Рішення № 140743667, 19.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4813/26

Провадження № 2/159/2802/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

представника позивача не з`явився,

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», від імені якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ»), від імені якого діє представник Грибанов Денис В`ячеславович (далі представник позивача) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5484102 від 25.10.2024 в розмірі 21420,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено електронний договір про споживчий кредит № 5484102, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 7000,00 грн. ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало грошові кошти на банківську картку відповідача.

В подальшому, 28.07.2025, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 21420,00 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 8820,00 грн прострочена заборгованість по комісії за надання та обслуговування кредиту, 5600,00 грн неустойка (штраф).

Позивач просить стягнути вказану суму боргу та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд (формування та зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Як вбачається з відомостей підрозділу УДМС України у Волинській області, відповідач був знятий з реєстрації місця проживання 12.05.2025.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно зі ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання. У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти заочного рішення не подавав.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Під час розгляду справи суд встановив такі обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

25.10.2024 між позичальником та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 5484102, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 7000,00 грн (п. 1.2), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (п. 1.1).

Договір укладено загальним строком на 345 днів із датою надання кредиту 25.10.2024 та датою остаточного повернення кредиту 05.10.2025 (п. 1.3, 1.4).

Процентна ставка за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховується за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість (п. 1.5.3), а протягом решти строку кредитування за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних (п. 1.5.4).

Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1750,00 грн, яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та сплачується в перший день розрахункового періоду (п. 1.5.1, 2.2.1), а також комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 21560,00 грн за весь строк кредитування, яка нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього) та сплачується згідно з Графіком платежів (п. 1.5.2, 2.2.1).

За порушення зобов`язань зі сплати платежів, якщо порушення триває більш ніж 4 дні, передбачено штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення (п. 4.1).

Договором передбачено право кредитора відступити свої права за цим договором на користь третіх осіб у будь-який час (п. 3.2.6).

В п. 2.1 зазначені дані позичальника та номер банківської картки НОМЕР_1 .

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «901337».

У додатку № 1 «Графік платежів до Договору про споживчий кредит № 5484102 від 25.10.2024» розраховано графік повернення заборгованості, який складається з 23 платежів із періодичністю 15 днів у яких зокрема зазначено розмір та суми сплати комісії: 09.11.2024 - 1750,00 грн, 24.11.2024 980,00 грн, 09.12.2024 980,00 грн, 24.12.2024 980,00 грн, 08.01.2025 980,00 грн, 23.01.2025 980,00 грн, 07.02.2025 980,00 грн, 22.02.2025 980,00 грн, 09.03.2025 980,00 грн, 24.03.2025 980,00 грн, 08.04.2025 980,00 грн, 23.04.2025 980,00 грн, 08.05.2025 980,00 грн, 23.05.2025 980,00 грн, 07.06.2025 980,00 грн, 22.06.2025 980,00 грн, 07.07.2025 980,00 грн, 22.07.2025 980,00 грн, 06.08.2025 980,00 грн, 21.08.2025 980,00 грн, 05.09.2025 980,00 грн, 20.09.2025 980,00 грн, 05.10.2025 980,00 грн.

У матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту № 5484102 від 25.10.2024 та Анкета-заява на кредит, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Платіжним дорученням № 142035117 від 25.10.2024 підтверджується перерахування 25.10.2024 кредитором ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 7000,00 грн на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено договір факторингу № 28072025. За цим договором Клієнт зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові права грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання, проценти, комісії та неустойки (п. 1.1).

Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).

Загальна сума прав вимоги, що відступається за договором, становить 117 440 009,13 грн, а ціна продажу складає 9 152 698,12 грн без ПДВ (п. 3.2, 3.3).

29.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 1 до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, за умовами якої Реєстр боржників № 3, Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 3 та Акт прийому-передачі інформації викладено в новій редакції. Загальну суму прав вимоги за договором визначено в розмірі 116 574 189,43 грн, а ціну продажу у розмірі 9 070 320,30 грн без ПДВ (п. 1.4, 1.5).

Актом прийому-передачі Реєстру боржників № 3 від 28.07.2025 до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, складеним 28.07.2025, підтверджується передача ТОВ «Мілоан» та прийняття ТОВ «ФК «ЄАПБ» Реєстру боржників № 3 у кількості 3730 боржників на загальну суму заборгованості 57520115,06 грн, внаслідок чого новий кредитор набув прав вимоги до цих боржників (п. 1, 2).

Платіжною інструкцією в національній валюті № 745 від 31.07.2025 підтверджується сплату 31.07.2025 платником ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь отримувача ТОВ "МІЛОАН" коштів у сумі 9070320,30 грн із призначенням платежу: «Оплата за відступлення прав вимоги зг. ДУ №1 до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025. Без ПДВ.».

Витягом з Реєстру боржників № 2 підтверджується наявність у переліку під порядковим номером 3642 кредитного договору № 5484102 від 25.10.2024 щодо позичальника. Загальна сума заборгованості за цим договором складає 21420,00 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням у межах строку, 7840,00 грн - прострочена заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5600,00 грн - неустойка (штраф, пеня).

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5484102 первісний кредитор зазначив, що 25.10.2024 позичальнику видано кредит у розмірі 7000,00 грн та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1750,00 грн.

У період з 25.10.2024 по 28.07.2025 щомісячно нараховувалася комісія за обслуговування кредиту в розмірі 980,00 грн та періодично нараховувалися штрафи за п. 4.1 у розмірі 700,00 грн.

З розрахунку видно, що позичальник здійснював часткові сплати за кредитним договором: 17.11.2024-1750,00 грн, 28.11.2024-1680,00 грн, 07.12.2024-980,00 грн, 25.12.2024-980,00 грн, 16.01.2025-1680,00 грн, 10.02.2025-2660,00 грн, 19.02.2025-980,00 грн, 18.03.2025-1330,00 грн, 25.03.2025-980,00 грн.

Нарахування заборгованості первісним кредитором припинилося 28.07.2025, що є остання дата нарахування заборгованості, після чого заборгованість відображена як списана за рахунок фінансового результату у зв`язку з відступленням права вимоги.

Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи Серії ФК № 183 від 27.12.2007 та Додатком до нього від 03.07.2009, виданими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, підтверджується внесення ТОВ «ФК «ЄАПБ» до Державного реєстру фінансових установ та право здійснювати фінансову послугу з факторингу.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг № 691 від 23.03.2017 підтверджується видача ТОВ «ФК «ЄАПБ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу.

Ліцензією Нацкомфінпослуг (розпорядження № 2843 від 10.11.2016) підтверджується наявність у ТОВ «Мілоан» ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 5484102 від 25.10.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «901337», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) . Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до кредитного договору товариство має право без згоди відповідача поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв`язку з чим відбудеться зміна сторони кредитодавця за цим договором.

На виконання договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 позивач сплатив ТОВ "МІЛОАН" кошти передбачені умовами цього договору, та сторони підписали Акт приймання передачі Реєстру боржників. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5484102 від 25.10.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Платіжним дорученням № 142035117 від 25.10.2024 підтверджується перерахування 25.10.2024 кредитором ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 7000,00 грн на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 5484102».

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 25.10.2024 отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн.

Дата остаточного повернення кредиту визначена як 05.10.2025 (п. 1.3, 1.4).

Відтак позивач вправі вимагати стягнення тіла кредиту яке було видано позичальнику та не повернуто ним.

Щодо правомірності встановлених в умовах кредитного договору комісій за надання кредиту в розмірі 1750,00 грн (п. 1.5.1, 2.2.1) та комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 21560,00 грн (п. 1.5.2, 2.2.1) суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту та під час його обслуговування, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту та комісії за обслуговування кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату комісії за видачу кредиту.

Підготовка, організація та надання кредиту, не може вважатися такою, що вчиняється в інтересах позичальника, адже є необхідною умовою для видачі кредиту та становить зміст діяльності самого позикодавця.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена комісія за видачу кредиту.

Водночас кредитному договорі в розділі терміни та визначення, зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника, тощо), що нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, такі умови кредитного договору є нікчемними, а тому під час розрахунку заборгованості за кредитним договором необхідно враховувати відсутність у позичальника обов`язку сплачувати цю комісію.

Водночас комісія за обслуговування кредиту в розмірі 21560,00 грн (відповідно до графіку платежів), є підставною і може бути стягнута з відповідача протягом часу існування кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховується за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість (п. 1.5.3), а протягом решти строку кредитування за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних (п. 1.5.4).

З розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що позичальник здійснював часткові сплати за кредитним договором: 17.11.2024-1750,00 грн, 28.11.2024-1680,00 грн, 07.12.2024-980,00 грн, 25.12.2024-980,00 грн, 16.01.2025-1680,00 грн, 10.02.2025-2660,00 грн, 19.02.2025-980,00 грн, 18.03.2025-1330,00 грн, 25.03.2025-980,00 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що проценти за ним нараховувались до 28.05.2025. У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідачу нараховувались проценти після цієї дати.

Здійснюючи розрахунок заборгованості суд також враховує п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо безпідставності нарахування неустойки за кредитними зобов`язаннями протягом дії в України воєнного стану.

Отже, за період з 25.10.2024 по 17.11.2024 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 0,0010% річних). Позичальник 17.11.2024 сплатив 1750,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 5250,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту 1750,00 грн сплачених коштів).

За період з 18.11.2024 по 28.11.2024 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити 24.11.2024 комісію в розмірі 980,00 грн. Позичальник 28.11.2024 сплатив 1680,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 4550,00 грн (5250,00 грн тіла кредиту + 980,00 грн комісії 1680,00 грн сплачених коштів).

За період з 29.11.2024 по 07.12.2024 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн. Позичальник 07.12.2024 сплатив 980,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 3570,00 грн (4550,00 грн тіла кредиту 980,00 грн сплачених коштів).

За період з 08.12.2024 по 25.12.2024 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити комісії 09.12.2024 та 24.12.2024 в загальному розмірі 1960,00 грн. Позичальник 25.12.2024 сплатив 980,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 3570,00 грн, несплачена комісія 980,00 грн (1960,00 грн нарахованої комісії 980,00 грн сплачених коштів).

За період з 26.12.2024 по 16.01.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити 08.01.2025 комісію в розмірі 980,00 грн (загальний борг по комісії 1960,00 грн). Позичальник 16.01.2025 сплатив 1680,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 3570,00 грн, несплачена комісія 280,00 грн (1960,00 грн боргу по комісії 1680,00 грн сплачених коштів).

За період з 17.01.2025 по 10.02.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити комісії 23.01.2025 та 07.02.2025 на суму 1960,00 грн (загальний борг по комісії 2240,00 грн). Позичальник 10.02.2025 сплатив 2660,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 3150,00 грн (3570,00 грн тіла кредиту + 2240,00 грн комісії 2660,00 грн сплачених коштів).

За період з 11.02.2025 по 19.02.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн. Позичальник 19.02.2025 сплатив 980,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 2170,00 грн (3150,00 грн тіла кредиту 980,00 грн сплачених коштів).

За період з 20.02.2025 по 18.03.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити комісії 22.02.2025 та 09.03.2025 на суму 1960,00 грн. Позичальник 18.03.2025 сплатив 1330,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 2170,00 грн, несплачена комісія 630,00 грн (1960,00 грн нарахованої комісії 1330,00 грн сплачених коштів).

За період з 19.03.2025 по 25.03.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити 24.03.2025 комісію в розмірі 980,00 грн (загальний борг по комісії 1610,00 грн). Позичальник 25.03.2025 сплатив 980,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 2170,00 грн, несплачена комісія 630,00 грн (1610,00 грн боргу по комісії 980,00 грн сплачених коштів).

За період з 26.03.2025 по 28.07.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 0,00 грн, водночас позичальник зобов`язаний був сплатити комісії (08.04, 23.04, 08.05, 23.05, 07.06, 22.06, 07.07, 22.07) на загальну суму 7840,00 грн. Платежів у цей період не здійснювалося.

Отже, станом на 28.07.2025 заборгованість позичальника становить: тіло кредиту 2170,00 грн, несплачена комісія 8470,00 грн (630,00 грн попереднього боргу + 7840,00 грн нарахованої комісії), несплачені проценти 0,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 2170,00 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 8470,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути неустойку (штраф, пеню) у розмірі 5600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 547 ЦК України)

У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, суд вважає що вимоги про стягнення неустойки в розмірі 5600,00 грн є безпідставними та у їх задоволенні належить відмовити.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення тіла кредиту та сплати комісії за обслуговування кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 2170,00 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 8470,00 грн, у стягненні тіла кредиту в розмірі 4830,00 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 350,00 грн, неустойки в розмірі 5600,00 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, понесений позивачем, необхідно стягнути з відповідача пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 1322,41 грн (49,67%)

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 5484102 від 25.10.2024 в розмірі 10640,00 грн, з яких:

- 2170,00 грн тіла кредиту;

- 8470,00 грн комісії за обслуговування кредиту.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» тіла кредиту в розмірі 4830,00 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 350,00 грн, неустойки в розмірі 5600,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1322,41 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач - ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ; РНКООП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 19.10.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх