Єдиний державний реєстр судових рішень
15.10.2026
Справа № 497/1258/26
Провадження № 2/497/1329/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,-
ВСТАНОВИВ:
12.05.2026 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Сахарова Н.М., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1706364 від 08 травня 2026 року, звернулася до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким визнати за позивачами право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у наступних частках:
- за ОСОБА_1 на 1/6 частину після смерті ОСОБА_3 , на 3/12 (1/4) після смерті ОСОБА_4 та на 1/3 - як за членом колгоспного двору;
- за ОСОБА_2 на 3/12 (1/4) після смерті ОСОБА_4 .
Вимоги обґрунтовує тим, що вищезазначений будинок відносився до колгоспного двору, до складу якого входили: ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 . Отже, кожний володіє по 1/3 частці вказаного будинку, але право власності не оформили. Після смерті ОСОБА_3 її частку у житловому будинку успадкували чоловік - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_1 по 1/6 частці кожен. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/2 (1/6 частка після смерті дружини та 1/3 його власна частка як за членом колгоспного двору). Спадкоємцями померлого є його сини (позивачі по справі) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем. Проте, коли вони звернулися до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті обох батьків, їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. Для реєстрації права власності на свої частки ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора, але йому також було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. За захистом невизнаних прав позивачів, представник звертається до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою судді від 18.05.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. копію спадкових справ №120/2021 після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувана судом інформація надійшла до суду 17.06.2026 року, але прізвище померлого вказане " ОСОБА_4 ".
Ухвалою судді 17.08.2026 року витребувано у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. копію спадкової справи та витяг зі спадкового реєстру після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.09.2026 року до суду надійшло повідомлення від приватного нотаріуса Агбун М.І., що нею не заводилася спадкова справа.
Представник позивачів - адвокат Сахарова Н.М. 03.09.2026 року надала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Сторони в судове засідання не з`явилися.
Позивачі та їх представник - адвокат Сахарова Н.М. про причини своєї неявки суд не повідомили, представник в позовній заяві клопотала про розгляд справи без участі позивачів.
Представник відповідача Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області - Арабаджи М.С., 26.05.2026 року надав через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, проти задоволення позовної заяви не заперечував.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . На підставі ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/3 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №03-36/90 від 25.03.2026 року, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик (а.с.22).
Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст. 120,123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) мали ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частинах, по 1/3 кожний. Відповідно до абз.2 п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність в 1996 році, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. У сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних будинків) станом на 1991 рік здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у погосподарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім`я власника.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація прав є обов`язковою. У ч.4 ст. 3 цього ж Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Як вбачається з абз.3 частини 3 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області Нікіта І.В. №84137733 від 06 квітня 2026 року відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідні частки у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності (а.с.38).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Також 30 травня 2024 року на замовлення позивачів працівниками КП «Болградське бюро технічної інвентаризації», на вищезазначений будинок було виготовлено технічній паспорт при цьому найменування об`єкту нерухомого майна зазначено «житловий будинок садибного типу» (а.с.19-21).
Отже, позивачем ОСОБА_1 доведена вимога, щодо визнання за ним 1/3 частки у вище вказаному житловому будинку, як за членом колгоспного двору.
Щодо права власності в порядку спадкування.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 22 лютого 1994 року Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №12 від 22 лютого 1994 року, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10).
Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, у тому числі на 1/3 частину у вищевказаному житловому будинку.
На момент її смерті діяли вимоги ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР за законом першої черги є її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 , які прийняли спадщину фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, що підтверджується:
- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 28 червня 1953 року в с. Червоноармійське Болградського району Ізмаїльської області на підставі актового запису №101 від 28.06.1953 року, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_4 , а мати - ОСОБА_3 (а.с.17);
- свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , яке видане повторно 06 лютого 1975 року, Червоноармійською сільською радою Болградського району на підставі актового запису №38 від 06 листопада 1948 року, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб (а.с.16);
- довідкою за вих. №03-36/94 від 25.03.2026 року, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик, відповідно до якої ОСОБА_3 , постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.12).
- довідкою про склад сім`ї за вих. №03-36/93 від 25.03.2026, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик, відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_3 , до складу її сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входили чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 (а.с.11).
- інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №86750611, виданою приватним нотаріусом Агбун М.І. 18.09.2026 року, з якої встановлено, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо заведених спадкових справ та виданих свідоцтв після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_4 , які не оформили за собою прав на спадщину, загальна частка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в житловому будинку склала 1/2 (1/6 + 1/3) кожного.
У подальшому, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане 08 квітня 2008 року Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №34 від 08.04.2008 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на 1/2 частину у вищевказаному житловому будинку.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Як вбачається зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , прийняли спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлим за однією адресою, що відповідає вимогам ст. 1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:
- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 28 червня 1953 року в с. Червоноармійське Болградського району Ізмаїльської області на підставі актового запису №101 від 28.06.1953 року, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_4 , а мати - ОСОБА_3 (а.с.17);
- свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , яке видане 18 серпня 1950 року в с. Червоноармійське, на підставі актового запису №41 від 03.04.1950 року, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_4 , а мати - ОСОБА_3 (а.с.18);
- довідкою за вих. №03-36/92 від 25.03.2026 року, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик, відповідно до якої ОСОБА_4 , постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.15).
- довідкою про склад сім`ї за вих.№708 віл 18.05.2021, яка видана головою Кубейської сільської ради Кисса П.В. та відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_5 , до складу його сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входили сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4);
- рішенням Болградського районного суду Одеської області від 14 серпня 2009 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , приходиться рідним сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- копіями матеріалів спадкової справи №120/21 року, заведеною приватним нотаріусом Болградською районного нотаріальною округу Одеської області Агбун М.І., щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину звернувся ОСОБА_1 та з якої вбачається що спадкоємцем за законом першої черги є він ОСОБА_1 та іншим спадкоємцем за законом є син померлого ОСОБА_2 , але свідоцтво на житловий будинок у матеріалах спадкової справи не міститься.
Отже, сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті батька у рівних частках, а саме по 1/4 кожний.
Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. №711/02.31 від 03 грудня 2025 року позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.37).
Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності:
- в порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;
- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 3/12 (1/4) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;
- на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 3/12 (1/4) частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца
Судове рішення № 140739011, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 15.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 497/1258/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: