Рішення № 140734051, 19.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1805/26

Номер провадження 2/717/929/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») Андрухов В. М. подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 02.12.2025-100000571 від 02 грудня 2025 року в розмірі 67 122,88 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 2 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.12.2025-100000571, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 33 000,00 грн строком на 98 дні, зі строком повернення кредиту 9 березня 2026 року, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом.

14 грудня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої суму кредиту було збільшено до 34 000,00 грн.

17 грудня 2025 року, 30 грудня 2025 року, 12 січня 2026 року, 26 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року між сторонами були укладені додаткові угоди, якими збільшено суму кредиту до 70 400,00 грн та продовжено строк користування кредитними коштами до 23 березня 2026 року, а також зменшено денну процентну ставку до 0,77 %.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 67 22.88 грн., що складається з: тіла кредиту 37 709,48 грн; процентів 10558,66 грн; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 18 854,74 грн. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 12 809,64 грн. від 16.12.2025 року, на суму 8 876,31 грн. від 25.12.2025 року, на суму 11 628,70 грн. від 11.01.2026 року на суму 13 443,41 грн. від 23.01.2026 року, на суму 16 847,97 грн. від 09.02.2026 року (разом 63 606,03 грн).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14 версеня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою судом витребувано від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо надходження кредитних коштів на рахунок відповідача.

9 жовтня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», яка підтверджує факт надходження кредитних коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив.

Натомість відповідач 5 жовтня 2026 року подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог в розмірі тіла кредиту -- 37 709,48 грн, в іншій частині відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки він є військовослужбовцем з 2021 року. Крім того, відповідач просив розтермінувати виконання судового рішення на один рік.

За таких обставин, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 2 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.12.2025-100000571, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 33 000,00 грн строком на 98 дні, зі строком повернення кредиту 9 березня 2026 року, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом.

14 грудня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої суму кредиту було збільшено до 34 000,00 грн.

17 грудня 2025 року, 30 грудня 2025 року, 12 січня 2026 року, 26 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року між сторонами були укладені додаткові угоди, якими збільшено суму кредиту до 70 400,00 грн та продовжено строк користування кредитними коштами до 23 березня 2026 року, а також зменшено денну процентну ставку до 0,77 %.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, у встановлений договором строк кредитні кошти та нараховані платежі не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становить заборгованість у розмірі 67 22.88 грн., що складається з: тіла кредиту 37 709,48 грн; процентів 10558,66 грн; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 18 854,74 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі чи кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний сторонами.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України, договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Його зміст становлять умови, визначені та погоджені сторонами, а також ті, що є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору, згідно зі статтею 638 ЦК України, є умови про предмет договору, а також інші умови, визначені законом або необхідні для договорів даного виду.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, має юридичну силу договору, укладеного у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 02.12.2025-100000571 від 02 грудня 2025 року та додаткові договори до нього укладено в електронній формі та підписано відповідачем у порядку, передбаченому умовами договору та законодавством України.

Отже, зазначений кредитний договір є належною підставою виникнення між сторонами відповідних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах, визначених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти на умовах, визначених кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 70 400,00 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача .

Водночас ОСОБА_1 не виконав узяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів в повному обсязі. Як зазначає сам позивач, відповідач сплатив на користь позивача кошти в розмірі 63 606,03 грн.

Разом з тим при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами та визначення розміру заборгованості за тілом кредиту суд враховує спеціальні гарантії, встановлені законом для військовослужбовців.

Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля.

Отже, наведена норма встановлює спеціальну законодавчу гарантію щодо ненарахування визначеним нею категоріям військовослужбовців процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань на період, на який поширюється відповідна гарантія.

Судом установлено, що відповідач є військовослужбовцем та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. На підтвердження зазначених обставин відповідачем подано до суду, зокрема, довідку про перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 23 квітня 2021 року.

Вказані документи у своїй сукупності підтверджують, що відповідач є військовослужбовцем та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а відтак на нього поширюється встановлена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

При цьому судом враховується, що спірний Кредитний договір не є договором щодо придбання майна, яке віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, а тому передбачений законом виняток, за якого відповідна гарантія не застосовується, у даному випадку відсутній.

Таким чином, незважаючи на встановлений сторонами Договору обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, за наявності передбачених законом обставин кредитодавець не має права нараховувати такі проценти у період, на який поширюється дія спеціальної гарантії, встановленої пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги підтверджений матеріалами справи статус відповідача та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, нарахованих за період, на який поширюється дія вказаної законодавчої гарантії.

Також судом встановлено, що відповідачем частково сплачено заборгованість, яку позивач зарахував в якості погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. На думку суду, такі погашення відповідача слід зарахувати як погашення заборгованості з тіла кредиту.

Відтак суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині тіла кредиту становить 70 400,00 грн - 63 606,03 грн= 6 993,97 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача становить 6 993,97 грн, і саме в цій частині позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню понесений позивачем судовий збір та витрати на відправлення поштової кореспонденції пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 277,42 грн та 20,40 грн відповідно.

Також відповідач подав суду клопотання про розстрочення виконання судового рішення терміном на один рік.

Відповідно до ч. 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 3 статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочка виконання рішення суду може бути застосована судом у виняткових випадках, що створюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

На думку суду, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10 провадження № 61-46129св18.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів, що свідчать про наявність у нього виключних обставин, через існування яких вона позбавлена можливості виконати рішення суду, відтак підстави для задоволення заяви та розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Крім цього, як вбачається з поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 в поданій заяві посилається, як на підставу необхідності розстрочки виконання рішення суду, на свій правовий статус військовослужбовця.

Відповідачкем не надано до суду жодних доказів свого скрутного матеріального стану, таких як: довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

З огляду на наведене, доводи відповідача в обґрунтування розстрочення виконання рішення суду, не дають підстав для висновку, що існують обставини, які мають винятковий характер, які перешкоджають виконанню рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 280289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.12.2025-100000571 від 02 грудня 2025 року в розмірі 6 993 (шести тисяч дев`ятиста дев`яноста трьох) гривень 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 277 (двісті сімдесять сім) гривень 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви, у розмірі 20 (двадцять) грн 40 коп.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.