Постанова № 140735833, 19.10.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6253/26

3/703/2052/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП,

у с т а н о в и в :

20.09.2026 близько 18-00 год ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вжив алкогольний напій вино та був доставлений до КЗ «Смілянська міська лікарня» СМР. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнала. Пояснила, що син разом із однолітками, а також невідомим повнолітнім чоловіком перебували в парку. Там її син, якому виповнилося повних 14 років, випадково випив ковток вина, при цьому імовірно, що в стакан потрапила оса або подібна комаха, що його вжалила. Від цього почався алергічний набряк, оскільки син надмірно чутливий до укусів комах. Хтось із його друзів викликав швидку, сина доставили до лікарні, куди за телефонним дзвінком прибула і вона.

Просила не накладати суворого стягнення, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також висловила клопотання про закриття провадження в справі через малозначність. Визнала, що протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходить до наступного.

20.09.2026 інспектором СЮП відділу поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №981387 відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП.

Згідно диспозиції ч. 1 ст.184 КУпАП, відповідальність за даною частиною статті настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а за ч. 3 ст. 184 КУпАП за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вимог, передбачених ст. 150 СК України та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», належним чином не виконує, внаслідок чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вжив спиртовмісний напій та був доставлений до лікарні.

Викладені обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів, досліджених безпосередньо суддею під час судового розгляду, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981387 від 20.09.2026; даними рапорту поліцейського ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 20.09.2026; письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також неповнолітнього ОСОБА_2 , наданими в присутності матері та супровідним листком, що оформлений закладом охорони здоров`я.

Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Разом з тим суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 3 ст. 184 КУпАП, оскільки відомості про вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність, не відображені належним чином в протоколі про адміністративне правопорушення та решті матеріалів справи, з таких не вбачається, в чому полягає об`єктивна сторона правопорушення, вчиненого неповнолітньою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Відповідно до положень статті 254 КУпАП основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу встановлені статтею 256 цього Кодексу, якою передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).

Однак з матеріалів справи не вбачається існування будь-яких достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення неповнолітнім ОСОБА_2 , що має наслідком притягнення до відповідальності його матері, оскільки єдиним засобом доказування, що містить відомості про обставини події, є протокол про адміністративне правопорушення, в якому належним чином не описано об`єктивної сторони протиправного діяння.

Отже, органом, яким складений протокол в справі про адміністративне правопорушення, не зібрано достатніх доказів, що вказують на наявність в діяннях ОСОБА_1 саме складу правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 185 КУпАП, а це суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП та не є сумісним зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

У справі «Малофєєва проти рф» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, а в ході судового розгляду була відредагована.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень ст. 22 КУпАП закон не містить.

При цьому судом враховується, що внаслідок неналежного виховання та нагляду за поведінкою неповнолітнього ОСОБА_2 з боку матері, в час, що не пов`язаний із перебуванням дитини в навчальних чи виховних закладах, вихідний день, коли батьки чи особи, які їх замінюють, в повній мірі несуть відповідальність, серед іншого, за безпеку дитини, відбулася подія, якою створено небезпеку для життя та здоров`я останнього, а саме ангіоневротичний набряк.

Через викладені обставини суд не вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 та провадження в справі закрити за малозначністю.

За переконанням суду, закриття провадження в справі у зв`язку із викладеними обставинами не відповідає завданням КУпАП, сформульованими в ст. 1 КУпАП.

Водночас, притягнення особи до відповідальності за частиною статті, якою передбачено відповідальність за менш тяжке правопорушення, безсумнівно не шкодить правам та законним інтересам особи, щодо якої складено протокол.

На підставі викладеного, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідності ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, наявні дані про особу порушника, приймаючи до уваги ступінь її вини, повідомлений нею сімейний та майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, за відсутності в матеріалах справи належним чином зафіксованих відомостей про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності в минулому, а також обставини про проходження нею програм та тренінгових курсів на базі Смілянського міського центру соціальних служб, позитивні характеристики із місця проживання та загальноосвітнього навчального закладу, останні суд вважає обставинами, що пом`якшують відповідальність та приходить до висновку про накладення на неї адміністративного стягнення у виді попередження, вважаючи, що таке стягнення є найбільш прийнятним для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів, які звільняють порушника від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 9, 23, 40-1, 184, 252, 283-285, 294 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя І.В.Овсієнко