Постанова № 140741597, 19.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4652/26

Провадження № 2-а/650/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Анастасія Сергіївна, до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просить скасувати постанову серії ЕНА № 7494495 від 05 липня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Хмілем Владиславом Богдановичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позову представник позивача зазначає, що під час розгляду справи поліцейський хоча й роз`яснив права, передбачені статтею 268 КУпАП, проте не забезпечив реальної можливості скористатися правничою допомогою адвоката, відмовив у відповідному клопотанні, не надав можливості ознайомитися з доказами, висловити пояснення та заявити інші клопотання. Вважає, що провадження здійснювалося формально, без належного з`ясування всіх обставин, із порушенням статей 245, 251, 252, 268 та 280 КУпАП і гарантій справедливого розгляду.

Крім того, позивач ставить під сумнів належність та достовірність вимірювання швидкості лазерним приладом TruCAM, оскільки, за його твердженням, поліцейський тримав прилад у руках, а не використовував стаціонарне кріплення. Також представник позивача посилається на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, вважаючи неправомірними розгляд справи безпосередньо на дорозі, відсутність протоколу та ненадання щонайменше триденного строку для підготовки до розгляду справи. На думку позивача, такі порушення є підставою для скасування постанови незалежно від результатів фіксації швидкості.

Ухвалою судді від 14 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. На виконання цієї ухвали 18 липня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків із уточненням відповідача, реквізитів учасників справи та позовних вимог. Ухвалою від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено питання про витребування доказів.

Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення вимог. Зазначає, що перевищення швидкості зафіксоване належним технічним засобом із чинною повіркою, використання TruCAM у ручному режимі відповідає його конструкції та технічним характеристикам, а фотознімок і відеозапис дозволяють встановити швидкість і транспортний засіб. За твердженням відповідача, права водію роз`яснено, клопотання про адвоката він заявив лише після завершення розгляду справи, під час переходу до вручення постанови. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження заперечень відповідач долучив постанову, фотознімок і відеоматеріали з приладу TruCAM, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, документи щодо технічних характеристик і повірки вимірювача, відомості про отримання та повернення приладу, розстановку сил і засобів поліції на день події та картографічні матеріали. Відзив із відповідними доказами надано позивачу та його представнику; матеріали відеофіксації були доступні їм для ознайомлення. Відомостей про те, що доступ до цих матеріалів обмежувався або позивачу відмовляли в ознайомленні з ними під час судового провадження, матеріали справи не містять.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Позивача, його представника та відповідача повідомлено про розгляд справи в установленому законом порядку, зокрема через підсистему «Електронний суд». Заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності не надходило. Водночас справа призначена до розгляду без повідомлення (виклику) учасників у порядку письмового провадження; клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін чи про відкладення її розгляду учасники не подали. За таких обставин, з урахуванням статей 229, 262 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами та письмовими поясненнями учасників, без фіксування судового засідання технічним звукозаписувальним засобом.

Дослідивши письмові та електронні докази у їх сукупності, з`ясувавши обставини, якими обґрунтовуються вимоги й заперечення, суд дійшов такого висновку.

Зі змісту постанови серії ЕНА № 7494495 від 05 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП з накладенням штрафу 1 700 грн. Згідно з постановою, 05 липня 2026 року об 11 год 46 хв, керуючи автомобілем Renault Kadjar, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М-19, 329 км, у селищі Велика Березовиця Тернопільської області, позивач рухався зі швидкістю 105 км/год за дозволеної в населеному пункті швидкості 50 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість зафіксована лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC001012.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, крім установлених Правилами винятків. Частина четверта статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Органи Національної поліції на підставі статті 222 КУпАП уповноважені розглядати відповідні справи та накладати адміністративні стягнення.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими даними можуть бути, зокрема, показання технічних приладів і засобів фото- та відеозапису. Відповідно до статей 72, 73, 74, 75, 76 та 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача.

Наданий фотознімок із приладу TruCAM відображає автомобіль Renault Kadjar з державним номерним знаком НОМЕР_1 , швидкість 105 км/год, встановлене обмеження 50 км/год, дату 05 липня 2026 року, відстань вимірювання 344,0 м та ідентифікаційний номер приладу TC001012. Ці дані узгоджуються з оскаржуваною постановою та іншими матеріалами фіксації. Матеріали також містять географічні координати місця роботи приладу та картографічні відомості, які відповідач надав на підтвердження розташування місця контролю в селищі Велика Березовиця. Жодних конкретних обставин, які свідчили б про дію іншого дозволеного швидкісного режиму на відповідній ділянці, позивач не навів; таких обставин судом із наданих доказів також не встановлено.

Із копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35386 від 21 листопада 2025 року вбачається, що лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 № TC001012 відповідає вимогам технічної документації, а свідоцтво є чинним до 21 листопада 2026 року, тобто на момент фіксації правопорушення було чинним. У документі прямо зазначено максимально допустиму похибку вимірювання швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год у діапазоні швидкостей від 2 до 200 км/год. Таким чином, навіть у разі врахування граничної похибки на користь водія зафіксована швидкість становила б не менше 103 км/год, тобто перевищення обмеження 50 км/год все одно становило б більш як 50 км/год.

Судом враховано також відомості журналу видачі та повернення вимірювачів швидкості: 05 липня 2026 року прилад із серійним номером TC001012 видано поліцейському ОСОБА_2 , а повернуто після закінчення відповідного чергування. З наданої розстановки сил і засобів убачається, що Атаманець Р.В. і Хміль В.Б. були залучені до несення служби у складі одного екіпажу. Сам факт оформлення отримання приладу на одного працівника екіпажу, тоді як постанову виніс інший, не спростовує використання саме цього приладу та не свідчить про недостовірність даних фіксації.

Оцінюючи довід про неправомірність утримування TruCAM у руках, суд виходить із того, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 31, статтями 23, 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» поліція наділена повноваженнями використовувати технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху за умови дотримання встановлених вимог до їх застосування. Водночас законодавство не встановлює прямої обов`язкової вимоги здійснювати вимірювання швидкості саме лазерним TruCAM виключно після встановлення його на штатив або стаціонарне кріплення.

Зокрема, у долученому до відзиву листі ДП «Укрметртестстандарт» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCAM конструктивно належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів та створений для утримування в руках під час вимірювання. Додатково передбачено можливість його встановлення на триногу для роботи в автоматичному режимі. Наведені відомості узгоджуються із зазначенням ручного режиму у свідоцтві про повірку конкретного приладу. При цьому відповідні метрологічні документи не замінюють вимог закону, однак мають значення для оцінки технічної допустимості та надійності використаного способу вимірювання. Саме собою тримання приладу в руках без установлення конкретного порушення правил його застосування або недостовірності результату не дає підстав визнати дані вимірювання недопустимими.

Такий підхід узгоджується з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 945/2511/24 (судове рішення № 126451570), у якій апеляційний суд зазначив, що лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для використання в руках, його ручне застосування саме собою не доводить спотворення результату, а оцінка достовірності вимірювання має здійснюватися з урахуванням матеріалів фіксації та метрологічних документів. Оцінюючи наведене рішення як приклад судової практики за подібних обставин, суд водночас самостійно досліджує докази в цій справі й не надає постанові іншого суду наперед установленого значення.

Посилання позивача на необхідність обов`язкового використання штатива є загальним і не супроводжується належними даними про технічну несправність приладу TC001012, недійсність його повірки, помилкову ідентифікацію автомобіля чи конкретний збій під час фіксації. За встановлених обставин сукупність фотознімка, відеоматеріалів, відомостей про повірку та інших доказів є достатньою для підтвердження факту перевищення швидкості.

Щодо дотримання права на захист суд зазначає, що стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та під час розгляду справи користуватися правничою допомогою адвоката. Роз`яснення зазначених прав не повинно бути суто формальним, а особі має бути забезпечена реальна можливість їх реалізації. Разом із тим висновок про порушення цих гарантій має ґрунтуватися на встановленому перебігу конкретного провадження, а не виключно на припущенні, що через короткий час його проведення реалізація прав була неможливою.

З наданих відповідачем відеозаписів нагрудних камер та їх змісту вбачається, що поліцейський після зупинки автомобіля представився, повідомив водію про зафіксовану швидкість і передбачену законом відповідальність, перевірив документи, роз`яснив права, передбачені статтею 268 КУпАП, у тому числі право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися допомогою адвоката, і з`ясував, чи зрозумілі вони водію. Після цього поліцейський повідомив про прийняте рішення щодо накладення штрафу та про перехід до вручення копії постанови. Лише після повідомлення про завершення розгляду справи і вручення постанови позивач уперше висловив бажання скористатися правничою допомогою. У записах не зафіксовано заявлення такого клопотання під час розгляду справи до повідомлення про його завершення.

Отже, довід про те, що позивач одразу після роз`яснення прав своєчасно заявив клопотання про адвоката, яке було безпідставно відхилено до ухвалення рішення, не підтверджується встановленою послідовністю подій. Суд не виходить із того, що саме по собі мовчання водія протягом певного часу означає відмову від захисника, проте враховує, що поліцейським було роз`яснено відповідне право, а звернення про його реалізацію пролунало вже після оголошення завершення розгляду справи. За таких обставин немає достатніх підстав визнати, що під час розгляду справи поліцейський відмовив у своєчасно заявленому клопотанні, чим позбавив водія можливості здійснювати захист.

Суд враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а, щодо необхідності забезпечення реальної можливості користуватися правничою допомогою в разі відповідного звернення особи під час розгляду справи. Водночас у цій справі, на відміну від обставин, які розглядалися Верховним Судом, судом не встановлено своєчасно заявленого та залишеного без належного вирішення клопотання про надання правничої допомоги на стадії розгляду матеріалів поліцейським.

Крім того, представник позивача, обґрунтовуючи вимогу посиланням на порушення права на захист, не конкретизує, які саме пояснення, клопотання, докази чи істотні обставини не могли бути враховані під час розгляду адміністративної справи з причини відсутності адвоката, які докази були внаслідок цього спотворені або які конкретні процесуальні дії не могли бути здійснені. Сама відсутність таких пояснень не усувала б уже доведеного істотного порушення права на адвоката, однак у сукупності з установленим відеозаписами перебігом подій не дає підстав констатувати реальне обмеження права на захист, яке могло б поставити під сумнів законність постанови.

Позивач реалізував право на професійну правничу допомогу і в судовому провадженні: позов та процесуальні документи від його імені подано адвокатом Макаренко Анастасією Сергіївною, яка мала можливість ознайомитися з відзивом та доказами відповідача, висловити заперечення й подати відповідні клопотання. Суд окремо наголошує, що подальша участь адвоката в суді сама собою не виправляє можливого істотного порушення права на захист під час адміністративного провадження. Проте за відсутності встановленого такого порушення зазначена обставина додатково свідчить про забезпечення позивачу можливості ефективно оскаржити постанову та поставити перед судом усі доводи щодо її законності.

Суд не знаходить підтвердження і доводам про ненадання можливості ознайомитися з доказами. На відеозаписах зафіксоване роз`яснення відповідного права; доказів заявлення під час розгляду конкретного клопотання про огляд матеріалів чи відмови поліцейського в такому клопотанні не надано. У судовому провадженні фото- і відеоматеріали, документи щодо повірки та інші докази відповідач надав разом із відзивом; вони були доступними позивачу та його представнику. Отже, твердження про цілковите позбавлення можливості ознайомитися з доказами не знайшло підтвердження.

Окремо суд оцінює доводи про незаконність винесення постанови безпосередньо на місці зупинки автомобіля, про необхідність складення протоколу та обов`язкове повідомлення за три доби. За приписами статей 222, 258 КУпАП відповідні справи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, віднесені до компетенції Національної поліції, можуть розглядатися поліцейським на місці вчинення правопорушення з винесенням постанови без складення протоколу. Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 489/2363/16-а роз`яснив, що рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 ухвалено до внесення Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VIII змін до статті 258 КУпАП; відтак його положення не можна застосовувати без урахування зміненого законодавчого регулювання. Сам по собі розгляд зазначеної категорії справ безпосередньо на дорозі не є порушенням.

Посилання позивача на статтю 277-2 КУпАП також не спростовує законності постанови, оскільки наведене ним правило щодо вручення повістки не пізніш як за три доби стосується виклику особи на розгляд справи в суді та не встановлює загального триденного строку очікування для винесення поліцейським постанови на місці події у справах, які законом дозволено розглядати в такому порядку. Твердження про те, що встановлювати наявність правопорушення і накладати адміністративне стягнення може виключно суд, також суперечить безпосередньо передбаченій статтею 222 КУпАП компетенції Національної поліції. Наділення уповноваженого органу правом вирішувати справи про адміністративні правопорушення не є здійсненням ним правосуддя в розумінні статті 124 Конституції України.

Аргументи щодо порушення статей 245, 252, 280 КУпАП та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оцінює з урахуванням усіх фактичних обставин. Перевіривши зміст постанови, об`єктивні дані вимірювання швидкості, пояснення сторін, перебіг зафіксованого нагрудними камерами спілкування й пов`язані документи, суд не встановив таких порушень процедури, які призвели до нез`ясування істотних обставин, позбавлення особи можливості захисту або ухвалення рішення без належної доказової основи. При цьому обов`язок довести правомірність постанови відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено судом саме на відповідача; самою лише відсутністю у позивача контрдоказів висновок суду не обґрунтовується.

Оцінюючи докази за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач довів факт керування позивачем зазначеним транспортним засобом із перевищенням встановленого обмеження швидкості більш як на 50 км/год, наявність правових підстав для винесення постанови за частиною четвертою статті 122 КУпАП та дотримання основних процесуальних гарантій під час розгляду адміністративної справи. Підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною, її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. За встановлених обставин саме такий спосіб вирішення спору є належним. Підстав для розподілу судових витрат на користь позивача немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанову серії ЕНА № 7494495 від 05 липня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Хмілем Владиславом Богдановичем щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП, залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України. Оскільки справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи має право клопотати про поновлення пропущеного строку за наявності визначених законом підстав.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною першою статті 272 КАС України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора