Рішення № 140743455, 20.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4735/26провадження №: 2/398/4276/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Через систему «Електронний суд» ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №27.05.2021-010000497 від 27.05.2021 року в розмірі 4087,94 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.05.2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.05.2021-010000497, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 4 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день (ставка Економ), яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків та 2,5% в день (ставка Стандарт), яка застосовується після закінчення первинного та пролонгованого строків. Загальний строк кредитування становить 56 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 21.07.2021 року. 30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №301121-1, відповідно до умов якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №27.05.2021-010000497 від 27.05.2021 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 10.07.2026 року в розмірі 4087,94 грн, з яких: 2809,60 грн заборгованість за тілом кредиту; 1278,34 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

23.07.2026 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час. Дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до позову просить справу розглядати без його участі.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що 27.05.2021 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий Центр» було укладено кредитний договір, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 4000,0 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день (ставка Економ), яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків та 2,5% в день (ставка Стандарт), яка застосовується після закінчення первинного та пролонгованого строків. Загальний строк кредитування становить 56 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 21.07.2021 року.

На підтвердження укладення кредитного договору стороною позивача надано суду довідку ТОВ "Новий колектор" від 10.07.2026 року про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №27.05.2021-010000497 від 27.05.2021 року, заявку на отримання кредиту, підтвердження укладання кредитного договору від 27.05.2021 року, яке є невідємною частиною Договору, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта)

30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий Центр» та позивачем було укладено договір факторингу № 301121-1, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору (позивачу) за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором. Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, щомісячні платежі за кредитним договором, і в термін, встановлений умовами кредитного договору, не здійснює, решта заборгованості не повертається, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. ст. 4, 12, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018р. у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018р. № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що виписки з рахунку позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором. Як і не були надані до суду стороною позивача відомості, на підтвердження факту отримання стороною відповідача, як позичальником кредитних коштів (належним чином засвідчені платіжні доручення, меморіальні ордери, тощо), перерахунку грошових коштів відповідачу, за кредитним договором.

Отож, суду мали б бути також надані і докази того, що відбулося перекредитування за кредитним договором №27.05.2021-010000497 від 27.05.2021 і зобов`язання за цим правочином вважаються виконаними та відсутні в обліку первісного кредитора.

При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за вказаними кредитними договорами, як і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами.

Довідка про розмір простроченої заборгованості та карта субконто, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Відтак, жодних належних і допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять, при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не були надані розрахунки заборгованості за кредитним договором, що позбавляє суд перевірити правильність заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протягом розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного доказу оригіналів первинних документів (касові та меморіальні ордери) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним кредитним договором.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 року

Суддя Л.І. Стручкова