Ухвала суду № 140738490, 14.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26726/26

Провадження № 1-кс/752/8734/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42026100000000257 від 27.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

підозрюваної - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

До провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні № 42026100000000257 від 27.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026100000000257 від 27.07.2026 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, організувала протиправну діяльність, пов`язану з одержанням неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень службовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також сприянням військовозобов`язаним особам в уникненні мобілізації шляхом їх незаконного зняття з так званого «розшуку», фіктивного працевлаштування на підприємства, які мають статус критично важливих, та подальшого оформлення бронювання.

Так, 16.07.2026 до ОСОБА_5 , яка здійснює адвокатську діяльність, звернувся ОСОБА_7 з питання роз`яснення порядку уточнення військово-облікових даних та зняття особи з так званого «розшуку» ТЦК та СП. Під час спілкування ОСОБА_5 , за твердженням слідчого, повідомила про можливість організувати відповідне зняття з «розшуку», а також подальше фіктивне працевлаштування та бронювання за грошову винагороду.

03.09.2026 під час зустрічі з ОСОБА_7 ОСОБА_5 повідомила про можливість сприяння у знятті з «розшуку» військовозобов`язаного ОСОБА_8 за 4 000 доларів США, а також подальшого оформлення його бронювання шляхом фіктивного працевлаштування на підприємство критичної інфраструктури за 10 500 доларів США.

09.09.2026 під час зустрічі у кафе «Мозаїка Espresso Bar» ОСОБА_5 , за версією сторони обвинувачення, одержала від ОСОБА_7 4 000 доларів США за вплив на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зняття ОСОБА_8 з «розшуку». 17.09.2026 останнього було знято з відповідного обліку.

21.09.2026 під час чергової зустрічі ОСОБА_5 одержала від ОСОБА_7 7 500 доларів США як частину неправомірної вигоди за організацію фіктивного працевлаштування ОСОБА_8 з подальшим оформленням бронювання від мобілізації.

За матеріалами клопотання, не пізніше 06.10.2026 ОСОБА_8 було оформлено працівником ТОВ «ПРОЛВЛ» (код ЄДРПОУ 39334116), яке має статус критично важливого підприємства, та заброньовано до 13.08.2027. При цьому його працевлаштування не передбачало фактичного виконання трудових обов`язків.

12.10.2026 приблизно о 14 год. 32 хв. у приміщенні кафе «Вдома» ОСОБА_5 , за версією органу досудового розслідування, одержала від ОСОБА_7 решту обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США, після чого о 14 год. 34 хв. її було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

12.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, характер і обставини його вчинення, а також на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється.

На переконання сторони обвинувачення, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної та не запобігатиме зазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання з викладених у ньому підстав, наголосила на існуванні ризиків переховування підозрюваної, незаконного впливу на свідків та перешкоджання досудовому розслідуванню, просила застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати щодо ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а у разі застосування тримання під вартою визначити заставу в мінімальному розмірі.

У поданих письмових запереченнях захисник зазначив, що тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень сама по собі не може бути достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Звернув увагу, що обставини кримінального провадження стосуються взаємодії підозрюваної з однією особою, яка діяла під контролем правоохоронних органів, а факт одержання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб ТЦК та СП не доводить автоматично наявності у діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Крім того, сторона захисту вказувала на відсутність конкретних фактичних даних, які б підтверджували намір підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків або продовжувати злочинну діяльність. Наголошувала, що значна частина доказової інформації вже отримана органом досудового розслідування, у тому числі за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, обшуку та затримання.

Також захисник просив врахувати, що ОСОБА_5 раніше не судима, має постійне місце проживання, вищу юридичну освіту, здійснює адвокатську діяльність, проживає самостійно та не має значних грошових заощаджень.

Окремо сторона захисту звертала увагу на стан здоров`я підозрюваної, зокрема перебування у травні 2026 року на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» у зв`язку із закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку, а також необхідність продовження призначеного медикаментозного лікування.

З огляду на наведене захисник вважав, що цілодобовий домашній арешт забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , а в разі застосування тримання під вартою просив визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення щодо обставин спілкування з ОСОБА_7 , зазначала про проведення консультацій з питань, з якими до неї зверталися, та просила застосувати щодо неї більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, а також письмові заперечення сторони захисту, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, передбаченим пунктами 1-5 цієї частини.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

При цьому стандарт обґрунтованої підозри, необхідний для застосування запобіжного заходу, не є тотожним стандарту доведеності винуватості особи, який застосовується під час розгляду обвинувального акта по суті.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання про доведеність винуватості особи, остаточну правильність правової кваліфікації її дій або допустимість кожного доказу в розумінні вирішення кримінального провадження по суті, а оцінює, чи наявні достатні фактичні дані для висновку про ймовірну причетність особи до інкримінованих кримінальних правопорушень.

З матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, вбачається, що підозра щодо ОСОБА_5 ґрунтується на заяві ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 23.07.2026, протоколах його допитів, протоколах огляду та вручення грошових коштів, протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколі затримання ОСОБА_5 від 12.10.2026, протоколі обшуку за місцем її проживання від 12.10.2026 та інших матеріалах кримінального провадження.

Наведені обставини у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки на цій стадії кримінального провадження існують фактичні дані, які вказують на можливе одержання нею неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Окремо оцінюючи обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 114-1 КК України, слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо самостійності складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 114-1 та 369-2 КК України.

Дійсно, одержання неправомірної вигоди за обіцяний вплив на службових осіб саме по собі не є достатнім для висновку про наявність обґрунтованої підозри у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Водночас у цьому кримінальному провадженні підозра за ч. 1 ст. 114-1 КК України ґрунтується не виключно на обставинах одержання неправомірної вигоди, а також на відомостях щодо організації оформлення військовозобов`язаної особи працівником критично важливого підприємства без передбачуваного фактичного виконання трудових обов`язків із метою одержання бронювання від мобілізації.

За версією органу досудового розслідування, відповідні дії були спрямовані на створення формальних підстав для звільнення військовозобов`язаної особи від призову під час мобілізації, що могло перешкоджати законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо проведення мобілізаційних заходів.

Зазначені відомості, оцінені у сукупності з обставинами попередніх домовленостей, отримання грошових коштів та подальшого оформлення бронювання, на цьому етапі кримінального провадження є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

При цьому питання фактичної ролі підозрюваної у здійсненні відповідних процедур, законності оформлення працевлаштування, наявності всіх ознак складів кримінальних правопорушень, а також остаточної оцінки доказів підлягають встановленню та перевірці в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 діяв під контролем правоохоронних органів, саме по собі не спростовує обґрунтованості підозри. Водночас обставини ініціювання відповідних домовленостей, законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій та доводи щодо можливого впливу правоохоронних органів на розвиток подій можуть бути предметом подальшої перевірки та оцінки у кримінальному провадженні.

Отже, слідчий суддя доходить висновку про те, що надані матеріали містять достатні фактичні дані, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у ймовірній причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Таким чином, обґрунтованість підозри, як одна з необхідних передумов застосування запобіжного заходу, на цій стадії кримінального провадження встановлена.

Перевіряючи доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що їх наявність не може встановлюватися виключно з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, а підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, відомостей про особу підозрюваної та характеру її ймовірної протиправної діяльності.

Водночас при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу закон не вимагає встановлення факту вчинення підозрюваною дій, спрямованих на реалізацію відповідного ризику. Оцінці підлягає наявність достатніх підстав вважати, що такі дії можуть бути вчинені в майбутньому.

Обґрунтовуючи зазначений ризик, слідчий посилається на можливість підозрюваної безперешкодно пересуватися територією України та за її межами з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Усвідомлення можливості призначення такого покарання може становити один із чинників, здатних спонукати особу до ухилення від органів досудового розслідування та суду.

Разом із тим відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови», ризик переховування не може оцінюватися виключно з урахуванням суворості покарання, яке загрожує особі, а має встановлюватися з огляду на сукупність інших обставин, зокрема її особисті характеристики, місце проживання, рід занять, сімейні та соціальні зв`язки.

У цьому випадку слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, відоме органу досудового розслідування, здійснює адвокатську діяльність, раніше не судима. Стороною обвинувачення не наведено конкретних відомостей про вчинення нею дій, спрямованих на підготовку до переховування, зміну місця проживання з метою ухилення від кримінального переслідування або намір залишити територію України.

За таких обставин наведені слідчим доводи про можливість вільного пересування підозрюваної не є достатніми для висновку про існування самостійного реального ризику її переховування від органів досудового розслідування та суду.

Отже, слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для визнання доведеним ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, у тому обсязі, в якому його обґрунтовує сторона обвинувачення.

Оцінюючи цей ризик, слідчий суддя враховує, що за версією органу досудового розслідування інкриміновані ОСОБА_5 дії були пов`язані не лише з особистим одержанням грошових коштів, а й з організацією прийняття певних рішень та вчиненням дій іншими особами, причетність яких до відповідних подій продовжує встановлюватися.

Зокрема, досудовим розслідуванням перевіряються обставини зняття військовозобов`язаної особи з так званого «розшуку», її подальшого працевлаштування на підприємстві, яке має статус критично важливого, та оформлення бронювання від мобілізації.

З огляду на характер зазначених обставин встановлення всіх причетних осіб, їхньої фактичної ролі, змісту досягнутих домовленостей та механізму реалізації відповідних дій потребує подальшого проведення процесуальних дій.

При цьому, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 підтримувала контакти з особами, за сприяння яких могли бути реалізовані відповідні домовленості.

Отже, з урахуванням характеру інкримінованих дій та стадії досудового розслідування існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи без відповідних процесуальних обмежень, підозрювана може використати наявні контакти для незаконного впливу на осіб, яким відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі з метою узгодження їхніх показань чи приховування фактичної ролі окремих учасників відповідних подій.

Доводи сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_7 вже допитаний та співпрацює з органом досудового розслідування, не спростовують існування зазначеного ризику, оскільки відповідно до засади безпосередності дослідження показань, речей і документів, закріпленої у статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.

При цьому за змістом частини четвертої статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, допит свідка під час досудового розслідування не виключає необхідності його подальшого допиту безпосередньо судом під час судового розгляду, а відтак не усуває ризику можливого незаконного впливу на нього з метою зміни показань або відмови від їх надання.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який зумовлений характером інкримінованих дій, можливою участю в їх вчиненні інших осіб та необхідністю подальшого встановлення обставин кримінального провадження.

На обґрунтування зазначеного ризику сторона обвинувачення посилається на можливість вчинення підозрюваною інших корисливих кримінальних правопорушень, підкупу свідків та ухилення від участі у процесуальних діях.

Проте наведені обставини за своїм змістом переважно охоплюються іншими ризиками, передбаченими частиною першою статті 177 КПК України, зокрема ризиками незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому клопотання не містить достатнього обґрунтування конкретних способів, якими ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також фактичних даних, які свідчили б про намір ухилятися від проведення процесуальних дій.

Слідчий суддя також враховує, що органом досудового розслідування вже проведено низку слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на документування обставин інкримінованих кримінальних правопорушень.

За наведених обставин слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для визнання доведеним ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Оцінюючи зазначений ризик, слідчий суддя враховує характер та обставини ймовірної протиправної діяльності ОСОБА_5 .

Зокрема, відповідно до викладених у клопотанні обставин, підозрювана пропонувала сприяння у вирішенні декількох питань, пов`язаних із військовим обліком, оформленням бронювання та встановленням інвалідності за грошову винагороду.

За версією органу досудового розслідування, відповідна діяльність передбачала проведення неодноразових зустрічей, погодження вартості послуг, одержання грошових коштів частинами, а також залучення інших осіб до реалізації досягнутих домовленостей.

Наведений характер дій, за умови підтвердження відповідних обставин матеріалами кримінального провадження, не дає підстав розглядати інкриміновані події виключно як одноразовий випадок випадкового одержання грошових коштів.

При цьому слідчий суддя враховує доводи сторони захисту про відсутність відомостей щодо інших заявників, інших задокументованих аналогічних епізодів та попереднього притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Однак зазначені обставини самі по собі не виключають ризику повторення подібних дій, оскільки за характером інкримінованої діяльності її можливе продовження пов`язане насамперед із використанням особистих контактів, досягненням домовленостей та організацією відповідних процедур.

Отже, з урахуванням конкретного характеру інкримінованих діянь, їх тривалості, способу реалізації та можливої участі інших осіб слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Таким чином, за результатами оцінки доводів сторони обвинувачення та заперечень сторони захисту слідчий суддя доходить висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Разом із тим ризики, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 177 КПК України, не знайшли достатнього підтвердження наведеними у клопотанні обставинами.

Відповідно до частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 є громадянкою України, має постійне місце проживання, вищу юридичну освіту, здійснює адвокатську діяльність, раніше не судима.

Також враховуються повідомлені стороною захисту відомості про сімейний стан підозрюваної, самостійне проживання, відсутність значних грошових заощаджень та її майновий стан.

Разом із тим слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та характер інкримінованих дій, які, за версією сторони обвинувачення, були пов`язані зі створенням незаконних умов для уникнення військовозобов`язаною особою призову під час мобілізації.

При цьому сама по собі наявність постійного місця проживання, здійснення професійної діяльності та відсутність судимостей не виключають можливості існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак є обставинами, які підлягають обов`язковому врахуванню при визначенні виду запобіжного заходу та оцінці його пропорційності.

Окремої оцінки заслуговують доводи сторони захисту щодо стану здоров`я підозрюваної.

Так, стороною захисту надано копію виписки № 3428 із медичної карти КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» від 15.05.2026, відповідно до якої ОСОБА_5 у період із 08.05.2026 по 15.05.2026 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні у зв`язку із закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку. Захисник також повідомив про рекомендації лікарів щодо подальшого прийому лікарських препаратів та необхідність забезпечення безперервності призначеного лікування.

Слідчий суддя враховує зазначені відомості, оскільки стан здоров`я підозрюваної є однією з обставин, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 178 КПК України підлягає оцінці при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Водночас надані матеріали підтверджують факт проходження підозрюваною відповідного лікування у травні 2026 року, однак не містять медичного висновку про неможливість її перебування в умовах слідчого ізолятора або про наявність захворювання, яке саме по собі виключало б застосування тримання під вартою.

При цьому необхідність продовження призначеного лікування та забезпечення належного медичного спостереження не може бути залишена поза увагою при виконанні ухвали про застосування запобіжного заходу.

Разом із тим зазначені обставини в сукупності з іншими відомостями про особу підозрюваної мають істотне значення для вирішення питання про визначення альтернативи триманню під вартою.

Відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких законодавцем встановлено спеціальні правила застосування запобіжного заходу під час дії воєнного стану.

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(II)/2024 частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що застосування положень частини шостої статті 176 КПК України не звільняє слідчого суддю від обов`язку встановити наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Конституційний Суд України також зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК України не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід, оскільки за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, існує можливість застосування застави як більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, передбачені частиною шостою статті 176 КПК України особливості застосування тримання під вартою не виключають обов`язку слідчого судді здійснити індивідуальну оцінку обставин кримінального провадження, встановити наявність ризиків та вирішити питання про можливість визначення застави.

У цьому кримінальному провадженні слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також існування ризиків, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Оцінюючи можливість застосування запропонованого стороною захисту запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що інкриміновані ОСОБА_5 дії, за версією органу досудового розслідування, були пов`язані з використанням особистих контактів, досягненням домовленостей з іншими особами та організацією відповідних процедур.

Відтак саме по собі обмеження можливості залишати житло не усуває ризиків незаконного впливу на осіб, яким відомі обставини кримінального провадження, та продовження аналогічної діяльності, оскільки відповідні дії можуть здійснюватися також із використанням засобів зв`язку або через інших осіб.

Крім того, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, а обставини можливої участі інших осіб у реалізації інкримінованих дій продовжують встановлюватися.

За наведених обставин слідчий суддя доходить висновку, що застосування щодо ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту на цій стадії кримінального провадження не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.

При цьому слідчий суддя не залишає поза увагою наведені стороною захисту обставини щодо особи підозрюваної, її стану здоров`я, майнового стану та відсутності судимостей, однак у сукупності з характером інкримінованих кримінальних правопорушень і встановленими ризиками вони не спростовують необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, доведеність ризиків, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та положення частини шостої статті 176 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових і фактичних підстав для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обставини кримінального провадження, характер інкримінованих дій, необхідність проведення подальших слідчих та процесуальних дій, а також встановлені ризики, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування зазначеного запобіжного заходу строком на 60 діб.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено право слідчого судді, суду під час дії воєнного стану не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтею 114-1 КК України, з урахуванням підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 цього Кодексу.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що невизначення розміру застави є правом слідчого судді, реалізація якого залежить від індивідуальної оцінки обставин конкретного кримінального провадження, а не обов`язковим наслідком правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 19.06.2024 № 7-р(II)/2024, щодо можливості застосування застави за певних підстав та обставин навіть у кримінальних провадженнях, на які поширюється дія частини шостої статті 176 КПК України.

Оцінюючи необхідність визначення застави у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судима, здійснює професійну адвокатську діяльність, а стороною обвинувачення не наведено конкретних відомостей про вчинення нею спроб переховування від органів досудового розслідування та суду або фактичного незаконного впливу на свідків.

Також враховуються відомості про стан здоров`я підозрюваної, необхідність продовження призначеного їй лікування та повідомлені стороною захисту обставини щодо її майнового стану.

При цьому характер установлених ризиків, які пов`язані насамперед із можливою поведінкою підозрюваної щодо інших учасників кримінального провадження та ймовірним продовженням аналогічних дій, дозволяє дійти висновку, що у разі внесення застави їх належне стримування може бути забезпечене застосуванням відповідного майнового обмеження у поєднанні з процесуальними обов`язками, передбаченими частиною п`ятою статті 194 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для реалізації передбаченого частиною четвертою статті 183 КПК України права не визначати розмір застави.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про конкретний розмір застави слідчий суддя враховує, що стороною захисту повідомлено про відсутність у ОСОБА_5 значних грошових заощаджень. При цьому сторона обвинувачення не надала достатніх відомостей про наявність у підозрюваної майнових активів чи доходів, які б обґрунтовували необхідність визначення застави у більшому розмірі.

Сам по собі розмір неправомірної вигоди, одержання якої інкримінується підозрюваній, не може автоматично ототожнюватися з її фактичним майновим станом або фінансовою можливістю внесення застави.

Слідчий суддя також враховує, що заставу може бути внесено як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою, проте це не звільняє суд від необхідності оцінити співмірність визначеного розміру застави з установленими обставинами.

Враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, ступінь установлених ризиків, особу підозрюваної, її майновий стан, відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання та відомості про стан здоров`я, слідчий суддя вважає, що застава в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, є достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків.

Застава може бути сплачена за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

Призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Водночас визначений розмір застави у поєднанні з обов`язками, передбаченими частиною п`ятою статті 194 КПК України, відповідає завданню забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігання встановленим ризикам.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 у разі внесення застави слідчий суддя вважає необхідним покласти на неї обов`язки прибувати за викликами слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з населеного пункту фактичного проживання без відповідного дозволу, повідомляти про зміну місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, а також здати на зберігання документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Таким чином, оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, обґрунтованість підозри, встановлені ризики, відомості про особу ОСОБА_5 , її стан здоров`я, майновий стан, а також доводи сторони захисту, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням альтернативи у вигляді застави в розмірі 66 560 грн та покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 2, 8, 176, 177, 178, 182, 184, 183, 194, 196, 197, 369-372, 532 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с-ща Погребище Перше Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят діб, а саме по 10 грудня 2026 року до 14 год. 34 хв.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , а саме з 14 год. 34 хв. 12 жовтня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу, що становить двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 66 560,00 гривень (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Підозрюваний, звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрювана, негайно здійснює розпорядження про її звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У відповідності до частини п`ятої статті 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме Київська область с. Петропавлівська Борщагівка, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- заборонити спілкування з (як особистого, так і за допомогою засобів зв`зку чи через третіх осіб) зі свідками, які допитані у даному кримінальному провадженні як свідки або про набуття якими статусу свідка у цьому кримінальному провадженні підозрювану буде повідомлено слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушила інші, покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити, що у відповідності до частини десятої статті 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1