Рішення № 140736531, 19.10.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2393/26

Провадження № 2/177/1846/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2367825 від 12.06.2025 року у загальному розмірі 75143,99 грн, укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 , а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.06.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2367825, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 24800 грн на банківську картку. Договір укладено відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідач ініціювавши укладення договору, підписавши його, отримавши кредитні кошти, не виконувала умови щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим сформувалася заборгованість за договором у розмірі 75143,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 24799,99 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом 50344,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 27012026, згідно якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 2367825 від 12.06.2025 року.

На підставі викладеного позивач, як новий кредитор, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2367825 від 12.06.2025 року в розмірі 75143,99 грн.

Відповідач позов не визнала, реалізувавши право на подання відзиву (заява від 27.09.2026), надіслала його копію позивачу. У відзиві просила суд про зменшення розміру відсотків за кредитом та скасування штрафних санкцій. В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що визнає заборгованість за тілом кредиту в сумі 24800 грн, але категорично заперечує розмір відсотків, вважаючи його кабальним, неспівмірним та штучно завищеним колекторською компанією. Щодо штрафних санкцій та пені, вважала їх неправомірними, оскільки договір укладено в період воєнного стану, коли позичальник звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Вказувала, що самостійно виховує та утримує дитину 17 років, яка є напівсиротою, а особистий дохід позивача нині становить 23000 грн. Стягнення заборгованості в сумі 75143,99 грн, одним платежем, поставить її в катастрофічне матеріальне положення та порушуватиме інтереси дитини. У зв`язку з чим, просила суд відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій (12400 грн), зменшити розмір нарахованих відсотків до розумних, справедливих меж. Крім цього, просила розстрочити виконання рішення суду на строк до 24 місяців, з зобов`язанням виплати боргу рівними частинами (а.с. 139).

Позивач надав додаткові пояснення, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог. Зазначав, що відповідач добровільно уклала договір, в якому погодила умови кредиту, зокрема строк кредитування, суму кредиту та відсотки за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснювалося за обумовленою зниженою ставкою 0,60 % в день, в період з 12.06.2025 по 07.07.2025, в розмірі 148,80 грн в день (24800 х 0,60 %/100% = 148,80 грн в день), згідно п. 1.5.2 договору.

Відповідач виконувала умови п. 1.5.2 договору, а саме 08.07.2025 внесла кошти в сумі 3868,81 грн, з яких 3868,80 грн на погашення процентів та 0,01 грн на погашення тіла кредиту.

З 09.07.2025 по 26.01.2026, нарахування процентів продовжено за стандартною ставкою 1 % в день, згідно розрахунку 24799,99 грн х 1 % /100% = 248 грн в день. Самі такі умови договору узгоджено між сторонами, добровільно підписано відповідачем. Відповідач не надала власного контр розрахунку заборгованості, доказів сплати заборгованості в більшому розмірі, ніж визначено в розрахунку кредитора. У зв`язку з чим, позивач просив суд задовольнити позов.

Відповідач правом на подання заперечень не скористалася. Під час судового розгляду наполягала на своїх доводах викладених у відзиві. При цьому вказала, що факт укладення договору, отримання кредитних коштів у сумі 24800 грн підтвердила, як і здійснення в рахунок погашення заборгованості лише одного платежу, що врахований позивачем. Відповідач вказала, що жодну з умов договору вона не оскаржувала, недійсною не визнавала. Вказувала про готовність повернення боргу за тілом кредиту та за відсотками розумному розмірі, але не одним платежем. Наполягала на розстроченні заборгованості за рішенням суду, попри те, що їй було роз`яснено порядок виконання рішень органами ДВС, зокрема можливість внесення наявних коштів на рахунок виконавця, або списання заборгованості з отриманих доходів у примусовому порядку державним чи приватним виконавцем, з урахуванням обмеження щодо максимального відсотку списання. Відповідач просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Позивачем подавалося клопотання про витребування доказів на підтвердження факту отримання кредитних коштів відповідачем, але суд залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки відповідач факт укладення договору та отримання коштів у кредит не заперечив. Відповідно, витребування даної інформації, що є банківської таємницею, за даних обставин не є необхідним.

Представник позивача в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, а тому суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

При розгляді даної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В даній справі судом встановлено, що о 18:38 год 12.06.2025 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» укладено кредитний договір, в електронній формі, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. За умовами договору, Товариство надало ОСОБА_1 кошти в кредит, в національній валюті України, в розмірі 24800 грн, під зобов`язання повернення коштів кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання інших зобов`язань, передбачених договором. Сторони погодили строк кредиту 364 дні, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 26 днів. Графік платежів погоджений сторонами, розраховувався з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором. В п. 1.5.1. договору сторони погодили процентну ставку в розмір 1 % в день, що застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору 364 дні, а в. п. 1.5.2 договору обумовили знижену проценту ставку 0,6 % в день, що застосовується у випадку, якщо споживач, в дату першого платежу 08.07.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти в сумі першого платежу, визначеного в графіку платежів. Знижка на стандартну проценту ставку є індивідуальною, у випадку її застосування сума процентів, що піддягають сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Договором визначено загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою 90272 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 2464,77 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 115072 грн.

Згідно п. 3.1 договору, проценти нараховуються за договором як плата за користування кредитом, їх нарахування здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці на у році, тобто метод «факт/факт».

В п. 2.1договору сторони погодили безготівкове надання кредиту на картку позичальника № НОМЕР_1 (а.с. 22-33). Аналогічні умови кредитування, в тому числі в частині розміру та порядку нарахування відсотків визначені в паспорті кредиту, що підписаний споживачем ОСОБА_1 (а.с. 34-37).

Факт перерахування коштів ОСОБА_1 підтверджено даними ТОВ «Пейтек» (а.с. 38).

Відповідач не заперечувала ні факт укладення договору, ні факт отримання кредитних коштів, часткового погашення кредиту, в сумі врахованій кредитором у розрахунку.

Згідно розрахунку первісного кредитора, за період кредитування, відповідач здійснила лише один платіж 08.07.2025 в сумі 3668,81 грн, з яких 0,01 грн віднесено на погашення тіла кредиту, а 3868,80 грн на погашення відсотків, виконавши умови п. 1.5.2 договору, що забезпечило застосування їй зниженої процентної ставки в період з 12.06.2025 по 07.07.2025, виходячи зі ставки 0,60 % в день, що в грошовому виразі склало 148,8 грн в день (а.с. 9). В подальшому, починаючи з 09.07.2025 по 26.01.2026 (в межах строку кредитування 364 дні), ОСОБА_1 нараховано відсотки за стандартної ставкою 1 % в день, що обумовлено в договорі кредиту. При цьому, умови договору про розмір відсоткової ставки та порядок і застосування є зрозумілими, однозначними, відповідач на них погодилася при підписанні договору. Відповідач підтвердила, що жоден із пунктів договору вона не визнала недійсним, не оскаржувала його.

За період з 09.07.2025 по 27.01.2026, тобто в межах строку кредитування, відповідачу нараховано відсотки в сумі 50344,00 грн, виходячи з розрахунку 1 % в день х 24799,99 грн х кількість днів користування кредитом по стандартній ставці (а.с. 9-14).

Доводи відповідача щодо завищеного розміру відсотків, їх несправедливості, суд розцінює критично, адже саме такий розмір відсотків 1 % в день, відповідач та первісний кредитор погодили в кредитному договорі. Сторони є вільними у визначені умов договору, а договір є дійсним у силу презумпції дійсності договору, допоки не доведено зворотне. Визначення в кредитному договорі відсотків за користування кредитом - 1 % в день, не суперечить положенням законодавства про споживче кредитування. Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що розмір відсотків за користування кредитом, заявлений позивачем до стягнення, є нарахованим у межах строку кредитування, за ставкою погодженою сторонами, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача щодо необхідності відмови в позові в частині нарахування штрафів, суд до уваги не приймає, адже предметом даного спору не є суми штрафів. Позивач такі вимоги до відповідача не заявляв, хоча первісний кредитор і здійснював нарахування штрафів, що суперечить вимогам законодавства, діючого в період воєнного стану.

27.01.2026 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Юніт капітал» укладено Договір факторингу №27012026, за умовами якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2367825 від 12.06.2025 на суму 87543,99 грн, з яких 24799,99 грн тіло кредиту, 50344,00 грн проценти за користування кредитом, 12400 грн штраф, що підтверджено реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 39-42 та в ЕС).

Оскільки відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Підстав для зменшення суми нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання їй розстрочки виконання рішення суду.

Так, ставлячи перед судом питання про розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці, відповідач посилалася на наявність у неї неповнолітньої доньки, яка продовжує навчання, батько якої помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що надано відповідні свідоцтва про народження дитини та смерть батька, а також довідку про навчання доньки на 4 курсі ВСП «Автотранспортного фахового коледжу Криворізького НУ», за денною формою навчання. Відповідачем надано довідку про її доходи, за змістом якої рівень її доходу з 02.2026 по 08.2026 коливався в межах від 30116,26 грн до 47896,23 грн в місяць, без урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.7 ст. 265 ЦПК України, суд, у разі необхідності, має право вказати у рішенні про розстрочення виконання рішення суду. При цьому, в силу ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Встановлені судом обставини свідчать, що заборгованість відповідача за кредитом виникла внаслідок її протиправних дій, оскільки впродовж спірного періоду, вона здійснила лише один платіж на погашення відсотків за кредитом, в той час як в п. 1.4 договору було погоджено внесення плати за користування кредитом кожні 26 днів. Тобто, виникнення заборгованості у значному розмірі, є цілком виною відповідача. Більш того, наразі донька відповідача досягла 18 річного віку, тобто не є неповнолітньою, отримує пенсію по втраті годувальника, про що вказувала сама відповідач. Відповідач є працевлаштованою, отримує заробітну плату, але навіть в період часу, коли позов перебуває на розгляді суду, не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості. Факт наявності воєнного стану, не є достатньою підставою для розстрочення рішення суду, адже умови такого стану є негативними не лише для фізичних осіб, а й для юридичних осіб, економіки країни в цілому. Строк на який відповідач бажала розстрочити виконання рішення суду, не ґрунтується на вимогах закону, адже не може перевищувати одного року. Беручи до уваги викладене, суд, наразі не знаходить підстав для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому роз`яснює, що у випадку виникнення труднощів, об`єктивних перешкод у виконанні рішення суду відповідач не позбавлена права звернутися до суду з заявою про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, поданою в порядку ст. 435 ЦПК України.

Щодо питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с. 6), що з урахуванням задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, що обґрунтовані перед судом рядом доказів (а.с. 16-21 та ЕС). Заявлений розмір витрат на правничу допомогу, на переконання суду, не є реальним та є очевидно завищеним. Так, позивач вказує, що витрати на правничу допомогу у виді ознайомлення з матеріалами справи склали 2 години, що є явно необґрунтованим та завищеним розміром витрат часу, адже матеріали справи не містять значної кількості аркушів, фактично складаються з тексту двох договорів: кредиту та факторингу, а розрахунки на обґрунтування позовних вимог складені первісним кредитором. Не обґрунтованими є витрати на складення адвокатського запиту, оскільки для представника адвоката, є очевидним, що запитувана інформація становить банківську таємницю та може бути надана виключно на запит суду, або на запит самого позичальника. Тому, такі витрати не були необхідними. Витрата на складення клопотання про витребування доказів судом, не було необхідним, адже відповідач не заперечувала факт укладення договору та отримання кредитних коштів, що не вимагало витребування інформації, що містять банківську таємницю. Вартість послуги у виді складення позовної заяви, тривалістю 2 години, вартістю 5000 грн, є явно завищеною, адже позов є типовим для фінансової установи, справа не вирізняється підвищеною складеністю та розглянута в спрощеному провадженні, позов подано через ЕС, що не вимагало додаткових ресурсів часу. Беручи до уваги викладене, суд вважає обґрунтованим, доведеним та реальним, таким, що не призведе до надмірного збагачення, розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 43, 49, 81, 100, 141, ч.6 ст. 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2367825 від 12.06.2025 на загальну суму 75143 (сімдесят п`ять тисяч сто сорок три) гривні 99 копійок, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Суддя М.В. Березюк