Єдиний державний реєстр судових рішень справа №176/5054/25
провадження №2/176/707/26
РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Гусейнова К.А.,
з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гуков Олександр Васильович, про встановлення факту належності та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом де, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, просить ухвалити судове рішення, яким встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має номер об`єкта погосподарського обліку № 0824-1; визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта погосподарського обліку №0824-1.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_3 . Після смерті батька відкрилася спадщина, що складається з майна, належного йому на праві власності.
На момент смерті батько проживав та був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , який він придбав у 1992 році.
Після смерті батька спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст.1261 ЦК України, стали: дружина - ОСОБА_5 , два сини - позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дружина спадкодавця, мати позивача - ОСОБА_5 , спадщину не прийняла і згодом померла. Брат позивача, ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини.
Враховуючи дані обставини, позивач ОСОБА_1 звернувся у встановлений законом шестимісячний термін до приватного нотаріуса Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гукова О.В. з заявою про прийняття спадщини.
Так, відкрилась спадщина на нерухоме (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57644706) та рухоме майно померлого батька, а саме на:
-земельну ділянку площею 4,6592 гектарів, в межах згідно з планом, розташовану на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, кадастровий номер 1421284800:02:001:0319, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
-акцій іменних простих в ПАТ «Макстрой» в кількості 20200 штук, номінальною вартістю цінного паперу 0,25 гривень, сумарною номінальною вартістю 5050 гривень 00 копійок, згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах вих. №655 від 13 грудня 2019 року, виданої ТОВ «ОБ`ЄДНАНА РЕЄСТРАЦІЙНА КОМПАНІЯ».
Заповіт за життя батько не склав, тому спадщина відкрита була за законом. Інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини.
Після прийняття спадщини на земельну ділянку площею 4,6592 гектарів, розташовану на території Старомайорської сільської ради Великоновосіківського району Донецької області, та акцій іменних простих в ПАТ «Макстрой», позивач звернувся повторно до приватного нотаріуса Гукова О.В. із заявою про прийняття спадщини на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має номер об`єкта погосподарського обліку № 0824-1.
Через відсутність правовстановлюючих документів позивачу було відмовлено у прийнятті спадщини.
Щодо неможливості надати докази відмови ОСОБА_2 та копії спадкової справи позивач зазначає наступне.
Спадкова справа після смерті батька позивача була відкрита приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., і на даний час знаходиться на окупованій території. У зв`язку з цим доступ до матеріалів спадкової справи є об`єктивно неможливим.
Позивачем вживалися заходи для отримання відповідних документів, зокрема справлялися запити до органів юстиції та архівних установ, однак отримати копії матеріалів спадкової справи, у тому числі заяви про відмову від прийняття спадщини, не виявилось можливим з причин, що не залежать від нього.
Також позивач додає, що 22.09.2025 року на адресу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було направлено адвокатський запит із наступним запитом:
-до кого саме передані спадкові справи приватного нотаріуса Гукова О.В. Великоновосілківського району Донецької області (свідоцтво № 8285), який тимчасово не здійснює діяльність відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів?
-хто на даний час уповноважений вести та завершувати спадкову справу № 64779903, номер у нотаріуса 126/2019) щодо спадщини після смерті ОСОБА_3 , 1974 р.н.?
-місце фактичною зберігання спадкової справи №64779903 та порядок отримання копій документів для захисту прав спадкоємця ОСОБА_1 .
Однак, жодних відповідей та результату запити не дали.
Таким чином, позивач стверджує, що ненадання доказів відмови від прийняття спадщини зумовлене об`єктивною неможливістю їх отримання, що підтверджується вжитими заходами.
Також даний факт перешкоджає можливості заведення нової спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку отримати спадкове майно та змушений просити суд визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
На думку позивача, на час подання позовної заяви в законодавстві наявні прогалини, зокрема, положення ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 суперечать один одному. Позивач позбавлений можливості захистити своє порушене право в інший спосіб, крім, як звернутися з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно за законом.
При цьому, можливість витребування даної спадкової справи, яка містить, в тому числі і докази у справі, а саме - письмову відмову ОСОБА_2 , з окупованої території відсутня. Разом з тим, у таких виняткових випадках законодавець передбачив судовий порядок захисту спадкоємцями прав.
Указом Президента України, затвердженим Законом України №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні, станом на день розгляду заяви, продовжена Указами Президента України.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786. Відповідно до вказаного Переліку, територія с-ща Урожайне Великоновосілківської селищної територіальної громади тимчасово окупована російською федерацією.
08.10.2025 року адвокатським запитом позивач з представником звернулися до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваськоїо району Донецької області із проханням надати інформацію.
09.10.2025 надійшла відповідь від Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, у якій було зазначено наступне:
1. Відповідно до інформації, що міститься в книзі №16 погосподарського обліку за період 2011-2015 років, домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має номер об`єкта погосподарського обліку № 0824-1. З початку перезакладання книг цього періоду головою домогосподарства зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (скан-копії сторінок з книги погосподарського обліку додаються).
Документи погосподарського обліку за інші періоди, які відкладались в діловодстві Старомайорської сільської ради та до якої відносилося селище Урожайне, після початку повномасштабного вторгнення не були евакуйовані. Документи зберігались в приміщенні старостату Старомайорського старостинського округу в селі Старомайорське Волноваського району Донецької області. У зв`язку з тимчасового окупацією території села Старомайорське Велнконовосілківська селищна військова адміністрація інформацією стосовно теперішнього місця перебування та стану документів з питання погосподарського обліку не володіє.
2. Документи постійного зберігання Старомайорської сільської ради, до яких відносились рішення сільської ради або її виконавчого комітету, після початку повномасштабного вторгнення не були евакуйовані. Документи зберігались в приміщенні старостату Старомайорського старостинського округу в селі Старомайорське Волноваського району Донецької області. У зв`язку з тимчасовою окупацією території села Старомайорське, Великоновосілківська селишна військова адміністрація інформацією стосовно теперішнього місця перебування та стану документів постійного зберігання не володіє.
3. Копії довідок про склад сім`ї у діловодстві Старомайорської сільської ради не відкладались. Відповідно до інформації, що міститься в книзі № 16 погосподарського обліку за період 2011 - 2015 років, в домогосподарстві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , також проживала дружина голови домогосподарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
4. У зв`язку із руйнуванням приміщення, в якому було розташоване комунальне підприємство «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації» та знищенням значної кількості архівної документації, не маємо можливості надати копії документів на об`єкт нерухомою майна (житловий будинок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Будь які дублікати документів, які б стосувались домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у діловодстві Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, до складу якої увійшла шляхом реорганізації Старомайорська сільська рада, відсутні.
Також до відповіді було додано копію облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 роки, яка зазначає, що власником головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , є покійний батько позивача, ОСОБА_3 .
Крім того, позивач зазначає, що наявні документи, що збереглися в сім`ї також можуть підтвердити право власності, а саме наявна заява померлого батька від 1992 року, адресована директору XXVI з`їзду КПСС, в якій батько просить надати дозвіл на купівлю будинку, касовий ордер про сплату грошових коштів за даний будинок, а також державний акт на право приватної власності на землю Серія ДН №000104. Наявні документи, на думку позивача, свідчать, що спадкодавець набув право власності на земельну ділянку та на житловий будинок АДРЕСА_1 ще у 1992 році, фактично вступив у володіння ним, проживав в ньому до дня смерті, утримував будинок, здійснював поточні ремонти та сплачував комунальні платежі.
Таким чином, позивач стверджує, що на момент відкриття спадщини спірний будинок входив до складу спадщини, однак не був оформлений у порядку спадкування через відсутність документів, що підтвердили б право власності спадкодавця.
Саме тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, обираючи один з таких способів захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, який визначений п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.
З огляду на все наведене, на думку позивача, наявні документи, а саме заява про дозвіл на купівлю будинку, ордер про оплату, державний акт на право приватної власності на землю та запис у погосподарській книзі, є належними доказами того факту, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому батькові позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що його право підлягає захисту шляхом визнання його права власності на домогосподарство, яке розташоване у АДРЕСА_1 , має номер погосподарського обліку № 0824-1.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. В заяві зазначив, що позовну заяву підтримує в повному обсязі.
Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. В заяві зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідач Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наданих суду доказів.
Від третьої особи Приватного нотаріусу Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова О.В. пояснень до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області не надійшло.
Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Старомайорської сільської ради Ведиконовосілківського району Донецької області, актовий запис №12, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14).
23.09.2019 року Приватним нотаріусом Гуковим О.В. було заведено спадкову справу №126/2019 (номер у Спадковому реєстрі 64779903) на спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57644706 від 23.09.2019 року (а.с.22).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1455, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1942 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 4,6592 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, кадастровий номер 1421284800:02:001:0319, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належла померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №134759, виданого 22.05.2007 року Великоновосілківською райдержадміністрацією та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01-07-149-100382 (а.с.15-17).
Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав від 17.12.2019 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, Стромайорська сільська рада, кадастровий номер 1421284800:02:001:0319, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1455 від 17.12.2019 року (а.с.18).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1461, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1942 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з акцій іменних простих в ПАТ «Макстрой» в кількості 20200 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 гривень, сумарною номінальною вартістю 5050 грн (а.с.19-21).
Згідно листа №01-25/2853 від 09.10.2025 Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, відповідно до інформації, що міститься в книзі №16 погосподарського обліку за період 2011-2015 років, домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має номер об`єкта погосподарського обліку № 0824-1. З початку перезакладання книг цього періоду головою домогосподарства зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Документи погосподарського обліку за інші періоди, які відкладались в діловодстві Старомайорської сільської ради та до якої відносилося селище Урожайне, після початку повномасштабного вторгнення не були евакуйовані. Документи зберігались в приміщенні старостату Старомайорського старостинського округу в селі Старомайорське Волноваського району Донецької області. У зв`язку з тимчасового окупацією території села Старомайорське Велнконовосілківська селищна військова адміністрація інформацією стосовно теперішнього місця перебування та стану документів з питання погосподарського обліку не володіє. Відповідно до інформації, що міститься в книзі № 16 погосподарського обліку за період 2011 - 2015 років, в домогосподарстві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , також проживала дружина голови домогосподарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку із руйнуванням приміщення, в якому було розташоване КП «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації» та знищенням значної кількості архівної документації, відсутня можливость надати копії документів на об`єкт нерухомою майна (житловий будинок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які дублікати документів відсутні (а.с.30-31).
Також до відповіді було додано копію облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 роки, де головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений покійний батько позивача, ОСОБА_3 (а.с.32-36).
Відповідно до листа №01-25/693 від 25.09.2025 року документи Виконавчого комітету Старомайорської сільської ради народних депутатів трудящих, с.Старомайорське Великоновосілківського району Донецької області до 1991 року, які зберігались в держархіві області в м.Донецьк, залишились на тимчасово окупованій російською федерацією території України (а.с.37-38).
Згідно листа №30728/37591-26-25/15.1 від 22.09.2025 року Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_6 була зареєстрована по Великоновосілківському районному нотаріальному округу, а з 18.06.2021 року по Волноваському районному нотаріальному округу. Приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_6 на підставі поданої ним заяви зупинена на період дії воєнного стану, наразі не поновлена та не припинена (а.с.187).
Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із такого.
Щодо належності спірного будинку спадкодавцю.
Позивач на підтвердження того, що спірний будинок належав його батьку ОСОБА_3 на праві власності, надав до суду: заяву від 16.04.1992 року на ім`я директора радгоспу «XXVI з`їзду КПРС» про дозвіл на купівлю будинку; квитанцію до прибуткового касового ордера № 486 від 16.06.1992 року на суму 4 724 рублі; Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДН № 000104 від 1997 року; виписку з погосподарської книги № 16; технічний паспорт БТІ (а.с.23-27).
Суд, дослідивши зазначені докази, зазначає таке.
На час здійснення правочину з придбання будинку (червень 1992 року) діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
Відповідно до статті 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Відповідно до частини першої статті 47 ЦК УРСР недодержання нотаріальної форми у випадках, передбачених законом, тягне за собою недійсність угоди.
Відповідно до статті 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором, а договори, що підлягають нотаріальному посвідченню та реєстрації, вважаються укладеними з моменту їх реєстрації.
В матеріалах справи відсутні докази, що договір купівлі-продажу житлового будинку між радгоспом «XXVI з`їзду КПРС» та ОСОБА_3 нотаріально посвідчувався та у виконавчому комітеті місцевої ради реєструвався. Позивачем не надано суду нотаріально посвідченого договору, свідоцтва про право власності або іншого правовстановлюючого документа, передбаченого чинним на той час законодавством.
Квитанція до прибуткового касового ордера є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує лише факт внесення грошових коштів до каси підприємства. Цей документ не є правовстановлюючим і не підтверджує переходу права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений законом.
Щодо запису у погосподарській книзі суд зазначає, що відповідно до пункту 62 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, виписка з погосподарської книги є підставою для реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, побудовані до 5 серпня 1992 року. Проте зі змісту самої виписки з погосподарської книги вбачається, що будинок було збудовано радгоспом «XXVI з`їзду КПРС» у 1980 році як відомче житло. Тобто це не індивідуальне садибне будівництво самого громадянина, а об`єкт відомчого житлового фонду підприємства, що був переданий ОСОБА_3 у 1992 році.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Разом з тим, вказана Інструкція не передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Виписка з неї може використовуватися як доказ права власності на будинок, побудований до 1992 року. За таких обставин погосподарська книга фіксує лише факт проживання та ведення господарства, але не замінює правовстановлюючого документа на об`єкт відомчого житлового фонду.
Технічний паспорт БТІ є технічним документом, що містить інформацію про характеристики об`єкта нерухомого майна, та не є правовстановлюючим документом.
Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДН № 000104 підтверджує право ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1537 га для обслуговування житлового будинку. Проте цей документ посвідчує право на землю, а не на житловий будинок. Сам по собі Державний акт на землю не є правовстановлюючим документом на житловий будинок.
Суд зазначає, що позивач не пред`являв позовних вимог на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР (визнання угоди дійсною у зв`язку з її фактичним виконанням) або частини другої статті 220 ЦК України (конвалідація правочину). Суд, відповідно до принципу диспозитивності (стаття 13 ЦПК України), не має права виходити за межі позовних вимог та змінювати підстави позову.
Щодо земельної ділянки та принципу єдності юридичної долі будинку та землі слід зазначити, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України при переході права власності на будівлю або споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі відповідних документів.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, не включив до позовних вимог земельну ділянку площею 0,1537 га, на якій розташований спірний будинок (Державний акт серії ДН № 000104). При цьому Державний акт на землю видано без присвоєння кадастрового номера (як акт «червоного зразка» 1997 року), що унеможливлює перевірку судом актуального статусу земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Зокрема, позивач не надав суду: Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо актуальних даних про наявність/відсутність власника спірного будинку; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо актуальних даних відносно власника земельної ділянки; Відомостей із Державного земельного кадастру про статус земельної ділянки під будинком.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, яка закріплює принцип диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, виключно в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
Відповідно до частини сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 цього ж Кодексу).
Суд не наділений повноваженнями самостійно відшукувати докази на підтвердження наявності права власності спадкодавця, виявляти актуальний правовий статус земельної ділянки чи встановлювати відсутність інших суб`єктів права на спірне нерухоме майно за відсутності відповідних процесуальних клопотань та належних доказів з боку позивача. Обов`язок щодо належного обґрунтування позовних вимог та надання безспірних доказів покладається виключно на позивача, який несе ризик настання наслідків невчинення відповідних процесуальних дій
Як зазначено вище, позивачем не дотримано положень статей 12,81 ЦПК України та не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта погосподарського обліку №0824-1. Не надано актуальних доказів про наявність/відсутність власника спірного будинку та актуальних даних відносно власника земельної ділянки, на якій розташований даний житловий будинок.
З наданої суду копії облікової картки об`єкта по господарського обліку на 2011-2015 роки вбачається, що головою домогосподарства по АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_3 , однак позивачем не додано до позовної заяви актуальний Витяг про реєстрацію права власності щодо спірного майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки під даним будинком, який може підтвердити чи не є спадщина відумерлою та чи не зареєстрована за іншими особами на даний час.
Надані позивачем копії заяви від 06.04.1992 року, касового ордеру про сплату коштів за будинок та технічного паспорту не є належними правовстановлюючими документами на підтвердження права власності на житловий будинок.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи не належить спірний будинок або земельна ділянка під ним іншій особі, чи не обтяжені вони правами третіх осіб, чи не визнана спадщина відумерлою відповідно до статті 1277 ЦК України та чи не передана земельна ділянка у власність або користування іншим особам після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалення рішення про визнання права власності на будинок за позивачем без перевірки зазначених обставин може призвести до порушення прав і законних інтересів осіб, які не є учасниками справи, що є неприпустимим.
Щодо неможливості нотаріального оформлення слід зазначити, що позивач не надав суду постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та не подав доказів звернення до іншого нотаріуса на підконтрольній території із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок.
Суд зазначає, що хоча нотаріус Великоновосілківського нотаріального округу Гуков О.В. тимчасово не здійснює нотаріальну діяльність, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих в умовах воєнного стану, спадкоємці мають право звернутися до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території для продовження оформлення спадкових прав. Позивач зареєстрований та проживає у місті Борисполі Київської області і має об`єктивну можливість звернутися до нотаріуса за місцем свого проживання.
Щодо обраного способу захисту слід зазначити, що у пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить встановити факт належності ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Оцінюючи зазначену позовну вимогу, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання способом, який є ефективним та передбаченим законом.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14109/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості пред`явлення окремої самостійної позовної вимоги про встановлення факту належності нерухомого майна особі, яка померла.
Належність майна спадкодавцеві на праві власності є елементом підстав позову та обставиною, яка входить до предмета доказування у справі про визнання права власності в порядку спадкування, а не окремим способом захисту цивільних прав. Захист прав спадкоємця, який не може оформити спадщину через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, здійснюється виключно шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 неодноразово підкреслювала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги.
За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту належності майна померлому ОСОБА_3 задоволенню не підлягає як така, що заявлена із застосуванням неналежного способу захисту.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
У ч.1 ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позовних вимог слід зазначити, що задоволення позову на підставі формального визнання його відповідачем за відсутності належних доказів набуття майна спадкодавцем відповідно до вимог закону (статті 227 ЦК УРСР) та без перевірки інформації щодо дійсного власника земельної ділянки і прав територіальної громади чи третіх осіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суперечить закону і створює ризик неправомірного позбавлення прав дійсних власників. За таких обставин заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову не може бути покладена в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, а саме позовна вимога про встановлення факту належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту, тому є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги. В задоволенні іншої позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на вищезазначений будинок слід відмовити за недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 74 Сімейного Кодексу України, ст. 1259, ч.3 ст. 1268 ЦК України та у відповідності до ст.ст.12,13,81,259, 264, 265, ст. 315 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гуков Олександр Васильович, про встановлення факту належності та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ
Судове рішення № 140736182, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 176/5054/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: