Рішення № 140737478, 20.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8429/26 2/335/4320/2026ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 у розмірі 10 539,60 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 укладено договір № 1841294, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 3000 грн.

Всупереч умовам договору відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, та сплати відсотків за користування грошовими коштами.

03.12.2021 було укладено договір №03/12/2021-2, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Верона»» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 1841294.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 1841294.

Таким чином, «Коллект центр», як новий кредитор, наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користуванням коштами за договором №1841294 від 18.03.2021, що підлягає стягненню з позичальника не день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10 539,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7 413,00 грн.

Також, враховуючи, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з неї нараховані 3% річних 20,46 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 106,14 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до позивача, відповідач не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, що спонукало позивача звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 10.08.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 30.09.2026, яке було відкладено на 16.10.2026, через першу неявку у судове засідання відповідача.

Виклик відповідача у судові засідання, відповідно до положень ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Сторони у справі, чи їх представники, у судове засідання, призначене на 16.10.2026, повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 20.10.2026.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

18.03.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 1841294, за умовами якого, кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, загальний розмір кредиту складає 3000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 18.03.2021 по 15.04.2021 включно.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9 % від суми Кредиту в день, що становить 693,5 % річних від суми наданого Кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника.

Відповідачем ОСОБА_1 був підписаний акцепт (заява про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (оферту) №1841294 від 18.03.2021 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника G8897.

03.12.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №03/12/2021-2, за умовами якого ТОВ «ФК «Верона» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «ФК «Верона», і стає новим кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» і боржниками.

За договором факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Верона» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників №3 від 03.12.2021 до договору факторингу №03/12/2021-2 від 03.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 в сумі 5 760,00 грн.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників.

04.02.2025 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» було укладено додаткову угоду №7/19 до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2021.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №7/19, у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки) сторони вирішили внести зміни в реєстри боржників, що є додатками до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023, а саме:

- внести зміни до Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №1 до договору), виклавши його в новій редакції;

- внести зміни до Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №3 до договору, виклавши відповідні пункти в новій редакції.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №7/19, всі інші умови договору залишаються без змін.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до додаткової угоди №7/19 від 04.02.2025 до договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 позивач ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 в розмірі заборгованості 10 539,60 грн., яка складається з: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 7 413,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 126,60 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості, який долучено до позовної заяви, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №1841294 від 18.03.2021 у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, як новим кредитором, наявна заборгованість за основною сумою боргу 3 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 7 413,00 грн., інфляційні збитки 106,14 грн., 3 % річних 20,46 грн., а всього 10 539,60 грн.

За таких обставин, непогашена боржником заборгованість за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 становить 10 539,60 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приймаючи до уваги, що відповідачка не сплатила своєчасно ні первісному кредитору, ні позивачу, як новому кредитору, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, із відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр», внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 106,14 грн., та три відсотки річних у розмірі 20,46 грн., які були нараховані до введення воєнного стану.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 2269 від 01.06.2026, в якій зазначено надання правових послуг, а саме: надання усної консультації, тривалістю 2 години на суму 3 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, тривалістю 2 годин на суму 6 000,00 грн.; витяг з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, прайс лист Об`єднання «Лігал Ассістанс».

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (п. 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі №756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі №701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у п. 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що дана справа відноситься до категорії справ про споживче кредитування, в якій наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів не є надмірним, представництва інтересів клієнта в суді представник позивача не здійснював, та участі в судових засіданнях представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 5 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі та ціною позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, р/р НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за кредитним договором №1841294 від 18.03.2021 у загальному розмірі 10 539 (десять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, р/р НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн., а всього судові витрати в сумі 7 662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К. В. Гашук