Рішення № 140741217, 19.10.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1353/26

Провадження № 2/507/784/2026

Номер рядка звіту 3

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Демовської Д.І.,

з участю представника позивача - прокурора Левенця А.В.

представника відповідача - адвоката Невмержицької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка цивільну справу за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Ліси України", ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, припинення речових прав на ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області Ярослав Бурлака в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Ліси України", ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, припинення речових прав на ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги.

В обгрунтування своїх вимог, прокурор вказує, що Рішенням Троїцької сільської ради від 01.02.1992 десятої сесії І скликання за №140 закріплено в постійне користування Ширяївському держлісгоспу землі для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га.

На підставі вказаного рішення Ширяївському держлісгоспу 19 січня 1996 видано акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га. в межах, згідно з планом землекористування.

На підставі заяв громадян від 23.07.2008 за вх. № 15/09-1214 та висновку засідання комісії Любашівської районної державної адміністрації по підготовці висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 № 85 Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради».

Вказаним розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації надано дозвіл громадянам, у т.ч. ОСОБА_2 , за списком на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств.

На підставі зазначеного розпорядження та договору від 20.08.2008 № 08107, укладеного між громадянами України та ПВК «Інжпроект», було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області.

23.04.2009 Відділом Держкомзему у Любашівському районі Одеської області погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян України на земельні ділянки загальною площею 100,00 га. для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, на підставі листа Відділу Держкомзему у Любашівському районі та розробленого проекту землеустрою, Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 26.01.2009 № 31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області».

Вказаним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність особистих селянських господарств із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування і перебувають в запасі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області та передано громадянам, у тому числі ОСОБА_2 у власність безоплатно земельні ділянки загальною площею 100,00 га., в тому числі: пасовищ - 100,00 га. по 2,00 га.кожному для ведення особистих селянських господарств і прийнято рішення про видачу їм державних актів на право власності на землю.

На підставі вказаного розпорядження 15.04.2009 складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області ділянка №29.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, за ОСОБА_2 значиться державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135572 загальною площею 2,0002 га., яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701413 від 27.08.2009, кадастровий номер 5123383800:01:002:0486, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

Поземельну книгу на зазначену земельну ділянку відкрито 27.08.2009, а земельну ділянку площею 2,0002 га. відведено у приватну власність ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯИ №135572, виданого 27.08.2009 та зареєстрованого за №010952701413.

У подальшому, 05.02.2015 року, право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим №284 (номер відомостей про інше речове право 8627221).

Водночас, з інформації Південного лісового офісу від 30.12.2024 за №1274 прокуратурою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, належала до земель державного лісового фонду.

Згідно листа ВО "Укрдержліспроект" від 06.12.2024 за №04/1477-24, згідно картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 накладається на землі лісогосподарського призначення 5,6 кварталів Троїцького лісництва ДП "Ширяєвський лісгосп (правонаступник ДСГП "Ліси України" за матеріалами лісовпорядкування 2013 року, крім того даний факт накладення спірної земельної ділянки підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти.

Згідно технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 площею 2,002 га. накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2884 га., що розташована в кварталах №5 та № 6 , контур №29 Троїцького лісництва "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

У зв`язку з цим, позивач вважає, що Любашівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені із постійного користування Ширяївського лісництва виключно за згодою лісництва, як землекористувача та на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Водночас, ДСП «Ліси України», як землекористувач не надавав своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування лісництва.

Враховуючи викладене, розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області» прийнято в порушення вимог ст. ст. 14,19 Конституції України, ст. ст. 17, 20, 56, 57, 84,116,141,142,151 Земельного кодексу України, ст. ст. 27,31,32,57 Лісового кодексу України (в редакціях, чинних на момент прийняття спірних рішень), оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у власність/користування для інших потреб без їх попереднього вилучення у постійних користувачів, а також відводитись неуповноваженим органам.

Вказує, що як первісний набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_2 так і наступний набувач ОСОБА_1 в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим поведінка відповідача ОСОБА_1 щодо набуття прав на спірну земельну ділянку не є добросовісною.

Приймаючи до уваги викладене прокурор просив:

Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 1,2884 га., що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 та має 6 (шість) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Припинити за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 1,2884 га. з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567301851233).

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0002 га. з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура ( адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ 03528552; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р НОМЕР_3 .

В судовому засіданні прокурор надав пояснення аналогічні зазначеним у позові та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Невмержицька І.М. надала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як і ОСОБА_2 набули право власності у спосіб визначений законом шляхом отримання Державних актів на право власності від держави, в подальшому уклали договір дарування земельної ділянки, відкрито користуються земельними ділянками більше 17 років, отже відповідач є добросовісним набувачем, а тому держава, в особі Одеської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокуратура звернулася із позовом, у відповідності до вимог частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 4292-IX від 12.03.2025), позбавлена права на витребування вказаних земельних ділянок. Крім того, прокурором взагалі не доведено правомірність передачі в 1992 році земельних ділянок, які належали колгоспу, лісовому господарству. Станом на 2008 рік, вказані земельні ділянки використовувались для сільськогосподарського виробництва, що підтверджено висновками відповідних державних органів. Прокурором взагалі не доведено наявність на вказаних ділянках лісових насаджень. Крім того, прокурором не доведено належними та допустими доказами факт накладення земельних ділянок на землі лісового фонду. Крім того, земельні ділянки були виділені державою у приватну власність в 2009 році, що було відомо всім державним органами, тому також просить суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог.

В судовому засіданні надала пояснення аналогічні зазначеним у відзиві та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Представник Одеської обласної державної адміністрації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не подавав.

Представники третьої особи: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», та ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надали, в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про день, час та місце слухання справи належним чином.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26 червня 2026 року у справі № 507/1353/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні. (т. 1 а.с. 29).

Ухвалою від 25 червня 2026 року у справі № 507/1352/26 заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123383800:01:002:0486.

Ухвалою від 02 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. (т. 1 а.с. 125).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Троїцької сільської ради від 01.12.1992 десятої сесії 2І скликання за №3 передано Ширяївській лісомеліоративній станції лісні масиви по Троїцькій сільській раді загальною площею 295.3 га(т.1 а.с.232).

На підставі зазначеного рішення 19.01.1996 Ширяївському держлісгоспу видано державний акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га в межах, визначених планом землекористування. (т.1 а.с. 234-236).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 05.06.2008 року (вх. № 15/09-1214) та висновку комісії Любашівської районної державної адміністрації з підготовки висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 № 85, Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 23.07.2008 № 351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради».

Вказаним розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації надано дозвіл громадянам України, у тому числі ОСОБА_2 , на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств. (т. 1 а.с. 202).

На виконання зазначеного розпорядження та договору від 20.08.2008 № 08107, укладеного між громадянами України та ПВК «Інжпроект», розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області (код документації із землеустрою 2008МФ13ОДЛБ000038).(т.1 а.с. 197 -201).

Висновком Відділу Держкомзему у Любашівському районі Одеської області від 23.04.2009 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності громадян України на земельні ділянки загальною площею 100,00 га, у тому числі пасовища площею 100,00 га, розташовані на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства. У висновку також зазначено, що земельні ділянки за основною категорією земель віднесено до земель сільськогосподарського призначення з видом цільового використання згідно з УКЦВВ 2.2 «Для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби».

У подальшому, на підставі листа Відділу Держкомзему у Любашівському районі від 26.12.2008 № 01/09-2567 та за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України у власність для ведення особистих селянських господарств Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 26.01.2009 № 31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області».

Зазначеним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистих селянських господарств із земель сільськогосподарського призначення, які не були надані у власність чи користування та перебували в запасі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області.

Крім того, вказаним розпорядженням передано громадянам, у тому числі ОСОБА_2 , у власність безоплатно земельні ділянки загальною площею 100,00 га, з яких 100,00 га. становили пасовища, по 2,00 га. кожному для ведення особистих селянських господарств, та прийнято рішення про видачу їм державних актів на право власності на землю.

На підставі зазначеного розпорядження 15.04.2009 складено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_4 .

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 № 10-15-0.81-3177/2-24, за ОСОБА_2 значиться державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 135572 загальною площею 2,0002 га, розташовану на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю 27.08.2009 за № 010952701413. Кадастровий номер земельної ділянки - 5123383800:01:002:0486, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 відкрито 27.08.2009, а зазначену земельну ділянку площею 2,0002 га. відведено у приватну власність ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯИ № 135572, виданого 27.08.2009, реєстраційний номер 010952701413.

У подальшому, 05.02.2015, право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 284 (номер відомостей про інше речове право 8627221).

Водночас, згідно з інформацією Південного лісового офісу від 30.12.2024 № 1274, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2013 років, належала до земель державного лісового фонду.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц Верховний Суд зазначив, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту лісів, їх раціонального використання, підвищення продуктивності та відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням із Міністерством охорони навколишнього природного середовища, та володіє інформацією про лісовпорядкування.

Листом ВО «Укрдержліспроект» від 06.12.2024 № 04/1477-24 прокуратурі надано картографічні матеріали, згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 накладається на землі лісогосподарського призначення 5 та 6 кварталів Троїцького лісництва ДП «Ширяївський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», за матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

Факт накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення підтверджується також відомостями Публічної кадастрової карти (https://nks.dzk.gov.ua/), відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 знаходиться в аналітичному шарі «Ліси», позначеному зеленим кольором.

На підставі договору про надання послуг від 14.04.2025 № 44, укладеного між Одеською обласною прокуратурою в особі заступника керівника Одеської обласної прокуратури Шарніна Юрія Анатолійовича, який діє на підставі Закону України «Про прокуратуру», Регламенту Одеської обласної прокуратури та наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 03.10.2022 № 116, і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , який діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486.

За результатами огляду складено технічний звіт із картографічними матеріалами, на яких відображено межі земель Троїцького лісництва (5 та 6 квартали), переданих Ширяївському держлісгоспу 19.01.1996 на підставі державного акта № 140 на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га, у співвідношенні з межами спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 відповідно до даних Державного земельного кадастру.

Згідно з даними технічного звіту, координати поворотних точок меж земельної ділянки Троїцького лісництва (5 та 6 квартали) зазначені в таблиці геоданих, що входить до складу технічної документації, розробленої Київською лісовпорядною експедицією у 1994 році. Копію відповідної документації посвідчено 30.12.2024 філією «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Площа, конфігурація та лінійні проміри земельної ділянки відповідають державному акту на право постійного користування землею.

Крім державного акта на право постійного користування землею від 19.01.1996 № 140, під час дослідження використано матеріали (планшети) лісовпорядкування 2013-2014 років. За результатами зіставлення (накладення) відповідних матеріалів у графічному вигляді встановлено, що площа та конфігурація меж земельної ділянки, зазначеної на планшетах лісовпорядкування, відповідають державному акту на право постійного користування землею.

Обчислення площі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 виконано аналітичним способом із використанням автоматизованої системи «Digitals». Перерахунок (трансформацію) координат із різних систем координат здійснено за допомогою програмного забезпечення GIS-6 (Геодезична інформаційна система 6). Координати поворотних точок земельної ділянки визначено в прямокутній системі координат СК-63.

Відповідно до зазначеного технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 загальною площею 2,0002 га. накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2884 га, розташованої у кварталах № 5 та № 6, контур № 29 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Геодезистом визначено контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2884 га, що розташована в кварталах № 5 та №6, контур № 29 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», яка має 6 поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), останнє не надавало згоди на вилучення, припинення права постійного користування ряду земельних ділянок, серед яких є земельна ділянка за кадастровим номером 5123383800:01:002:0486, або добровільну відмову від неї.

У проєкті землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, на підставі якої сформовано та зареєстровано спірну земельну ділянку, відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будьяких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача уповноваженим органом.

Згідно з листом Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 26.03.2024 за № 123 (на запит Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарсвта (м. Миколаїв)), земельні ділянки в кварталі 5,6 (загальна площа 64 га) Троїцького лісництва знаходяться у постійному користуванні філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», згідно з матеріалами лісовпорядкування (матеріали лісовпорядкування 2004, 2013 років). При цьому Філія повідомила, що ДП «Ширяївське лісове господарство» або іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами погодження на зміну цільового призначення, згода на вилучення або добровільна відмова щодо означених земель не надавались.

Згідно цифрового зображення ретроспективного супутникового моніторингу, вбачається наявність деревної рослинності на спірній земельній ділянці у 2009 так і у 2015 роках.

Згідно акту обстеження земельних ділянок, від 28 серпня 2026 року, складеним за участю власника земельних ділянок ОСОБА_1 , представника відділу земельних відносин та охорони навколишнього середовища Любашівської селищної ради, проведено обстеження, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486.

У ході обстеження встановлено, що зазначена земельна ділянка використовуються за цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 на момент огляду засіяна посівами соняшнику, при цьому ознаки забур`яненості або заліснення відсутні, на ділянці відсутні окремі дерева і групи дерев, чагарники.

До акта додано фототаблиці. (т. 1 а.с. 96-97).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами першою, другою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною першою статті 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Приписами статті 17 ЛК України визначено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Отже, відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування.

Відповідно до частини першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ширяївському держлісгоспу 19 січня 1996 видано Державний акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га. в межах, згідно з планом землекористування.

Земельна ділянка відповідача відведена у приватну власність на підставі технічної документації із землеустрою, затвердженою розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області».

Відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Зазначений проект землеустрою погоджений:

1) висновком Любашівського районного відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, енергетики та енергозбереження від 02.10.2008 року за № 443, за змістом якого земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння и випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради;

2) висновком Санітарно-епідеміологічної станції Любашівського району від 02.10.2008 року №34;

3) висновком Північного сектору з охорони навколишнього природного середовища від 03.10.2008 року №373/13 відповідно до якого: категорія земель-землі сільськогосподарського призначення; наявність об`єктів природного світу - відсутні; Північний сектор Державної охорони навколишнього природного середовища вважає за можливе відвести земельні ділянки у власність із земель сільськогосподарської о призначення, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області.

4) висновком Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 08.10.2008 року №0117/7271;

5) висновком Відділу Держкомзему у Любашівському районі Одеської області від 02.10.2008 року №16-16-04/144, за змістом якого земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради;

6) висновком Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області від 02.10.2008 року №94/02-06 згідно із яким земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння и випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради Завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодовідведення земельних ділянок також затверджене Троїцькою сільською радою Любашівського району Одеської області.

Таким чином, на момент відведення земельної ділянки у приватну власність держава, в особі визначених Земельним кодексом України органів, у тому числі в особі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, вважала спірну земельну ділянку землею сільськогосподарського призначення.

Відповідно до технічного звіту ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486 площею 2,0002 га. накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2884 га, що розташована в кварталах № 5 та № НОМЕР_1 , контур № 29 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом приписів статті 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Прокурор послався на те, що відповідач, та попередній власник, є недобросовісними набувачами, так як вони знали, що отримані ними земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду. Однак, в судовому засіданні встановлено, що на момент отримання ОСОБА_2 земельної ділянки від держави, були проведені обстеження ділянки компетентними органами держави та встановлено відсутність лісових насаджень на вказаних земельних ділянках та визначено категорію земель - для сільськогосподарського призначення. ОСОБА_2 звернулась до Любашівської державної адміністрації із заявою про надання їй у власність земельної ділянки і не могла визначати самостійно цільове призначення земельної ділянки, що є компетенцією державних органів. Крім того, відповідач ОСОБА_1 взагалі набув право власності на вказану земельну ділянку шляхом укладення договору дарування. В судовому засіданні досліджено акт обстеження спірної земельної ділянки від 28.08.2026 року з фототаблицями, складений представником Любашівської селищної ради та відповідачем. Вказаним актом підтверджено, що наданий час спірна земельна ділянка використовуються для сільськогосподарьского виробництва. Будь-яка лісова рослинність відсутня.

Зазначені обставини спростовують твердження прокурора про недобросовісність набувача.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, яке придбане ним за відплатним договором, лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Водночас можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такий правовий висновок сформульовано в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка перейшла з державної у приватну власність ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 № 31/Ад-2009 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135572.

Надалі, вказана особа відчужила своє право приватної власності на спірну земельну ділянку на підставі безвідплатного договору дарування від 05.02.2015 року на користь ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування, який посвідчено нотаріально.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з 2009 року оспорювана земельна ділянка не використовувались будь-якими суб`єктами (державними органами, державними підприємствами тощо), докази протилежного прокурором не надано та в матеріалах справи відсутні. Тобто, своєю поведінкою протягом понад 17 років держава доводила відсутність будь-якої необхідності у вказаних земельних ділянках.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22).

У межах спірних правовідносин суд встановив, що позивач протягом тривалого часу (з 2009 року) не вживав жодних дій з метою усунення стверджуваного прокурором порушення, що може свідчити про усвідомлення позивачем того факту, що спірні земельні ділянки вибули у приватну власність на законних підставах.

Окрім цього, суд зауважує, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ОСОБА_2 , а в подальшому і за ОСОБА_1 (відповідачем) на спірну земельну ділянку, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельної ділянки у власності ОСОБА_1 .

Відтак, станом на момент набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідачем, у нього не було закономірних припущень щодо наявності будь-яких перешкод, котрі могли б унеможливити подальше використання земельної ділянки.

Крім того, суд враховує, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі МПП «Фортеця» проти України»).

Таким чином, навіть якщо припустити, що під час виділення, оформлення та реєстрації права власності первісного власника (набувача) або подальшого власника земельної ділянки державними органами було допущено яку-небудь помилку, то така помилка не може виправлятись за рахунок відповідача, який правомірно розраховував на компетентність та добросовісність державних органів.

Також суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX, який набрав чинності 09.04.2025 (далі - Закон № 4292-ІХ) внесені зміни до статті 388 Цивільного кодексу України, яку викладено у такій редакції:

«Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об`єктів критичної інфраструктури;

б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об`єктів та земель оборони;

г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації».

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Метою законодавчого обмеження строку витребування майна є забезпечення принципу правової визначеності (legal certainty) та стабільності цивільного обороту. Допущення можливості поновлення перебігу такого строку залежно від зміни технічної форми ведення державного реєстру фактично нівелює зміст преклюзивної норми та створює умови для необмеженого у часі втручання держави у право приватної власності.

Як суд встановив, спірну земельну ділянку з кадастровим номером - 5123383800:01:002:0486, відповідач набув у власність на підставі договору дарування в 2015 році.

Водночас, з наданих суду доказів вбачається, що першим набувачем з державної у приватну власність спірної земельної ділянки була фізична особа - ОСОБА_2 , яка володіла нею на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, яку отримала від держави в особі Любашівської державної адімністрації (з 2009 року).

З наведеного вбачається, що з дати передачі, як першому набувачу ( ОСОБА_2 ) з державної у приватну власність спірної земельної ділянки (з 2009 року), так і з дати набуття права власності наступним набувачем - ОСОБА_1 (2015 рік), минуло більше десяти років, що створює передумови для застосування положень пункту 2 частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.

Також суд бере до уваги і те, що з дати набуття права власності ОСОБА_1 (відповідачем) на спірну земельну ділянку минуло також більше десяти років, хоча набуття ним права власності, як наступним набувачем, не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна.

Наведена вище норма Закону № 4292-ІХ прямо обмежує державу у праві на витребування земельних ділянок з володіння добросовісного набувача десятирічним строком, який в межах спірних правовідносин було пропущено позивачем.

Варто зазначити, що за змістом пункту 2 частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України, захист прав держави не може суперечити та порушувати право відповідача на мирне володіння спірною земельною ділянкою, яке було визнано самою державою.

Тож, саме бездіяльність держави протягом тривалого періоду часу (понад 17 років) унеможливлює подальший захист її прав та інтересів.

Окрім того, на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 на дані спірні правовідносини поширюється дія ч. 5 ст. 390 ЦК України щодо механізму компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджуючих документів внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки у порядку, визначеному законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку витребування земельної ділянки із володіння відповідача буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас, невнесення прокурором грошових коштів на депозитний рахунок суду з метою компенсації вартості витребуваного майна є підставою для відмови у задоволенні позову, що відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 в справі № 127/8274/24.

Ураховуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що прокурор не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність порушених прав держави, які підлягали б захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки: кадастровий номер 5123383800:01:002:0486 площею 2,002 га., припинення права власності на вказану земельну ділянку, скасування її реєстрації не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог, з огляду на що, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки у цій справі встановлено, що права або законні інтереси позивача не були порушені, питання про застосування позовної давності суд не розглядає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а тому підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача не має.

Відповідач не заявляв клопотань про розподіл судових витрат.

Під час розгляду справи були вжиті заходи забезпечення позову ухвалою суду, а саме накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123383800:01:002:0486.

Згідно ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області Ярослава Бурлаки в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Ліси України", ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, припинення речових прав на ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 25.06.2026 року, у виді арешту на земельну ділянку загальною площею 2,0002 га., з кадастровим номером 5123383800:01:002:0486.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- Любашівська окружна прокуратура Одеської області, адреса розташування: вулиця Володимира Князя, 107, селище Любашівка Одеська область, 66502, код ЄДРПОУ 0352855231;

- ОСОБА_1 - адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» ел. пошта info@e-forest.gov.ua тел. 380635895645 адреса 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А ЄДРПОУ 44768034;

- ОСОБА_2 - адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

- Одеська обласна державна адміністрація, адреса розташування: проспект Шевченка, 4 м. Одеса, 65032 код ЄДРПОУ 00022585.

Суддя: Дюдюн О.В.