Рішення № 140737532, 15.10.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/626/26

Провадження № 2/439/612/26

15 жовтня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі:

секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

представника відповідача адвоката Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1564-5134 від 15 червня 2025 року в розмірі 63 909 (шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`ять) гривень 66 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 15 червня 2025 року між ОСОБА_1 , як боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», як позикодавцем, за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1564-5134. Відповідно до умов даного Договору, боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умов про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний підпис шляхом введення одноразового ідентифікатора А0422, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 63 909 (шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`ять) гривень 66 копійок, яка складається з: 17 300 (сімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 35 364 (тридцять п`ять тисяч триста шістдесят чотири) гривні 66 копійок заборгованість за нарахованими процентами; 8 650 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2 595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок заборгованість по комісії.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 1564-5134 від 15 червня 2025 року в розмірі 63 909,66 грн та судові витрати по справі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

17 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача адвокат Тальчук П.І. подала до суду письмовий відзив на позовну заяву. Зокрема, у відзиві зазначено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву з огляду на його нетривалість та об`єктивні життєві обставини (скрутне матеріальне становище та звернення за правовою допомогою). Крім того зазначили, що позов визнають частково, лише в частині повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами лише за базовий період зазначений у кредитному договорі, а саме за 29 днів користування. Оскільки умови кредитного договору зазначені двояко та незрозуміло. Оскільки зазначений базовий період в 29 днів, сприймається позичальниками, як строк кредитного договору. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. А тому просили застосувати принцип contra proferentem, себто слова договору тлумачиться проти того, хто їх написав, і задовільнити позов в частині стягнення процентів, лише за базовий період.

11 травня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

12 травня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де представник позивача підтвердив вимоги позовної заяви, та додатково наголосив на необґрунтованості та неправомірності вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені представником відповідача, зазначивши про їх непомірність, недоведеність та невідповідність критеріям реальності і розумності згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства.

26 травня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Позивач у судовому засіданні участь свого представника не забезпечив, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов визнала частково та просила про задоволення позову лише у стягненні тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами лише за базовий період зазначений у кредитному договорі, а саме за 29 днів користування.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Доказами у справі встановлено, що 15 червня 2025 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», як позикодавцем, за допомогою Веб-сайту було укладено договір про відкриття кредитної лінії за № 1564-5134, відповідно до якого боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умовами про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис за допомогою одноразового ідентифікатора А0422, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору, позичальнику надається кредит на суму 17 300,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 29 днів, із сплатою процентів та комісії за видачу кредиту в розмірі 15,00 % від суми кредиту.

Окрім цього, позивачем надано суду розрахунок заборгованості за договором № 1564-5134 від 15 червня 2025 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 становить 63 909,66 грн, з яких: 17 300,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 35 364,66 грн заборгованість за нарахованими процентами; 8 650,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2 595,00 грн заборгованість по комісії.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260731/4360-БТ від 07 серпня 2026 року, де зазначено що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_1 . Крім того зазначено, що за період з 15.06.2025 року по 15.06.2025 року відбулось зарахування в сумі 17 300 гривень, що підтверджується наданою випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с.112-113).

Мотиви суду.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказами встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1564-5134 від 15 червня 2025 року. Позичальник погодилася із істотними умовами такого договору, про що свідчить проставлений нею електронний підпис за допомогою SMS-коду.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного перерахування та зарахування коштів саме на картковий рахунок відповідача (оскільки надані довідки не містять повних реквізитів і належних первинних бухгалтерських даних), оскільки згідно відповіді наданої АТ «КБ «ПриватБанк» саме на особовий рахунок ОСОБА_1 відбулось зарахування 17 300 гривень, як це й стверджував позивач.

Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином своє зобов`язання не виконувала, не здійснивши жодного платежу на погашення заборгованості.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 300,00 грн, нарахованими процентами в розмірі 35 364,66 грн та комісії у розмірі 2 595,00 грн підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню в сумі 55 259 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 66 копійок

Водночас суд відхиляє доводи представника відповідача про необхідність обмеження нарахування процентів виключно базовим періодом у 29 днів. Як вбачається з положень кредитного договору, сторони погодили строк кредитування тривалістю 365 днів. Відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, право кредитодавця на одержання процентів триває протягом усього часу користування коштами до повного виконання зобов`язання. Визначення у договорі такого «базового періоду», як проміжків часу впродовж строку дії Договору, для сплати позичальником відсотків та комісії, не є строком кредитування чи строком дії кредитного договору.

Щодо стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами річних (на підставі ст. 625 ЦК України) у розмірі 8 650,00 гривень.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про надання кредиту позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки нараховані позивачем проценти річних є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідач відповідно до закону звільняється від їх сплати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 8 650,00 гривень процентів річних за ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс») сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки загальна ціна позову складала 63 909,66 грн, судом задоволено позовні вимоги у розмірі 55 259,66 грн, що складає 86,47% від загальних вимог, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 2 301 (дві тисячі триста одна) гривня 95 копійок.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1564-5134 від 15 червня 2025 року в розмірі 55 259 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 301 (дві тисячі триста одна) гривня 95 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 20.10.2026.

Суддя Б.М. Петейчук