Рішення № 140735352, 19.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/14232/26

провадження № 2/753/12989/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 01.07.2025-100000863 від 01.07.2025 у загальному розмірі 23 862,00 грн, з яких: 7 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 118,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 648,00 грн - комісія за надання кредиту; 1 296,00 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 3 600,00 грн - заборгованість за неустойкою.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Відповідач 01.07.2025 уклали договір про надання споживчого кредиту в електронній формі. Кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував Відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 200,00 грн ( з урахуванням додаткової угоди) на його банківську картку. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Ухвалою від 22.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив проводити розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки не повідомив, відзив на подав.

Суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами. З урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України та з позицією представника позивача викладеної в заяві, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд розглянув справу в заочному порядку.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

01.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 01.07.2025-100000863. Зазначений договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора E258.

Відповідно до умов Кредитного договору № 01.07.2025-100000863 від 01.07.2025, сума кредиту (1-й Транш) становила 3 000,00 грн, строк кредитування - 217 днів (дата повернення кредиту - 02.02.2026), процентна ставка «Стандарт» - 1,0% за кожен день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів та ставка «Економ» - 0,5% за кожен день у наступних періодах. Умовами договору також передбачено разову комісію за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що становило 270,00 грн.

02.07.2025 між сторонами в електронній формі укладено Додатковий договір до Кредитного договору № 01.07.2025-100000863, підписаний Відповідачем одноразовим ідентифікатором K489.

Згідно з умовами даного Додаткового договору сторони збільшили суму кредиту та надали 2-й Транш у розмірі 4 200,00 грн на строк 216 днів, у зв`язку з чим загальне тіло кредиту за договором склало 7 200,00 грн. За надання 2-го Траншу нараховано комісію в розмірі 9% від суми траншу, що становить 378,00 грн, а загальна разова комісія за надання кредиту склала 648,00 грн (270,00 грн + 378,00 грн).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти у розмірі 3 000,00 грн на карту відповідача № НОМЕР_2, що підтверджується квитанцією ТОВ ФК "Контрактовий дім" № 20270-1391-231735308 від 01.07.2025.

Факт перерахування додаткових кредитних коштів у розмірі 4 200,00 грн на карту відповідача № НОМЕР_2 підтверджується квитанцією системи iPay.ua № 790393008 від 02.07.2025.

Позивач свої зобов`язання з надання кредиту за обома траншами виконав у повному обсязі на загальну суму 7 200,00 грн. Натомість Відповідач у визначені договором строки кошти не повернув, проценти та комісії належним чином не сплатив.

Отже, позивач довів факт надання грошових коштів у розмірі 7 200,00 грн на умовах, які були узгоджені з відповідачем (строк повернення, порядок нарахування відсотків, процентна ставка), однак відповідач у добровільному порядку не виконував свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором, тому заборгованість відповідача за тілом кредиту у розмірі 7 200,00 грн є повністю доведеною, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії

Позивач просить стягнути комісію в розмірі 1 944,00 грн.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Суд встановив, що заявлена Позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 1 944,00 грн складається з двох частин: разової комісії за надання кредиту у розмірі 648,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 296,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 296,00 грн, Суд зазначає, що вказані в договорі послуги (надання інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень тощо) є стандартними обов`язками кредитодавця і не є додатковими чи супутніми послугами в розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Зважаючи на наведену практику Верховного Суду, положення договору щодо сплати такої щомісячної комісії є нікчемними, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Натомість вимога про стягнення разової комісії за надання кредиту у розмірі 648,00 грн є обґрунтованою. Суд встановив, що зазначена сума була нарахована на підставі Договору. Згідно з умовами Договору комісія нараховується одноразово в день видачі коштів. Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії ще до підписання правочинів, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, у якому чітко зафіксовано суму комісії у розмірі 648,00 грн. Вказані документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії, з огляду на те, що вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення повністю відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Зважаючи на наведене, а також те, що Відповідач не надав жодних доказів сплати вказаної суми, Суд виснував, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 648,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Позивач також просить стягнути 11 118,00 грн відсотків.

Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У справі, що розглядається, Договір про споживчий кредит із Відповідачем був укладений 01.07.2025, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Здійснивши аналіз умов цього договору, Суд встановив, що визначена договором фіксована процентна ставка у розмірі 1 % повністю відповідає імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд перевірив розрахунок заборгованості за відсотками, наданий позивачем, та встановив, що нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов та строк погоджених у кредитному договорі, тому розрахунок заборгованості є обґрунтованим та арифметично правильним.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (неустойки)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за штрафом (неустойкою) у розмірі 3 600,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідачка звільнена від відповідальності у виді сплати штрафу (неустойки) в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування Позивачем (чи Первісним кредитором) штрафу є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 01.07.2025-100000863 від 01.07.2025 у загальному розмірі 18 966,00 грн, яка складається з: 7 200,00 грн - тіло кредиту, 11 118,00 грн - проценти за користування кредитом, 648,00 грн - комісія за надання кредиту.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 116,13 грн, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 01.07.2025-100000863 від 01.07.2025 у розмірі 18 966,00 грн, судовий збір у розмірі 2 116,13 грн, разом - 21 082,13 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 3 600,00 грн та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 296,00 грн відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 19.10.2026.

Суддя В.М. Маркєлова