Рішення № 140740392, 08.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.10.2026

Справа № 334/6159/26

Провадження № 2/334/4306/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Столітній М.М. в інтересах ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 12.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №5379441 про надання споживчого кредиту.

Відповідно п.1.2 договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 14000 грн.

Згідно п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 12.03.2025 року по 07.03.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано під час укладання договору.

Пунктом 1.2.1 договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно Графіку платежів.

17.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Додатковий договір до договору № 5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2025 року. Сума кредиту, яка була надана згідно з Додатковим договором складає 3000 грн.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 17000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно реквізитів договору № 5379441 від 12.03.2025 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «27885». Відповідно реквізитів Додаткового договору № 5379441 від 17.03.2025 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «20543».

У період з 12.03.2025 року по 30.12.2025 року відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 7011,88 грн.: тіло кредиту - 0,02 грн., проценти - 5311,86 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед Первісним кредитором, 30.12.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 63288,64 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 16999,98 грн., заборгованість за процентами 37788,66 грн., штрафні санкції 8500 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу від 30.12.2025 року №30/12/2025, строк дії договору № 5379441 від 12.03.2025 року не закінчився, а тому в межах строку дії договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.12.2025 року по 07.03.2026 року (67 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 10820,50 грн. (16999,98 грн. * 0,95% = 161,5 грн. * 67 календарних дні = 10820,50 грн.).

За умовами п.6.4 договору Первісним кредитором було нараховано штрафні санкції 8500 грн., однак, враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції 8500 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Прохали: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість в розмірі 65609,14 грн., з яких: 16999,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 37788,66 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 10820,50 грн. заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 67 календарних днів; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.; 3) розгляд справи проводити без участі позивача, не заперечували проти винесення заочного рішення.

02.07.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.08.2026 року ухвалою суду витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів з 17.03.2025 по 21.03.2025 р., на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк», у сумі 3000 грн., за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

31.08.2026 року ухвалою суду витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів з 12.03.2025 по 21.03.2025 р., на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк», у сумі 14000 грн., за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

29.09.2026 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 31.08.2026 року повідомили, що ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). По рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 3000 UAH від 17.03.2025 року, призначення: CREDIT7_VYDACHA1, 45 VYSHHORODSKA STR.

08.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохали розгляд справи проводити без участі позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

08.10.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 29.06.2026 року.

12.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно п.1.3 Договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 14000 грн.

Згідно п.1.3 Договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно п.1.4 Договору комісія за надання кредиту 1400 грн.

Згідно п.1.4.1, п.1.4.2 Договору стандартна процентна ставка становить 0,95% в день, знижена процентна ставка становить 0,095% в день.

Згідно п.1.5 Договору орієнтовна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 2639,62% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1457,4262% річних.

Згідно п.1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 63280 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 59689 грн.

Згідно п.2.1 Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «27885».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «68185».

17.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до договору № 5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2025 року.

Відповідно п.1.2 Додаткового договору сума кредиту складає 3000 грн.

Згідно п.1.3 Додаткового договору внесено зміни до Договору: сума кредиту 17000 грн., комісія за надання кредиту 1700 грн., комісія за надання додаткової суми кредиту 300 грн., стандартна процентна ставка - 0,975% в день, знижена процентна ставка - 0,9062% в день, орієнтовна річна процентна ставка: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 2640,43% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1479,5096% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 72462,40 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 59669 грн.

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «79203».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в загальній сумі 17000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується довідками ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

30.12.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5379441 від 12.03.2025 року на загальну суму 63288,64 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 16999,98 грн., заборгованість за процентами 37788,66 грн., штрафні санкції 8500 грн., що підтверджується копією витягу з реєстру боржників від 30.12.2025 року.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 5379441 від 12.03.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено ОСОБА_1 нарахування процентів за стандартною процентною ставкою за період з 31.12.2025 року по 07.03.2026 року (67 календарних днів) у сумі 10820,50 грн. (16999,98 грн. * 0,95% = 161,5 грн. * 67 календарних дні = 10820,50 грн.).

Загальний розмір заборгованості, який пред`явлений до стягнення з відповідача за договором № 5379441 від 12.03.2025 року складає в сумі 65609,14 грн., з яких: 16999,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 37788,66 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 10820,50 грн. заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 67 календарних днів.

Станом на час розгляду справи судом відповідач заборгованість не сплатив.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає надані позивачем докази на підтвердження укладення кредитного договору є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору № 5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2025 року (з урахуванням додаткової угоди від 17.03.2025 року) в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 12.03.2025 року з ТОВ «Лінеура Україна» договір № 5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (з урахуванням додаткової угоди від 17.03.2025 року), отримав кредит в загальній сумі 17000 грн. на платіжну картку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору є підтвердженим.

В подальшому, згідно укладеного договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року право вимоги за договором № 5379441 від 12.03.2025 року перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 65609,14 грн., з яких: 16999,98 грн. - заборгованість тілом кредиту; 37788,66 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 10820,50 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 67 календарних днів.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Тому суд вважає, що за наявними матеріалами позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 2662,40 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; копію заявки №20583 від 14.05.2026 року на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; копію рахунку на оплату №20583-12/06-2026 від 12.06.2026 року на суму 10000 грн.; копію Акту №20583 від 12.06.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; копію ордеру на надання правничої допомоги від 12.06.2026 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020 року на ім`я Столітній М.М.

Так, згідно копії Акту №20583 від 12.06.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 сторонами визначено види виконаних робіт (наданих послуг) та їх вартість: 1) Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн.; 2) Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год.) 840 грн.; 3) Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн.; 4) Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом (1 год.) 840 грн.; 5) Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год.) 840 грн.; 6) Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год.) 840 грн.; 7) Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5379441 від 12.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (2 год.) 1640 грн.; 8) Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (1 год.) 840 грн.; 9) Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо) (2 год.) 1640 грн.; 10) Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5379441 від 12.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (2 год.) 1640 грн., всього на суму 10000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 6720 грн., в той час як витрати за складання та оформлення процесуальних документів для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції на суму 1640 грн. та представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях на суму 1640 грн. є необґрунтованими, оскільки представником позивача заяви по суті справи (окрім позовної заяви) не складались та не подавались до суду, також розгляд справи проведено без участі сторін, представник позивача участі в судових засідання не приймав.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 зазначено «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 «Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».

Суд, дослідивши документи на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без явки сторін та їх представників, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності адвокатських витрат, дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6720 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №5379441 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2025 року в розмірі 65609,14 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот дев`ять гривень 14 копійок), з яких: 16999,98 грн. - заборгованість тілом кредиту; 37788,66 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 10820,50 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 67 календарних днів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6720 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз