Рішення № 140734140, 16.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/1688/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31815,73 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.04.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 532337-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 16000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору кредитодавцем надано відповідачу кредитні кошти, однак остання належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 532337-КС-001 від 02.04.2025 року становить 31815,73 грн, з яких: 10021,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11474,30 грн - заборгованість за процентами, 8000,00 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, 2320,00 грн - заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31815,73 грн та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.03.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

03.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Зіновкіною О.П., у якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність заявленого розміру заборгованості, зокрема щодо нарахованих процентів, комісії та інших платежів за кредитним договором. Також заперечує щодо належного підтвердження обставин укладення кредитного договору в електронній формі та фактичного перерахування кредитних коштів.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідач є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу та є учасником бойових дій, у зв`язку з чим на неї поширюються передбачені законодавством гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

03.06.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем здійснювалися платежі за кредитним договором, що свідчить про існування між сторонами договірних правовідносин.

Також представник позивача вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на застосування пільг, передбачених для військовослужбовців та членів їхніх сімей, та просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2026 року витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості щодо банківської картки № НОМЕР_2 , виданої на ім`я відповідача, а також виписку про рух коштів за період з 02.04.2025 року по 17.09.2025 року.

04.08.2026 року на виконання ухвали суду від 26.06.2026 року надійшла відповідь АТ «Універсал Банк» № БТЕ-33751 від 03.08.2026 року, відповідно до якої на ім`я відповідача емітовано банківську картку № НОМЕР_2 та відкрито відповідний банківський рахунок. До відповіді долучено виписку про рух коштів за період з 02.04.2025 року по 17.09.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Представник відповідача Зіновкіна О.П. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів, комісії та інших нарахувань за кредитним договором, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Водночас не заперечувала проти стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10021,43 грн.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази, необхідні для встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.04.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 532337-КС-001, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 16000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладався в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплачувати платежі, передбачені договором, у встановлені строки.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача становить 31815,73 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10021,43 грн, за процентами - 11474,30 грн, за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 8000,00 грн, за комісією - 2320,00 грн.

З метою перевірки фактичного отримання відповідачем кредитних коштів судом витребувано відповідні докази у АТ «Універсал Банк».

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» № БТЕ-33751 від 03.08.2026 року на ім`я відповідача відкрито банківський рахунок та емітовано банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до долученої банком виписки про рух коштів 02.04.2025 року о 16 год. 03 хв. на банківський рахунок відповідача зараховано грошові кошти в розмірі 16000,00 грн з описом операції «Від: payway1*tr7av».

Вказана операція за датою та сумою відповідає зазначеним позивачем обставинам надання кредиту. Разом з тим у банківській виписці безпосередньо не зазначено ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» як відправника відповідного платежу, тому зазначений доказ підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Суд також враховує, що представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала проти стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10021,43 грн.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі з використанням передбаченого законом способу підписання не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин та обов`язку відповідача повернути фактично отримані кредитні кошти.

Разом з тим наявність укладеного кредитного договору сама по собі не є безумовною підставою для стягнення всіх нарахованих кредитодавцем платежів.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд враховує надані позивачем докази, відомості про рух коштів по банківському рахунку відповідача, а також пояснення представника відповідача, яка не заперечувала проти стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10021,43 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10021,43 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України та комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас наявність передбаченого договором обов`язку сплачувати проценти не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правомірність їх нарахування, період нарахування та правильність заявленого до стягнення розміру.

Щодо доводів представника відповідача про наявність підстав для звільнення від нарахування процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого шлюб зареєстровано 30.12.2022 року, актовий запис № 836.

Крім того, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, ОСОБА_2 , 2000 року народження, дійсно проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України з 13.06.2025 року, наказ № 182.

На підтвердження зазначених обставин представником відповідача також долучено копії військового квитка та посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, наданими суду доказами підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її провед, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобілів, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Таким чином, зазначеною нормою Закону встановлено спеціальні гарантії для військовослужбовців та їхніх дружин (чоловіків), які передбачають ненарахування процентів за користування кредитом протягом визначеного законом періоду, за винятком прямо передбачених законом випадків.

Судом встановлено, що відповідач є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією з 13.06.2025 року, що підтверджується належними письмовими доказами.

Враховуючи наведене, суд враховує передбачені зазначеною нормою Закону гарантії при вирішенні питання щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, передбачені ст. 625 ЦК України нарахування, які є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, не підлягають стягненню за період, на який поширюється зазначене законодавче звільнення.

Враховуючи, що кредитний договір між сторонами укладено 02.04.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, вимоги позивача про стягнення 8000,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання протягом зазначеного періоду.

Щодо заборгованості за комісією в розмірі 2320,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання щодо правомірності встановлення кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту та правової природи умов кредитного договору, якими передбачено плату за надання споживачу інформації щодо стану кредитної заборгованості.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Таким чином, умови кредитного договору щодо стягнення плати за послуги, які відповідно до вимог закону повинні надаватися споживачу безоплатно, не можуть бути підставою для задоволення вимог кредитодавця.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2320,00 грн.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10021,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів, нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України та комісії слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 31815,73 грн, з яких судом задоволено вимоги в розмірі 10021,43 грн, а в задоволенні вимог у розмірі 21794,30 грн відмовлено.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 838,61 грн, виходячи з наступного розрахунку: 2662,40 грн ? 10021,43 грн / 31815,73 грн = 838,61 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 838,61 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задоволити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 532337-КС-001 від 02.04.2025 року в розмірі 10021,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 838,61 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко