Ухвала суду № 140743, 20.09.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2006 Справа № 14/170

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Науменко І.М., Білецька Л.М.,

секретар судового засідання –Клименко Ю.І.,

за участю представників сторін:

від позивача –Бірюков А.О., довіреність від 20 березня 2006 року б/н;

від відповідача –не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, м.Кіровоград

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 14 червня 2006 року у справі № 14/170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Анабель”, м. Кіровоград

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 14 червня 2006 року у справі № 14/170 (суддя Колодій С.Б.) позов ТОВ “Анабель” задоволено повністю. Визнано нечинним рішення Кіровоградської ОДПІ від 25 січня 2005 року №2/23-10 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ “Анабель” 85 грн. витрат на державне мито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні постанови господарський суд виходив із відсутності підстав для застосування податковою інспекцією непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань і недоведеності податковим органом факту здійснення всіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження платника податків.

Не погодившись з постановою відповідач –ДПІ у м. Кіровограді, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального і матеріального права, невідповідність викладених судом висновків обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення про застосування непрямих методів визначення податкового зобов’язання прийнято з підстав, передбачених п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв’язку з відсутністю платника податків за юридичною адресою, невстановленням його фактичного місцезнаходження, відсутністю первинних та бухгалтерських документів. Також вказує, що рішення про застосування непрямих методів не є актом, який породжує певні правові наслідки. Підприємство повинно здійснювати діяльність до його ліквідації.

Позивач –ТОВ “Анабель”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, постанову господарського суду вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданих запереченнях вказує, що відповідачем не здійснено всіх заходів стосовно встановлення місцезнаходження позивача та недодержано всіх необхідних, визначених чинним законодавством умов для застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань.

Відповідач –ДПІ у м.Кіровограді, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної постанови, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

25 січня 2005 року Кіровоградською ОДПІ прийнято рішення за № 2/23-10 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань позивача –ТОВ “Анабель”.

Вказане рішення прийнято начальником Кіровоградської ОДПІ за наслідками розгляду службової записки начальника відділу документальних перевірок СПД-юридичних осіб Лебедєвої Г.Г. від 24 січня 2005 року №26 щодо застосування непрямих методів визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні комплексної документальної перевірки згідно пункту 2 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, на підставі ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як зазначено в рішенні, підставами для застосування непрямих методів визначення сум податкового зобов’язання з’явилось те, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено. Також відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи.

В травні 2006 року позивач –ТОВ “Анабель” звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним вказаного рішення Олександрійської ОДПІ від 25 січня 2005 року № 2/23-10 про застосування непрямих методів.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.

Як встановлено ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами встановлені п.4.3.ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Методикою визначення податкових зобов’язань за непрямим методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 року № 697 (діяла на момент винесення оскаржуваного рішення).

Як встановлено п.3 Методики непрямі методи визначення сум податкових зобов’язань застосовуються виключно з підстав, передбачених п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону сума податкових зобов’язань платника податку може бути визначена за непрямим методом у разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п.п.4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Крім цього, як встановлено ч.2 п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону, якщо непрямий метод було застосовано у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи –платника податків, обов’язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

На підтвердження обґрунтованості прийняття рішення про застосування непрямих методів визначення податкового зобов’язання податкова інспекція посилається на службову записку начальника відділу документальних перевірок СПД –юридичних осіб Лебедєвої Г.Г. з резолюцією начальника Кіровоградської ОДПІ про надання дозволу на застосування непрямих методів для визначення податкового зобов’язання, в якій зазначено, що при проведенні комплексної документальної перевірки ТОВ “Анабель” встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження не встановлено, відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи.

Також, відповідачем наданий акт від 30 квітня 2004 року, складений оперуповноваженим оперативного відділу Кіровоградської ОДПІ Бабич В.В., згідно якого ТОВ “Анабель” за юридичною адресою м.Кіровоград, вул.Леніна,14 не знаходиться.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01 березня 2004 року порушено провадження у справі №14/29 про банкрутство позивача ТОВ “Анабель”, в газеті “Голос України” від 24 квітня 2004 року №77 (3327) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство позивача із зазначенням розпорядника майна (арбітражного керуючого Христинко В.В.) і його адреси.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 07 вересня 2004 року у справі №14/29 позивача ТОВ “Анабель” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Христенка В.В.

26 січня 2005 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області у справі №14/29 припинено повноваження ліквідатора ТОВ “Анабель” Христенка В.В. з 20 січня 2005 року та призначено ліквідатором позивача арбітражного керуючого Воловика О.В.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно ч.1 ст.25 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Відомості щодо банкрутства позивача та дані щодо ліквідаторів та їх адреси опубліковані в офіційному друкованому органі.

Як вірно зазначено господарським судом, податковою інспекцією, в порушення вимог п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не виконано обов’язку щодо проведення достатніх заходів по встановленню місцезнаходження платника податків. Податкова інспекція мала можливість звернутися до арбітражних керуючих Христенка В.В. та Воловика О.В. як керівників банкрута з питань з’ясування місцезнаходження платника податків та надання первинних бухгалтерських та податкових документів.

На момент винесення оскаржуваного рішення відповідачу було відомо про призначення ліквідаторами позивача арбітражних керуючих Христенка В.В. і Воловика О.В., з відома яких проводилась перевірка, про що зазначено в акті перевірки від 23 лютого 2005 року № 32/23-10/23691739.

За такими обставинами господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність і відсутність підстав для визначення податкових зобов’язань позивача ТАВ “Анабель” за непрямими методами, недодержання встановлених законодавством умов для застосування непрямих методів, у зв’язку з чим оскаржуване рішення Кіровоградської ОДПІ від 25 січня 2005 року № 2/23-10 є необґрунтованим, не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним.

Судовою колегією відхиляються як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що рішення про застосування непрямих методів не є актом, який породжує певні правові наслідки, а тому, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п1 п.1 ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають певні права та обов’язки у позивача та у відповідача, дане рішення є підставою для вчинення сторонами певних дій і воно породжує правові наслідки для сторін.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 14 червня 2006 року у справі № 14/170 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді І.М.Науменко

Л.М.Білецька