Рішення № 140732477, 19.10.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2593/26

2/683/1880/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Лугового О.М.,

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 683/2593/26, № 2/683/1880/2026 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

04 серпня 2026 року адвокат Віхерко Н.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 02.12.1986 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_2 після смерті якого відкрилася спадщина за законом. Будучи спадкоємцем за законом, після смерті свого діда ОСОБА_1 звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори для оформлення її спадкових прав за законом, однак їй було відмовлено в оформлені спадкових прав на вищезазначене майно, у зв`язку із неможливістю встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті свого діда, а також відсутність оригіналу свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 02.12.1986 року. Тому, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду для захисту своїх спадкових прав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2026 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання, також вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 вересня 2026 року у даній справі було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивачів - адвокат Віхерко Н.О., в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи був повідомлена своєчасно та належним чином, однак подала заяву, якою просив розгляд справи здійснити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка була повідомлена про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, до суду свого представника не направила, однак в матеріалах справи міститься заява від представника міської ради, згідно якої останній просив розгляд справи здійснити без участі представника міської ради. Просив справі вирішити на розсуд суду та відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України, визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» від 30.05.2008 року №7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що факт прийняття ОСОБА_1 , спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження в суді.

Судом встановлено, що доводи позивача в позовній заяві не суперечать іншим, наявним у справі, доказам. Зокрема, суд встановив, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно від 24.01.2008 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Караїмівка, народилася ОСОБА_1 , батьком якої записаний ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Караїмівка, Старокостянтинівського р-н., Хмельницької області у віці 65 років, помер ОСОБА_3 , про що 22 вересня 1999 року складено відповідний актовий запис №249, та видано повторно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14.07.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Караїмівка, Старокостянтинівського р-н., Хмельницької області у віці 93 років, помер ОСОБА_4 , про що 28 грудня 2001 року складено відповідний актовий запис №35, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 28.12.2001 року.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 02.12.1986 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №702 виданою виконавчим комітетом Веснянської сільської ради, судом встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 являвся головою колгоспного двору. Будучи прописаний і проживав в с.Караїмівка. Спадкоємниця, його внука ОСОБА_1 проводила похорони ОСОБА_2 .. Вступила в управління майном померлого. Забрала майно померлого, закрила хату на свій замок.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексув редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Так, відповідно до ст.525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст.524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Нормою ст.527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. (ст. 529 ЦК УРСР).

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.1, ч.2 ст.549 ЦК в редакції 1963 року).

Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема наявність у спадкоємця протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно чи права на нього.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Аналізуючи вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що метою встановлення такого факту є врегулювання позивачем юридичних питань в сфері правовідносин спадкування, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки фактично вступила у володіння та користування спадковим майном (житловим будинком діда ОСОБА_5 ). Даний факт підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Веснянської сільської ради №702 від 13.12.2004 року.

Будучи спадкоємцем за законом, після смерті свого діда ОСОБА_1 звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори для оформлення її спадкових прав за законом, однак їй було відмовлено в оформлені спадкових прав на вищезазначене майно, у зв`язку із неможливістю встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті свого діда, а також відсутність оригіналу свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 02.12.1986 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 547 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Колгоспний двір - це родинно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , (до зміни адміністративно-територіального устрою Старокостянтинівського р-н.) Хмельницької обл., належить до суспільної групи - колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року головою цього колгоспного двору був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суду при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями ст. ст. 316, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відсутність у спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно зі ст.16 ЦК України способом захисту свого права є, зокрема, визнання права.

Обраний позивачем спосіб захисту права - визнання права власності є ефективним, право позивача підлягає захисту, оскільки іншого порядку визнання права власності в даному випадку не існує, тому позов необхідно задовольнити.

Враховуючи, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , належав до майна «колгоспного двору», головою колгоспного двору був дід позивача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ..

За таких обставин, враховуючи, що наявні достатні правові підстави для визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за позивачем та враховуючи, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства закріпленого ст. 13 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , права власності в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 02.12.1986 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Старокостянтинівськ міська рада Хмельницької області, місце знаходження: 31100, вул.Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 36027760.

Суддя