Ухвала суду № 140735909, 14.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/20300/25

Провадження №1-кс/932/4584/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42025040000000394 від 03.10.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, працюючого в ФОП « ОСОБА_6 », зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025040000000394 від 03.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з визначенням застави.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, процесуальне керівництво яким здійснюють прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури.

За версією сторони обвинувачення, 08.10.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладено договір № 96 про виконання робіт з технічного нагляду за будівництвом на об`єкті «Реконструкція громадського будинку (Основна будівля «літера А-3») за адресою АДРЕСА_2 (система опалення)». Наказом від 08.10.2024 № 08/10/24 ОСОБА_5 призначено відповідальною особою за здійснення технічного нагляду на цьому об`єкті, тому прокурор вважає його службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України.

Прокурор зазначив, що не пізніше 30.06.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , працевлаштована головним інженером проекту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та ОСОБА_5 вступили у попередню змову щодо заволодіння бюджетними коштами, виділеними на реконструкцію системи опалення зазначеної будівлі, шляхом завищення вартості обладнання та часткового невиконання робіт. 02.10.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » укладено договір про закупівлю робіт № 91 на суму 11 312 812 (одинадцять мільйонів триста дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок. Роль ОСОБА_5 полягала у формальному здійсненні технічного нагляду, підписанні актів приймання виконаних робіт, які не відповідали фактично виконаним роботам, неоформленні актів робіт, виконаних з недоліками, та неповідомленні органу державного архітектурно-будівельного контролю про відхилення від проектних рішень. До та після укладення договору № 91 від 02.10.2024 ОСОБА_5 , за твердженням прокурора, працював і отримував заробітну плату в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У період з 02.12.2024 по 27.12.2024 акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) було підписано, і на їх підставі платіжними інструкціями № 2313 від 05.12.2024, № 2316 від 09.12.2024, № 2547 і № 2548 від 27.12.2024 на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перераховано всю суму договору. Внаслідок завищення вартості будівельних матеріалів та обладнання і недоукомплектування обладнанням державному бюджету, за версією обвинувачення, завдано збитків на суму 3 674 553 (три мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки, що є особливо великим розміром. Ці дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України як пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, прокурор стверджує, що 06.12.2024 ОСОБА_5 підписав і засвідчив печаткою інженера технічного нагляду № 4927 акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, № 2 від 06.12.2024 із завідомо неправдивими відомостями про наявність двох палетних пальників 150 кВт і бункера під пальник 1 м?, чим державному бюджету завдано збитків на суму 257 600 (двісті п`ятдесят сім тисяч шістсот) гривень. Ці дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України.

08.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обґрунтованість підозри прокурор підтверджує висновком експертів № 215-26 від 21.05.2026 за результатами комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, висновком експерта № СЕ-19/104-26/20155-ЕК від 15.07.2026 за результатами судової економічної експертизи, висновком ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.07.2026 щодо суми шкоди за договором № 91 від 02.10.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.05.2026 і протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за його участі від 27.05.2026, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 від 03.03.2026 та ОСОБА_12 від 12.03.2026, протоколами огляду документів, вилучених у ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, від 08.06.2026 і 09.06.2026, іншими матеріалами провадження.

В обґрунтування ризиків прокурор зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, є чоловіком працездатного віку і, усвідомлюючи можливе покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема залишити територію України. Оскільки злочинну діяльність викрито не в повному обсязі і коло причетних осіб не встановлено, підозрюваний, на думку прокурора, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для провадження. Перебуваючи на волі, він може схиляти свідка ОСОБА_10 до зміни раніше наданих показань або відмови від них, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, за твердженням прокурора, не позбавлять підозрюваного можливості контактувати зі свідками.

Прокурор також просив визначити заставу поза межами, встановленими ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 4 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що за його розрахунком становить 14 976 000 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) гривень, і в разі її внесення покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав і просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисником подано письмові заперечення на клопотання, у яких сторона захисту просила відмовити в його задоволенні та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Підпункт «c» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допускає позбавлення свободи у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. За п. 3 ст. 5 Конвенції такій особі має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, яке може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені пп. 1-5 ч. 1 цієї статті. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити ці дії.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік і стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України). Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України). Правило ч. 6 ст. 176 КПК України про застосування під час воєнного стану тримання під вартою стосується злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, і на це провадження не поширюється.

За ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. Якщо прокурор доведе перші дві обставини, але не доведе третьої, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні, і покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1, 2 ст. 181 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців (ч. 6 ст. 181 КПК України).

Європейський суд з прав людини у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На цій стадії слідчий суддя не вирішує питання про винуватість ОСОБА_5 і не оцінює докази з погляду їх достатності для обвинувального вироку. Надані прокурором матеріали, зокрема висновок комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 215-26 від 21.05.2026, висновок судової економічної експертизи від 15.07.2026, висновок ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.07.2026 та показання свідка ОСОБА_10 , у сукупності достатні для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у тому розумінні, якого цьому поняттю надає практика Європейського суду з прав людини.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна і відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким. Санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає штраф від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним. Можливе покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, яке поєднує тривалий строк позбавлення волі з конфіскацією майна, створює для підозрюваного мотив ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Разом з тим, суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для тримання під вартою, тому ступінь цього ризику слідчий суддя оцінює разом з даними про особу підозрюваного.

Доведеним є і ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Показання свідка ОСОБА_10 та результати пред`явлення для впізнання за його участі покладено в основу підозри. За версією обвинувачення, ОСОБА_5 діяв спільно з іншими учасниками подій і працював у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тому знає осіб, причетних до виконання договору № 91 від 02.10.2024, і має інтерес у зміні їхніх показань.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтував лише тим, що злочинну діяльність викрито не в повному обсязі і коло причетних осіб не встановлено. Які саме речі чи документи, що мають значення для провадження, перебувають у розпорядженні підозрюваного, клопотання не зазначає, а документи щодо виконання договору № 91 від 02.10.2024, на які посилається прокурор, уже стали предметом експертних досліджень і перевірки Держаудитслужби. Цей ризик слідчий суддя вважає не доведеним.

Доводи щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) повторюють обґрунтування ризику впливу на свідків, а припущення про можливе застосування насильства до свідків не підкріплене жодними фактичними даними. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор вивів лише з тяжкості підозри. ОСОБА_5 раніше не судимий, а відомостей про повідомлення йому про підозру в інших кримінальних провадженнях клопотання не містить. За таких обставин ці ризики не доведені.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 є громадянином України, раніше не судимий, має вищу освіту, зареєстрований і проживає за постійною адресою в м. Запоріжжі, працює у ФОП « ОСОБА_6 », брав участь у судовому засіданні. Даних про те, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування, порушував раніше застосовані запобіжні заходи чи намагався залишити територію України, прокурор не надав. Водночас, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний не одружений, утриманців не має, а шкода, у завданні якої він підозрюється, становить особливо великий розмір.

Доведені ризики є реальними, однак матеріали клопотання не свідчать, що запобігти їм може лише тримання під вартою. Прокурор, на якого ч. 1 ст. 183 КПК України покладає обов`язок довести недостатність більш м`яких запобіжних заходів, обмежився твердженням, що такі заходи не позбавлять підозрюваного можливості контактувати зі свідком ОСОБА_10 та іншими свідками. Конкретних обставин, які б вказували, що підозрюваний не виконуватиме заборону залишати житло та обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками, у клопотанні не наведено і в судовому засіданні не доведено. Тому в задоволенні клопотання про застосування тримання під вартою належить відмовити.

Оскільки тримання під вартою не застосовується, питання про розмір застави за ч. 3 ст. 183 КПК України і доводи прокурора про виключний випадок у розумінні абзацу п`ятого ч. 5 ст. 182 КПК України слідчий суддя не вирішує.

Доводи сторони захисту про можливість обмежитися особистим зобов`язанням слідчий суддя не приймає. Особисте зобов`язання полягає лише у покладенні на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (ч. 1 ст. 179 КПК України), і не обмежує його пересування. З огляду на тяжкість підозри, можливу конфіскацію майна та доведений ризик впливу на свідків такий захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, карається позбавленням волі, тому умову ч. 2 ст. 181 КПК України для застосування домашнього арешту дотримано. Цілодобова заборона залишати житло за місцем постійного проживання підозрюваного разом з обов`язками, визначеними ч. 5 ст. 194 КПК України, достатня для запобігання доведеним ризикам і пропорційна меті забезпечення кримінального провадження. З урахуванням умов воєнного стану з-під заборони виводяться випадки отримання невідкладної медичної допомоги, а також слідування до укриття, з укриття та перебування в ньому під час оголошеної повітряної тривоги.

Необхідність покладення на підозрюваного обов`язків прибувати за кожною вимогою, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон випливає з обґрунтування клопотання, у якому прокурор просив покласти на ОСОБА_5 ці обов`язки (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Строк дії ухвали визначається до 06.12.2026 включно, що не перевищує двох місяців з дня її постановлення (ч. 6 ст. 181, ч. 7 ст. 194 КПК України). Ухвала передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного (ч. 3 ст. 181 КПК України).

З наведених підстав слідчий суддя, не роблячи передчасних висновків щодо винуватості ОСОБА_5 , дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193, 194-196, 202, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025040000000394 від 03.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов`язки:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності отриманні невідкладної медичної допомоги та слідування в укриття, з укриття та часу перебування в укритті під час оголошеної повітряної тривоги;

2) прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) не вчиняти інших правопорушень.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції України.

Строк дії ухвали до 06 грудня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1