Рішення № 140741817, 20.10.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1626/25

Провадження № 2/743/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 05.05.2025-100001381 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 800 гривень: тіло кредиту - 20 000 гривень, проценти - 36 800 гривень, комісія - 4 000 гривень, неустойка - 10 000 гривень.

Позивач вважає, що комісія встановлена за конкретну послугу з перерахування кредитних коштів із залученням інтернет-еквайрингу, а нарахування неустойки є правомірним, оскільки пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який звільняв споживачів від неустойки в період воєнного стану, виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним щодо Цивільного кодексу України.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.03.2026.

Ухвалою від 11.03.2026 підготовче засідання відкладено до 01.05.2026 з метою повторного виклику відповідача.

01.05.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 20.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем і відповідачем як позичальником укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 05.05.2025-100001381 в електронній формі. Згідно з пунктом 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) договір складається з цієї оферти, заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Оферту, заявку та акцепт відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором E636, надісланим у смс-повідомленні на його фінансовий номер телефону. Пунктом 18 заявки визначено, що ідентифікація та верифікація споживача здійснені шляхом отримання ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

За пунктами 1-4 заявки кредит надано 05.05.2025 у сумі 20 000 гривень на строк 184 дні з датою повернення 04.11.2025.

Відповідно до пункту 6 заявки процентна ставка є фіксованою і становить 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит. Згідно з пунктом 11 заявки проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від всієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом (залишком кредиту) та на процентну ставку. За умовами пункту 4.4 оферти проценти нараховуються з дня надання кредиту включно до дати його фактичного повернення та обліковуються кредитодавцем щоденно.

Пунктом 12 заявки встановлено графік платежів, яким передбачено шість щомісячних платежів з 04.06.2025 по 04.11.2025 з поступовим поверненням суми кредиту. За пунктом 14 заявки орієнтовна загальна вартість кредиту становить 52 508,29 гривень, загальні витрати за кредитом - 32 508,29 гривень.

За пунктом 7 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), становить 20 % від суми кредиту, що дорівнює 4 000 гривень, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту. Переліку послуг, за які стягується ця комісія, договір не містить.

Згідно з пунктом 15 заявки неустойка становить 200 гривень, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання. Пунктами 7.6, 9.1 оферти передбачено право кредитодавця нараховувати неустойку в разі несвоєчасного повернення кредиту або несплати процентів.

Відповідно до пункту 4.1 оферти кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 5168-12XX-XXXX-4832. Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.12.2025 підтверджено, що 05.05.2025 на платіжну картку з такими першими шістьма та останніми чотирма цифрами номера успішно перераховано 20 000 гривень з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 05.05.2025-100001381». Відповідач у договорі підтвердив, що зазначений платіжний засіб належить виключно йому (пункт 11.5 оферти).

Згідно з довідкою-розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 70 800 гривень: основний борг - 20 000 гривень, проценти - 36 800 гривень, нараховані за період з 05.05.2025 по 04.11.2025, комісія за надання кредиту - 4 000 гривень, неустойка - 10 000 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону не належить відповідачу або що ідентифікатор E636 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, за пунктом 11 заявки та пунктом 4.4 оферти проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок суми кредиту до дати його повернення. Відповідач жодного платежу не здійснив, тому залишок кредиту протягом усього строку кредитування становив 20 000 гривень. Позивач нарахував проценти виключно в межах строку кредитування з 05.05.2025 по 04.11.2025, тобто за 184 дні, що становить 36 800 гривень (20 000 ? 1 % ? 184).

Договірна денна процентна ставка 1 % не перевищує максимально допустимого розміру, встановленого частиною 5 статті 8 і пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» для періоду з 20.08.2024.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту базується на припущенні, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором. Графік платежів передбачав щомісячне часткове повернення суми кредиту і, відповідно, зменшення бази нарахування процентів. Оскільки відповідач цих платежів не вносив, база нарахування не зменшувалася, а проценти обчислено на фактичний залишок кредиту відповідно до наведених умов договору.

Отже, вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 36 800 гривень є обґрунтованою.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 4 000 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Надання кредиту, у тому числі перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника із залученням платіжного сервісу, є виконанням кредитодавцем власного основного зобов`язання за договором і діями, які він вчиняє у власних інтересах, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

Посилання позивача на ту саму постанову як на підставу вважати умову про комісію лише оспорюваною суд відхиляє. У справі № 363/1834/17 оцінювався договір, укладений до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування». Спірний договір укладено 05.05.2025, і до нього застосовується частина 5 статті 12 цього Закону, яка прямо встановлює нікчемність умов, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом. Кредитодавцю заборонено встановлювати комісії чи інші платежі за дії, які не є послугою у розумінні Закону «Про споживче кредитування».

За цих обставин, на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 вказаного Закону, умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 4 000 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22 і від 27.11.2024 у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 10 000 гривень за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. Перший платіж за графіком мав бути внесений 04.06.2025, тому прострочення і нарахування неустойки повністю припадають на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Аргумент позивача про виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX суд відхиляє. Виключення цього пункту не скасувало і не змінило пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною і чинною нормою та поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику), у тому числі на договори про споживчий кредит. Саме так цю норму застосував Верховний Суд у наведеній постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23, ухваленій після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Відповідно неустойка, нарахована за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.1 оферти позивач перерахував 20 000 гривень на платіжну картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.03.2020 у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.05.2025 № 05.05.2025-100001381 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 56 800 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 14 000 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 70 800 гривень, з яких задоволено 56 800 гривень, що становить 80,23 % від заявлених вимог (56 800 / 70 800 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 943,49 гривні (2 422,40 ? 80,23 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач у позовній заяві навів їх орієнтовний розмір 6 000 гривень і повідомив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України питання про розподіл цих витрат у такому разі вирішується після подання відповідних доказів, тому в цьому рішенні не вирішується.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 05.05.2025 № 05.05.2025-100001381 у розмірі 56 800 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 943 (одна тисяча дев`ятсот сорок три) гривні 49 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ