.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання, за підписом представника позивачки, адвоката Ситника О. В., про долучення доказів (а.с. 52-53).

25.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання, за підписом представника відповідача, адвоката Костюченка П. О., про долучення доказів (а.с. 69-70).

У підготовчому засіданні 31.08.2026, в яке з`явилися представники сторін (представник позивачки взяв участь в режимі відеоконференції), задоволено клопотання представників сторін про долучення доказів; представники сторін не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; представники сторін підтримали подані ними заяви по суті. У позовній заяві позивачка повідомила про понесення судових витрат у вигляді судового збору. Стороною відповідача заявлено про понесення судових витрат у вигляді витрат на надання правничої допомоги в сумі 10000,00 грн, підтверджуючі документи не надані.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 31.08.2026 закрито підготовче провадження в цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2026 (а.с. 90-91).

23.09.2026 через систему «Електронний суд» до суду представником відповідача, адвокатом Костюченком П. О. подані письмові пояснення, суть яких зводиться до незгоди із заявленими позовними вимогами, доводи чого аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов.

24.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Костюченка П. О., про участь у судовому засіданні в цій справі в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.09.2026 у цій справі.

26.09.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення представника позивачки, адвоката Ситника О. В.

У судовому засіданні 30.09.2026, в якому представники сторін взяли участь в режимі відеоконференції, сторонами проголошені вступні слова, судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи, із наданням сторонами детальних аргументів/доводів щодо них, проведені судові дебати, судом здійснено перехід до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, оголошено перерву у зв`язку з цим до 05.10.2026.

05.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в цій справі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 12.01.2022 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С. С. та зареєстрований в реєстрі за №54, відповідно до якого покупець прийняла у власність земельну ділянку площею 4, 4593 га, кадастровий номер 3220282900:08:047:0002, цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, Корніївська сільська рада, діл.НОМЕР_2 (а.с. 10-11).

Відповідно до п.1.2 означеного договору земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №418063, виданого 10.08.2010 Управлінням земельних ресурсів у Баришівському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Державного агентства земельних ресурсів України та Баришівської РДА Київської області на підставі розпорядження від 05.12.2006 №928. Реєстровий номер у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - 011093502037.

Згідно із п. 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.01.2022 право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 29.05.2014, номер запису про інше речове право: 37692905, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», код ЄДРПОУ 32886518, Україна, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Торфяна, буд. 11.

За положеннями п. 1.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.01.2022 відповідно до ч. 3 ст. 130-1 Земельного кодексу України, 11.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно намір щодо продажу земельної ділянки та орендар, як суб`єкт переважного права, належним чином про цей намір повідомлений, що підтверджено цінним листом з описом вкладень. Протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, він не виявив своє бажання скористатися переважним правом на купівлю земельної ділянки. На дату укладення цього договору, згідно діючого законодавства, передача переважного права купівлі земельної ділянки іншій особі орендарем не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із п. 3.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.01.2022 продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент укладення нікому іншому не продана, не подарована, заповіт на неї не складено, не відчужена іншим особам, не заставлена в спорі, податковій заставі чи під забороною (арештом) не перебуває, інших прав щодо неї у третіх осіб ( в тому числі за шлюбним контрактом, договором найму, довічного утримання, тощо), як у межах, так і за межами України немає, земельні сервітути, як постійні так і строкові щодо зазначеної земельної ділянки, не встановлені. Ніякі попередні договори з особами, окрім покупця, щодо відчуження в майбутньому земельної ділянки або будь-якої її частини не укладались. Продавець гарантує, що надав покупцю оригінали договору оренди землі б/н від 06.01.2011, договору про внесення змін до договору оренди серія і номер б/н виданого 15 листопада 2013 року, додаткової угоди до договору оренди серія і номер 1, виданої 05 березня 2018 року, договору про внесення змін до договору оренди серія та номер б/н, виданого 26 червня 2020 року, укладених між продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», код ЄДРПОУ 32886518, та усіх без виключення інших додаткових угод/договорів/додатків до нього.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №294320893 від 12.01.2022, на підставі заяви з реєстраційним номером 50348901 від 12.01.2022, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С. С. сформовано витяг щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2142634132202; об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка; вартість - 287000,00 грн; кадастровий номер - 3220282900:08:047:0002; площа - 4,4593 га. Відповідно до актуальної інформації про право власності зазначено: номер запису про право власності/довірчої власності - 46127126; тип права власності - право власності; дата, час державної реєстрації 12.01.2022 11:35:06; підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу земельної ділянки серії та номер 54 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С. С. 12.01.2022; підстави внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 62811820 від 12.01.2022; форма власності - приватна; розмір частки - 1; власник - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , країна громадянства Україна (а.с. 8).

06.01.2011 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Баришівська зернова компанія» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № НОМЕР_2 для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Корніївської сільської ради, кадастровий номер 322028294000462, площею 4,4593 га, належну орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований 10.08.2010 за №011093502037 (а.с. 58-59).

Відповідно до п.8 договору оренди землі від 06.01.2011, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 9-14 договору оренди землі між сторонами обумовлено орендну плату за користування земельною ділянкою, яка складає 3% від грошової оцінки землі згідно із п. 5 договору, що становить 1327,06 грн.

Умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, орендодавець та орендар погодили у п.п. 15-25. Так, земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з цільовим призначенням - земля сільськогосподарського призначення. Передача земельної ділянки в оренду - без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до п. 26, 27 договору оренди землі від 06.01.2011 на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження: заборона на зміну цільового призначення; без права забудови; без права насаджень багаторічних насаджень. Права третіх осіб відсутні. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Згідно із розділом «Інші права та обов`язки сторін» договору оренди землі від 06.01.2011 сторони погодили свої права та обов`язки. Так, зокрема у п. 29 зазначено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі від 06.01.2011 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно із актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2011, який є додатком до означеного договору та невід`ємною його частиною, орендодавець ОСОБА_2 здала, а орендар ТОВ «Баришівська зернова компанія», в особі генерального директора ОСОБА_3 , прийняв земельну ділянку за кадастровим номером 3220282900:08:047:0002 площею 4,4593 га, стан земельної ділянки - задовільний (а.с. 60).

Відповідно до договору про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, укладеного 15.11.2013 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Баришівська зернова компанія», в особі генерального директора Безсмертного В. П. (а.с. 9), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку №474 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований 10.08.2010 за номером 011093502037, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Корніївської сільської ради, кадастровий номер 3220282900:08:047:0002. В оренду передано земельну ділянку площею 4,4593 га, нормативно грошова оцінка становить 71370,03 грн, та не має недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню, інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

Згідно із п. 8 означений договір діє до 31.12.2020. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, повідомивши письмово не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і до відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В такому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з власником земельної ділянки. Зміни умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, про що зазначено у п. 36 договору оренди землі від 06 січня 2011 року.

Окрім того, сторонами погоджено: орендну плату, а саме 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 3568,50 грн, умови обчислення, термін сплати; умови використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; умови і строки передачі земельної ділянки в оренду - передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, витрати пов`язані з підготовкою, оформленням, реєстрацією договору покладаються на орендаря; умови повернення земельної ділянки, за якими після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки - на орендовану земельну ділянку не встановлено, обмеження (обтяження) згідно висновку управління земельних ресурсів у Баришівському районі про обтяження прав на земельну ділянку, права третіх осіб відсутні, передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку; інші права та обов`язки сторін, зокрема права та обов`язки орендодавця та права і обов`язки орендаря, відповідно до яких, п. 29 - передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

25.12.2014 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Баришівська зернова компанія» укладена додаткова угода до договору оренди землі від 15 листопада 2013 року, орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Баришівська зернова компанія» в особі генерального директора Безсмертного В. П. погодили викласти п. 9 означеного договору в наступній редакції «Річна орендна плата вноситься орендарем у сумі, що становить 4353,00 грн, з якої підлягає утриманню до бюджету сума податку з доходів фізичних осіб. Орендна плата за домовленістю сторін вноситься у грошовій натуральній та відробітковій формах розрахунку» (а.с. 83 (зворот).

Відповідно до договору про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року (інше речове право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №5831893 від 29.05.2014) шляхом викладення його у новій редакції, укладеного 26.06.2020 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Баришівська зернова компанія» в особі генерального директора Безсмертного В. П., а саме п.п.1-7, в оренду передається земельна ділянка площею 4,4593 га, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Корніївської сільської ради, кадастровий номер 3220282900:08:047:0002. Згідно з п.8 означений договір укладено на 22 роки, а саме з 06.012011 по 06.01.2033. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, повідомивши письмово не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 65-66).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.05.2014 індексний номер витягу 22320224, стосовно об`єкту нерухомого майна, за номером 5831893 державним реєстратором внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 13412772 від 29.05.2014, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки. Підстава виникнення іншого речового права - Договір про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, виданий 15.11.2013 (орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Баришівська зернова компанія»). Строк дії 31.12.2020 з правом передачі в піднайм (суборенду). Об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка за кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, площею 4,4593 га, що знаходиться на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, земельна ділянка № НОМЕР_2 (а.с. 82(зворот)-83).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.08.2020 індексний номер витягу 219675233, стосовно об`єкту нерухомого майна у виді земельної ділянки за кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, площею 4,4593 га, здійснено державну реєстрацію на підставі: договору про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, виданий 15.11.2013; договору оренди землі від 06.01.2011; додаткової угоди до договору оренди землі від 06.01.2022, виданий 05.03.2018; договору про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, виданий 26.06.2020 (орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Баришівська зернова компанія»). Підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53534041 від 10.08.2020. Вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права - договір оренди землі укладено 06.01.2011. Строк дії 22 (двадцять два) роки з правом пролонгації, передачі в піднайм (суборенду). Додаткові відомості - плата за користування передбачається за рік. Розмір плати за користування - 17982,90 грн. Відомості про суб`єкта іншого речового права - оренодавець ОСОБА_2 та орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», код ЄДРПОУ 32886518. Додаткові відомості про інші речові права - внесення змін до договору оренди землі від 06.01.2011, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Баришівському районі про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2011 року за №322028294000462 (а.с. 67).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2020 індексний номер витягу 219674121, на земельну ділянку за кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, площею 4,4593 га, зареєстровано 05.08.2020 право власності, розмір частки -1, форма власності приватна, власник - ОСОБА_2 (а.с. 76).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.03.2024 довідка №371790760, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, площею 4,4593 га. У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» вказано: «Вид іншого речового права» - право оренди земельної ділянки; «Документи, подані для державної реєстрації» - Договір про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, виданий 15.11.2013; договір оренди землі від 06.01.2011; додаткова угода до договору оренди землі від 06.01.2022, виданий 05.03.2018; договір про внесення змін до договору оренди землі від 06 січня 2011 року, виданий 26.06.2020 (орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Баришівська зернова компанія»). Підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53534041 від 10.08.2020. Вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права - договір оренди землі укладено 06.01.2011. Строк дії 22 (двадцять два) роки з правом пролонгації, передачі в піднайм (суборенду). «Зміст, характеристика іншого речового права» - договір оренди землі укладено 06.01.2011. Строк дії 22 (двадцять два) роки з правом пролонгації, передачі в піднайм (суборенду). Плата за користування передбачається за рік. Відомості про суб`єкта іншого речового права - оренодавець ОСОБА_1 та орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», код ЄДРПОУ 32886518. Додаткові відомості про інші речові права - внесення змін до договору оренди землі від 06.01.2011 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Баришівському районі про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2011 року за №322028294000462 (а.с. 13).

Представник позивача, адвокат Ситник О. В., 20 квітня 2026 року звернувся до ТОВ «Баришівська зернова компанія» з проханням надати власниці ОСОБА_1 до 10 травня 2026 року письмову згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002 на дві частини розмірами 4,4493 га та 0,0100 га (а.с. 12).

Представник позивачки у судових засіданнях підтримав у повному обсязі заявлений позов про надання дозволу на поділ земельної ділянки.

Представник відповідача заперечив проти доводів позовної заяви, наполягав на безпідставності позову, просив у задоволенні позову відмовити.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду в релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Права власника майна захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які необхідно оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Згідно із ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (надалі також ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон про оренду землі) орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

За приписами ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Системний аналіз вищенаведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення із сформованої земельної ділянки окремих частин у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, для цього, крім технічної документації, потрібна згода землекористувача земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 701/162/18-ц (провадження № 61-12251св19).

Згідно з частинами 1-3 статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

За положеннями частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач, зокрема, має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Розглядувані в цій справі відносини є земельними, предметом позовних вимог є надання дозволу на поділ земельної ділянки.

Питаннями, які мають істотне значення для розгляду цієї справи та які має дослідити суд у цій справі, є наявність порушення права позивачки на володіння та розпорядження належною їй земельною ділянкою та обрання нею належного способу захисту порушеного права, якщо порушення права має місце.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

З огляду на зазначені в розділі IV цього судового рішення приписи статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

В цій справі судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002, яку позивачка бажає поділити, є сформованою земельною ділянкою, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка була придбана позивачкою у січні 2022 року за договором купівлі-продажу.

Разом з тим, у листопаді 2011 року земельна ділянка попередньою власницею була передана в оренду відповідачу за відповідним договором оренди землі. Відомості про право оренди відповідача щодо земельної ділянки наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договором оренди землі від 06.11.2011 не передбачено зміну або припинення вказаного договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, у тому числі у разі відчуження земельної ділянки за відповідним договором, зокрема, за договором купівлі-продажу.

Позивачка була обізнана про перебування земельної ділянки в оренді у відповідача, про що прямо зазначено в договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Сторонами не заперечується, що договір оренди землі виконується стороною орендаря, позивачкою не надано доказів неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань за договором оренди.

Докази розірвання договору оренди землі або визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

За доводами позивачки, у неї виникла необхідність у реалізації свого права на відчуження частини земельної ділянки, для чого їй необхідно здійснити поділ земельної ділянки.

Судом встановлено, що 20.04.2026 представник позивачки звернувся до ТОВ «Баришівська зернова компанія» із письмовим зверненням про надання до 10.05.2026 письмової згоди на поділ земельної ділянки на дві частини площами 4,4493 га та 0,01 га. Станом на дату подання позовної заяви відповіді на звернення від відповідача ТОВ «Баришівська зернова компанія» не надходило. При здійсненні судового розгляду цієї справи представник відповідача зазначив, що згоди на поділ земельної ділянки відповідачем не надано.

Відтак, зважаючи, що відповідач, як орендар, не надає згоди на поділ земельної ділянки, позивачка звернулася до суду із позовом про надання дозволу на поділ земельної ділянки, площею 4,4593 га з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Корніївська сільська рада, Україна, право власності зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право: 46127126, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142634132202, на дві частини площами 4,4493 га та 0,01 га.

Суд зауважує, що в розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Тобто, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту від такого порушення або оспорення суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Такі висновки суду базуються на правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 918/209/24.

Суд у цій справі виснує про необхідність згоди орендаря у випадку поділу орендованої земельної ділянки, оскільки у такому випадку земельна ділянка як предмет договору оренди з відповідним кадастровим номером припинить існування та буде скасовано її державну реєстрацію у державному земельному кадастрі (кадастровий номер), наслідком чого буде припинення орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки.

При цьому, в практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які необхідно оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Надання згоди орендарем на поділ земельної ділянки має правову підставу в національному законодавстві, переслідує легітимну мету - гарантії для орендаря щодо дії договору оренди, надання такої згоди є пропорційним щодо інтересів власника земельної ділянки, оскільки наслідком переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є припинення договору оренди.

У цій справі згода орендаря на поділ спірної земельної ділянки відсутня, що не заперечується сторонами.

При цьому, чинним законодавством передбачено лише право орендаря на надання згоди на поділ земельної ділянки, проте відсутній обов`язок. Надання власнику земельної ділянки судового дозволу на поділ такої земельної ділянки законодавством не передбачено.

Відтак, суд виснує, що відповідач, не надаючи позивачці згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває у власності позивачки і в оренді відповідача, не порушив право власності позивачки. При цьому, за висновками суду, необхідність отримання згоди орендаря на поділ земельної ділянки слугує гарантією існування орендованої земельної ділянки під відповідним кадастровим номером (предмет договору оренди), як об`єкта цивільних прав щодо укладеного договору оренди землі, оскільки у випадку поділу земельної ділянки буде скасовано її державну реєстрацію у державному земельному кадастрі (кадастровий номер), та відповідно припинить існування предмет оренди і як наслідок припиняться орендні правовідносини щодо цього предмета.

Оцінюючи належність обраного представником позивача способу захисту, суд ураховує його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Законодавством не визначено обов`язку орендаря надати нотаріальну посвідчену згоду на поділ земельної ділянки, а тому відповідач не може бути примушений до вчинення вказаних дій. Надання власнику земельної ділянки судового дозволу на поділ такої земельної ділянки законодавством не передбачено, а відтак обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав - надання дозволу на поділ земельної ділянки - не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про надання позивачці дозволу на поділ земельної ділянки, площею 4,4593 га з кадастровим номером 3220282900:08:047:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Корніївська сільська рада, на дві частини площами 4,4493 га та 0,01 га. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Окремо суд зауважує, в аспекті оцінки аргументів учасників справи, що судом надані детальні відповіді на ті аргументи/доводи сторін, які мають істотне значення для розгляду цієї справи.

Суд вважає правову оцінку та висновки суду щодо істотних обставин цієї справи обґрунтованими та достатніми для справедливого вирішення спору в цій справі.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

До ухвалення рішення у справі відповідач заначив, що планує понести судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень, однак не має змоги надати всі докази понесення витрат на надання правничої допомоги з відзивом, адже адвокатом не виконані всі зобов`язання щодо здійснення представництва в суді. Такі докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення відповідачу терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 14, 41 Конституції України, ст. 15, 16, 319 ЦК України, ст. 79-1, 110, 124 ЗК України, ст. 1, 13, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» про надання дозволу на поділ земельної ділянки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 19.10.2026.

Дані відносно позивачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_1

АДРЕСА_1 .

Дані відносно відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія»

ЄДРПОУ: 32886518

вул. Торф`яна, буд. 11, селище Баришівка, Броварський район, Київська область, 07501

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА