Рішення № 140741819, 20.10.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/177/26

Провадження № 2/743/295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.08.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір № 6553246 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 16/09/25, укладеного 16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 074 гривні: тіло кредиту - 2 000 гривень, проценти - 1 729 гривень, комісія - 345 гривень, неустойка - 4 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2026.

Витребувано від акціонерного товариства «Акцент-Банк» письмові докази щодо факту випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписки про рух коштів за нею за період з 11.08.2025 по 14.08.2025.

20.03.2026 від АТ «Акцент-Банк» надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою від 06.04.2026 підготовче засідання відкладено до 26.06.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 26.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. У позовній заяві позивач просив розглядати справу без участі його представника та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Ухвалою від 20.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.08.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6553246 в електронній формі. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 287571, надісланим на електронну адресу позичальника. Ідентифікацію позичальника кредитодавець здійснив через систему BankID Національного банку України.

За умовами пункту 2.2 договору сума кредиту становить 2 000 гривень, строк кредитування - 360 днів (з 11.08.2025 по 05.08.2026), тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, процентна ставка - 0,95 % на день (фіксована).

Згідно з пунктом 6.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) за кожен день фактичного користування кредитом і підлягають сплаті кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів. Дата сплати першого обов`язкового платежу - 09.09.2025 (підпункт 2.2.5 пункту 2.2 договору). Денна процентна ставка за договором становить 0,998 % (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору).

Пунктом 1.12 договору визначено, що комісія за надання кредиту - це грошові кошти, які згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредиту в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом. Відповідно до підпункту 2.2.8 пункту 2.2 договору комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 345 гривень. За умовами пункту 6.2 договору комісія за надання кредиту нараховується в день надання кредиту. Переліку будь-яких інших послуг, за які стягується ця комісія, договір не містить.

Згідно з пунктом 2.2 і пунктом 9.7 договору у разі несплати (сплати не в повному обсязі) першого обов`язкового платежу або мінімального обов`язкового платежу нараховується неустойка в розмірі 100 гривень за кожен день, починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до пунктів 6.13, 6.13.1 договору у разі прострочення сплати обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день кредитодавець має право вимагати повного погашення кредиту, а позичальник зобов`язаний погасити заборгованість протягом тридцяти календарних днів з дня отримання вимоги. 10.11.2025 кредитодавець надіслав на електронну адресу позичальника вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, зі строком виконання до 10.12.2025.

11.08.2025 кредитодавець перерахував 2 000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжну установу ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.08.2025 та довідкою платіжної установи від 02.01.2026. Згідно з листом АТ «Акцент-Банк» від 19.03.2026 картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , за випискою про рух коштів 11.08.2025 на картку зараховано 2 000 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, проценти за користування кредитом нараховано по 19 гривень за кожен день користування кредитом з 11.08.2025 по 09.11.2025 (91 день) у загальному розмірі 1 729 гривень, комісію за надання кредиту в розмірі 345 гривень нараховано 11.08.2025, неустойку нараховано по 100 гривень за кожен день з 10.09.2025 по 19.10.2025 у загальному розмірі 4 000 гривень. Загальна сума заборгованості становить 8 074 гривні.

16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25.

Відповідно до реєстру прав вимог від 23.12.2025 № 23/12/25-01 до договору № 16/09/25 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 6553246 складає 8 074 гривні, а саме: 2 000 гривень - заборгованість по кредиту, 1 729 гривень - заборгованість по відсотках, 345 гривень - заборгованість за комісією, 4 000 гривень - заборгованість за неустойкою.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6553246 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 8 074 гривні, а саме: 2 000 гривень - заборгованість по кредиту, 1 729 гривень - заборгованість по відсотках, 345 гривень - заборгованість за комісією, 4 000 гривень - заборгованість за неустойкою.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що електронна адреса, на яку надіслано одноразовий ідентифікатор, не належить відповідачу або що ідентифікатор 287571 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 345 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Розгляд заявки позичальника, оцінка його платоспроможності та прийняття рішення про надання кредиту є діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою укладення договору, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 345 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 4 000 гривень за період з 10.09.2025 по 19.10.2025. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України і від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Відповідно неустойка, нарахована за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. Сума, що підлягає виключенню зі стягнення, - 4 000 гривень. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Проценти за користування кредитом у розмірі 1 729 гривень нараховано за фіксованою ставкою 0,95 % на день за 91 день користування кредитом, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Денна процентна ставка за договором (0,998 %) не перевищує максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Розмір нарахованих позивачем процентів за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.2 кредитного договору кредитодавець перерахував 2 000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.08.2025 та випискою АТ «Акцент-Банк» про рух коштів за карткою. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 6553246 перейшло від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до позивача на підставі договору факторингу.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 8 074 гривні.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.08.2025 № 6553246 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 3 729 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 4 345 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 8 074 гривні, з яких задоволено 3 729 гривень, що становить 46,19 % від заявлених вимог (3 729 / 8 074 ? 100 %). Відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 229,76 гривні (2 662,40 ? 46,19 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правничої допомоги від 22.08.2025 № 22-08/25/ДІЛ, витяг з акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.01.2026 № 6-ДІЛ, витяг з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції від 16.01.2026, ордер серії АХ № 1287256 від 03.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 46,19 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 385,70 гривні (3 000 ? 46,19 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) заборгованість за кредитним договором від 11.08.2025 № 6553246 у розмірі 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п`ять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) гривень 76 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ